Рішення

від 13.02.2013 по справі 14/129-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16                                                              тел. 235-24-26 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" лютого 2013 р.                                                                          Справа № 14/129-12 Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М. при секретарі судового засідання Щур О. Д. за участю представників учасників процесу: від позивача: Ігнатенко К. Є. (довіреність б/н від 01.10.2012 р.); від відповідача: не з'явились; розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хавестер”, м. Київ до Приватного акціонерного товариства „Тетіївське ремонтно-транспортне підприємство”,             м. Тетіїв про стягнення 37 518, 48 грн. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: ТОВ „Хавестер” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ПРАТ „Тетіївське ремонтно-транспортне підприємство” про стягнення 27 549, 52 грн. основної заборгованості, 4 802, 32 грн. пені, 3 002, 90 грн. інфляційних збитків, 2 163, 74 грн. 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно видаткової накладної № РН-0002189 від 03.07.2009 р., видаткової накладної № РН-0002645 від 22.07.2009 р., видаткової накладної № РН-0003385 від 28.08.2009 р., видаткової накладної № РН-0003357 від 26.07.2010 р., видаткової накладної № РН-0000046 від 05.02.2009 р., видаткової накладної № РН-0001354 від 28.05.2009 р., видаткової накладної № РН-0001348 від 28.05.2009 р., видаткової накладної № РН-0001351 від 28.05.2009 р., видаткової накладної № РН-0001656 від 12.06.2009 р., видаткової накладної № РН-0002841 від 28.07.2009 р. Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2012 р. порушено провадження у справі № 14/129-12 за позовом ТОВ „Хавестер” до ПРАТ „Тетіївське ремонтно-транспортне підприємство” про стягнення 37 518, 48 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 16.01.2013 р. 16.01.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 30.01.2013 р. 30.01.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 13.02.2013 р. 13.02.2013 р. перед судовим засіданням від відповідача надійшла заява № 1/02 від 12.02.2013 р., у якій він просить суд застосувати у даному спорі строки позовної давності та здійснювати подальший розгляд справи за відсутності його представника. 13.02.2013 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, документи, витребувані судом, у повному обсязі не надав. За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі. Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд – ВСТАНОВИВ: У період з лютого 2009 р. по липень 2010 р. позивачем було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 82  546, 51 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000046 від 05.02.2009 р. на суму 5  726, 78 грн. та довіреністю серії ЯПД           № 102762 від 05.02.2009 р. відповідача, виданою на свого представника – фізичну особу Саркісяна Б. Х. на отримання товару; видатковою накладною № РН-0001348 від 28.05.2009 р. на суму 31  431, 11 грн., видатковою накладною № РН-0001351 від 28.05.2009 р. на суму 11  575, 57 грн., видатковою накладною № РН-0001354 від 28.05.2009 р. на суму 872, 34 грн. та довіреністю серії ЯПД № 102791 від 27.05.2009 р. відповідача, виданою на свого представника – фізичну особу Поліщука П. С. на отримання товару; видатковою накладною № РН-0001656 від 12.06.2009 р. на суму 2  316, 43 грн. та довіреністю серії ЯПД № 102794 від 10.06.2009 р. відповідача, виданою на свого представника – фізичну особу Саркісяна Б. Х. на отримання товару; видатковою накладною № РН-0002189 від 03.07.2009 р. на суму 13  980, 43 грн. та довіреністю серії ЯОН № 002201 від 02.07.2009 р. відповідача, виданою на свого представника – фізичну особу Поліщука П. С. на отримання товару; видатковою накладною № РН-0002645 від 22.07.2009 р. на суму 9  433, 20 грн., видатковою накладною № РН-0002841 від 28.07.2009 р. на суму 1  613, 34 грн. та довіреністю серії ЯОН № 002206 від 22.07.2009 р. відповідача, виданою на свого представника – фізичну особу Поліщука П. С. на отримання товару; видатковою накладною № РН-0003385 від 28.08.2009 р. на суму 4  756, 52 грн. та довіреністю серії ЯОН № 002215 від 28.08.2009 р. відповідача, виданою на свого представника – фізичну особу Поліщука П. С. на отримання товару; видатковою накладною № РН-0003357 від 26.07.2010 р. на суму 840, 79 грн. та довіреністю серії ЯОН № 002254 від 26.07.2010 р. відповідача, виданою на свого представника – фізичну особу Поліщука П. С. на отримання товару, наявними у матеріалах справи. За період існування між сторонами господарських відносин відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 54 959, 87 грн., що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача, наявними у матеріалах справи. 23.01.2013 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою № 3 від 17.01.2013 р., у якій просив відповідача погасити основну заборгованість за отриманий товар у розмірі 27  549, 52 грн. Факт направлення позивачем і отримання відповідачем вимоги підтверджується фіскальним чеком № 9830 від 17.01.2013 р. про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 17.01.2013 р., заявою № 1/02 від 12.02.2013 р. ПРАТ „Тетіївське ремонтно-транспортне підприємство”. Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором. Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 2 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як вбачається із матеріалів справи, при виникненні господарських відносин договір купівлі-продажу товару у письмовій формі між сторонами не підписувався. Отже, виходячи із вищевказаних норм, прострочення виконання обов'язку відповідачем щодо оплати товару виникло після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, а саме з 31.01.2013 р. У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 27 549, 52 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000046 від 05.02.2009 р. на суму 5  726, 78 грн. та довіреністю серії ЯПД № 102762 від 05.02.2009 р. відповідача, виданою на свого представника – фізичну особу Саркісяна Б. Х. на отримання товару; видатковою накладною № РН-0001348 від 28.05.2009 р. на суму 31  431, 11 грн., видатковою накладною № РН-0001351 від 28.05.2009 р. на суму 11  575, 57 грн., видатковою накладною № РН-0001354 від 28.05.2009 р. на суму 872, 34 грн. та довіреністю серії ЯПД               № 102791 від 27.05.2009 р. відповідача, виданою на свого представника – фізичну особу Поліщука П. С. на отримання товару; видатковою накладною № РН-0001656 від 12.06.2009 р. на суму 2  316, 43 грн. та довіреністю серії ЯПД № 102794 від 10.06.2009 р. відповідача, виданою на свого представника – фізичну особу Саркісяна Б. Х. на отримання товару; видатковою накладною № РН-0002189 від 03.07.2009 р. на суму 13  980, 43 грн. та довіреністю серії ЯОН № 002201 від 02.07.2009 р. відповідача, виданою на свого представника – фізичну особу Поліщука П. С. на отримання товару; видатковою накладною № РН-0002645 від 22.07.2009 р. на суму 9  433, 20 грн., видатковою накладною № РН-0002841 від 28.07.2009 р. на суму 1  613, 34 грн. та довіреністю серії ЯОН № 002206 від 22.07.2009 р. відповідача, виданою на свого представника – фізичну особу Поліщука П. С. на отримання товару; видатковою накладною № РН-0003385 від 28.08.2009 р. на суму 4  756, 52 грн. та довіреністю серії ЯОН             № 002215 від 28.08.2009 р. відповідача, виданою на свого представника – фізичну особу Поліщука П. С. на отримання товару; видатковою накладною № РН-0003357 від 26.07.2010 р. на суму 840, 79 грн. та довіреністю серії ЯОН № 002254 від 26.07.2010 р. відповідача, виданою на свого представника – фізичну особу Поліщука П. С. на отримання товару, відповідними виписками з банківського рахунку позивача, фіскальним чеком № 9830 від 17.01.2013 р. про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 17.01.2013 р., заявою № 1/02 від 12.02.2013 р. ПРАТ „Тетіївське ремонтно-транспортне підприємство”, наявними у матеріалах справи. Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 27 549, 52 грн. за видатковими накладними є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 31.07.2010 р. по 10.12.2012 р. всього на загальну суму 4  802, 32 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.   Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оскільки, при виникненні господарських відносин договір купівлі-продажу товару у письмовій формі між сторонами не підписувався і відповідно позивач та відповідач не досягли згоди щодо встановлення у договорі неустойки, а саме пені від суми несвоєчасно виконаного відповідачем грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а саме оплати товару, то безпідставним є нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем виконання обов'язку щодо оплати товару у заявлений період на підставі положень ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України так, як зазначені положення Господарського кодексу України не встановлюють розмір пені за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, а визначають порядок обчислення таких штрафних санкцій, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 4 802, 32 грн. пені від суми основної заборгованості за договором, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині. Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 31.07.2010 р. по 10.12.2012 р. всього на загальну суму 3 002, 90 грн. та 2 163, 74 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки, як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, обов'язок відповідача щодо оплати товару виник від дня пред'явлення позивачем вимоги – з 23.01.2013 р., а прострочення виконання обов'язку відповідачем щодо оплати товару почалось після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, а саме з 31.01.2013 р., то безпідставним є нарахування позивачем інфляційних збитків та 3 % річних від суми основної заборгованості за прострочення відповідачем виконання обов'язку щодо оплати товару у заявлений період, а саме з 31.07.2010 р. по 10.12.2012 р., до моменту виникнення прострочення відповідачем виконання такого обов'язку – до 31.01.2013 р., а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 002, 90 грн. інфляційних збитків та 2 163, 74 грн. 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у заявлений період, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині. Як було зазначено вище, відповідач у своїй заяві № 1/02 від 12.02.2013 р. просить суд застосувати у даному спорі строки позовної давності. З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 5 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Оскільки, як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, обов'язок відповідача щодо оплати товару виник від дня пред'явлення позивачем вимоги – з 23.01.2013 р., а прострочення виконання обов'язку відповідачем щодо оплати товару почалось після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, а саме з 31.01.2013 р., а тому суд дійшов висновку, що загальна позовна давність по основній заборгованості за товар за договором не спливла, і відповідно позивач в межах строків позовної давності звернувся в господарський суд із позовом до відповідача за захистом своїх прав на одержання основної заборгованості за товар за договором. Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1.          Позов задовольнити частково. 2.          Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Тетіївське ремонтно-транспортне підприємство” (ідентифікаційний код 03744936) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хавестер” (ідентифікаційний код 31115663) 27  549 (двадцять сім тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн. 52 (п'ятдесят дві) коп. основної заборгованості та судові витрати 1 181 (одна тисяча сто вісімдесят одна) грн. 84 (вісімдесят чотири) коп. судового збору. 3.          Відмовити в задоволенні інших позовних вимог. Суддя                                                                                                                В. М. Бацуца Повний текст рішення підписаний 29 березня 2013 р.