Рішення

від 03.02.2009 по справі 5/138-08-5134

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/138-08-5134

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2009 р.Справа  № 5/138-08-5134

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                             Могил С. К.

при секретарі судового засідання             Вдовіченко В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Лановий Д.А. на підставі довіреності;

від відповідача: Стасенко А.В. на підставі довіреності.

В судових засіданнях оголошувались перерви з 14.01.2009 року до 21.01.2009 року та з  02.02.2009 року до 03.02.2009 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Катрал –Південь” (м. Одеса) до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Дорбудтранс” (м. Одеса) про стягнення 290 428, 95 грн. -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи видно, що 21.09.2005 року між позивачем та відповідачем по справі було укладено договір купівлі –продажу палива, № ЭК –57 у відповідності до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю „Катрал –Південь” зобов'язалось продати товариству з обмеженою відповідальністю „Дорбудтранс” нафтопродукти (паливо), у відповідності до асортименту, існуючого у роздрібному продажу АЗС фірми „Катрал –Південь” та інших АЗС системи „BERLIO CARD”, а товариство з обмеженою відповідальністю „Дорбудтранс” зобов'язується прийняти та сплатити їх вартість у відповідності до виставленого рахунку.

В матеріалах справи також наявний додаток до договору № ЭК-57 від 21.09.2005 року, а саме правила користування електронною карткою.

У п. 2.3. укладеного договору сторони погодились про те, що електронна картка системи „BERLIO CARD” видається на підставі акта приймання –передачі електронних карток (брелоків), який є невід'ємною частиною договору. Кількість електронних карток визначається товариством з обмеженою відповідальністю „Дорбудтранс”.

У п. 2.4. договори сторони дійшли згоди про те, що після переходу права власності товариства з обмеженою відповідальністю „Дорбудтранс” на паливо при оплаті його вартості, це паливо залишається на зберіганні у товариства з обмеженою відповідальністю „Катрал –Південь” до заправки цим паливом транспортних засобів пред'явника відповідної електронної карти системи „BERLIO CARD”.

Наявним в матеріалах справи гарантійним листом № 24 від 22.09.2005 року підтверджується, що відповідач гарантував позивачу оплату за отримані пально-мастильні     матеріали у відповідності до пред'явленого рахунку, щомісячно, на протязі трьох банківських днів.

З актів приймання –передачі від 21.09.2005 року та 20.08.2007 року складених сторонами за договором, видно, що товариством з обмеженою відповідальністю „Катрал –Південь” було передано товариству з обмеженою відповідальністю „Дорбудтранс” електронні картки № 820100130, 82010013, 820100132, 82010035, 820100136, 820100196, 820100197, 820100198, 820100199, 820100200, 820100034, 820100035, 820100036, 820100037, 820100038, 820100039, 820100040, 820100041, 820100042, 820100043.

Згідно п. 4.2. договору укладеного між сторонами по справі остаточний розмір грошового зобов'язання покупця визначається на підстав акту приймання передачі за звітний період, наданого товариством з обмеженою відповідальністю „Катрал –Південь”.

Відповідні акти складені та затверджені сторонами за договором та наявні в матеріалах справи, а саме: акт про реалізацію за період з 01.08.2008 року по 31.08.2008 року та акт про реалізацію за період з 01.09.2008 року по 30.09.2008 року.

З матеріалів справи також вбачається, що на оплату палива за вказаними актами позивачем було виставлено відповідачу рахунки № 3561 від 01.09.2008 року та № 4164 від 01.10.2008 року. Відповідачем рахунок № 3561 від 01.09.2008 року було оплачено лише частково, а інший рахунок залишено без оплати.

У відповідності до своїх остаточних позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 249 081, 67 грн. заборгованості та 64 764, 70 грн. пені.

У ході судового розгляду справи з боку відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву від 02.02.2009 року відповідно до якого відповідач фактично визнав суму основного боргу проте заперечував розмір пені нарахованої позивачем.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.  

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Разом з тим, ч.ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом, відповідач на підставі укладеного договору отримав від позивача паливно-мастильні матеріали, проте розрахунки провів неналежним чином, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у сумі 249 081, 67 грн. Розглядаючи по суті спір, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що у відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було надано жодного документального доказу який би спростував позовні вимоги позивача, або доказу, на підтвердження своєчасної оплати на виконання умов укладеного договору та відсутності заборгованості, що є предметом спору.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведене та фактичні обставини справи з урахуванням наданих документальних доказів суд вважає, що борг відповідача перед позивачем становить 249 081, 67 грн., який підлягає стягненню у повному обсязі з відповідача та корить позивача.

Щодо стягнення пені, то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом №2921-III від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до умов договору, а саме п. 5.3. за несвоєчасну оплату палива передбачена оплата пені в розмірі 0,2 % від суми боргу за кожен день прострочення.

В матеріалах справи наявний розрахунок пені, наданий позивачем по справі. Проте, дослідивши вказаний розрахунок, судом було встановлено, що розмір пені позивачем було розраховано без врахування положень ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а тому вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 23 745, 90 грн.

Крім того, як і при подачі позову до суду так і в процесі розгляду справи з боку позивача до суду були подані заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача, а також на рухоме та нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю „Дорбудтранс”. Розглянув у судових засіданнях подані заяви, суд вважає що позивачем до суду не було надано обґрунтованих документальних доказів які б свідчили, що невжиття заходів в порядку ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому у задоволенні заяв про забезпечення позову судом було відмовлено.   

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи представників сторін викладені у ході судового розгляду справи в їх сукупності суд вважає, що остаточні позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок позивача та відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Дорбудтранс” код 30851373 (м. Одеса, вул. Генерала Петров, буд. 37/43, кв. № 26) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Катрал –Південь” код 32404820, (м. Одеса, вул. Степова, 23/25):

?          249 081 (двісті сорок дев'ять тисяч вісімдесят одна) грн. 67 коп. основного боргу;

?          23 745 (двадцять три тисячі сімсот сорок п'ять ) грн. 90 коп. пені;

?          2 728 (дві тисячі сімсот двадцять вісім) грн. 28 коп. держмита;

?          102 (сто дві) грн. 58 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позову відмовити.  

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 11.02.2009 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Могил С.К.