Рішення

від 28.02.2013 по справі 0532/5810/2012

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

Провадження по справі № 2/260/57/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Хмельницької Л.І.

при секретарі: Богоявленської А.С.

за участю представника позивача: ОСОБА_1

за участю представників відповідача: Опара В.Г., Сальнікової І.А.

за участю 3-ї особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Житлово-будівельного кооперативу «Мир 158», третя особа голова Житлово-будівельного кооперативу «Мир 158» ОСОБА_4, про визнання звільнення незаконним, стягнення вихідної допомоги, суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом про визнання звільнення незаконним, стягнення вихідної допомоги, суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Крім того, пізніше звернулась до суду з додатковою заявою про уточнення позову. В обґрунтування позову зазначила, що протягом 9 років, а саме з квітня 2003 року по 22 травня 2012 року вона працювала на посаді бухгалтера в ЖБК «Мир 158». За час роботи до неї претензій в керівництва не було, вона не мала ніяких стягнень та зауважень. У квітні 2012 року вона займалась своєю роботою та мала намір нараховувати працівникам ЖБК заробітну плату, але керівництво не надало їй можливості це зробити, внаслідок чого заробітна плата на підприємстві була нарахована без її участі та тільки 1 раз за місяць. Крім того, за 9 років роботи вона жодного разу не мала можливості використати свою щомісячну відпустку, у зв*язку з відсутністю затвердженого керівництвом графіку відпусток. 10.05.2012 року на підприємстві була організована ревізія фінансово-господарської діяльності за 2010-2011 року. У відповідності до висновків комісії її робота за 2010-2011 рік була визнана незадовільною внаслідок її халатного відношення до своїх посадових обов*язків. Оскільки після проведення перевірки вона стала відчувати зміну відношення до себе з боку керівництва підприємства, 23.05.2012 року вона написала заяву про звільнення з посади за власним бажанням у зв*язку з порушенням з боку керівництва відповідача трудового законодавства на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Зазначена заява в неї керівництвом прийнята не була, тому вона відправила її з поштового відділення в той же день 23.05.2012 року. 24.05 2012 року керівництво вручило їй лист про неможливість звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. 26.05.2012 року вона по пошті отримала розпорядження № 91 від 22.05.2012 року про звільнення її за п. 2 ст. 40 КЗпПУ внаслідок невідповідності посаді на підставі висновку ревізійної комісії та рішення загальних зборів членів ЖБК «Мир -158» від 11.05.2012 року. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки воно проведено не на підставі перевірки атестаційної комісії, а на підставі ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства при якій вона не була присутньою. Просила визнати незаконним розпорядження № 91 від 22.05.2012 року про звільнення її за п. 2 ст. 40 КЗпП внаслідок недостатньої кваліфікації, зобов*язать відповідача видати наказ про зміну формулювання при її звільнення, зазначивши, що вона звільнена за власним бажанням у зв*язку з порушенням законодавства про працю у відповідності ч. 3 ст. 38 КЗпПУ. Крім того, зазначила, що при звільненні їй не була виплачена вихідна допомога в розмірі 3-х місячного заробітку у зв*язку з порушенням трудового законодавства, сума якого за її розрахунком складає 3329,55 грн.; компенсація не невикористану відпустку за 9 років за період з 04. 04.2003 року по 23.05.2012 року, сума якої за її розрахунком складає 9988,65 грн. Крім того, у зв*язку з тим, що до цього часу з нею не проведений розрахунок, просила стягнути з відповідача на її користь за затримку розрахунку за період з 24.05.2012 року по 07.02.2013 року в сумі 9556,80 грн. та розстрочити примусове стягнення зазначеної суми на 10 місяців з дня ухвалення рішення. Крім того, просила допустити негайне виконання судового рішення в межах суми середнього заробітку за 1 місяць в сумі 1109,85 грн.

До судового засідання позивачка не з*явилась, про дату та час слухання справи була повідомлена належним чином, до початку судового засідання надала до суду заяву з проханням розглядати справу та закінчувати її розгляд у її відсутність, підтримала змінені позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному у обсязі.

Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, заявлені позивачкою першопочатково та просив їх задовольнити. Надання позивачкою до суду додаткової заяви про уточнення позовних вимог 330.01.2013 року до судового засідання не з*являвся, позивачкою надіслана до суду заява з проханням розглядати справу у відсутність її позивача.

Представник відповідача Опара В.Г. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, та пояснив, що дійсно позивачка працювала в ЖБК «Мир 158» з квітня 2003 року. Спочатку була прийнята тимчасово на 1 місяць за сумісництвом. 03.05.2003 року строк трудової угоди продовжений на 2 місяці. З 03.07.2003 року у відповідності до наказу була прийнята постійно, з 05.07.2003 року працювала на посаді бухгалтера. Коли її приймали на роботу, було відомо про відсутність в неї фахової освіти, але ніяких претензій до неї не виникало, тому вона продовжувала працювати. У 2010 році стали виникати питання до позивачки з приводу виконання нею трудових обов*язків. У 2012 році була проведена документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ЖБК «Мир 158» за 2010-2011 рік, та у відповідності до виводів комісії, які були викладені в акті робота позивачки була визнана незадовільною. 10.05.2012 року відбулись збори членів ЖБК на яких прийнято рішення про звільнення позивачки. Та на підставі п. 2 ст. 40 КЗпПУ вона була звільнена 22.05.2012 року у зв*язку з невідповідністю займаній посаді. При цьому, їй була виплачена заробітна плата до дати звільнення в повному обсязі. Дійсно позивачка жодного разу за 9 років не брала відпустку, але вона і ніколи не зверталась з заявами до керівництва про її надання. Вважає, що сума розрахунку за невикористану відпустку завищена позивачкою. При цьому надав свій розрахунок заборгованості. Зазначив крім того, позивачці повинна бути сплачена вихідна допомога за 1 місяць, а не за 3, як вона зазначає. Вважає також, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку позивачкою також розрахована невірно, дійсно з нею не був своєчасно проведений розрахунок, але 01.02.2013 року їй поштовим переказом була надіслана повна сума заборгованості, від отримання якої вона відмовилась. Тому вважає, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку повинна розраховуватися з 24.05.2012 року по 02.02.2013 року, також надав довідку з розрахунком. Крім того, зазначив, при розрахунку позивачкою не враховано, що з сум, які їй будуть нараховані повинен бути утриманий податок на доходи фізичних осіб, який складає 15 відсотків від нарахованої суми та повинен бути виплачений підприємством до фактичного перерахунку суми позивачці.

Представник відповідача Сальнікова І.А. в судовому засіданні підтримала пояснення представника відповідача Опара та просила задовольнити позовні вимоги позивачки частково, відмовити їй у частині позову щодо визнання незаконним розпорядження про її звільнення з формулюванням про невідповідність займаній посаді, та стягнути суми вихідної допомоги, компенсації за невикористані відпустки та суму за затримку розрахунку за періоди та у розмірах, які зазначені відповідачем у довідках, наданих суду.

Третя особа по справі ОСОБА_4, яка працювала головою ЖБК «Мир 158» в судовому засіданні дала пояснення аналогічні поясненням представника відповідача Опара В.Г. та пояснила, що відповідачем в наданих документах проведені вірні розрахунки сум, які повинні бути виплачені позивачці.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка 03.03.2003 року була прийнята на роботу на посаду бухгалтера ЖБК «Мир-158». При прийому на роботу адміністрації ЖБК було відомо про відсутність в позивачки економічної освіти, але з своїми обов*язками вона справлялась. Оскільки на погляд адміністрації ЖБК «Мир 158» з 2010 року робота позивачки стала визивати нарікання та зауваження, була проведена документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ЖБК «Мир 158» за 2010-2011 р., січень-березень 2012 року. У відповідності до акту документальної перевірки від 10.05.2012 року (а.с.87-89), робота позивачки була визнана незадовільною у зв*язку з халатним відношенням до роботи, несвоєчасного надання відомостей та звітності, перевищення посадових повноважень, тощо, та запропоновано розглянути питання про звільнення бухгалтера. У відповідності до протоколу загальних зборів членів ЖБК «Мир-158» від 01.05.2012 року (а.с.81-82) на яких були присутні 49 членів, було прийнято рішення про звільнення позивачки з посади бухгалтера ЖБК. У відповідності до розпорядження № 91 від 22.05.2012 року (а.с.91) позивачка була звільнена з займаної посади на підставі результатів перевірки та рішення загальних зборів на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Суд вважає таке звільнення позивачки законним, оскільки трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку в тому числі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров*я, які перешкоджають продовженню даної роботи. В даному випадку невідповідність позивачки займаній посаді була виявлена внаслідок проведеної комісією перевірки, результати якої викладені у акті. В обґрунтування своїх вимог в частині зобов*язнання відповідача видати наказ про її звільнення з формулюванням « …звільнити з 23.05.2012 року за власним бажанням у зв*язку з порушенням законодавства про працю на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України», позивачка зазначила, що порушення законодавства про працю з боку відповідача полягало в тому, що їй протягом 9 років роботи не були надані відпустки. Суд вважає, що таке пояснення позивача не може бути прийняте до уваги, оскільки позивачка не надала суду доказів того, що вона зверталась до відповідача з заявами про надання хоча б одної відпустки протягом 9 років, але адміністрація відмовила їй в цьому. Таким чином, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки щодо визнання незаконним розпорядження № 91 від 22.05.2012 року про звільнення на підставі п.2 ст. 40 КЗпП внаслідок недостатньої кваліфікації, зобов*язнання відповідача видати наказ про її звільнення з формулюванням « …звільнити з 23.05.2012 року за власним бажанням у зв*язку з порушенням законодавства про працю на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України».

Стосовно вимог позивачки про стягнення з відповідача на її користь вихідної допомоги в розмірі 3-х місячного заробітку в сумі 3329,55 грн. у зв*язку зі звільненням внаслідок порушення трудового законодавства у відповідності до ч. 3 ст. 38 КЗпПУ, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню. Так, у відповідності до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених в п. 6 ст. 36, п. 1,2 та 6 ст. 40 КЗпПУ працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у випадку порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору (с.38,39)- в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. В даному випадку, суд визнав законним звільнення позивачки з підстав, передбачених п. 2 ст. 40 КЗпП України, тому на її користь підлягає стягненню вихідна допомога в розмірі одного місяця, що складає, у відповідності до розрахунку, наданого відповідачем (а.с.122) та з урахуванням 15% податку на доходи фізичних осіб - 920 грн.97 коп.

Стосовно вимог позивачки щодо стягнення з відповідача на її користь компенсації за невикористані відпустки за період з 04.04.2003 року по 23.05.2012 року, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню. Так, позивачка просила стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 9988,65 коп.

У відповідності до довідки, наданої відповідачем, невикористана відпустка позивачки за зазначений період склала 219 календарних днів, та компенсація складає 7438,62 грн. з урахуванням того, що середня заробітна плата за невикористану відпустку нараховується з заробітної плати за останні 12 місяців, які передують місяцю звільнення (а.с.122). Крім того, для виплати компенсації позивачці, відповідач повинен сплатити 15% податку з доходів фізичних осіб до бюджету, який складає в даному випадку 7438,62*15%=1115, 79 грн., тому сума, яка підлягає виплаті позивачки в якості компенсації за невикористану відпустку складає 7438,62грн.-1115,79 грн.= 6322,83 грн.

