Рішення

від 22.01.2009 по справі 10118-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10118-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

22.01.2009Справа №2-15/10118-2008

За позовом Державної установи «Держгідрографія» в особі філії ДУ «Керченський район Держгідрографії» (98318, АР Крим м. Керч, вул.. Кірова, 54, ідентифікаційний код 25871380)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфар Індастрі» (98300, АР Крим, м. Керч, вул.. Леніна, 39, кв. 41, ідентифікаційний код 31680946)

Про стягнення 9571,49 грн.

                                                                                                      Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Ніколова  І.Т., довіреність № 10 від 05.01.2009 р., у справі, Романов Р.Ю., довіреність № 09 від 05.01.2009 р., у справі

Від відповідача – не з'явився   

Обставини справи: Державна установа «Держгідрографія» в особі філії ДУ «Керченський район Держгідрографії»  звернулася з позовом до Господарського суду АР Крим до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфар Індастрі» про стягнення 9571,49 грн., в тому числі 8612,11 грн. основного боргу, 493,66 грн. інфляційних втрат, 92,33 грн. річних, 373,39 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за Договором № 172 від 18.09.2006 р.,  в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість  у розмірі 8612,11 грн., що і стало приводом для звернення Державної установи «Держгідрографія» в особі філії ДУ «Керченський район Держгідрографії» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

22.01.2009 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшов відзив на позов, в якому відповідач з позовними вимогами погоджується, суму заборгованості визнає.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, а отже вбачається можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

31.05.2006 р. між Фондом майна АР Крим (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліфар Індастрі» (Орендар) був укладений договір оренди державного нерухомого майна № 629/06/147. (а.с. 10-12)

Пунктом 1.1 Договору оренди передбачено, що Орендодавець на підставі наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим від 29.05.2006 № 396 "Про передачу державного нерухомого майна - нежитлового вбудованого приміщення № 13 загальною площею 54,3 кв. м, розташованого на другому поверсі адміністративної будівлі за адресою: м. Керч, вул. Кірова, 54, що знаходиться на балансі Філії державної установи "Держгідрографія" "Керченський район Держгідрографії", в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліфар Індастрі" і затвердження висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість майна" передає державне нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення № 13 загальною площею 54,3 кв. м, розташоване на другому поверсі адміністративної будівлі за адресою: м. Керч. вул. Кірова, 54, що знаходиться на балансі Філії державної установи "Держгідрографія" "Керченський район Держгідрографії", (надалі Майно), а Орендар приймає у строкове платне користування за актом приймання - передачі (Додаток № 1). Майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Орендодавець, враховуючи що зазначене Майно знаходиться на балансі Філії державної установи  "Держгідрографія"  '"Керченський район Держгідрографії"  (надалі  -Батансоутримувач), доручає Балансоутримувачу       підписати акт       приймання-передачі Майна, зазначеного в п. 1.1 (додаток 1). (пункт 1.2 Договору).

31.05.2006 р. був підписаний акт приймання-передачі в оренду державного майна – нежитлового вбудованого приміщення № 13 загальною площею 54,13 кв.м, розташованого на другому поверсі адміністративної будівлі за адресою: м. Керч, вул.. Кірова, 54 , в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Ліфар Індастрі». (а.с. 13)

Відповідно до пункту 3.5 Оплата орендних платежів перераховується Орендарем  щомісяця, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

30% від орендної плати та ПДВ на повну суму перераховується Балансоутримувачу - Державній установі «Держгідрографія» в особі філії ДУ «Керченський район Держгідрографії».

Пунктом 3.8 Договору оренди визначено, що в орендну плату не включаються : оплата комунальних послуг, а також витрати на утримання орендованого майна.

18.09.2006 р. між Державною установою «Держгідрографія» в особі філії ДУ «Керченський район Держгідрографії» (Балансоутримувач) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліфар Індастрі»  (Орендар) (відповідач) був укладений договір № 172 про відшкодування витрат балансоутрмувача на утримання орендованого нерухомого майна і надання комунальних послуг орендарю. (а.с. 8-9)

Згідно з пунктом  1.1 Договору Балансоутримувач ФДУ «Керченський    район    Держгідрографії» надає комунальні послуги Орендарю,   забезпечує обслуговування,        експлуатацію адміністративної Будівлі, що знаходиться за адресою: м. Керч, вул. Кірова, 54   (далі -Будівля), загальною площею   4145,7 кв.м ,   а також утримання прилягаючої до Будівлі території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на здійснення зазначених робіт і послуг відповідно до Розрахунків, що є невід'ємною частиною договору.

Орендар користається приміщенням загальною площею 54,3 кв.м., розміщеним на другому поверсі   Будинку, вартістю за експертною оцінкою 42355,0 грн. (далі -орендоване Приміщення).

Відповідно до пункту 3.1 Договору оплата комунальних послуг здійснюється згідно виставлених Балансоутримувачем рахунків щомісяця протягом 5-ти банківських днів з моменту одержання рахунка. Факт надання послуг оформлюється актом виконаних робіт.

Розрахунковим періодом для оплати спожитої електроенергії є місяць (днем звіту є 25 число поточного місяця).

Так, на виконання умов договору позивачем були виставлені відповідачу рахунки для оплати орендної плати та наданих послуг за період з січня 2008 р. по вересень 2008 р. на загальну суму 8612,11 грн. (а.с. 25-48)

Матеріали справи свідчать, що вказані рахунки були направлені на адресу відповідача.

Проте в порушення умов договору відповідачем не здійснювалася оплата по вказаних рахунках відповідно до умов договору, що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.  

 Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за  Договором № 172 від 18.09.2006 р. та Договором № 629/06/147 від 31.05.2006 р.

За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 8612,11 грн. заборгованості, через що  вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфар Індастрі»  заборгованості у розмірі 8612,11 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. Відповідачем такого роду фактів суду не представлено.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 493,66 грн. та 3% річних у розмірі 92,33  грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфар Індастрі»   за період з лютого 2008 р. по вересень 2008 р.  становить 493,66 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, матеріалам справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 92,33 грн. за період з 06.02.2008 р. по 17.10.2008 р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфар Індастрі».

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 373,39 грн.

          Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.  

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, загальна сума пені у розмірі 373,39 грн. за період з 11.04.2008 р. по 17.10.2008 р., підтверджується матеріалами справи, є обгрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 24.01.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфар Індастрі» (98300, АР Крим, м. Керч, вул.. Леніна, 39, кв. 41, ідентифікаційний код 31680946)  на користь Державної установи «Держгідрографія» в особі філії ДУ «Керченський район Держгідрографії» (98318, АР Крим м. Керч, вул.. Кірова, 54, ідентифікаційний код 25871380, р/р 2600304004222 у КФ АБ «Експресбанк», МФО 3384674)  8612,11 грн. заборгованості, 493,66 грн. інфляційних втрат, 92,33 грн. річних, 373,39 грн. пені, 102,00 грн. державного мита, 118,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.