Постанова

від 04.04.2013 по справі 2а-11114/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 року № 2а-11114/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства (надалі ДП) «Санаторій «Кришталевий палац» до Територіальної державної інспекції праці у Львівській області про визнання недійсним припису, -

в с т а н о в и в :

ДП «Санаторій «Кришталевий палац» звернулося в суд з позовом до Територіальної державної інспекції праці у Львівській області про скасування припису за №13-08-057/0782-0532 від 25.05.2010 року.

Підставою позову є те, що викладені в акті перевірки факти порушень законодавства про працю, у зв'язку з чим було надіслано оспорюваний припис, не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов зазначає, що під час проведення перевірки позивача перевіряючими були виявлені порушення законодавства про працю. А відтак, продовжує відповідач, оспорюваний позивачем припис є правомірний та винесений у відповідності до вимог чинного законодавства.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч.1 ст.41 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами перевірки додержання законодавства про працю ДП «Санаторій «Кришталевий палац», Територіальною державною інспекцією праці у Львівській області складено акт №13-08-057/0782 від 25.05.2010 року та винесено припис №13-08-057/0782-0532 від 25.05.2010 року, яким позивачу приписано:

- забезпечити дотримання вимог ч.1 ст.116 КЗпП України - в подальшій своїй діяльності при звільненні працівників забезпечувати їх письмове повідомлення про нараховані суми належні їй при звільненні перед виплатою зазначених сум;

- усунути порушення вимог ч.1 ст.96 КЗпП України та в подальшому забезпечити дотримання вимог даної статті при затвердженні штатних розписів;

- забезпечити дотримання вимог ст.49-2 КЗпП України - при звільненні працівників у зв'язку із скороченням штату пропонувати їм всі наявні вакансії;

- на усунення порушення вимог ст.33 «Про оплату праці» - забезпечити нарахування та виплату індексації за заробітної плати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вказані періоди з врахуванням вимог ст.117 КЗпП України;

- усунути порушення вимог ст.147 КЗпП України та в подальшому забезпечити дотримання вимог зазначеної статті при застосуванні дисциплінарних стягнень;

- усунути порушення вимог ч.1 ст.149 КЗпП України та в подальшому забезпечити дотримання вимог зазначеної статті при застосуванні дисциплінарних стягнень.

Як вбачається з висновків акта перевірки, перевіряючими встановлено наступні порушення вимог законодавства про працю, зокрема:

- вимог ч.1 ст.116 КЗпП України - в ході проведення перевірки адміністрацією санаторію не представлено документів, які б свідчили про письмове повідомлення ОСОБА_2 про нараховані суми належні їй при звільненні перед виплатою зазначених сум;

- вимог ч.1 ст.96 КЗпП України - посада «завідувач відділенням, лікар-терапевт», яку займала ОСОБА_2 в штатний розпис включеною не була;

- вимог ст.49-2 КЗпП України - до звільнення ОСОБА_3 у санаторії було внесено зміни у штатний розпис, відповідно до яких мали місце чотири вакансії, а саме заступника директора з маркетингу, провідного інженера та дві посади реєстратора медичного, які ОСОБА_3 запропоновані не були, адміністрацією санаторію допущено порушення вимог ст.49-2 КЗпП України;

- вимог ст.33 Закону України «Про оплату праці» - ОСОБА_2 у лютому-жовтні 2008 році, ОСОБА_3 у лютому - вересні 2008 року не проводилось нарахування, та, відповідно, виплата індексації заробітної плати;

- вимог ст.147 КЗпП України - при застосуванні до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідно до наказу від 03.09.2009 року за №71-к у якому зазначено посилання на вчинення ОСОБА_2 порушення трудової дисципліни 21.08.2009 року, то відповідно в цій частині допущено порушення, оскільки ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за нібито вчинене порушення трудової дисципліни 21.08.2009 року - у вихідний згідно табеля обліку робочого часу день;

- вимог ч.1 ст.149 КЗпП України при притягненні ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення підставою для видачі наказу про звільнення зазначено акти про порушення трудової дисципліни від 14.08.2009 року, 17.08.2009 року, 19.08.2009 року.

Щодо порушення вимог ч.1 ст.116 КЗпП України внаслідок не представлення документів, які б свідчили про письмове повідомлення ОСОБА_2 про нараховані суми належні їй при звільненні.

Як передбачено ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з наказом від 21.09.2009 року за №79-к «Про звільнення завідувача терапевтичним відділенням №2 ОСОБА_2», у зв'язку з перебуванням на листку непрацездатності з 14.09. по 18.09.2009 року завідувача терапевтичним відділенням №2 ОСОБА_2, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, що відображено в наказі №78-к від 18.09.2009 року, проведено звільнення завідувача терапевтичним відділенням №2 ОСОБА_2 по п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку з першого дня після тимчасової непрацездатності та виходу на роботу - з 21.09.2009 року.

Як вбачається з листа від 21.09.2009 року за №01-06/1279, у зв'язку із звільненням по п.3 ст.40 КЗпП України (систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку) з 21.09.2009 року, ОСОБА_2 запропоновано прийти у відділ кадрів для отримання трудової книжки та інших документів, а також для повного розрахунку по бухгалтерії.

Також, в матеріалах справи наявний розрахунковий листок за вересень 2009 року в якому зазначені суми виплат, які належали ОСОБА_2 при звільненні.

А відтак, висновки відповідача про непредставлення документів, які б свідчили про письмове повідомлення ОСОБА_2 про нараховані суми належні їй при звільненні не відповідають фактичним обставинами справи.

З приводу порушення позивачем ч.1 ст.96 КЗпП України - не включення посади «завідувач відділенням, лікар-терапевт», яку займала ОСОБА_2, в штатний розпис.

Відповідно до ч.1 ст.96 КЗпП України, основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Статтею 64 ГК України встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Пунктом 2 Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23.02.2000 року за №33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я», надано право керівникам закладів охорони здоров'я у разі виробничої необхідності змінювати штати окремих структурних підрозділів або вводити посади, не передбачені штатними нормативами для даного закладу, за рахунок посад інших структурних підрозділів в межах фонду оплати праці, доведеного лімітними довідками на відповідний період. Заміна посад працівників може здійснюватись лише в межах однієї категорії медичного (лікарі, середній медичний персонал, молодший медичний персонал), фармацевтичного персоналу, адміністративно-управлінського, крім заступників керівників, та господарсько-обслуговуючого персоналу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала в режимі повної зайнятості з проведенням оплати праці виходячи з розрахунку 0,5 окладу «завідувача відділення, лікаря-терапевта» та 0,5 «лікаря-терапевта», що не суперечить вимогам Наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 року за №308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення».

Окрім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи тарифікаційних списків працівників санаторію на 2006-2008 роки, посада «завідувач відділенням, лікар-терапевт», яку займала ОСОБА_2 була включена в штатний розпис.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем ч.1 ст.96 КЗпП України спростовуються вищенаведеними обставинами.

Що стосується порушення вимог ст.49-2 КЗпП України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з рішення Бориславського міського суду Львівської області від 14.04.2011 року, судом встановлено, що 23.04.2009 року ОСОБА_3 листом за №01-06/631 за підписом директора ДП «Санаторій «Кришталевий палац» було попереджено про скорочення штату чисельності працівників, і що на підставі наказу №36 від 06.03.2009 року згідно штатного розпису його посада скорочується, і він може бути звільнений з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України з 30.06.2009 року. В цей час позивачу було запропоновано переведення на строковий трудовий договір на посаду сестри медичної, молодшої медсестри, водія категорії В, С, Д, Е, токаря та бібліотекаря 0,5 ставки.

Таким чином, місцевий загальний суд прийшов до висновку, що відповідач ДП «Санаторій «Кришталевий палац» повністю виконав вимоги ч.3 ст.49-2 КЗпП України - одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу на тому підприємстві, в установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 07.11.2011 року рішення Бориславського міського суду Львівської області від 14.04.2013 року залишено без змін, а тому таке набрало законної сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не було допущено порушення вимог ст.49-2 КЗпП України.

Щодо обставин порушення вимог ст.33 Закону України «Про оплату праці».

Як передбачено ст.33 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року за № 108/95-ВР (з наступними змінами та доповненнями), в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що дана норма не встановлює строку протягом якого повинна бути проведена індексація.

Судом встановлено, що при звільненні працівників (ОСОБА_2 та ОСОБА_3) підприємством виплачені всі нараховані суми.

При цьому, виявлені перевіркою факти не проведення нарахування та виплати індексації заробітної плати були усунуті в порядку чинного законодавства та виплачені колишнім працівникам повністю: ОСОБА_2 - 52 грн. 38 коп., ОСОБА_3 - 14 грн. 42 коп. до проведення перевірки.

Враховуючи те, що суми індексації були виплачені до проведення перевірки, суд вважає, що на час проведення перевірки позивачем не було допущено порушення вимог ст.33 Закону України «Про оплату праці».

З приводу порушення позивачем вимог ст.147 КЗпП України - притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за вчинене порушення трудової дисципліни 21.08.2009 року - у вихідний згідно табеля обліку робочого часу день.

Відповідно до ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Судом встановлено, що як вбачається з пояснень табельника - сестри медичної старшої ОСОБА_4, запланований вихідний день ОСОБА_2 був згідно графіку в п'ятницю 21.08.2009 року, однак не дотримуючись графіку остання 21.08.2009 року вийшла на роботу, не попередивши про це табельника, відмітилась в журналі обліку виходу на роботу, працювала цілий робочий день і здійснювала прийом хворих, що стверджується записами в 16 історіях хвороби.

Факт перебування ОСОБА_2 21.08.2009 року на роботі підтверджується також наявними в матеріалах справи її письмовими поясненнями, а також заявою на ім'я головного лікаря про надання відгулу за відпрацьоване чергування у вихідний день 21.08.2013 року.

Отже, вищенаведені обставини спростовують викладені в акті перевірки висновки щодо порушень позивачем вимог ст.147 КЗпП України.

Що стосується обставин порушення вимог ч.1 ст.149 КЗпП України - не відібрання в ОСОБА_2 пояснень з приводу порушень трудової дисципліни, то суд виходив з наступного.

Наказом директора ДП «Санаторій «Кришталевий палац» від 18.09.2009 року за №78-12 звільнено завідувача терапевтичним відділенням №2 ОСОБА_2 з займаної посади по п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, з першого дня після тимчасової непрацездатності.

Як вбачається з доповідних записок старшого інспектора з кадрів ОСОБА_5 від 20.08.2009 року та від 28.08.2009 року, що на неоднаразову вимогу і нагадування щодо надання пояснень з приводу порушення трудової дисципліни лікарським персоналом, які засвідчені відповідними актами, пояснення поступило лише від завідувача урологічним відділенням №4 ОСОБА_6 та від лікаря-терапевта ОСОБА_7

Окрім того, в матеріалах справи наявне письмове пояснення ОСОБА_2 з приводу перебування на робочому місці 21.08.2009 року.

З врахуванням наявності вищенаведених пояснень, суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку позивача вимог ч.1 ст.149 КЗпП України.

Як передбачено п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, суд вважає, що зібраними в матеріалах справи доказами в повній мірі спростовуються висновки відповідача, викладені в акті перевірки, а відтак припис останнього щодо усунення зазначених порушень законодавства про працю є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов є обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.

Окрім того, суд, у відповідності до вимог ч.2 ст.162 КАС України, вважає за доцільне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність та скасування оспорюваного акту індивідуальної дії в частині задоволених позовних вимог.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить стягнути на корить позивача з Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Територіальної державної інспекції праці у Львівській області за №13-08-057/0782-0532 від 25.05.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Санаторій «Кришталевий палац» (код ЄДРПОУ 01981968), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Трускавець, вул.Суховоля, 35, 4 грн. 50 коп. (чотири гривні п'ятдесят копійок) судового збору.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 квітня 2013 року.

Суддя В.Я. Мартинюк