Ухвала

від 27.03.2013 по справі 2-а/1570/4761/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД —————————————————————— У Х В А Л А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 27 березня 2013 р.Справа № 2-а/1570/4761/11 Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді – Осіпова Ю.В., суддів – Золотнікова О.С., Скрипченка В.О., при секретарі Лопушанській В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-Фарм» до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську (правонаступник - ДПІ у м.Іллічівську Одеської області ДПС) про скасування податкового повідомлення – рішення, -   В С Т А Н О В И В: 29.06.2011 року ТОВ «Капітал-Фарм» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у м.Іллічівську (правонаступник ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС) про скасування податкового повідомлення – рішення №0000072301/0 від 31.01.2011 року, яким підприємству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - на суму 420795 грн. та штрафними санкціями на суму 105199 грн. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що податковим органом при проведенні планової виїзної перевірки позивача були зроблені помилкові висновки про порушення підприємством норм діючого на той час податкового законодавства, а в подальшому, на підставі цих висновків, неправомірно ухвалено податкове повідомлення-рішення. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року адміністративний позов ТОВ «Капітал-Фарм» задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м.Іллічівську №0000072301/0 від 31.01.2011 року.  Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у м.Іллічівську 28.11.2011 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ «Капітал-Фарм» відмовити. Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, виступ представника позивача, який заперечував проти її задоволення та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивач – ТОВ «Капітал-Фарм» (код ЄДРПОУ 31478378), зареєстрований виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області 04.05.2001 року, та є правонаступником ПП «Капітал» (т.1, а.с.65-69). 17.05.2001 року позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби за №201081, та станом на момент розгляду справи підприємство перебуває на обліку в ДПІ у м. Іллічівську (т.1, а.с.8). В період з 30.11.2010 року по 11.01.2011 року ДПІ у м.Іллічівську проведено планову виїзну перевірку ПП «Капітал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року. За результатами вказаної перевірки 18.01.2011 року уповноваженими посадовими особами податкового органу складено акт №53/23-0301/31478378, яким встановлено порушення ПП «Капітал» вимог п.1.23 ст.1, п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.4.4, п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства» (затв. 29.03.2003р. наказом ДПА України №143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за №271/7592), в результаті чого, занижено податок на прибуток на загальну суму 420795 грн. (т.1 а.с.11-63). На підставі зазначеного акту ДПІ у м. Іллічівську винесено та направлено на адресу ПП «Капітал» податкове повідомлення-рішення №0000072301/0 від 31.01.2011 року, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 420 795 грн. та штрафними санкціями на суму 105199 грн. (т.1 а.с.64). Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду. Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що воно винесене безпідставно, необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, виходячи з наступного. Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в своєму акті перевірки зазначив, що позивачем нібито порушено вимоги п.1.23 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, в яких зазначено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод. При цьому, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, який включає, зокрема, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді. Таким чином, податковим органом в ході перевірки встановлено не включення позивачем до своїх валових доходів в 4 кварталі 2007 року безоплатно отриманих товарів - лікарських засобів «Віферон» на загальну суму 598 026 грн., оскільки згідно декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2007 року залишок товару на складах підприємства не рахувався, а податкові зобов'язання за 3 квартал 2007 року узгоджені, про що складено акт перевірки №555/23-0301/31478378 від 29.02.2008 року (т.3, а.