Стосовно вимог позивачки щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд вважає їх такими що також підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 117 КЗпПУ в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивачка в заяві про уточненні позовних вимог просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з дня звільнення-24.05.2012 року по 07.02.2013 року в сумі 9556,80 грн. При цьому, суд вважає, що період затримки розрахунку складає з 24.05.2012 року по 02.02.2013 року, оскільки 01.02.2013 року, у відповідності до наданих відповідачем квитанцій (а.с.116-118), нараховані ним суми вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку були направлені позивачці поштовим переводом, той факт, що вона відмовилась від їх отримання не є виною відповідача. Стосовно суми середнього заробітку за час затримання розрахунку, суд вважає за необхідне зазначити наступне. У відповідності до наданого відповідачем розрахунку, кількість днів за період з 24.05.2012 року по 02.02.2013 року складає 178 днів, середньоднівна заробітна плата позивачки склала 54,07 грн. Таким чином, сума, яка підлягає стягненню на користь позивачки складає 9624,46 грн. При цьому, при виплаті зазначеної суми, відповідач повинен сплатити 15% податку з доходів фізичних осіб до бюджету, який складає в даному випадку 9624, 46*15%=1444, 00 грн., тому сума, яка підлягає виплаті позивачці за затримку розрахунку складає 96724, 46грн.-1444,00 грн.= 8180,46 грн.

При цьому, відповідачка в позовній заяві просила розстрочити позивачу виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку на 10 місяців. Суд вважає, що дана вимога підлягає задоволенню та стягнення суми за затримку розрахунку- 8180,46 грн. може бути розстрочене на 10 місяців з дня винесення рішення, при цьому, відповідач повинен сплачувати щомісячно по 818 грн. 05 коп. на користь позивачки.

Рішення в частині стягнення суми середнього заробітку за один місяць в сумі 1109,85 грн. підлягає негайному виконанню.

У задоволенні інших вимог позивачки суд вважає за необхідне відмовити.

Також з відповідача у відповідності до ст.88 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір» необхідно стягнути судовий збір в сумі і витрати у сумі 229 грн. 40 коп., оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст.ст. 40, 44, 117 Кодексу законів про працю України, ст.. 27 ЗУ «Про оплату праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, ст.ст.10, 60, 212-215, 224-226, 88 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до Житлово-будівельного кооперативу «Мир 158», третя особа голова Житлово-будівельного кооперативу «Мир 158» ОСОБА_4, про визнання звільнення незаконним, стягнення вихідної допомоги, суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні про визнання звільнення незаконним, стягнення вихідної допомоги, суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Мир-158», розташованого за адресою: м. Донецьк, пр. Ленінський, 37А, код ЕГРПОУ 23111280 на користь ОСОБА_5, інн. НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 вихідну допомогу в розмірі заробітку за 1(один місяць) в сумі 920 (девятьсот двадцять) грн..97 коп.; компенсацію за невикористані відпустки за 9 років в сумі 6 322(шість тисяч триста двадцять дві) грн.83 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 8180 (вісім тисяч сто вісімдесят) грн. 46 коп., а всього суму 15 424(п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн.. 26 коп.

Розстрочити Житлово-будівельному кооперативу «Мир-158», розташованому за адресою: м. Донецьк, пр. Ленінський, 37А, код ЕГРПОУ 23111280 виконання рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 28 лютого 2013 року в частині стягнення заборгованості на користь ОСОБА_5, інн. НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 8 180(вісім тисяч сто вісімдесят) грн.. 46 коп. на 10 місяців з дня винесення рішення,, зобов*язавши сплачувати щомісячно по 818 грн. 05 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання незаконним розпорядження № 91 від 22.05.2012 року про звільнення на підставі п.2 ст. 40 КЗпП внаслідок недостатньої кваліфікації, зобов*язнання відповідача видати наказ про її звільнення з формулюванням « …звільнити з 23.05.2012 року за власним бажанням у зв*язку з порушенням законодавства про працю на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України», стягнення вихідної допомоги за 2 місяці в сумі 2 409 грн.00 коп., стягнення компенсації за невикористану відпустку в сумі 3 665, 82 грн., стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 1376 грн.34 коп. -відмовити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Мир-158», розташованого за адресою: м. Донецьк, пр. Ленінський, 37А, код ЕГРПОУ 23111280 судові витрати в сумі 229(двісті двадцять дев'ять) грн.. 40 коп.

Рішення в частині стягнення суми середнього заробітку за один місяць в сумі 1109,85 грн. підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 10- денний строк з дня його проголошення.

Суддя: Л.І.Хмельницька