Рішення

від 18.03.2013 по справі 922/841/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2013 р.Справа № 922/841/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" м.Харків до Вовчанської районної лікарні державної ветеринарної медицини, м.Вовчанськ про стягнення 3174,63 гривень за участю представників сторін:

Позивача - Мельничникової А.М. (довіреність №1160 від 20 грудня 2012 року);

Відповідача - Павленка В.О. (довіреність б/н від 12 березня 2013 року);

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Вовчанської районної лікарні державної ветеринарної медицини (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 3174,63 гривень, у тому числі, 3119,46 гривень основного боргу, 34,18 гривень пені, 5,44 гривень збитків від інфляції, 15,55 гривень 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору №413085 про надання телекомунікаційних послуг, укладеного між сторонами 10 лютого 2006 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 лютого 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18 березня 2013 року.

15 березня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду заяву, в якій визнав позовні вимоги в сумі 3174,64 гривень, виникнення заборгованості перед Позивачем пояснив неналежним виконанням обов'язку Управлінням Державної казначейської служби у Вовчанському районі Харківської області щодо перерахування грошових коштів. З урахуванням викладеного, Відповідач просив суд зменшити розмір пені та відстрочити виконання судового рішення до 31 травня 2013 року.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 18 березня 2013 року проти заяви про відстрочку виконання рішення заперечував, зазначаючи про її необгрунтованість та просив суд відмовити в її задоволенні. Щодо зменшення розміру штрафних санкцій також заперечував, вважав його необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 18 березня 2013 року підтримав надану заяву про відстрочку виконання рішення та надане ним клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у зв'язку з чим просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Суд, розглянувши відповідну заяву Позивача, дійшов висновку про відмову в її задоволенні по кожній із вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року №18 передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПКУ), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На думку суду, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, не є обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності та не є винятковим випадком, який надає право суду застосовувати приписи п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. Такої ж позиції притримується й Вищий господарський суд України у постанові від 17 вересня 2009 року по справі №4/168-3466 (5/251-4343).

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, не вбачає підстав для задоволення вищевказаної вимоги Позивача про зменшення розміру пені, а тому відмовляє в його задоволенні.

Відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Пунктом 2 Роз'яснень Вищого Арбітражного суду України № 02-5/333 від 12 вересня 1996 року „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим встановленим господарським судом способом.

Суд, дослідивши докази, покладені в обґрунтування відповідного клопотання, відмовляє в його задоволенні, оскільки вважає, що Відповідачем не надано доказів того, що даний випадок є винятковим і зазначені в клопотанні обставини роблять неможливим або ускладнюють виконання рішення суду.

18 березня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду заяву, в якій просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 3119,46 гривень, у зв'язку із добровільною оплатою боргу Відповідем, та просив стягнути з Вовчанської районної лікарні державної ветеринарної медицини на свою користь 34,18 гривень пені, 5,44 гривень збитків від інфляції, 15,55 гривень 3 % річних.

Також, 18 березня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду супровідним листом докази сплати заборгованості за надані телекомунікаційні послуги. Судом було досліджено наданий документ та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 18 березня 2013 року підтримав надану заяву про припинення провадження у справі та просив суд задовольнити її.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні 18 березня 2013 року проти заяви про припинення провадження у справі не заперечував.

Суд, розглянувши відповідну заяву Позивача, дійшов висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем на момент розгляду справи було сплачено суму основної заборгованості у розмірі 3119,46 гривень за договором, що підтверджується наступними платіжними дорученнями (а.с.42-45):

- п/д №U391908 від 05 березня 2013 року на суму 766,22 гривень;

- п/д №U391836 від 05 березня 2013 року на суму 806,08 гривень;

- п/д №U391764 від 05 березня 2013 року на суму 753,35 гривень;

- п/д №U451819 від 14 березня 2013 року на суму 793,81 гривень.

До того ж, відповідний факт сплати та зарахування заборгованості підтверджує і сам Позивач, а тому суд вважає, що предмет спору даної справи в частині стягнення суми основного боргу відсутній.

За таких обставин, суд, роз'яснивши представникам сторін наслідки припинення провадження у справі, а саме, про недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, припиняє провадження у даній справі щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 3119,46 гривень, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

10 лютого 2006 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" та Вовчанською районною лікарнею державної ветиринарної медицини укладен договір про надання телекомунікаційних послуг №413085. Даний договір підписаний повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до п.1.1. договору, Позивач зобов'язався надати Відповідачеві загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно з переліком та в обсягах замовлених останнім, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язався своєчасно сплатити отримані послуги відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п.4.5. даного договору, Відповідач повинен був своєчасно здійснювати оплату за надані послуги, а саме, розрахунки за фактично отримані в кредит телекомунікаційних послуг за кожний попередній місяць повинні були проводитись протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем були надані відповідні послуги за договором на суму 3119,46 гривень за період з вересня 2012 року по грудень 2012 року, що підтверджується відповідними рахунками (а.с.21-24), виставленими до сплати Відповідачу:

- рахунок-акт №9.2012.413085 за вересень 2012 року;

- рахунок-акт №10.2012.413085 за жовтень 2012 року;

- рахунок-акт №11.2012.413085 за листопад 2012 року;

- рахунок-акт №12.2012.413085 за грудень 2012 року.

Відповідач вищевказані рахунки за договором вчасно не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість у у розмірі 3119,46 гривень.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за договором не виконав належним чином, оскільки заборгованість у розмірі 3119,46 гривень станом на момент подання позову була не погашена.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно із ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст.217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.5.8. договору, у разі несвоєчасної оплати за надані послуги електрозв'язку понад встановлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплаченої послуги у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач нарахував Відповідачу пеню в сумі 34,18 гривень.

Суд, перевіривши розрахунок пені, нарахований Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 5,44 гривень суми інфляційних втрат та 15,55 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки Позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.11, 546, 548, 549, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 179, 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви Відповідача про відстрочку виконання рішення відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Вовчанської районної лікарні державної ветиринарної медицини ВРЛДВМ (62502, Харківскьа область, м. Вовчанськ, вул. Чубаря, 7; п/р 35225003000630 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011; код ЄДРПОУ 00705812) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9; р/р 26008898, в ХОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 350589, код ЄДРПОУ 25614660) 34,18 гривень пені, 5,44 гривень збитків від інфляції, 15,55 гривень 3% річних та 1720,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3119,46 гривень основної заборгованості провадження у справі №922/841/13-г припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25 березня 2013 року.

Суддя Калантай М.В.

Справа № 922/841/13-г