с.96-118). Зазначеним актом також встановлено відсутність залишку товарних запасів - лікарських засобів станом на 01.10.2007 року. Проте, як встановлено з матеріалів справи, позивачем протягом 01.01.2007 року по 20.12.2007 року здійснювалась реалізація лікарського засобу «Віферон», який, на думку відповідача, є безоплатно отриманим. Разом з тим, судова колегія не може погодитись з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне. Так, з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що в 2007 році позивач дійсно здійснював реалізацію медичного препарату «Віферон» і «Пантогам», які були отримані ним відповідно до контрактів №11 від 22.01.2007 року (т.1, а.с.159-171) і №12 від 15.11.2007 року (т.1, а.с.172-176) з ТОВ «Ферон» (Росія) та контракту №Р/07/2007 від 10.07.2007 року з ТОВ «КДК-Фарм» (т.1, а.с.152-158). При цьому, слід зазначити, що вказані товари (медичні препарати) були оприбутковані на склад за ВМД, які містяться в матеріалах справи за 2007-2009р.р., в тому числі за контрактами 2008-2009р.р. (т.1, а.с.74-151) та після чого, позивачем здійснювалась їх реалізація. Згідно наявних в матеріалах справи виписок з банку та платіжних доручень кошти за отримані лікарські засоби, які реалізовував позивач, сплачувались ТОВ «Ферон» та ТОВ «КДК-Фарм» (т.2, а.с.104-143). Таким чином, за вказаних обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що отриманий позивачем для реалізації товар від ТОВ «Ферон» та ТОВ «КДК-Фарм» не може підпадати під визначення безоплатно отриманого, оскільки на підставі контрактів та ВМД ці лікарські засоби були реально отримані підприємством позивача та останнім за них були реально сплачені кошти постачальникам. Що ж стосується посилань ДПІ на відсутність залишків запасів за результатами попередньої перевірки та поданої позивачем декларації з податку на прибуток, то судова колегія з цього приводу зазначає, що позивачем до вказаної декларації за 3 квартал 2007 року було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань в зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за 2007 рік, в якому, на підставі первинних документів відновлена сума витрат на придбання товарів і відображено залишок товару на 01.01.2008 року (т.3, а.с.85-95). Підставами для подання такого уточнюючого розрахунку стало ведення обліку по собівартості реалізованих товарів, а тому, не був відображений приріст товару на складі та знижені витрати на придбання товарів. Як видно з матеріалів справи, даний уточнюючий розрахунок був прийнятий відповідачем. але не врахований при прийнятті оскаржуваного рішення. Враховуючи, що видатки і доходи не були відображені, вони не вплинули на податкове зобов'язання за актом перевірки №555/23-0301/31478378. До того ж, оскільки декларація за рік складається наростаючим підсумком та необхідно було врахувати всі документи по прибутку та витратам за рік, уточнюючий розрахунок було подано за 2007 рік з виправленням самостійно виявленої помилки. Також, при цьому, ще раз слід зазначити, що згідно наявних в матеріалах справи документів, позивачем реально здійснювалось придбання цих лікарських засобів протягом 2007 року, проте, в акті перевірки без мотивовано зазначене зворотнє. Отже, з урахуванням встановлених вище обставин та поданого позивачем уточнюючого розрахунку, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що у позивача, в даному випадку, відсутнє завищення валових витрат в 4 кварталі 2007 року на суму 647947 грн. Відповідно до змісту приписів п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на час подання уточнюючого розрахунку), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. При чому, зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Отже, враховуючи викладене, позивач скористався своїм правом та подав уточнюючий розрахунок в зв'язку із самостійним виявленням помилки, а тому, податкові органи повинні були його врахувати при проведенні перевірки. Таким чином, відповідачем неправомірно визначено порушення з не включення до валових доходів в 4 кварталі 2007 року вартості безоплатно отриманих товарів та завищення валових витрат в цей період. Крім того, як встановлено з акту перевірки, відповідачем під час її проведення було виявлено порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р., в яких зазначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). При чому, такий висновок був зроблений відповідачем виходячи з того, що ТОВ «Капітал-Фарм» за період з 01.10.2007 року по 30.06.2010 року відобразило в своєму обліку витрати на придбання маркетингових послуг від ПП «Шансгруп і К» та ТОВ «Проффком» без відповідного їх зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції у період що перевірявся, що призвело до завищення валових витрат у сумі 285000 грн. Однак, разом з тим, судова колегія, уважно дослідивши матеріали справи, вважає, що такий висновок ДПІ є лише припущенням, не відповідає фактичним обставинам та спростовується наданими позивачем до суду 1-ї інстанції доказами. Так, по справі встановлено, що 10.11.2007 року позивачем укладено договір з ПП «Шансгруп і К» на суму 85000 грн. про надання маркетингових послуг з розрахунку цін, попиту на товар, відомостей про потенційних споживачів, можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних компаній стосовно лікарського засобу «Віферон» (т.2, а.