Рішення

від 02.02.2009 по справі 5/134-08-4715

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/134-08-4715

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" лютого 2009 р.Справа  № 5/134-08-4715

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                             Могил С. К.

при секретарі судового засідання             Вдовіченко В.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Гордієвський М.Ю. на підставі довіреності;

від відповідача: не з'явився.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерне підприємство „Лінк” (м. Одеса) до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю „Мегалайн”, (м. Одеса) про стягнення з відповідача 21 040, 45 грн.,

ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача, ним було реалізовано відповідачу, а відповідачем було в свою чергу отримано освітлювальні прилади. Вказані обставини позивач обґрунтував наданою до суду копією видаткової накладної та довіреності на отримання товару.

З матеріалів справи видно, що одночасно із отриманням товару, позивачем відповідачу було виставлено рахунок на його оплату. В зв'язку з тим, що відповідач не сплатив за отриманий товар, позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо виконання зобов'язання від 21.11.2008 року № 21/11-08 (отримано відповідачем 21.11.2008 року) в якій просив відповідача у строк до 28.11.2008 року погасити заборгованість у сумі 2 412, 10 грн.

Як зазначив позивач, відповідач свої зобов'язання в частині своєчасної оплати за отриманий товар не виконав, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг за поставлений та отриманий товар у сумі 2 412, 10 грн. В зв'язку з несвоєчасним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, позивач також просив суд стягнути з останнього 1 186, 75 грн. інфляційних втрат, та 17 441, 60 грн. 3% річних.

В процесі розгляду справи з боку позивача до суду надійшло письмове уточнення позовних вимог в якому позивач зазначив, що при розрахунку суми 3% річних ним було допущено арифметичну помилку, а тому у відповідності до своїх остаточних позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 412, 10 грн. основного боргу, 1 186, 75 грн. інфляційних втрат та 176 грн. 3% річних.  

В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було надано жодного документального доказу який би спростував позовні вимоги позивача, або доказу, на підтвердження своєчасної оплати за отриманий товар.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, відповідачем не було надано до суду відзиву на позов. Розглянув матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.  

Дослідивши матеріали справи та приймаючи до уваги доводи позивача викладені у ході судового розгляду справи суд вважає, що остаточні позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Разом з тим, ч.ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей від 30.06.2006 року серії ЯМЗ № 353171, а також на підставі видаткової накладної від 03.07.2006 року № ІП-000596 отримав від позивача товар на загальну суму 2 412, 10 грн. Одночасно із отриманням товару, позивачем відповідачу було виставлено рахунок - фактуру № ІП-000806 від 30.06.2006 року, за яким відповідач повинен був розрахуватись за отриманий товар, проте відповідні розрахунки не провів, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у сумі 2 412, 10 грн.

Розглядаючи по суті спір, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що у відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було надано жодного документального доказу який би спростував позовні вимоги позивача, або докази, які підтвердили здійснення ним оплати за отриманий товар.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведене та фактичні обставини справи з урахуванням наданих документальних доказів суд вважає, що борг відповідача перед позивачем становить 2 412, 10 грн., який підлягає повному стягненню з відповідача та корить позивача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, фактично встановлює наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Складовими частинами є, по-перше –стягнення індексу інфляції, яке здійснюється відповідно до Закону України „Про індексацію грошових доходів населення”, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. По-друге, три відсотки річних не слід ототожнювати з поняттям неустойки, оскільки зазначені проценти є не мірою відповідальності, а є платою за користування чужими грошовими коштами, а відтак, стягуються незалежно від вини боржника. Слід зазначити, що дійсно крім наслідків за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції, договором або законом за прострочення грошового зобов'язання може бути встановлена неустойка (штраф, пеня), умови про стягнення яких повинні бути зазначені у договорі. Проте, умови про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції на відміну від умов щодо стягнення неустойки, не потребують вчинення у письмової формі, а підлягають сплаті та стягненню за вимогою кредитора.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих трьох відсотків річних та індексу інфляції, в зв'язку з чим з відповідача та користь позивача підлягає стягненню 176, 00 грн. трьох відсотків річних, 1 186, 75 грн. індексу інфляції.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності суд вважає, що остаточні позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Мегалайн”, код 20998686, (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 11) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерне підприємство „Лінк”, код 21025748, (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 39), а саме:

- 2 412 (дві тисячі чотириста дванадцять) грн. 10 коп. основного боргу;

- 1 186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 75 коп. індексу інфляції;

- 176 (сто сімдесят шість) грн. трьох відсотків річних;

- 102 (сто дві) грн. державного мита;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Видати товариству з обмеженою відповідальністю „Інженерне підприємство „Лінк”, код 21025748, (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 39) довідку на повернення зайво сплаченого державного мита у сумі 108 (сто вісім) грн. 40 коп.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 11.02.2009 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Могил С.К.