Рішення

від 03.04.2013 по справі 910/1668/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/1668/13 03.04.13 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Оленіч Груп» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-М» ПроСтягнення 52 898,45 грн.                                                                                                          Суддя Куркотова Є.Б. Представники: Від позивача:Терентьєв А.А. Від відповідача: не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оленіч Груп» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-М» (далі-відповідач) про стягнення 52 898,45 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору транспортного експедирування №74/11 від 20.12.2011 р. надав послуги з організації перевезення вантажу, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 49 148,81   грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 2 140,14 грн.   Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.01.2013 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 13.02.2012 р. За розпорядження заступника Голови господарського суду м. Києва від 13.02.2013 р. у зв'язку з тим, що суддя Куркотова Є.Б. знаходиться на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків справу №910/1668/13 для розгляду було передано судді Прокопенко   Л.В. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.02.2013 р. справу №910/1668/13 прийнято до провадження судді Прокопенко Л.В., розгляд справи відкладено до 27.02.2013 р. За розпорядження заступника Голови господарського суду м. Києва від 15.02.2013 р. у зв'язку із виходом з лікарняного судді Куркотової Є.Б., справу №910/1668/13 передано для розгляду судді Куркотовій Є.Б. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.02.2013 р. справу №910/1668/13 прийнято до провадження судді Куркотовій Є.Б., розгляд справи призначено на 27.02.2013 р. 22.02.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що останній буде брати участь у іншому судовому засіданні в Одеському окружному адміністративному суді призначеному також на 27.02.2013 р. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.02.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено до 20.03.2013 р. 20.03.2013 р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, за змістом якого, позивач просив відкласти розгляд справи, у зв'язку із хворобою його повноважного представника. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.03.2012 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представників сторін розгляд справи відкладено до 03.04.2013 р. В судове засідання представник позивача з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду. Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011   р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті. Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами. В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності,  заслухавши пояснення представника позивача,  суд ВСТАНОВИВ: 20.12.2011 р. між позивачем (експедитор) та відповідачем (замовник) був укладений договір транспортного експедирування №74/11 (надалі - Договір). Згідно п. 1.1 Договору за цим договором експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта організувати виконання визначених ст. 2 цього договору послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (надалі - послуги). На підставі Договору між сторонами було укладено заявку на перевезення №б/н від 22.03.2012 р. (надалі - Заявка), відповідно до якої позивач зобов'язався організувати перевезення вантажу по маршруту м. Київ (Україна) – Хьюстон (США). Згідно заявки загальна вартість перевезення становить 4   195,00 доларів США. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, після укладення Заявки, відповідач звернувся до позивача із листом, за змістом якого просив останнього не відправляти контейнер з вантажем в Хьюстон та здійснити його переадресацію в Канаду. На виконання умов Договору та Заявки, згідно вказівки відповідача викладеної у листі, позивач надав відповідачу послуги з організації перевезення вантажів за маршрутом м. Київ (Україна) – порт м. Одеса – м. Монреаль (Канада), що підтверджується коносаментом №MSCU02301742. 02.04.2012 р. між позивачем та відповідачем було підписано акти здачі – прийому виконаних робіт №0312 та 0313, згідно яких, загальна вартість наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг відповідачу складає 49   148,81 грн. На підставі зазначених актів позивачу було виставлено рахунки №OG12-0312 та №OG12-0313 від 02.04.2012 р. на суму 49   148,53 грн.      13.07.2012 р. позивач звернувся до відповідача із претензією №б/н з вимогою про сплату заборгованості за Договором та Заявкою у розмірі 49   148,81 грн. та пені у розмірі 2 140,14   грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання. Крім цього, позивач зазначив, що у разі невиконання заявлених у претензії вимог, останній звернеться із позовом до суду про примусове стягнення вказаної заборгованості та штрафних санкцій. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором та Заявкою, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 49 148,81 грн. та підстави нарахування штрафних санкцій. Договір є договором транспортного експедирування, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Надання позивачем послуг відповідачу на підставі заявки по перевезенню вантажу підтверджується коносаментом №MSCU02301742. Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Пунктом 3.3 Договору визначено, що обсяг фактично наданих послуг підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт/наданих послуг. 02.04.2012 р. між позивачем та відповідачем було підписано акти здачі – прийому виконаних робіт №0312 та 0313, згідно яких, загальна вартість наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг відповідачу складає 49   148,81 грн. Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п. 3.1 Договору клієнт сплачує винагороду експедитора та відшкодовує експедиторові витрати, пов'язані з наданням послуг, що є предметом цього договору, на підставі виставлених експедитором рахунків шляхом 100% попередньої оплати. Рахунок виставляється протягом трьох днів після надходження письмової заявки клієнта в порядку, визначеному ст. 1 цього договору. Рахунок виставляється шляхом відправлення факсом чи електронною поштою з наданням оригіналу рахунку протягом семі днів. Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи дату відправлення вантажу та приписи п. 3.1 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг за Договором на момент розгляду справи настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті вартості наданих послуг на користь позивача у розмірі 49 148,81 грн. на підставі Договору та Заявки, доказів її сплати не надано. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 49 148,81 грн. підлягає задоволенню. Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 140,14 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахованої за прострочення платежів по кожному рахунку окремо  у період з 05.04.2012 р. по 19.07.2012 р. Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Положеннями п. 4.7 Договору визначено, що клієнт несе відповідальність за безпідставне відмовлення від оплати чи несвоєчасну оплату рахунків експедитора у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Суд відзначає, що з урахуванням положень п. 3.1 Договору грошове зобов'язання по сплаті рахунків настало 05.04.2012 р., а прострочення платежів з 06.04.2012 р., у зв'язку із чим правомірними періодом нарахування пені є з 06.04.2012 р. по 19.07.2012 р. За перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку пені, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих транспортно-експедиційних послуг, становить 2 135,15 грн. В іншій частині заявленої до стягнення пені у розмірі 4,99 грн. необхідно відмовити, оскільки вона обрахована за більший період. За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача про заборгованості у розмірі 49 148,81 грн. та пені у розмірі 2 135,15 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити з викладених підстав. Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-М» (03186, м.   Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 9, кв. 13; код ЄДРПОУ 37888609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оленіч Груп» (65012, м. Одеса, вул. Отрадна, буд. 8, код ЄДРПОУ 36343463) 49 148 (сорок дев'ять тисяч сто сорок вісім) грн. 14 коп. – основного боргу, пеню у розмірі 2 135 (дві тисячі сто тридцять п'ять) грн. 15 коп. та 1   667 (одну тисячу шістсот шістдесят сім) грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору. 3. В іншій частині позову відмовити. 4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Суддя                                                                                                       Є.Б. Куркотова Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2013 р.