с.13-15). Відповідно до наявного в матеріалах справи акту здачі-прийняття робіт від 28.11.2007 року, позивачем було отримано результати маркетингових послуг та реально сплачено за них кошти (т.2, а.с.16). Також, в матеріалах справи містяться і результати соціологічного дослідження імуномодулюючого противірусного препарату «Віферон» (т.2, а.с.17-44). Крім того, 03.01.2008 року позивачем укладено договір з ТОВ «Проффком» на суму 200000 грн. про надання маркетингових послуг з визначення об'єму ринку продажів лікарського засобу «Пантограм», його регіонального розподілу, тощо (т.1, а.с.218-221). В обгрунтування витрат на виконання зазначених робіт позивачем надано заявку на проведення досліджень, звіт про виконану роботу, деталізація витрат, кошторис витрат (т.1, а.с.222-227). Так, відповідно до акту приймання-передачі послуг, позивачем було отримано результати маркетингових досліджень та реально сплачено кошти за них (т.1, а.с.228). До того ж, результати маркетингового дослідження ринку ноотропних препаратів в повному обсязі містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.229-250, т.2, а.с.1-12). При цьому, також встановлено, що позивач отримав результати виконаних робіт, які його задовольнили та зазначив про збільшення обсягів реалізації лікарських препаратів, що позитивно позначилось на господарській діяльності ПП «Капітал». Таким чином, враховуючи, що діяльність позивача пов'язана з реалізацією лікарських засобів, ринок яких і був предметом спірних маркетингових досліджень ПП «Шансгруп і К» та ТОВ «Проффком», судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає доведеним пов'язаність витрат на ці дослідження з господарською діяльністю позивача, а надані позивачем до окружного суду докази повністю підтверджують виконання цих послуг та їх реальну оплату. Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги і твердження відповідача про наявність аналогічних робіт в інтернеті, фактичного не проведення цих досліджень контрагентами та не належного виконання маркетингових досліджень відповідно до договорів виходячи з аналізу результатів досліджень, питань які ставились, повноти виконання досліджень ринку, оскільки податкові інспектори не мають спеціальних знань для здійснення аналізу маркетингових досліджень, а повинні виходити тільки з їх наявності або відсутності, сплати послуг та обліку цих операцій. Також, суд 2-ї інстанції не приймає і посилання відповідача на скасування 16.07.2009 року державної реєстрації ПП «Шансгруп і К», як на підставу відсутності зв'язку з господарською діяльністю позивача їх маркетингових досліджень, оскільки на час виконання послуг даний контрагент був діючим підприємством. Окрім того, при проведенні спірної перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог п.5.4.6, п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, відповідно до якого, до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків, зокрема, пошкодження майна позивача, пов'язаного із зберіганням. При цьому, відповідач не погоджується і з правомірністю включення позивачем витрат за договорами страхування майна до своїх валових витрат, оскільки усі лікарські засоби фактично продавались до закінчення терміну цих договорів, проте, страхова премія за невикористані дні не поверталась. Однак, як вже було зазначено вище, судова колегія не погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного. Так, з матеріалів справи встановлено, що між ПП «Капітал» та Страховою компанією «Теком» дійсно укладались договори добровільного страхування №145 Д/М/вм від 06.02.2008 року, №290 Д/М/вм від 18.03.2008 року, №346 Д/М/вм від 08.04.2008 року (т.2, а.с.45-65). Відповідно до умов цих договорів, вони укладались терміном на 1 рік на кожну партію товару - лікарського засобу «Віферон», який оприбутковувався на складах позивача та реалізовувався. При цьому, слід звернути увагу на те, позивач не міг передбачити будь-який конкретний строк зберігання або реалізації цих товарів. До того ж, відповідно до п.6 договору добровільного страхування, страхові внески в разі дострокового припинення договору з його ініціативи - не повертаються страхувальнику, крім випадків порушення умов договору страховиком, а дострокове припинення договору можливе тільки за письмовою згодою сторін. Таким чином, за умовами вказаних договорів добровільного страхування сплачена страхова сума могла бути повернута лише тільки при порушенні страховою компанією умов цих договорів, а