Рішення

від 20.02.2009 по справі 01/128-38.1     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01/128-38.1     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ          

від "20" лютого 2009 р.                                                      по справі  № 01/128-38.1

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"

про стягнення 8 280 388,25грн.

                                                                                                              Суддя: І.О. Якушева

за участю представників:

від позивача: Мацегорін А.О. (довір. № 197/10 від 26.12.2008р.)

від відповідача: Козлюк З.Р. (довір. № 902/6-3 від 12.05.2008р.), Гаврилюк Д.Ю. (довір. № 1601/6-1 від 28.08.2008р.)

          В судовому засіданні з 11.02.2009р. по 20.02.2009р. було оголошено перерву.

Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 8 280 388,25 грн., з них:

- 6 366 387,39 грн. заборгованості за природний газ, переданий впродовж січня –грудня 2006р. на підставі договору №06/05-1841 від 19.12.2005р.;

- 510 291,41 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 27.06.2007р. до 27.12.2007р.,

- 1 078 535,54 грн. збитків, завданих інфляцією, за період квітень 2006р. –листопад 2007р.,

- 325 173,91 грн. процентів  річних за період з 21.02.2006р. по 25.12.2007р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві, представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнали, посилаючись на таке:

- 19 грудня 2005 року між ДК «Газ України» (постачальник) та ВАТ «Волиньгаз»(покупець) був укладений договір на постачання природного газу для потреб населення № 06/05-1841. Згідно з цим договором, постачальник передав покупцю з січня по грудень 2006 року природний газ на загальну суму 61 187 730,75 гривень. ВАТ «Волиньгаз»виконав свої зобов'язання на суму 54 821 343.32 гривень.

Відповідно до п.5.1. Договору № 06/05-1841 з протоколом розбіжностей між ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Розподіл коштів здійснюється Покупцем відповідно до порядку, який встановлено постановою НКРЕ України від 30.09.05 № 860 „Про внесення змін до постанови НКРЕ від 12.07.00 № 759 „Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств." Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється Покупцем на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки, а за можливі обсяги розбалансування газу (відтоки/притоки) - до 15 січня 2007року.

          ВАТ "Волиньгаз" зобов'язання по оплаті вартості спожитого газу за період з січня

по грудень 2006 року виконав частково в сумі 54 821 343,32 грн.          

Таким чином, сума боргу ВАТ "Волиньгаз" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" станом на момент звернення з позовом до суду становила 6 366 387,39 грн.

У спірному договорі чітко вказано мету, з якою постачався газ, а саме: для подальшої його реалізації споживачам. Кошти, які надходять від споживачів за використаний природний газ відповідно до імперативної норми пункту 6 Порядку забезпечення споживачів природним газом Товариство зобов'язане зараховувати і зараховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

19.12.2007 ВАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" надало ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог за вихідним № 2/1-3263, оскільки в ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" існує заборгованість перед ВАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" в сумі 32 643 906,28 грн., яка виникла у зв'язку з різницею тарифів на транспортування природного газу. Вказану суму боргу стягнуто на користь ВАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" на підставі рішення господарського суду м. Києва від 13.07.2006 по справі № 6/230, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 та Вищого господарського суду України від 21.02.2007.

Вказана заява прийнята позивачем, а тому ВАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" на підставі ст. 601 ЦК України, зменшив дебіторську заборгованість товариства перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на суму 18 555 755,93 грн., з урахуванням заборгованості по договору № 06/05-1841 від 19.12.2005 на суму 6 366 387,43 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на дату подання заяви.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зі змісту ст. 601 ЦК України вбачається, що зарахування здійснюється за наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічними, тобто такі, що випливають із двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого; вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях мають бути присутні речі одного роду (зустрічні грошові вимоги): необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'являти до зарахування вимоги за такими зобов'язаннями, яке не підлягає виконанню.

Крім того, відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження".

07.11.2006 року господарським судом м. Києва було видано судовий наказ по справі № 6/230 про стягнення з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на користь ВАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" 32 643 906,28 грн.

Згідно ст. ст. 24, 30 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник протягом строку, визначеного у постанові про відкриття виконавчого провадження, має право добровільно виконати рішення суду в тому числі і шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Товариством вищезгаданий наказ до органів державної виконавчої служби не подавався, оскільки ВАТ "Волиньгаз" доцільнішим та раціональнішим вважає зарахування зустрічних однорідних вимог.

          Також ВАТ „Волиньгаз" вважає, що ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" неправильно розраховано інфляційні нарахування за період з квітня 2006 року по листопад 2007 року в сумі 1 078 535,54 грн. та проценти річних за період з 21.02.2007 року по 25.12.2007 року в сумі 325 173,91 грн. Як вказує відповідач, позивачем нараховано проценти на проценти, а відповідно до ч.2 ст.550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються.

          12.01.2009р., 30.01.2009р., 19.02.2009р. відповідачем подано додаткові пояснення по справі №б/н від 13.01.2009р., №149/6-3 від 29.01.2009р. в яких відповідач наводить власні розрахунки збитків, завданих інфляцією, та процентів річних.

          Згідно з розрахунками відповідача, збитки, завдані інфляцією за період квітень 2006р. - листопад 2007р., внаслідок прострочення виконання ним грошового зобов'язання, складають 1 012 804, 93 грн. проценти річних за період з 21.02.2006р. по 18.12.2007р. –282 992,84 грн.

Крім цього, вважає, що при нарахуванні штрафних санкцій за прострочення зобов'язань слід застосовувати норму ч.6.ст.232 Господарського кодексу України, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання повинно було бути припинено через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.550 ЦКУ, проценти на неустойку не нараховуються. Як видно із розрахунку наданого позивачем, розрахунок наданий з порушенням норм Цивільного кодексу, оскільки нараховані проценти на проценти.

19.02.2009р. відповідачем подано до господарського суду клопотання про зменшення суми пені на 90%. На обгрунтування клопотання відповідач посилається на те, що ВАТ «Волиньгаз»знаходиться в скрутному фінансовому становищі. До такого стану призвела нестабільна ситуація в країні, численні борги населення перед товариством за поставку природного газу. Вказує, що заборгованість населення перед товариством складає 37 449,0 тис. грн.

Крім цього, ВАТ «Волиньгаз»зазначає, що товариство внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості  відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". На підтвердження цього подає виписку із Реєстру.  ВАТ «Волиньгаз»вважає, що судом також має бути взято до уваги те, що основна сума заборгованості товариством погашена та наявність рішень господарських судів різних інстанцій, за якими з товариства стягнуто приблизно 126,5 млн. грн..

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

встановив:

19.12.2005 року між дочірньою компанією “Торговий дім “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” і відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Волиньгаз” було укладено договір №06/05-1841 на постачання природного газу з протоколом узгодження розбіжностей від 24.01.2006р. та додатковими угодами 1-5.

          На виконання умов зазначеного договору ВАТ “Волиньгаз” впродовж січня-грудня 2006 року отримало від ДК “Торговий дім “Газ України” природного газу на суму 61 187 730,75 грн.

Постачання відповідачеві природного газу у визначеній кількості підтверджується долученими до матеріалів справи актами передачі-приймання природного газу за січень-грудень 2006 року.

Відповідно до п.5.1. договору (в редакції згідно з протоколом узгодження розбіжностей від 24.01.2006р.) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Розподіл коштів здійснюється покупцем відповідно до порядку, який встановлено постановою НКРЕ України від 30.09.2005р. №860 "Про внесення змін до постанови НКРЕ від 12.07.2000 N 759  "Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за поставлений природний газ". Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки, а за можливі обсяги розбалансування газу (відтоки/притоки) - до 15 січня 2007р.

