Рішення

від 10.02.2009 по справі 5020-3/299

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-3/299

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" лютого 2009 р. справа № 5020-3/299

За позовом                    Відкритого акціонерного товариства

“Харківське автотранспортне підприємство № 16363”

(61172, м. Харків, вул. Роганська, 160)

до відповідача          Приватного підприємства “Сервіс АПК Логістика”

(99059, м. Севастополь, вул. Гер. Бреста, 53 Б, кв. 432)

про стягнення заборгованості в розмірі 7036,63 грн.,

Суддя Головко В.О.

За участю представників:

позивач –не з'явився;

відповідач –не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач –Відкрите акціонерне товариство "Харківське автотранспортне підприємство №16363" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача – Приватного підприємства "Сервіс АПК Логістика" про стягнення боргу в розмірі 7083,14грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем умов договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №983 від 05.04.2007 в частині оплати за отримані послуги.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов суду не надав, про час, дату та місце розгляду справи повідомленій своєчасно та належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі.

У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши в судовому засіданні заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовив у її задоволенні, оскільки позивач не надав суду доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2007 між ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство №16363" (Перевізник) та Приватним підприємством "Сервіс АПК Логістика" (Замовник) було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №983 (арк. с. 14-16).

Відповідно до даного договору, Перевізник зобов'язаний забезпечити подачу автотранспорту відповідно з заявкою.

На виконання вищевказаного договору в період часу з 01.01.2008 по 27.11.2008 Перевізником здійснено низку перевезень вантажів Замовника за різними маршрутами, що підтверджується актами наданих послуг №1968 від 07.08.2008 на суму 2400,00 грн.      (арк. с. 19), №2051 від 17.08.2008 на суму 2400,00 грн. (арк. с. 25), повідомленнями про вручення простих поштових відправлень №525414 (арк. с. 20) та №52700 (арк. с. 26).

Відповідно до п. 4.1. договору перевезення Замовник зобов'язаний провести оплату послуг за перевезення вантажів на протязі трьох банківських днів з моменту отримання рахунку Перевізника.

Проте, станом на 27.11.2008 Замовником оплачено лише частину виставлених рахунків, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути на його користь основну суму заборгованості у розмірі 4800,00 грн., пеню у розмірі 245,97 грн., інфляційні витрати у розмірі 134,40 грн., 3% річних у розмірі 30,77 грн., додаткову провізну плату у розмірі 1872,00 грн., а всього 7083,14 грн.

Порушення Відповідачем умов договору перевезення стосовно своєчасної оплати отриманих послуг і стало причиною для звернення Позивача в суд із даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що розрахунок за перевезення вантажу здійснюється Замовником автотранспорту на підставі виставленого рахунку Перевізника протягом трьох банківських днів з моменту його отримання.

Факт надання послуг та наявна заборгованість в сумі 4 800,00 грн. підтверджуються матеріалами справи, а саме актами наданих послуг(арк. с. 19, 25), товарно-транспортними накладними (арк. с. 22, 28), подорожніми листами вантажного автомобіля (арк. с. 21, 27). Доказів погашення заборгованості Відповідачем не надано. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня), то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (стаття 624 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.1. договору, у випадку прострочення платежу Замовником, останній сплачує Перевізнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

За розрахунком позивача сума пені складає 245,97 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні збитки становлять 134,40 грн., 3% річних –30,77 грн.

Перевіривши наданий розрахунок, суд знаходить його вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційного відшкодування та 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлена до стягнення додаткова провізна плата сума у розмірі 1 872,00 грн. за порушення строків внесення провізної плати.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору перевезення.

Так, за приписами ч. 1 ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст.. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до п. 104 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР від 27.06.1969 № 401, у випадку прийняття вантажу до перевезення до внесення провізної плати з вантажовідправника або вантажоодержувача –замовника автотранспорту додатково до провізної плати стягується 0,5 процента суми платежів за кожний день прострочки внесення провізної плати.

Отже, Статутом автомобільного транспорту УРСР встановлено солідарну відповідальність вантажовідправника та вантажоодержувача за порушення строків внесення провізної плати.

Згідно зі ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Перевіривши розрахунок додаткової провізної плати, суд дійшов висновку про те, що він складений у відповідності до наведених норм, тому позовні вимоги в частині стягнення додаткової провізної плати в сумі 1872,00 грн. також підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 7 083,14грн., з яких 4 800,00 грн. –основний борг, 245,97 грн. – пеня, 134,40 грн. –інфляційні збитки, 30,77 грн. –3% річних, 1872 грн. –додаткова провізна плата.

Згідно зі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Сервіс АПК Логістика" (99059,               м. Севастополь, вул. Героїв Бреста, 53Б, кв. 432, п/р №2600701011385 в Кримській регіональній філії ВАТ “Кредо банк”, МФО 325912, код ЄДРПОУ 33280060, ідентифікаційний код 332800627056) на користь Відкритого акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство №16363»(61172, м. Харків, вул. Роганська, 160, п/р 26001036132100, в АКБ “УкрСиббанк”, м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 01332106, ідентифікаційний код 013321020398) заборгованість в розмірі 7 083,14 грн., з яких 4 800,00 грн. –основний борг, 245,97 грн. –пеня, 30,77 грн. –3 % річних,         134,40 грн. –3 % річних, 1 872,00 грн. –неустойка за прострочення внесення провізної плати, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

    Суддя                                                                                                               В.О. Головко

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

23.02.2009

РОЗСИЛКА:

1.          ВАТ “Харківське автотранспортне підприємство № 16363”

61172, м. Харків, вул. Роганська, 160

2.          ПП “Сервіс АПК Логістика”

(99059, м. Севастополь, вул. Гер. Бреста, 53 Б, кв. 432

3.          Справа

4.          Наряд