Рішення

від 20.03.2013 по справі 905/928/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.03.13 р. Справа № 905/928/13-г

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Харакоз К.С.,

при помічнику судді Дубовик А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГЕОТРЕЙДІНГ», м. Донецьк,

до відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук», с. Піски, Донецька обл.,

про визнання договору укладеним та визнання права власності, -

За участю:

представник позивача не з'явився;

представник відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРГЕОТРЕЙДІНГ», м. Донецьк, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук», с. Піски, Донецька обл., про визнання договору укладеним та визнання права власності.

Позивач зазначає, що 29.01.2013 року між сторонами на виконання протоколу ведення аукціону №2 від 14.01.2013 року було укладено попередній договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, а саме будівлі зерноскладу (Літ. А-1) площею 308,1 кв.м., розташовану за адресою: Донецька обл., Ясинуватський район, с. Піски, вул. Леніна, 17а. На виконання даного договору відповідачу було перераховано 38 193,65 гривень та направлено пропозицію укласти основний договір. Проте по теперішній час договір купівлі-продажу не було підписано, у зв'язку з чим позивач просив суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна укладеним в судовому порядку та визнати за ним право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю - будівлі зерноскладу (Літ. А-1) площею 308,1 кв.м., розташовану за адресою: Донецька обл., Ясинуватський район, с. Піски, вул. Леніна, 17а.

Ухвалою суду від 06.02.2013 року було порушено провадження по справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні. Ухвалами суду від 14.02.2013 року та 28.02.2013 року розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників сторін.

У судовому засіданні 18.03.2013 року оголошувалась перерва до 20.03.2013 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. В судовому засідання 18.03.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. 19.03.2013 року від позивача надійшли документи для залучення їх до матеріалів справи, а саме позивачем було надано суду копію рішення господарського суду Донецької області від 05.03.2013 року по справі №905/1424/13-г.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилась. В судовому засіданні 18.03.2013 року проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2013 року на Міжрегіональній Українській Біржі було проведено аукціон з реалізації майна Державного підприємства «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук», а саме будівлі зерноскладу (Літ. А-1) загальною площею 308,1 кв.м. Згідно з протоколом №2 ведення аукціону від 14.01.2013 року переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРГЕОТРЕЙДІНГ». Ціна проданого майна склала 38 193,65 гривень (а.с.5).

29.01.2013 року між Державним підприємством «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРГЕОТРЕЙДІНГ» був укладений попередній договір купівлі - продажу, за яким відповідач зобов'язався продати, а позивач - купити об'єкт нерухомості, а саме будівлю зерноскладу (літ. А-1) загальною площею 308,1 кв.м., що розташована за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, сел. Піски, вул. Леніна, 17а.

Відповідно до п.2 договору сторони домовились, що договір купівлі-продажу має бути укладений нами та нотаріально посвідчено не пізніше 01.02.2013 року включно. Продовження терміну для укладення договору купівлі-продажу допускається за додатковим погодженням питання між сторонами, яке має бути оформлено відповідною нотаріально посвідченою угодою.

Пунктом 3 договору визначено, що купівля-продаж будівлі зерноскладу має бути вчинена за суму, що на день підписання договору становитиме 38 193,65 гривень.

Попередній договір від 29.01.2013 року було посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Мироновою Н.П. та зареєстровано у реєстрі за №696.

30.01.2013 року позивач відповідно до ч.3 ст.635 Цивільного кодексу України і ч.4 ст.182 Господарського кодексу України направив відповідачу лист, в якому було викладено пропозицію 01.02.2013 року укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу нерухомого майна згідно з умовами попереднього договору від 29.01.2013 року (а.с.7).

Проте відповідачем дане звернення було залишено без задоволення, а 01.02.2013 року договір купівлі-продажу підписано не було.

Також 30.01.2013 року позивачем на виконання п.7 попереднього договору було перераховано грошові кошти в сумі 34 721,50 на рахунок відповідача в якості оплати частини вартості придбаної будівлі зерноскладу (а.с.12).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 635 Цивільного кодексу України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

В силу ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Виходячи зі статусу відповідача, обумовленого п.п. 1.3, 1.4, 2.2, 3.1 Статуту, останній є державним підприємством, що створене наказом Української академії аграрних наук від 22.06.2006 р. за № 101 «Про створення Державного підприємства «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук» та підпорядковане Українській академії аграрних наук як органу по управлінню державним майном, закріпленим за господарством.

Згідно ч. 3 ст. 73 Господарського кодексу України майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Положеннями п. 4.1, 4.10 Статуту відповідача встановлено, що майновий комплекс Господарства складають всі матеріальні та нематеріальні активи, які обліковуються на балансі Господарства і закріплені за ним Академією або придбані Господарством за рахунок бюджетних коштів, а також кошти від фінансово-господарської діяльності Господарства, або набуті іншим шляхом, не забороненим законодавством. Майно Господарства є державною власністю, закріплене за ним Академією та належить йому на праві господарського відання.

Речові права відповідача (право господарського відання) на спірну нерухомість встановлені рішенням господарського суду Донецької області від 05.03.2013 року по справі №905/1424/13-г.

