Постанова

від 04.03.2013 по справі 809/796/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

               ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                                                               ПОСТАНОВА                                                       ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  12 год 22 хв.  "04" березня 2013 р.                                                                   Справа № 809/796/13-a  м. Івано-Франківськ   Cуддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до Приватного підприємства «Орвасп» про стягнення податкового боргу в сумі 4420,00 грн.,  -                                                                ВСТАНОВИВ: 12.03.2013 року Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську (надалі-позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Орвасп» про стягнення податкового боргу в сумі 4420,00 грн.   Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами перевірок відповідача проведених позивачем на дотримання вимог податкового законодавства встановлено, що за ПП «Орвасп» рахується податковий борг в сумі 4420,00 грн., який виник в результаті неподання відповідачем податкової звітності з податку на прибуток приватних підприємств та застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними на підставі актів перевірок. 13.03.2013 року судом відповідно до пункту 3 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, яку направлено відповідачу для подання заперечення або заяви про визнання позову. 22.03.2013 на адресу суду повернулася поштова кореспонденція (копія ухвали суду про відкриття скороченого провадження в даній адміністративній справі), яка направлялася відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вул. Молодіжна, 62/61, м.  Івано-Франківськ, 76000) з відміткою за закінченням терміну зберігання. Відповідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Таким чином, суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про можливість подання письмового заперечення чи заяви про визнання позову. Згідно пункту 2 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача. Враховуючи, що до суду не було подано заперечення відповідача проти заявленого позову та те, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, поданий Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську позов до Приватного підприємства «Орвасп» про стягнення податкового боргу в сумі 4420,00 грн. підлягає розгляду в строк визначений пунктом 2 частиною 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд, в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали справи, оцінивши повідомлені сторонами обставини, встановив наступне. Приватне підприємство «Орвасп» відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців  є юридичною особою та взято на облік як платника податків ДПІ у м. Івано-Франківську (а.с.6). Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування" та Закону України  «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу та наявності права у податкового органу на стягнення грошових зобов'язань врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року. Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Закон України "Про систему оподаткування" (на час дії частини спірних відносин до 01.01.2011 року) визначав принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників. Податок на прибуток підприємства, зобов'язання по якому є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", підпункту 9.1.1. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України                         (з 01.01.2011 року) належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі). Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи. Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. До 01.01.2011 року підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначалося, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 коментованого Закону на платників податків покладено обов'язок подачі податкових декларацій за базові податкові (звітні) періоди, що дорівнюють календарному місяцю, календарному кварталу або календарному півріччю, календарному року. З 01.01.2011 року приписами підпункту 49.18.1. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Судом встановлено, що 04.05.2011 року,  27.09.2011 року, 30.12.2011 року, 09.03.2010 року  Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську за наслідками проведених камеральних перевірок своєчасності подання податкової звітності та невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності по податку на прибуток складено акти за №2587/15-1/19391664 від 04.05.2011 року, №8170/15-1/19391664 від 27.09.2011 року, №13869/15-1/19391664 від 30.12.2011 року, №4413/15-1/19391664 від 09.03.2010 року,   якими встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 49.18.1. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: неподання відповідачем декларації з податку на прибуток  за 1 квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 3 квартал 2010 року, 2010 рік (а.с.10); І квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року (а.с. 13); ІІ-ІІІ квартали 2011 року (а.с.15); І квартал 2009 року, півріччя 2009 року, ІІІ квартали 2009 року, 2009 рік (а.с.17). Згідно підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. Частиною 2 пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що повторне неподання або повторне несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 зазначеного Кодексу органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію (підпункт 54.3.1. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України). Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську на виконання повноважень, передбачених статтею 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, у відповідності до підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 згаданого Закону, за виявлені порушення податковими повідомленнями-рішеннями за №0001891501/0 від 04.05.2011 року (а.с.11),  №0016351501 від 27.09.2011 року (а.с.12), №0026521501 від 30.12.2011 року (а.с.14), №0002861501/0 від 09.03.2010 року (а.с.16) до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 4420,00 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення надсилалися відповідачу, що підтверджується копіями конвертів та довідок поштового зв'язку. На час судового розгляду грошові зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 4420,00 грн., застосовані податковими повідомленнями-рішеннями, відповідачем до бюджету не сплачені. Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання визначеного податковими повідомленнями-рішеннями, суд приходить до переконання, що застосовані позивачем штрафні санкції з податку на прибуток  в загальному розмірі 4420,00 грн., є узгодженими та являється податковим боргом. Відповідно до підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Як вбачається з матеріалів справи державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську надсилалися відповідачу перша та друга податкові вимоги форми "Ф" за №1/3135 від 12.12.2006 року та №2/708 від 23.02.2007 року (а.с. 7, 8). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями, довідкою про борг за платежами від 19.02.2013 року, зворотнім боком облікової картки платника та іншими матеріалами справи (а.с.7-19).   Таким чином, суд приходить до висновку, що визначене позивачем податковими повідомленнями-рішеннями грошове зобов'язання по податку на прибуток підприємства в загальному розмірі 4420,00 грн., являються податковим боргом відповідача. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав. Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 4420,00 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу. За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. З огляду на вказане суд дійшов переконання про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення. На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167,  183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                                                ПОСТАНОВИВ: Позов задовольнити повністю.   Стягнути з приватного підприємства «Орвасп», 76000, вул. Молодіжна, 62/61, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 19391664 в доход Державного бюджету України податковий борг в сумі 4420 (чотири тисячі чотириста двадцять) гривень 00 копійок з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки, що належить ПП «Орвасп».   Відповідно до ч.9 ст.183-2 постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.                                         Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Відповідно до ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, рішення суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.                       Суддя:                                                                      Микитюк Р.В.