Відповідач зобов'язання по оплаті вартості спожитого газу за період з січня по грудень 2006р. виконав частково –на суму 54 821 343,32 грн.

Залишок заборгованості на час звернення з позовом до господарського суду (8.01.2008р.) складав 6 366 387,39 грн.

          Відповідно до п.п.1,  2, ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Згідно із ст.9 ЦК України та ст.4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України.

          Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.           

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          Відповідач факту наявності перед позивачем заборгованості на суму 6 366 387,39 грн.  не заперечує.

Заявою №2/1-3263 від 19.12.2007р. відповідач повідомив позивача про те, що він зменшує дебіторську заборгованість ДК "Газ України" на суму 18 555 755,93 грн. та відображає в бухгалтерському обліку суму 18 555 755,93 грн. ( в т.ч. 6 366 387,39 грн. заборгованості за договором  №06/05-1841 від 19.12.2005р.) як зменшення кредиторської заборгованості перед ДК "Газ України".

В заяві ВАТ "Волиньгаз" вказало, що станом на 1.12.2007р. воно має зобов'язання перед ДК "Газ України" з оплати 6 366 387,43 грн. заборгованості за договором №06/05-1841 від 19.12.2005р., 3127,66 грн. за договором №06/05-1842 від 19.12.2005р., 12 186 240,84 грн. за договором №27/12-02-06/07-133 від 19.12.2006р., а всього 18 555 755,93 грн. за поставлений природний газ для потреб населення та бюджетних установ і організацій, а ДК "Газ України" має заборгованість перед ВАТ "Волиньгаз" на суму 32 643 906,28 грн. у зв'язку з різницею тарифів на транспортування природного газу

Вказану суму боргу - 32 643 906,28 грн. було стягнуто на користь ВАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" на підставі рішення господарського суду м. Києва від 13.07.2006 по справі № 6/230, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006р. та Вищого господарського суду України від 21.02.2007р.  

Отже, ВАТ "Волиньгаз" на підставі ст. 601 ЦК України зменшив існуючу у нього дебіторську заборгованість перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на суму 18 555 755,93 грн.,  з яких 6 366 387,43 грн. складає заборгованість за договором №06/05-1841 від 19.12.2005р., шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на дату подання заяви.

Факт проведення відповідачем бухгалтерської операції зарахування дебіторсько-кредиторської заборгованості  підтверджується наданими та оглянутими в судовому засіданні виписками з журнал-ордерів (а.с. 104-105, т.1).  

Згідно з поясненнями відповідача ВАТ "Волиньгаз" не пред'являв наказ №6/230 від 7.11.2006р., виданий на виконання рішення господарського суду м. Києва від 13.07.2006р., до виконання в органи державної виконавчої служби, оскільки доцільнішим та раціональнішим вважає зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позивач підтвердив той факт, що виданий на примусове виконання рішення господарського суду м. Києва від 13.07.2006 по справі № 6/230 наказ №№6/230 від 7.11.2006р. в примусовому порядку не виконувався, суми, стягнуті за рішенням суду  –32 643 906 грн. 28 коп. заборгованості, 25500 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з ДК "Газ України" в примусовому порядку не стягувались.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

У відповідності із ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З наведеного випливає, що зарахування є одностороннім правочином, для якого достатньо заяви однієї сторони.

Як передбачено ч.1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до листа ВАСУ від 01.07.1996 року N 01-8/241 припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

В розумінні статті 601 Цивільного кодексу України необхідною умовою для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог є те, щоб за обома вимогами вже настав строк виконання, оскільки неможливо пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 602 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог не допускається: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, статтею 602 Цивільного кодексу України не передбачені випадки недопустимості зарахування зустрічних однорідних вимог за вищевикладених обставин.

Закон України "Про виконавче провадження" також не містить заборони щодо можливості проведення зарахування зустрічних вимог на стадії виконання судового рішення.

Дана правова позиція підтверджується також постановою Верховного Суду України від 11.11.2008р. по справі №37/144, в якій вказано, що Закон України "Про виконавче провадження" не містить заборон щодо зарахування зустрічних однорідних умов на стадії виконання судового рішення.

З огляду на викладене, при наявності умов, встановлених статтею 601 Цивільного кодексу України, зарахування можливе.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Наявність заборгованості ДК "Газ України" перед ВАТ "Волиньгаз" на суму 32 643 906,28 грн. у зв'язку з різницею тарифів на транспортування природного газу встановлена рішенням господарського суду м. Києва від 13.07.2006 по справі № 6/230.

Факту наявності заборгованості перед позивачем на суму 6 366 387,39 грн. відповідачем не заперечується.

Отже, в обох випадках у сторін існує грошове зобов'язання, кожна із сторін виступає як кредитором так і боржником, а тому судом не приймається до уваги посилання позивача на те, що вимоги не є однорідними

Доказів визнання недійсним заліку як односторонньої угоди позивачем не подано.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст.601 ЦК України, беручи до уваги положення цієї норми закону про те, що у випадку зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання припиняється,  провадження у справі в частині стягнення з відповідача 6 366 387,39 грн. заборгованості за природний газ, переданий йому на виконання умов договору №06/05-1841 від 19.12.2005р., на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України слід припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.          

          Позивач, звертаючись з позовом до господарського суду, просить також стягнути з відповідача  510 291,41 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 27.06.2007р. по 27.12.2007р., 1 078 535,54 грн. збитків, завданих інфляцією, за період квітень 2006р. –листопад 2007р., 325 173,91 грн. процентів  річних за період з 21.02.2006р. по 25.12.2007р.

          У відповідності із п.1 ст.230, п.6 ст.232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          В даному випадку договором №06/05-1841 від 19.12.2005р. (п.п.6.2, 6.3) передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 5.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.           

Неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

          Позовну заяву оформлено і надіслано до господарського суду 27.12.2007р.

          Однак, при цьому слід врахувати, що 19.12.2007р. відповідачем було вчинено односторонній правочин –проведено зарахування зустрічних вимог, що відповідно до ст.601 ЦК України є підставою припинення зобов'язання.

          Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення пені обгрунтована за період з 27.06.2007р. по 18.12.2007р. включно в розмірі 488 380,40 грн., виходячи з розрахунку: 6 366 387,39 х 16% : 365 х 175, де 6 366 387,39 грн. –сума простроченого платежу, 175 - кількість днів прострочки.

          Зважаючи на те, що заборгованість відповідача спричинена боргами населення, що станом на 1.02.2009р. згідно з довідкою ВАТ "Волиньгаз" №б/н від 19.02.2009р. становлять 37 449 000. грн., господарський суд на підставі п.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, п.3 ст.83 ГПК України вважає за можливе зменшити розмір пені, належної до стягнення з відповідача і стягнути її в розмірі 48838 грн., виходячи з розрахунку: 488 380,40 грн. х 10% = 48 838 грн.

          Враховуючи те, що стягнення пені обгрунтоване за період з 27.06.2007р. по 18.12.2007р. включно, беручи до уваги зменшення розміру пені, в позові про стягнення  461 453,41 грн. пені (510 291,41 –48 838) слід відмовити.

          Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Перевіркою розрахунку збитків, завданих інфляцією, виконаного позивачем (а.с.3-4 т.1), встановлено, що позивач, починаючи з травня 2006р., і за кожен наступний період, нараховує збитки, завдані інфляцією, не від простроченої суми заборгованості, а від суми заборгованості з врахуванням інфляційних нарахувань за попередній період, що суперечить порядку нарахування, наведеному в Листі Верховного суду України №62-97р. від 03.04.1997р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ"  

          Відповідач, посилаючись на неправомірність розрахунку позивача, подав свій розрахунок (а.с.40-41, т.2). Згідно з розрахунком відповідача збитки, завдані інфляцією, за період квітень 2006р. - листопад 2007р., внаслідок прострочення виконання ним грошового зобов'язання, складають 1 012 804, 93 грн.