тому, відповідно, позивач не мав ніяких законних підстав повернути собі страхові внески за часткове невикористання строку страхування, як того вимагає ДПІ. Також, як слідує з матеріалів справи, позивачем, у відповідності до вимог п.5.4.6, п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, ці витрати із страхування відносились до складу валових витрат в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат. Таким чином, судова колегія вважає, що позивачем, в даному випадку, було правомірно включено суми страхових внесків до своїх валових витрат, а доводи відповідача, відповідно, є необґрунтованими та не заснованими на законі. Крім того, відповідач в своєму акті перевірки посилається на порушення позивачем п.п.5.4.4. п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, відповідно до якого, до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому, включаються витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік. Проте, у складі своїх валових витрат позивачем відображено витрати на рекламу, що перевищує 2% від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний період. Разом з тим, суди обох інстанції вважають обґрунтованою позицію позивача про не погодження з таким висновком, оскільки зазначені витрати були пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, що, в свою чергу, не є рекламою, а тому, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР, зазначені витрати були правомірно включені до валових витрат в повному обсязі. Так, по справі встановлено, що між ПП «Капітал» та ПП «Послуги і Реклама» 25 вересня 2008 року було укладено договір №11/09 про виготовлення інформаційної продукції, що надає інформацію про лікарські засоби у вигляді стендів, брошур, буклетів та флаєрів (т.2, а.с.66-67). Як видно з матеріалів справи та пояснень представника позивача, зазначені послуги були необхідні підприємству для участі в Міжнародній спеціалізованій виставці «Охорона здоров'я» (т.2, а.с.68). На виконання умов цього договору, контрагентом було виготовлено брошури, буклети, флаєра, стенди та за ці послуги позивачем сплачено 83400 грн., про що свідчить акт здачі-прийняття робіт від 10.10.2008 року, наявні результати цих робіт та банківські виписки (т.2, а.с.70-97). Відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 року, дія цього Закону не поширюється на відносини, пов'язані з розповсюдженням інформації, обов'язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України. А згідно із ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-XII від 12.05.1991 року, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання). Таким чином, в даному випадку, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією позивача та суду 1-ї інстанції і також вважає, що ця інформаційна продукція, яка виготовлена ПП «Послуги і Реклама» містить інформацію про лікарський засіб, його склад, показання до застосування, протипоказання, тощо, яка повинна міститись на кожному лікарському препараті, оскільки його вживання може бути небезпечним для здоров'я, а крім того, в даному випадку, була необхідна для участі позивача в Міжнародній спеціалізованій виставці «Охорона здоров'я». Отже, за таких обставин, судова колегія вважає, що ця інформаційна продукція не є рекламою, проте, ці витрати пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції та повинні включатись до валових витрат. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000072301/0 від 31.01.2011 року є неправомірним та підлягає скасуванню. До того ж, судова колегія звертає увагу, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, в порушення цих вимог КАС України, представники відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, свою правову позицію суду 1-ї та 2-ї інстанції не довели та належним чином її не обґрунтували, в зв'язку із чим, судова колегія приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає діючому на той час законодавству, а зроблені у спірному акті висновки, в свою чергу, є необґрунтованими, передчасними та були зроблені без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін. Отже, за таких обставин, суд апеляційної інстанції, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу ДПІ без задоволення, а постанову окружного суду – без змін. Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, –                                                 У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року – без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду. Головуючий:                                                   Ю.В. Осіпов Судді:                                                               О.С. Золотніков                                                                                                       В.О. Скрипченко