Рішення

від 15.12.2008 по справі 22/273/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/273/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.08                                                                          Справа №  22/273/08

   Скиданова Ю.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма “ДУМЕТО” (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 190/137)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Хазар” (69054, м. Запоріжжя, вул. Гоголя 143, кв. 4; 69000, м. Запоріжжя, вул. Остапа Вишні, 57/2)

про стягнення 489334,57 грн.

                                                                                                                  Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Козлов М.В. довіреність б/н від 12.12.2008 р.

від відповідача: не прибув

Заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за  поставлений товар в сумі 420001,20 грн.; 12600,07грн. втрат від інфляції; 6282,76грн. 3% річних та 50450,54грн. пені.

Ухвалою суду від 12.11.2008 р. порушено провадження у справі № 22/273/08, судове засідання призначено на 15.12.2008 р.

У судовому засіданні 15.12.2008р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 15.12.2008р. не прибув, проти позову не заперечив, письмовий відзив на позов, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про причини можливої неявки уповноваженого представника суд не попередив. Заяв про розгляд справи у відсутності представника відповідача до суду не надходило. Про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали суду про порушення провадження по справі від 12.11.2008р.

Представник позивача для підтвердження правильності адреси відповідача, яка зазначена у позовній заяві, надав суду довідку головного управління статистики у Запорізької області від 09.12.2008р., згідно якої ТОВ “Хазар” зареєстроване за юридичною адресою: 69054, м. Запоріжжя, вул. Гоголя 143, кв. 4.

Згідно з “Нормативами частоти обліку перевезення, доставки пошти, вилучення кореспонденції з поштових ящиків і основні контрольні строки опрацювання і доставлення поштових відправлень, періодичних видань”, затверджених наказом Міністерства зв'язку України № 115 від 05.08.1994р. зареєстрованим в МЮУ 29.08.1994 р., за № 205/415, контрольний строк проходження кореспонденції, що пересилається по мережі пошти, при її здачі відправником до 12 години не повинно перевищувати  - між районними центрами області - три дні.

При здачі кореспонденції після 12 годин термін проходження поштового відправлення  збільшується на один день.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України  № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

В матеріалах справи міститься довідка головного управління статистики у Запорізької області № 15-7/6104 від 09.12.2008р., згідно якої товариство з обмеженою відповідальністю “Хазар” зареєстровано 06.12.1994р. за адресою: 69054, м. Запоріжжя, вул. Гоголя 143, кв. 4.

Відповідач у справі № 22/273/08 є юридичною особою, таким чином, згідно зі ст. 28 ГПК України, його справи повинні вести його органи, керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Доказів поважності причин неможливості явки в судове засідання і виконання законних вимог суду відповідач не надав.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони  зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно зі ст. 33 ГПК України,  обов'язок доказування і подання  доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка відповідача чи його представника в судове засідання не звільняє відповідача від  виконання вимог суду, викладених в попередніх  ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів. Не надав суду відзив  на позовну  заяву чи доказів заперечення (при наявності таких), чи доказів виконання договірних зобов'язань.

Суд вирішив розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві № 282 від 10.11.2008р. просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за поставлений товар в розмірі 420001,20грн.; 12600,07грн. втрат від інфляції; 6282,76грн. 3% річних та 50450,54грн. пені. .

Розглянувши наявні матеріали справи та надані оригінали документів у їх сукупності,  суд встановив, що 17 квітня 2008 року між ТОВ науково-виробничою фірмою “ДУМЕТО” (надалі позивач) та ТОВ “Хазар” (надалі - відповідач) був укладений договір № 1704/08 (надалі Договір).

Згідно п.п. 1.1 Договору позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товари, а відповідач прийняти та сплатити їх вартість на умовах встановлених договором.

п. 3.2 Договору передбачено, що загальна вартість поставок складає 420000,00грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору сплата за поставлений товар здійснюється відповідачем на розрахунковий рахунок позивача по безготівковому розрахунку, відповідно до виставленого позивачем рахунку.

п. 5.2. Договору передбачено, що строк  оплати –не більше 20 днів з моменту поставки товару.

Так, за  видатковою накладною № 08-73 від 21.04.2008р. відповідачу було поставлено продукцію на суму 420001,20грн. (копія в матеріалах справи)

Товар отриманий представником відповідача на підставі довіреності Серії ЯЛП № 972148 від 21.04.2008р.(копія в матеріалах справи).

Тобто, строк сплати товару згідно Договору настав 12.05.2008р.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

09.09.2008р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 224 на суму 458542,70грн. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Станом на час судового розгляду спору за відповідачем рахується заборгованість по Договору в сумі 420001,20грн., що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2007р. по 31.08.2008р., підписаний сторонами та скріплений печатками товариств, відповідно до якого, за відповідачем рахується загальна заборгованість в сумі 420289,20грн. В зазначеному акті фігурує і заборгованість по накладній № 08-73 від 21.04.2008р. на суму 420001,20грн.

Документальних доказів погашення заборгованості у сумі 420001,20грн. відповідач суду не надав. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором у сумі 420001,20грн. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 50450,54грн. пені за період часу з 12.05.2008р. по 10.11.2008р.

ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

П. 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України дає визначення неустойки, відповідно до якої неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові і разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Згідно п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.2. Договору, який передбачає, що за прострочку оплати відповідач сплачує на позивачу пеню в розмірі 1% від вартості поставленого, але не оплаченого товару за кожен день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до розрахунку  позивача сума пені за період з 12.05.2008р. по 10.11.2008р. складає 50450,54грн.

Але позивачем при розрахунку було допущено математичну помилку, суд перевіривши розрахунок встановив, що фактично за вказаний період часу розмір пені складає 50124, 73грн. Таким чином, вимога про стягнення пені підлягає задоволеню частково, в сумі 50124,73грн.

Також, позивачем  заявлено вимогу про стягнення 3 % річних, яка складає за період з 12.05.2008р. по 10.11.2008р. 6282,76грн. та витрат від інфляції в сумі 12600,07грн. за період часу з червня по жовтень 2008 року.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь  час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та витрат від інфляції, встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Таким чином,  позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відносяться на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов  задовольнити частково

         2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Хазар” (69054, м. Запоріжжя, вул. Гоголя 143, кв. 4; 69000, м. Запоріжжя, вул. Остапа Вишні, 57/2, р/р 26004000078026 в АБ “Факторіал-Банк” м. Харків, МФО 320564, код ЄДРПОУ 22137700, ІНН 221377008265) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма “ДУМЕТО” (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 190/137, р/с 26003202382500 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 22157831, ІНН 221578308299) 420001(чотириста двадцять тисяч одна)грн. 20 коп. заборгованості; 50124(п'ятдесят тисяч сто двадцять чотири)грн. 73 коп. пені,  6282(шість тисяч двісті вісімдесят дві)грн. 76 коп. 3% річних; 12600(дванадцять тисяч шістсот)грн. 07коп. витрат від інфляції; 4890(чотири тисячі вісімсот дев'яносто)грн. 08коп. державного мита, 118(сто вісімнадцять)грн. 00коп. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

          3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили  після  закінчення  десятиденного  строку  з дня  його  підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 13.01.2009р.

               Суддя                                                   Ю.О. Скиданова