          Збитки, завдані інфляцією, обчислені відповідачем лише від простроченої суми заборгованості, що відповідає порядку їх нарахування, наведеному в Листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997р.

          Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків, завданих інфляцією, обгрунтована і підлягає до задоволення на суму 1 012 804 грн. 93 коп. за період квітень 2006р. –листопад 2007р., в позові про стягнення  65 730 грн. 61 коп.(1 078 535,54 - 1 012 804, 93) збитків, завданих інфляцією, слід відмовити.

          Позивач просить також стягнути з відповідача 325 173,91 грн. процентів  річних за період з 21.02.2006р. по 25.12.2007р. Оскільки за умовами договору остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється покупцем до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки, то позивачем неправомірно нараховано проценти річних від суми заборгованості 2 721 166,01 грн. з 11.10.2006р., проценти річних від суми заборгованості 5 682 044,27 грн. з 21.10.2006р., проценти річних від суми заборгованості 10 022 241,80 грн. з 21.11.2006р.

Відповідач, посилаючись на неправомірність розрахунку позивача, подав свій розрахунок (а.с.67-72, т.2). Згідно із розрахунком відповідача  проценти річних за період з 21.02.2006р. по 18.12.2007р. включно внаслідок прострочення виконання ним грошового зобов'язання, складають  282 992,84 грн.

Проценти річних обчислені відповідачем з врахуванням  п.5.1. договору (в редакції згідно з протоколом узгодження розбіжностей від 24.01.2006р.), згідно з яким остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги проведене відповідачем зарахування зустрічних вимог, позовна вимога про стягнення з відповідача процентів річних обгрунтована за період з 21.02.2006р. по 18.12.2007р. включно в розмірі 282 992,84 грн.

У задоволенні позову про стягнення  42 181,11 грн. процентів річних ( 325 173,91 –282 992,84) слід відмовити.

Вирішуючи питання відшкодування судових витрат, суд виходить з того, що позовні вимоги позивача обгрунтовані на суму  1 784 178,17 грн. (488 380,40 грн. + 1 012 804 грн. 93 коп. + 282 992,84 грн. ), а тому державне мито підлягає відшкодуванню, виходячи з розрахунку: 25500 х 21,55% = 5495,25 грн., де 25500 –сума сплаченого позивачем державного мита при подачі позову, 21,55% - розмір обгрунтованих позовних вимог у процентному відношенні від суми позову; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню, виходячи з розрахунку: 118 х 21,55% = 25,43 грн., де 118 –сума сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення, 21,55% - розмір обгрунтованих позовних вимог у процентному відношенні від суми позову.

          Керуючись ст.ст. 4, 193,  п.1 ст.230, п.6 ст.232, ст.265 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, ч.1 ст.203, ст.551, 601, 602, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 35, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", (м.Луцьк, вул.І.Франка, 12, р/р 260310100067 в КБ "Фінансова ініціатива" м.Київ, МФО 380054, код ЄДРПОУ 03339459) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", (м.Київ, вул.Шолуденка, 1, р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРП ОУ 31301827) 48 838 грн. пені, 1 012 804 грн. 93 коп. збитків, завданих інфляцією, 282 992,84 грн. процентів річних, а всього  1 344 635 грн. 77 коп.; 5495 грн. 25 коп. витрат, пов'язаних з оплатою держмита, 25 грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 6 366 387 грн. 39 коп. заборгованості припинити.

4. У задоволення позову про стягнення  461 453 грн. 41 коп. пені, 65 730 грн. 61 коп. збитків, завданих інфляцією, 42 181 грн. 11 коп. процентів річних, а всього на суму 569 365 грн. 13 коп. відмовити.

          Суддя                                                                                                                      І.О.Якушева

Дата виготовлення повного тексту рішення: 23.02.2009р.