Рішення

від 09.02.2009 по справі 5020-3/300

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-3/300

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"09" лютого 2009 р. справа № 5020-3/300

За позовом          Дочірнього підприємства "Асканія Дістріб'юшн Тавріка"

(95493, м. Сімферополь, вул. Московське шосе, 9 км)

до відповідача Приватного підприємства "Торговельний будинок "Марина"

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 42, кв. 18)

про стягнення боргу в розмірі 47 643,10 грн.,

Суддя Головко В.О.

За участю представників:

позивач –Кравченко К.Ю., довіреність № б/н від 05.01.2009;

відповідач –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач –Дочірнє підприємство "Асканія Дістріб'юшн Тавріка", звернулося до суду з позовом до відповідача –Приватного підприємства "Торговельний будинок "Марина" про стягнення боргу в розмірі 47 643,10 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем умов договору поставки № 131 від 20.12.2006 щодо оплати за отриманий товар.

Відповідач явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки не повідомив, письмових заперечень суду не надав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі.

У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, вивчивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2006 між позивачем –Дочірнім підприємством "Асканія Дістріб'юшн Тавріка" (Постачальник), та відповідачем –Приватним підприємством "Торговельний будинок "Марина" (Покупець) укладено договір поставки № 131 (а. с. 41).

Відповідно до даного договору, постачальник передає, а Покупець приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених даним Договором товар (продукти харчування) в асортименті відповідно до специфікації та накладних, виходячи з наявного товару на складі Постачальника.

На виконання вищевказаного договору позивач поставив відповідачу продукцію згідно з накладними № 1/6506 від 21.12.2006, № 1/7061 від 29.12.2006, № 1/177 від 06.01.2007, № 1/138 від 06.01.2007 на загальну суму 50 654,88 грн. (а. с. 7-10), яка сплачена відповідачем частково в розмірі 8 500,00 грн. Загальна сума заборгованості за товар складає 42 154,88 грн., що підтверджується, зокрема, актом звірення взаємних розрахунків (а. с. 11) та гарантійним листом (а. с. 12).

Відповідно до п. 4.1. договору, Покупець сплачує за товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, вказаний в договорі, або іншим способом, не забороненим чинним законодавством України.

Згідно з п. 4.2. договору, Покупець зобов'язаний здійснювати оплату товару не пізніше 21 (двадцяти одного) дня з моменту отримання товару.

Листом від 07.02.2008 Приватне підприємство "Торговельний будинок "Марина" зобов'язалося погасити заборгованість до 30.04.2008, але своє зобов'язання не виконало (а. с. 12), що стало причиною для звернення до суду з даним позовом.

Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі      42 154,88 грн., пеню в розмірі 4 878,42 грн., а також 3% річних в розмірі 609,80 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частин 1 та 3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт отримання товару та наявна заборгованість в сумі 42 154,88 грн. підтверджуються матеріалами справи. Доказів погашення заборгованості Відповідачем не надано. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня), то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (стаття 624 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу, що діяла в період заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Позивачем нараховано пеню в розмірі 4 878,42 грн., починаючи з 01.05.2008, оскільки, як вбачається з гарантійного листа відповідача на адресу позивача, Приватне підприємство "Торговельний будинок "Марина" зобов'язувалось погасити наявну заборгованість в строк до 30.04.2008 (а. с. 12).

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Як вбачається з п. 6.3. Договору, сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець за користування чужими грошовими коштами зобов'язаний сплатити на користь Постачальника 23% річних від простроченої до сплати суми.

Отже, договором між сторонами встановлений інший розмір процентів, ніж передбачено законом. Натомість позивач заявив про стягнення з відповідача лише 3% річних, тому суд, з огляду на приписи п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, задовольняє позовні вимоги щодо стягнення плати за користування чужими грошовими коштами в заявленій частині –в сумі 609,80 грн.

Перевіривши розрахунки пені та 3% річних, суд знаходить їх вірними.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 47 643,10 грн., з яких: сума основного боргу в розмірі    42 154,88 грн., пеня –4 878,42 грн., а також 3% річних –609,80 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 2 пункту 10 Роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Позивачем до матеріалів справи долучено договір №40 від 22.10.2008 про надання юридичної допомоги, а саме: складення позовної заяви про стягнення на користь позивача заборгованості за поставлений товар з ПП "Торговельний будинок "Марина", укладений між позивачем і адвокатом Псьолом О.А. (арк.с.51-52); копію платіжного доручення № 635 про оплату послуг адвоката на суму 750,00 грн. (за трьома договорами, арк.с.24); копію посвідчення № 1300 (арк.с.50), які в сукупності підтверджують факт надання адвокатом послуг на суму 250,00 грн.

Згідно з частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані із розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті державного мита в сумі 477,00 грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. та судові витрати за послуги адвоката в сумі 250,00 грн.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Торговельний будинок «Марина»(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 42, кв. 18; код ЄДРПОУ 31772130, відомостей про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи немає) на користь Дочірнього підприємства «Асканія Дістріб'юшн Тавріка»(95493,                  м. Сімферополь, вул. Московське шосе, 9 км; код ЄДРПОУ 34372115, р/р 26003440454370 в ООФ АКБ «Укрсоцбанк»м. Сімферополь, МФО 324010) заборгованість в розмірі 47 643,10 грн., з яких: сума основного боргу в розмірі 42 154,88 грн., пеня в розмірі 4 878,42 грн., 3% річних в розмірі 609,80 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 477,00 грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. та судові витрати за послуги адвоката в сумі 250,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

    Суддя                                                   підпис                                                 В.О. Головко

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

19.02.2009

РОЗСИЛКА:

1. Дочірнє підприємство "Асканія Дістріб'юшн Тавріка"

(95493, м. Сімферополь, вул. Московське шосе, 9 км)

2. Приватне підприємство "Торговельний будинок "Марина"

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 42, кв. 18)

3. Справа

4. Наряд