Рішення

від 28.03.2013 по справі 925/270/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року Справа № 925/270/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представника позивача - Сакун Д.І. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроснаб-Снігурівка" м.Снігурівка Миколаївської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий завод", с.Хутори Черкаського району про стягнення 94418,73 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Подано позовну заяву, у якій ТОВ "Агроснаб-Снігурівка" (далі - позивач) просить стягнути з ТОВ "Перше Травня Комбікормовий завод" (далі - відповідач) 94418,73 грн., у тому числі: 92964,00 грн. боргу з оплати послуг з перевезення вантажів та 1454,73 грн. договірної пені, нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позовні вимоги мотивовані наступним: на підставі Договору про надання послуг з перевезення вантажів №1 від 25.07.2011 року (далі - Договір) у грудні 2012 року на замовлення відповідача, позивач здійснював перевезення вантажів автомобільним транспортом, вартість яких становить 92964,00 грн.; відповідач прийняв послуги по актах здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000161 від 04 грудня 2012; №ОУ-0000162 від 10 грудня 2012; №ОУ-0000163 від 17 грудня 2012, проте у встановлений договором строк, їх вартість не оплатив; тому позивач просить стягнути зазначені суми боргу з оплати за вказані послуги та пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань, за період прострочення з 10 грудня 2012 року по 26 січня 2013 року.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав , представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання. Явка представника відповідача у судове засідання визначалась судом на його розсуд.

Неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву та нез'явлення його представника у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов повністю, пояснила, що у таблиці розрахунку про стягнення сум, допущена явна описка у назві нарахування: замість слова "пені" вказано "інфляційні", наведений у позовній заяві розрахунок за змістом є розрахунком суми боргу та пені.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

25 липня 2011 року між позивачем (виконавець за Договором) та відповідачем (замовник за Договором) укладено Договір про надання послуг з перевезення вантажів, відповідно до якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з перевезення вантажів (далі - послуги), пов'язані з перевезенням сільськогосподарської або іншої продукції автомобільним транспортом (власним або орендованим) в межах України, згідно вказівок замовника, а замовник зобов'язався сплатити за це виконавцеві винагороду.

Відповідно до п.2.1 Договору вартість послуг з перевезення вантажів складає 305,00 грн. за одну тону перевезеного вантажу.

У пункті 2.7 Договору сторони домовились, що оплата за надані послуги здійснюється замовником не пізніше п'яти днів після підписання акту виконаних робіт.

Згідно 4.2 Договору за несвоєчасну оплату послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

На виконання умов Договору, у грудні 2012 року позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажів, які останній прийняв, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000161 від 04.12.2012 року на суму 21575,70 грн., №ОУ-0000162 від 10.12.2012 року на суму 14084,90 грн., №ОУ-0000163 від 17.12.2012 року на суму 57303,40 грн., а всього на суму 92964,00 грн. Акти підписані представниками обох сторін, затверджені керівниками підприємств, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб.

В порушення умов Договору, у встановлений договором строк відповідач не оплатив вартість, наданих позивачем послуг, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.12.2012 по 31.12.2012.

З наведеного акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що сальдо на 01.12.2012 року на користь позивача становило 1 673 143,75 грн. У грудні 2012 року відповідач перерахував позивачу 143000,00 грн., які позивачем зараховані в погашення попереднього боргу. Стягнення боргу з оплати перевезення вантажів автомобільним транспортом позивач заявив лише по вищевказаних трьох актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2012 року.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення грошових коштів, що складають суму боргу з оплати послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом та суму договірної пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Договір, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення зобов'язань та права на стягнення суми, за своєю правовою природою є господарським договором перевезення вантажу автомобільним транспортом.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України (далі - ГК України) особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно -правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).

Загальні умови перевезення вантажів визначає глава 32 ГК України, та ст.909 Цивільного кодексу України.

Правові та організаційні основи у сфері перевезень вантажів автомобільним транспортом врегульовано спеціальним Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-ІІІ, із змінами (далі вживається скорочено - ЗУ "Про автомобільний транспорт").

Відповідно до ст.50 ЗУ "Про автомобільний транспорт" договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

У договорі, на який посилається позивач, як на підставу його права вимагати оплати за надані послуги, сторони узгодили всі істотні умови, встановлені законом для цього виду договору.

З наведених матеріалів справи вбачається, що на замовлення відповідача, у грудні 2012 року позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажів, які відповідач прийняв, що підтверджено двосторонніми актами, які згідно умов договору є документом, що підтверджує надання послуг, а також виникнення обов'язку з оплати за ці послуги - не пізніше п'яти днів після підписання акту виконаних робіт. Вартість послуг перевезення по наведених актах здачі - прийняття наданих послуг становить 92964,00 грн.,

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

З огляду на наведені норми законодавства, умови Договору та докази у справі, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 92964,00 грн. основного боргу з оплати за перевезення вантажів автомобільним транспортом у грудні 2012 року.

Стосовно застосування відповідальності за порушення виконання грошових зобов'язань, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

До відповідача (замовник по договору) застосована договірна відповідальність за прострочення оплати за фактично надані послуги.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у простроченні виконання грошових зобов'язань з оплати за фактично надані послуги по договору перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

У Договорі сторони встановили, що за несвоєчасну оплату послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Пеня в сумі 1454,73 грн. позивачем нарахована у відповідності до умов Договору, з врахуванням наведених положень ГК України, із застосуванням обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ за період з 10.12.2012 року по 26.01.2013 року (акт №ОУ-0000161) в сумі 416,74 грн., за період з 16.12.2012 року по 26.01.2013 року (акт №ОУ-0000162) в сумі 237,32 грн., за період з 23.12.2012 року по 26.01.2013 року (акт №ОУ-0000163) в сумі 416,74 грн.

При перевірці розрахунку пені судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки. Згідно розрахунку за методикою Ліга-Закон, за той же період прострочення, тієї ж простроченої суми, що вказані у розрахунку позивача, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, становить 1450,76 грн., у тому числі: 415,60 грн. (акт №ОУ-0000161; 236,67 грн. (акт №ОУ-0000162) та 798,49 грн. (акт №ОУ-0000163). Отже позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 92964,00 грн. боргу та 1450,76 грн. договірної пені. Отже задовольняє позов частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1888,30 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий завод" (Черкаська область, Черкаський район, с.Хутори, вул. Центральна, буд. 2 кім.18, ідентифікаційний код 36330229) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроснаб-Снігурівка" (Миколаївська область, м.Снігурівка, вул.Леніна,17, ідентифікаційний код 33438610) - 92964,00 грн. боргу, 1450,76 грн. договірної пені та 1888,30 грн. судового збору.

Відмовити в решті позову про стягнення пені.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 02 квітня 2013 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко