Рішення

від 19.02.2009 по справі 7/605-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/605-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"19" лютого 2009 р.                                                                          Справа № 7/605-08

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Житомирського комунального комерціалізованого підприємства „М'ясомолторг”  Житомирської обласної ради , м. Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Таровіта”, смт. Макарів

про стягнення 5593, 31 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Чертков В.О. (дов. б/н від 18.02.2009 р.);

від відповідача: не з'явився.

секретар судового засідання: Зоренко Ю.І.

Обставини справи:

Житомирське комунальне комерціалізоване підприємство „М'ясомолторг” Житомирської обласної ради (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Таровіта” (далі –відповідач) про стягнення  5593, 31 грн.

В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки № 20/12 від 20.12.2007 р., зокрема, щодо оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 26.12.2008 року було порушено провадження у справі                          № 7/605-08 та призначено її розгляд на 29.01.2009 року.

В зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання 29.01.2009р., розгляд справи було відкладено на  19.02.2009р.

В судове засідання 19.02.2009 р. представник відповідача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, документів, витребуваних ухвалами суду від  26.12.2008 р. та  29.01.2009 р. не надав.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає  за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  суд встановив

20.12.2007 року між сторонами був укладений договір поставки товарів медичного призначення  № 20/12 (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, позивач (Постачальник) зобов'язувався передати у власність відповідача (Покупець) товар (лисичка солена), а Покупець прийняти та оплатити його на умовах договору.

Загальна сума договору відповідно до п. 1.3 Договору складається з вартості поставленого по накладним на відпуск товару протягом строку дії договору.

На підставі п. 3.3 Договору відповідач зобов'язався оплатити вартість згідно накладних відповідно до умов договору.

Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів банківським переказом на поточний рахунок вказаний у даному договорі, або шляхом надходження грошових коштів в касу Постачальника.

Строк дії Договору встановлений п. 10.2 Договору з моменту його підписання до 31.12.2008 р.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 4728, 60 грн. Факт отримання Товару відповідачем підтверджується наявною в матеріалах справи копією видатковою накладною  № РН-004122 від 24.12.2007 р., з відміткою відповідача.

Відповідно до умов Договору відповідач мав розрахуватися з позивачем за поставлений Товар до 08.01.2008 р. Однак, у встановлений термін оплата проведена відповідачем частково, в сумі 467, 42 грн.

16.05.2008 р. на адресу відповідача була направлена претензія № 19 з вимогою про погашення заборгованості. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що змусило позивача звернутися до господарського суду.

Таким чином, на момент розгляду справи відповідач заборгував позивачеві                    4261,18 грн. Заборгованість у вказаній сумі визнана відповідачем повністю, що підтверджується Актом звірки, складеним сторонами на 14.05.2008 р.                          (копія міститься в матеріалах справи, оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Статтею 712 ЦК  України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання                             (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.1 Договору передбачено нарахування пені в розмірі 0,1 % від суми несплати за кожен день прострочення, при порушенні терміну оплати Покупцем.

Однак, відповідно ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

На цій підставі позивачем нараховано до сплати пеню в розмірі  242, 74 грн.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 3% річних у сумі                           105, 07 грн. та інфляційні збитки –686, 04 грн.

          Крім того, пунктом  7.2 Договору передбачено сплату штрафу в розмірі 7% від суми боргу в разі порушення строку оплати отриманого товару понад 30 календарних днів.

За розрахунком позивача розмір штрафу становить 298, 28 грн.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд здійснив перерахунок штрафних санкцій, нарахованих позивачем, і дійшов до висновку про правильність їх нарахування. За таких обставин, з урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню повністю, у сумі  5593, 31 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст.  44, 49, ст. ст.  82-85 ГПК України, господарський суд,-

                           вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

          2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Таровіта” (08000, Київська область, смт. Макарів, вул.. Банківська, 15а, код ЄДРПОУ 35423448) на користь Житомирського комунального комерціалізованого підприємства „М'ясомолторг” Житомирської обласної ради  (10025, м. Житомир,                                 вул. П. Сингаївського, 3, код  ЄДРПОУ 01553557) 4261 (чотири тисячі двісті шістдесят одну) грн. 18 коп. основної заборгованості, 242 (двісті сорок дві) грн. 74 коп. пені,           686 (шістсот вісімдесят шість) грн. 04 коп. інфляційних збитків, 105 (сто п'ять) грн.               07 коп. –3% річних, 298 (двісті дев'яносто вісім) грн. 28 коп. штрафу та судові витрати:  102  (сто дві) грн. 00 коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                               Антонова В.М.