Частинами 1, 3 ст. 136 Господарського кодексу України, передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Право господарського відання разом із правом оперативного управління є правовою формою реалізації права державної і комунальної власності спеціально створеними суб'єктами різних організаційно-правових форм, які у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи. Дані юридичні особи отримують певну сукупність прав та обов'язків, які дають їм змогу здійснювати функції власника.

Виходячи зі змісту п.п. 4.15, 4.16 Статуту на нерухоме майно Господарства, яке знаходиться на його балансі, може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів. Відчуження нерухомого майна Господарства, що перебуває у віданні Академії, здійснюється лише з дозволу Президії Академії в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Продаж основних засобів, що належить Господарству, здійснюється лише на конкурсних засадах.

Відчуження спірного майна відбулося в межах провадження у справі про банкрутство № 5/68б порушеної у відношенні відповідача - Державного підприємства «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії наук» згідно з затвердженим ухвалою господарського суду від 10.11.2011 р. планом санації, яким в якості системи заходів по відновленню платоспроможності боржника передбачено продаж цього майна на відкритих торгах.

При цьому, план санації Державного підприємства «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії наук» у відповідності з приписами ч. 5 ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» згідно з Постановою Президії Національної академії аграрних наук України від 01.07.2011р. погоджений з Національною академією аграрних наук України, як органом по управлінню державним майном, закріпленим за Господарством.

Як слід, дії щодо продажу майна відповідачем позивачу є в силу ст. ст. 316, 319 ЦК України правомірними діями щодо розпорядження майном.

Відповідно до ч.3 ст.635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Позивачем вимогу даної норми було виконано, а саме направлено відповідачу пропозицію про укладення основного договору, що підтверджується листом ТОВ «УКРГЕОТРЕЙДІНГ» від 30.01.2013 року.

Отже, за змістом ч.3 ст.635 ЦК України зобов'язання за попереднім договором не припинились, є дійсними та підлягають виконанню сторонами договору.

Статтею 182 Господарського кодексу України також передбачено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не прибув на виклик позивача (у справі міститься лист б/н та б/д з доказом його вручення відповідачу), тобто фактично відмовився нотаріально посвідчувати спірний договір і іншого відповідачем не доведено. Проте, позивачем вчинено дії, направлені на укладення та виконання умов спірного Договору.

Звертаючись до господарського суду із спірними вимогами, позивач виходив з того, що його права можуть бути відновленими в судовому порядку.

Як встановлено в ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним зі способів судового захисту прав суб'єктів господарювання є установлення господарських правовідносин.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України, день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, права та інтереси особи підлягають захисту у разі порушення невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, захист прав та інтересів здійснюється зокрема судом, що кореспондується з приписами ст. 55 Конституції України.

Факт порушення прав та інтересів юридичної особи зумовлює виникнення процесуального права на звернення із відповідним позовом до господарського суду згідно приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, згідно п. 36 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" на питання "Як правильно слід зазначити у резолютивній частині рішення про спонукання укласти договір при задоволенні позовних вимог?", Вищий господарський суд України зазначив: "в резолютивній частині рішення, яким задовольняється позов про спонукання укласти договір, слід вказувати на те, що спірний договір є укладеним".

Аналогічна позиція викладена в п. 24 Інформаційного листа №01-8/482 від 13.08.2008р. "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року", та закріплена в 9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23 березня 2012 року N 6, де вказано: "відповідна (резолютивна) частина може мати орієнтовано такий вигляд "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору".

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням обставин справи та наданими позивачем доказами, вимоги позивача в частині визнання договору укладеним є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона і продавець) зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, вникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Отже, дії відповідача порушують права позивача у зв'язку із чим він не має можливості здійснити реєстрацію права власності на майно, яке набув на підставі попереднього договору купівлі-продажу.

Згідно з приписами ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що згідно правової позиції відповідач не визнає право власності позивача на спірні об'єкти нерухомості, суд визнає право власності на дане майно, яке є предметом договору купівлі-продажу за позивачем.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 334, 392, 635, 655 Цивільного кодексу України, ст. 20, 182 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГЕОТРЕЙДІНГ», м. Донецьк, до відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук», с. Піски, Донецька обл., про визнання договору укладеним та визнання права власності - задовольнити.

Визнати укладеним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі зерноскладу між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРГЕОТРЕЙДІНГ», м. Донецьк та Державним підприємством «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук», с. Піски, Донецька область.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРГЕОТРЕЙДІНГ», м. Донецьк право власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю зерноскладу (Літ. А-1) площею 308,1 кв.м., розташовану за адресою: Донецька обл., Ясинуватський район, с. Піски, вул. Леніна, 17а.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук» (86053, Донецька обл., Ясинуватський район, с. Піски, вул. Стадіонна, 15, код ЄДРПОУ 34590782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГЕОТРЕЙДІНГ» (83015, м. Донецьк, пр. Богдана Хмельницького, буд. 100; код ЄДРПОУ 38083041) судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) гривень 50 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25 березня 2013 року.

Суддя Харакоз К.С.