Рішення

від 10.02.2009 по справі 38/334-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/334-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2009 р.                                                            Справа № 38/334-08

вх. № 9286/5-38

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Гаджи В.В. дов № 2 від 09.01.2009 року,

відповідача  - не з'явився;   

розглянувши справу за позовом ТОВ "Інститут "ШЕЛЬФ", м. Сімферополь  

до  ТОВ "СТ Ресурс", с. Кегичівка  

про стягнення 80118,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Інститут "ШЕЛЬФ", м. Сімферополь просить суд стягнути з ТОВ "СТ Ресурс", с. Кегичівка 60000,00 грн. боргу, 6072,36грн. пені, 1746,60 грн. 3% річних, 12300,00 грн. інфляції та судові витрати.

У відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач 20.01.2009 р. збільшив позовні вимоги про стягнення процентів – до 2061,48 грн., та інфляційних втрат, - до 14940,00 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримує з урахуванням збільшень.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та інші витребувані документи суду не надав, про дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином,  про причини неявки в судове засідання не повідомив, у зв'язку з чим справа розглядається  у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

03.09.2007          року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інститут “ШЕЛЬФ”(Підрядник), що є правонаступником Державного науково-дослідницького й проектно-дослідницького інституту “НДПДшельф” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Етна”(Замовник) було укладено договір про співробітництво на виконання проектно-дослідницьких робіт № 6707 від 03.09.2007 року (надалі -договір), відповідно до якого замовник зобов'язується прийняти й оплатити, а підрядник зобов'язується на свій ризик самотужки й за свої кошти виконати й передати замовникові роботу.

Вимоги до виконуваної роботи встановлюються замовником, і оформляються в додаткових угодах до даного договору.

Підрядник зобов'язується виконати роботу відповідно до діючих стандартів, нормами й правилами й здати їх замовникові у встановлені в додаткових угодах до даного договору строки.

Згідно додаткової угоди №1 від 03.09.2007 року замовник зобов'язується прийняти й оплатити, а виконавець на свій ризик самотужки й за свої коши виконати консультаційні послуги замовникові, а саме: “Підготовка ТЕС будівництва й експлуатації заводу по переробці газу в районі УКПГ с. Глебівка, АР Крим”

Відповідно до п. 3 договору та пункту 2.1. додаткової угоди №1 від 03.09.2007 року замовник сплачує підряднику, суму коштів у розмірі 60000 грн.

Пункт 3.2 договору регулює форму оплати, а саме: оплата проводиться шляхом перерахування коштів, у розмірі сум, зазначених в актах про приймання виконаних послуг (етапів послуг), на поточний рахунок виконавця, протягом трьох банківських днів з моменту (дати) підписання акта про приймання виконаних послуг (етапів послуг) відповідно до розділу 5 даного договору.

Передача замовникові закінчених послуг (етапів послуг) здійснюється по акту про приймання наданих послуг відповідно до пункту 5 договору.

Позивач виконав свої зобов'язання у відповідності з договором, у частині робіт, на суму 60000 грн., що підтверджується актом здачі - приймання виконаних послуг від 30.11.2007 р. № 6707/82.

Пункт 7.2. договору передбачає, що у випадку порушення строку оплати виконаних робіт, установленого в пункті 3.2 даного договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, сплата пені не звільняє замовника від виконання своїх зобов'язань по договору.

Договірних зобов'язань з оплати виконаних робіт відповідачем не виконано.

Претензію позивача від 15.08.2008 року вих. № 01-11/6707/1614 про погашення заборгованості відповідачем залишено без реагування.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачає: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) цього виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти річні, за час прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по договору становлять 2061,48 грн., інфляційні втрати - 14940 грн.

У відповідності до ст. 33 господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів добровільного погашення спірної заборгованості відповідачем суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню як обґрунтовані та підтверджені належними доказами.

Судові витрати належить покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Ресурс» (адреса: 64003, Харківська область, с. Кегичівка, вул. Жовтнева, 14, код 34269975) на користь овариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «ШЕЛЬФ» (адреса: 95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 45, код  04825950) - 60000 грн. 00 коп. основного боргу, 6072 грн. 36 коп. пені, 2061 грн. 48 коп. процентів, 14940 грн. 00 коп. втрат від інфляції, 830 грн. 07 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя