Рішення

від 27.01.2009 по справі 5/20-14/455-8/100

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/20-14/455-8/100

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        27.01.2009 р.                                                                      Справа №5/20-14/455-8/100

за позовом Прокурора Київського району м. Полтави в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Київ, в особі  Полтавської філії Націнальної акціонерної компанії “Украгролізинг”, м. Полтава

до Відкритого акціонерного товариства «Зіньківська сільгосптехніка», м. Зіньків

Третя особа: Полтавська господарська асоціація «Облагропроммеханізація», м. Полтава

Про стягнення грошових коштів та розірвання договору

Суддя: Плеханова Людмила Борисівна

          Представники:

від позивача: Дубовик В.А., довіреність №14/20-172-09  від 12.01.2009 р.

від відповідача: Храпач О.В.

від третьої особи: не зЧявився.

від прокуратури: Лядецька О.В.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява  Прокурора Київського району м. Полтави в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Київ, в особі  Полтавської філії Націнальної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Полтава, до Відкритого акціонерного товариства «Зіньківська сільгосптехніка», м. Зіньків, про стягнення грошових коштів в сумі 417980,95 грн., з якої: основний борг 32912,01 грн., пеня 1921,47 грн., вартість об'єкта лізингу 299000 грн., сума щорічної надбавки 84147,47 грн.,  та розірвання Договору № 152/л від 5.03.1999 р. «Про умови лізингу сільськогосподарської техніки, її поставки, повернення коштів за  надану в лізинг сільськогосподарську техніку та здійснення інших платежів».

Рішення приймається в умовах перерви, оголошеної  в судовому засіданні 20.01.2009 р.

В судовому засіданні 20.01.2009 р. позивач в особі представника прокуратури та представника НАК «Украгролізинг» позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, та додатково поданих письмових поясненнях, обґрунтовуючи свої вимоги доданими до них доказами.

          Відповідач при новому розгляді справи суддею Плехановою Л.Б. відзив на позов та додаткових доказів не надав. Представник відповідача в судовому засіданні 20.01.2009 р. заперечує проти позовних вимог з підстав, зазначених в усних поясненнях та в відзивах на позов, наданих відповідачем при розгляді справи попередніми складами суду.

          Представник третьої особи (ПГА «Облагропроммеханізація») в судове засідання 20.01.2009 р. не з'явився, хоча третя особа належним чином була повідомлена про час та місце проведення судового засідання. Листом від 18.11.2008 р. третя особа повідомила суд , що вона повністю згодна з доводами та вимогами, викладеними в позовній заяві Прокурора Київського району м. Полтави, підтримує їх та просить розгляд справи проводити за відсутності представника ПГА «Облагропроммеханізація»за наявними в справі матеріалами. Неявка представника третьої особи в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, тому відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд встановив, що між Державним лізинговим підприємством «Украгролізинг», правонаступником якого, згідно Постанови КМУ від 11.04.2001р. № 354 є Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», та Полтавською господарською Асоціацією «Облагропроммеханізація»був укладений Договір № 16-2-21 від 13 серпня 1999 року «Про умови виділення та повернення  коштів Державного лізингового фонду». Згідно п. 11 цього Договору, Державне лізингове підприємство «Украгролізинг»у відповідності з «Порядком використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на фінансування Державного лізингового фонду для технічного переоснащення агропромислового комплексу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1352, надало цільові бюджетні кошти Полтавській господарській Асоціації «Облагропроммеханізація»для закупівлі сільськогосподарської техніки і передачі її у фінансовий лізинг. Тобто, згідно цього Договору Полтавська господарська Асоціація «Облагропроммеханізація»виступила як Лізингодавець.

          Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», утворена Кабінетом Міністрів України на виконання Указу Президента України від 23 лютого 2001 року № 111 «Про додаткові заходи     щодо подальшого розвитку в аграрному секторі економіки», яка згідно Постанови КМУ від 11.04.2001 р. № 354 та Статуту є наступником майнових прав та обов'язків Державного лізингового підприємства «Украгролізинг».

          Між  ВАТ АК «АДВІС»Хмельницький комбайновий завод (продавець) та ПГА «Облагропроммеханізація»(покупець, лізингодавець) було укладено Договір про умови купівлі-продажу сільськогосподарської техніки за рахунок коштів державного лізингового фонду і її гарантійне та післягарантійне обслуговування №4/Л-3 від 12.03.1999 р. (надалі Договір №4/Л-3 від 12.03.1999 р.), згідно з яким ПГА «Облагропроммеханізація»придбала у ВАТ АК «АДВІС»Хмельницький комбайновий завод комбайн Марал-125, який в подальшому був переданий в користування ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка».

          Між ПГА «Облагропроммеханізація»з одного боку та ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка» з другого боку, був укладений Договір № 152/л від 5.03.1999 р. «Про умови лізингу сільськогосподарської техніки, її поставки, повернення коштів за  надану в лізинг сільськогосподарську техніку та здійснення інших платежів»(Далі по тексту - Договір лізингу № 152/л від 5.03.1999 р.).

          Вирішуючи питання про відповідність умов Договору лізингу № 152/л від 5.03.1999 р.  вимогам чинного законодавства, суд виходить з наступного

В матеріалах справи наявні копії двох редакцій Договору лізингу  №152/л від 5.03.999 р., одна з яких надана позивачем, інша відповідачем.  

Одна з редакцій Договору  лізингу №152/л від 5.03.999 р., яка підписана обома сторонами (див. арк. 14 справи ), надана Полтавською філією НАК «Украгролізинг», як підстава подання позову по даній справі. В п.8.1. редакції договору, наданій стороною позивача,  не зазначено розміру лізингових платежів за весь строк лізингу. При цьому стороною позивача в обґрунтування повних вимог подано Графік лізингових  та інших платежів (Додаток №1 до Договору лізингу №152/л від 5.03.1999 р.) , який підписаний обома сторонами (див. арк.. 17 справи ),  та в якому в графі «Всього сума платежів»визначено розмір лізингових платежів за весь строк лізингу в сумі 402562,54 грн. Пунктом 9.1. договору передбачено , що лізингові платежі мають бути перераховані Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця згідно з графіком платежів (додаток до договору № 1). Відповідно до п. 16 Договору лізингу  №152/л від 5.03.999 р. всі додатки до договору складають його невід'ємну частину. За таких умов розмір лізингових платежів  по Договору  лізингу  №152/л від 5.03.999 р. визначений Графіком лізингових та інших платежів.

В матеріалах справи міститься відзив №97 від 15.03.2002 р. (див. арк. 77 справи) в якому ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка» визнає  претензію №1/43 від 11.02.2002 р. в повному обсязі, що свідчить про визнання з боку ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»умов Договору лізингу №152/л від 5.03.1999 р. та Графіку до нього, наданого в суд позивачем.

Визнання в відзиві на претензію умов договору, викладених в редакції, наданій позивачем, свідчить, що сторони дійшли згоди стосовно розміру, складу та графіку сплати лізингових платежів на умовах, викладених саме в редакції договору, наданій позивачем.

Вказані факти встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.05.2004 р. у справі № 15/63-16/41  по позовній заяві прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі НАК «Украгролізинг»в особі Полтавської філії НАК «Украгролізинг»про стягнення з ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»219386,83 грн. заборгованості по лізинговим платежам за Договором лізингу № 152/л від 5.03.1999 р. та 16473,47 грн. пені.

Відповідачем надано  Графік лізингових  та інших платежів (Додаток №1 до Договору лізингу  №152/л від 5.03.1999 р.), який підписаний обома сторонами, і який  повністю відповідає графіку наданому позивачем, зокрема в графі “Всього сума платежів” визначено розмір лізингових платежів за весь строк лізингу в сумі 402562,54 грн.

          Відповідачем також надано іншу редакцію Договору лізингу №152/л від 5.03.999 р., яка також підписана обома сторонами і в цілому зміст якого відповідає змісту договору, наданого позивачем. Лише в п.8.1. редакції договору, наданій відповідачем,  лізинговий платіж за весь строк лізингу зазначений в сумі 400660,00 грн. Також відповідачем надано другу редакцію Графіку лізингових  та інших платежів (Додаток №1 до Договору лізингу  №152/л від 5.03.1999 р.) , в якому, по-перше, в графі «Всього сума платежів»визначено розмір лізингових платежів за весь строк лізингу в сумі 400846,88 грн., яка не відповідає сумі лізингових платежів, зазначеній в редакції договору наданій відповідачем; по-друге, підпис особи з боку Лізингодавця не відповідає підпису особи з боку Лізингодавця на самому договорі.

Відповідно до ст. 47 ГПК судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально, більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.  

Положеннями ст. 43 ГПК передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. В п.4 ч.2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства зазначено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК Господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

          З огляду на зазначене суд  критично оцінює надані відповідачем  примірники Договору лізингу  №152/л від 5.03.1999 р. та Графіку лізингових  та інших платежів (Додаток №1 до Договору лізингу  №152/л від 5.03.1999 р.)  і вважає їх неналежними доказами.

Статтею 21 ЗУ «Про лізинг», який діяв на момент укладення Договору лізингу  №152/л від 5.03.1999 р., передбачено, що у разі якщо об'єктом лізингу є державне майно або договір пайового лізингу передбачає залучення державних коштів чи для забезпечення виконання лізингового договору надаються державні гарантії , договір лізингу підлягає обов'язковій реєстрації у встановленому КМУ порядку. Договори, не зареєстровані у встановленому порядку, визнаються недійсними.

Комбайн Марал-125, який є предметом лізингу по Договору лізингу  №152/л від 5.03.1999 р., не являвся на момент укладення договору державною власністю (державним майном). Дана техніка  була придбана ПГА «Облагропроммеханізація»згідно Договору купівлі-продажу № 4/Л-3 від 12.03.1999 р.

За Договором купівлі-продажу № 4/Л-3 від 12.03.1999 р. право власності на техніку переходило до ПГА «Облагропроммеханізація», а не до держави. Згідно п.13 «Порядку використання коштів державного лізингового фонду на придбання вітчизняної сільськогосподарської техніки та двигунів до неї», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.1998 р. N 25, техніка, одержана в лізинг, до закінчення строку договору лізингу є власністю лізингодавців, тобто в даному випадку власністю ПГА «Облагропроммеханізація».  

Кошти Державного бюджету України виділялися Полтавській господарській асоціації «Облагропроммеханізація»згідно Договору про умови виділення та повернення коштів Державного лізингового фонду № 16-2-21 від 13.08.1999 р. (див. арк.. 30 справи). Дані кошти мали цільовий характер і повинні були спрямовуватись на закупівлю вітчизняної сільськогосподарської техніки для подальшої передачі цієї техніки у фінансовий лізинг. Кошти за договором № 16-2-21 від 13.08.1999 р. фактично переходили на умовах повернення, платності, строковості ПГА «Облагропроммеханізація»на 5 років (п. 4.1. договору), і остання несла відповідальність за їх повернення перед Державним лізинговим підприємством «Украгролізинг», правонаступником якого є Національна акціонерна компанія «Украгролізинг».

Згідно з ст.. 21 ЗУ «Про лізинг»залучення державних коштів є підставою реєстрації лише договору пайового лізингу. В п. 2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про лізинг»зазначено, що пайовий лізинг – це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти.

            Виходячи з цього в договорі пайового лізингу поряд з лізингодавцем та лізингоодержувачем беруть участь один або декілька кредиторів, які інвестують свої кошти у здійснення лізингу. При цьому, згідно п. 2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про лізинг»сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна. В Договорі  лізингу № 152/л від 5.03.1999 р. учасниками є лізингодавець і лізингоодержувач і відсутні залучені кредитори. Отже держава, хоча і виділяла для закупівлі техніки кошти Асоціації «Облагропроммеханізація»за договором № 16-2-21 від 13.08.1999 р., не була кредитором, залученим до Договору лізингу № 152/л від 5.03.1999 р.

З вищевикладеного видно, що майно передане у лізинг ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»за Договором лізингу № 152/л від 5.03.1999р., не було державним майном, Договір лізингу № 152/л від 5.03.1999 р. не є договром пайового лізингу, по ньому не надавались державні гарантії, і за таких обставин даний договір не підлягає обов'язковій  реєстрації .

          Відповідач в заперечення на позов зазначив, що Договір лізингу №152/л від 5.03.1999 р. є недійсним, оскільки в ньому не зазначені передбачені ст.. 7 ЗУ «Про лізинг»істотні умови, а саме: 1. розмір, склад, та графік сплати лізингових платежів; 2. строк, на який укладається договір лізингу. Такі доводи відповідача не відповідають дійсним обставинам справи, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме ст. 7  ЗУ «Про лізинг»від 16.12.1997 р. та ст.ст. 48, 153 ЦК УРСР, та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

          Так розмір, склад лізингових платежів зазначений в розділі 8 Договору лізингу № 152/л від 5.03.1999р. Крім того, в п. 9.1. Договору зазначено, що лізингові платежі мають бути перераховані Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця згідно з графіком платежів (додаток до договору № 1).  В графіку лізингових та інших платежів зазначені: 1. розмір лізингових платежів (графа –«всього сума платежів»); 2. склад лізингових платежів ( графи: «сума відшкодувань наданих коштів», «сума щорічного відсотку на залишок неповернутих коштів», «оплата послуг Лізингодавця»); 3. Графік лізингових платежів (графа –«дати надання та повернення коштів»).

          Строк лізингу передбачений в п. 4.7. Договору, де зазначено, що строк лізингу складає 5 років з моменту прийняття техніки, що передається в лізинг за актом прийому-передачі. Крім того, пунктом 14.1. Договору передбачено, що даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку, до повного повернення коштів згідно додатку № 1. Техніка передана ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка» за Актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 12 від 30.06.1999 р. та накладною №66 від 30.06.1999 р. , копії яких знаходиться в матеріалах справи.

          ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»згідно Акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 12 від 30.06.1999 р. отримала на умовах Договір лізингу № 152/л від 5.03.1999 р. комбайн Марал-125.  

          Згідно з Актом № 12 від 30.06.1999 р.  ВАТ «АК АД ВІС»Хмельницький комбайновий завод»у відповідності до «Порядку викорис тання коштів державного лізингового фонду», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.01.1998 р. №25, передав, а ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»за дорученням лізингода вця прийняло с/г техніку (комбайн Марал-125), вартість якої  з ПДВ складає  299000 грн., вартість без ПДВ 249166 ,67 грн.

          Також згідно з Актом № 12 від 30.06.1999 р.   на підставі «Порядку викорис тання коштів державного лізингового фонду»і Договору №4/Л-3 від 12.03.1999 р. ВАТ «АК АДВІС»Хмельницький комбайновий завод  пе редає, а ПГА «Облагропроммеханізація»приймає заборгованість по сплаті вартості поставленого об'єкта лізингу.

          Порядком викорис тання коштів державного лізингового фонду затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.1998 р. №25,  передбачено складання трьохстороннього Акта приймання-передачі техніки. Акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 12 від 30.06.1999 р. укладено між трьома сторонами, які його підписали, а саме ВАТ «АК АДВІС»Хмельницький комбайновий завод (продавець), ПГА «Облагропроммеханізація»(лізингодавець, покупець) та ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»(лізингоодержувач), тобто даним актом оформлено фактично дві операції, а саме операцію купівлі-продажу та операцію  передачі майна в лізинг.

          Купівля-продаж комбайна Марал-125 оформлена між  ВАТ «АК АДВІС»Хмельницький комбайновий завод (продавець) та ПГА «Облагропроммеханізація»(покупець , лізингодавець) Договором №4/Л-3 від 12.03.1999 р. Беручи до уваги умови, зазначені в Акті приймання-передачі № 12 від 30.06.1999 р.  та положення ч.І ст. 1 ЗУ «Про лізинг», п.1.4. ст.1 ЗУ «Про податок на додану вартість», суд дійшов висновку, що даним актом оформлено операцію ку півлі-продажу (перехід права власності від продавця до покупця (лізингодавця)) об'єкта лізингу,  вар тість якого, в даному випадку складає 249166,67 грн. і є базою оподаткування, на яку нараховано ПДВ в розмірі 49833,33 грн. . Згідно з п.3.1.1. ЗУ «Про податок на додану вартість» операції з продажу товарів є об'єктом оподаткування ПДВ , а отже лізингодавець сплатив продавцю суму, яка включає в себе й ПДВ. Отже цілком закономірно, що вартість техніки в Акті приймання-передачі зазначена з врахуванням ПДВ.   

Друга операція з передачі комбайна Марал-125 в лізинг оформлена між ПГА «Облагропроммеханізація»(лізингодавцем (покупцем) та ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»(лізингоодержувачем)  Договором лізингу № 152/л від 5.03.1999 р.  Вартість майна,  переданого в фінансовий лізинг,  в даному випадку, складає 299000 грн. і, виходячи даної вартості,  розраховуються су ми лізингових платежів. При цьому, згідно з п.3.2.2. ст.З ЗУ «Про податок на додану вартість»опе рації з передачі майна лізингодавця у користування лізингоотримувачу згідно з договором лізин гу та з сплати лізингових платежів за умовами договору фінансового лізингу не є об'єктом опода ткування ПДВ.

За Договором № 152/л від 5.03.1999 р. та додатком до договору №1 (Графік лізингових платежів), які підписані ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка», здійснювались саме лізингові операції.

          Наказом № 43 від 27.04.2001 р. НАК «Украгролізинг»зобов'язала Полтавську філію НАК “Украгролізинг” прийняти право власності на майно та вимоги боргових зобов'язань до лізингоодержувачів, у яких знаходиться майно у користуванні на умовах Договору фінансового      лізингу.

          На виконання наказу № 43 від 27.04.2001 р. між ПГА «Облагропроммеханізація»з одного боку, та Полтавською філією НАК «Украгролізинг»було укладено Договір №2 від 15.05.2002р., предметом якого є передача Полтавській філії НАК «Украгролізинг»права вимоги боргових зобов'язань за договорами «Про умови лізингу сільськогосподарської техніки, її поставки, повернення коштів за  надану в лізинг сільськогосподарську техніку та здійснення інших платежів», укладеними між ПГА «Облагропроммеханізація»та Лізингоодержувачами.  Тобто Договір №2 від 15.05.2002 р. є договором про відступлення права вимоги (цесії).

          Пунктом 1.1. Договору №2 від 15.05.2002 р. передбачено, що предметом договору є передача ПГА «Облагропроммеханізація»у власність Полтавської філії НАК «Украгролізинг» майна, що придбане ПГА «Облагропроммеханізація», зокрема  у  ВАТ «АК АДВІС»,  відповідно до договору купівлі продажу №4/Л-3 від 12.03.1999 р. і передана в подальшому у фінансовий лізинг.

          На виконання Договору №2 від 15.05.2002 р. був укладений Акт приймання-передачі майна та права вимоги боргових зобов'язань №1 від 15.05.2002 р. згідно з пунктом 1 якого ПГА «Облагропроммеханізація»передає, а ПФ НАК «Украгролізинг»приймає майно, яке було придбане за кошти державного лізингового фонду і знаходиться у фінансовому лізингу у лізингоодержувачів, вказаних в додатку № 1 до Акту. В додатку №1 до Акту приймання-передачі майна та права вимоги боргових зобов'язань №1 від 15.05.2005 р. прямо зазначено майно, яке передається (комбайн Марал-125), в кого це майно знаходиться в користуванні  та на умовах якого договору(у ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»згідно Договору лізингу № 152/л від 5.03.1999 р. ). Виходячи з цього за договором №2 від 15.05.2002 р. Полтавській філії НАК «Украгролізинг»передавалося право власності на майно, яке знаходилось в лізингу у ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»згідно Договору лізингу №152/л від 5.03.1999 р.

          За таких умов з моменту підписання сторонами Договору №2 від 15.05.2002 р. , Акту приймання-передачі майна та права вимоги боргових зобов'язань №1 від 15.05.2002 р. з додатком № 1 до нього ПГА «Облагропроммеханізація»відступила  Полтавській філії НАК “Украгролізинг” право вимоги за Договором лізингу № 152/л від 5.03.1999 р.

          В матеріали справи знаходяться копії примірників Договору №2 від 15.05.2002 р., Акту приймання-передачі майна та права вимоги боргових зобов'язань №1 від 15.05.2002 р. з додатком № 1, які підписані сторонами та скраплені печатками. Текст наданих позивачем примірників надрукований на комп'ютері, в ньому відсутні виправлення та дописки рукописним текстом, а отже вони є належними доказами в справі.  Судом оглянуті оригінали вказаних матеріалів.

          В матеріалах справи також містяться копії примірників Договору №2 від 15.05.2002 р., Акту приймання-передачі майна та права вимоги боргових зобов'язань №1 від 15.05.2002 р. з додатком № 1, які за змістом відповідають примірникам, наданим відповідачем, але в яких наявні виправлення і дописки чорнилами рукописним текстом. Суд критично оцінює вказані примірники і вважає їх неналежними доказами.

          Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на тому, що уступки вимоги по Договору лізингу №152/л від 5.03.1999 р. між ПГА “Облагропроммеханізація” та ПФ НАК “Украгролізинг” не проводилось, оскільки Договір №2 від 15.05.2002 р. не містить положень стосовно такої уступки. Такі доводи представника відповідача не відповідають дійсним обставинам справи, та спростовуються матеріалами справи, а саме наданими позивачем Договором №2 від 15.05.2002 р., Актом приймання-передачі майна та права вимоги боргових зобов'язань №1 від 15.05.2002 р. з додатком № 1.

          Вирішуючи питання про відповідність умов Договору №2 від 15.05.2002 р. чинному законодавству, суд виходить з наступного:

          При оцінці відповідності умов Договору №2 від 15.05.2002 р. вимогам закону, суд керується положеннями щодо уступки права вимоги ЦК УРСР , який діяв на момент укладення договору.

          Відповідно до ст.. 202 ЦК УРСР уступка вимоги, основана на угоді, укладеній у письмовій формі, повинні бути вчинені в простій письмовій формі. Договір №2 від 15.05.2002 р. укладений у простій письмовій формі.  Згідно з ст. 46 ЦК УРСР недодержання простої письмової форми, що вимагається  законом (стаття 44 цього Кодексу), позбавляє сторони права  в  разі  спору посилатися для підтвердження  угоди  на  показання  свідків,  а  у випадках, прямо зазначених у законі, тягне  за  собою  недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48  цього Кодексу. Отже, виходячи з положень ст.ст. 46, 48, 202 ЦК УРСР, договір №2 від 15.05.2002 р. повністю відповідає вимогам чинного на момент його укладення законодавства.

Статтею 197 ЦК УРСР передбачено, що уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога  не  пов'язана  з особою кредитора. Не допускається  уступка  вимог  про  відшкодування  майнової шкоди , викликаної ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті. Законом і Договором лозингу №152/л від 5.03.1999 р. не передбачено будь-яких обмежень стосовно уступки права вимоги по договору фінансового лізингу. Договір №2 від 15.02.2002 р. не містить уступки права вимоги, пов'язаної з особою кредитора, та вимоги, пов'язаної з відшкодуванням шкоди, викликаної ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті. Отже, договір №2 від 15.05.2002 р. не суперечить вимогам ст.197. ЦК УРСР.             ПГА «Облагропроммеханізація»як первісний кредитор передала весь пакет документів, який свідчить про право вимоги за договором №152/л від 5.03.1999 р. Договір про уступку права вимоги №2 від 15.05.2002 р. не містить жодних положень, які б суперечили ст.. 198 ЦК УРСР

В ст. 199 ЦК УРСР зазначено право боржника в разі відсутності повідомлення про  уступку  вимоги,  що відбулася ,  виконати  зобов'язання  первісному    кредиторові. Статтею 200 ЦК УРСР передбачено право боржника висувати проти  вимоги  нового  кредитора  всі заперечення , які він мав  проти  первісного  кредитора  на  момент одержання повідомлення про уступку вимоги.  За таких умов ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»не позбавлена права  висувати проти  вимоги  Полтавської філії НАК «Украгролізинг»(нового кредитора)  всі заперечення, які воно мало  проти  ПГА «Облагропроммеханізація» (первісного  кредитора)  на  момент одержання повідомлення про уступку вимоги

Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна., якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору №2 від 15.05.2002 р. право власності на майно передається згідно з актами. На виконання договору №2 від 15.05.2002 р. був укладений акт № 1 від 15.05.2002 р. згідно з пунктом 1 якого ПГА «Облагропроммеханізація»передає, а ПФ НАК «Украгролізинг»приймає майно, яке було придбане за кошти державного лізингового фонду і знаходиться у фінансовому лізингу у лізингоодержувачів, вказаних в додатку № 1 до акту.

В додатку №1 до акту приймання передачі майна та права вимоги боргових зобов'язань №1 від 15.05.2005 р. прямо зазначено майно, яке передається (комбайн Марал-125), в кого це майно знаходиться в користуванні  та на умовах якого договору (у ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»згідно договору №152/л від 5.03.1999 р.). За таких умов у відповідності до ст. 128 ЦК УРСР Полтавській філії НАК «Украгролізинг»право власності на майно за договором №2 від 15.05.2002р. перейшло з моменту передачі, тобто з моменту підписання  акту приймання передачі майна та права вимоги боргових зобов'язань №1 від 15.05.2005 р. Оскільки законом не передбачено спеціальних особливостей набуття права власності по договорам, до категорії яких відноситься договір №2 від 15.05.2002р., право власності по ньому переходить з моменту передачі майна або з моменту, визначеному в договорі. В цьому випадку договір №2 від 15.05.2002 р. повністю відповідає вимогам ст. 128 ЦК УРСР.  

Згідно з ч.2 п.1 ст. 10 ЗУ «Про лізинг», який діяв на момент переходу до Полтавської філії  НАК «Украгролізинг»права власності на майно, що є об'єктом лізингу по Договору лізингу №152/л від 5.03.1999 р., у разі переходу права власності на об'єкт лізингу від Лізингодавця до іншої особи договір лізингу зберігає чинність щодо нового власника. Отже, з моменту переходу права власності на об'єкт лізингу до Полтавської філії НАК «Украгролізинг»до неї перейшли всі права і  обов'язки лізингодавця за Договором лізингу №152/л від 5.03.1999 р., в тому числі право вимоги боргових зобов'язань.

          Відповідно до п.п. 9.1., 9.2, 11.4. Договору лізингу № 152/л від 5.03.1999 р. ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»зобов'язувалось своєчасно сплачувати лізингові платежі, які мають бути перераховані згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 до Договору) у строки зазначені в графіку. Крім цього, пунктом 13.2. Договору передбачено, що при простроченні сплати лізингових платежів на суму платежу нараховується пеня з розрахунку подвійної річної ставки НБУ за кожен день прострочки.

          ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»виконало свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів частково, в зв'язку з чим станом на 28.01.2003 р. утворилась заборгованість  перед ПФ НАК «Украгролізинг»в сумі 219386,83 грн.

           Прокуратурою Полтавської області 28.01.2003 р. було подано позовну заяву в інтересах держави в особі НАК «Украгролізинг»та її відособленого структурного підрозділу Полтавської філії НАК «Украгролізинг»до ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»про стягнення 219386,83 грн. заборгованості по лізинговим платежам та 16473,47 грн. пені. До позовної заяви було включено заборгованість по  лізинговим платежам, які не були сплачені в строк, зазначений в графіку платежів, починаючи з 13.10.1999 р. по 15.10.2002 р. включно. Дана заборгованість була предметом судового розгляду у справі № 15/63-16/41 стягнута в повному обсязі рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.05.2004р. Дане рішення залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2004 р. по справі № 15/63-16/41.

          16.04.2003 р. настав черговий строк сплати лізингових платежів, розмір яких згідно графіку складає 27225 грн. 77 коп., який  ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»не було сплачено.

          11.06.2003 р. ВДВС Зіньківського РУЮ у ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»на виконання виконавчого напису нотаріуса було вилучено об'єкт лізингу комбайн Марал-125 і передано ПФ НАК «Украгролізинг». За фактичне  користування в період з 17.04.2003 р. по 11.06.2003 р. (дату вилучення) лізинговий платіж складає 5686,24 грн., який з боку ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»також не було сплачено.

          Згідно розрахунку, наданому відповідачем, станом на 29.12.2003 року (на момент подачі позову) сума основного боргу ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»перед Полтавською філією НАК «Украгролізинг»по платежу, строк сплати якого настав 16.04.2003 р. згідно з «Графіком сплати лізингових платежів»та за фактичне користування по 11.06.2003 р., становила 32912 грн. 01 коп.

          Відповідно до ст.161 ЦК УРСР зобов'язання повинні виконуватись належним чином  у встановлений строк. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання) ( ст. 610 ЦКУ). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. ( п.п. 3. п. 1 ст. 611 ЦКУ).

          На  підставі п.13.2  Договору лізингу № 152/л від 5.03.1999 р, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» позивачем за прострочку сплати лізингових платежів на суму основного боргу 27225,77 грн. ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»нарахована пеня у розмірі 1921 грн. 47 коп.

          Пеня позивачем нарахована з урахуванням строків позовної давності в межах подвійної облікової ставки НБУ, передбаченої Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»за 6 місяців, які передують дню подання позову, що відповідає вимогам законодавства стосовно забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, яке діяло на момент подання позову (ст.. 214 ЦК УРСР, ст.ст. 546, 549 ЦК України).

          Відповідачем не надано суду заперечень стосовно суми позовних вимог а також доказів сплати заборгованості. За таких умов на момент винесення рішення заборгованість ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»перед Полтавською  філією НАК «Украгролізинг» складає 32912 грн. 01 коп. заборгованості по лізинговим платежам (основний борг).

          Як вже зазначалося вище, Господарським судом Полтавської області у справі № 15/63-16/41 було прийнято рішення по позовній заяві прокурора Полтавської області  про стягнення з ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»219386,83 грн. заборгованості по лізинговим платежам по Договору лізингу № 152/л від 5.03.1999 р. та 16473,47 грн. пені.  В відзиві на позовну заяву №40 від 27.02.2002 р., наданому  ВАТ “Зіньківська сільгосптехніка”  у справі  № 15/63-16/41, зазначено як основну причину  відмови відповідача від виконання умов договору щодо сплати лізингових платежів  невідповідність умов Договору лізингу № 152/л від 5.03.1999 р. положенням ЗУ «Про податок на додану вартість», незаконне нарахування та включення до лізингових платежів лізингодавцем сум ПДВ, нарахованих на лізингові операції. Аналогічні підстави відмови відповідача від виконання умов договору щодо сплати лізингових платежів останній зазначає і в письмових запереченнях, поданих у справі №5/20-14/455-8/100, а саме у відзиві на позов № 74 від 1.03.2004 р., відзиві на позов № 31 від 23.02.2005 р.          

          Вирішуючи питання про відповідність умов Договору лізингу № 152/л від 5.03.1999 р. положенням ЗУ «Про податок на додану вартість»та наявності факту незаконного нарахування позивачем сум ПДВ за вказаним договором, суд виходить з наступного.

          Рішенням від 21.05.2004 р. у справі № 15/63-16/41 встановлено, що Договором лізингу № 152/л від 5.03.1999р.  Актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 12 від 30.06.1999 р. визначено, що вартість техніки, переданої відповідачеві, складає 299000 грн. В додатку №1 до Договору саме ця сума визначена як сума наданих коштів, і відповідно, розрахунок лізингових платежів узгоджено сторонами таким чином, що передбачає повернення саме цієї суми. При цьому в додатку №1 (Графік лізингових платежів) не передбачено, а ні включення ПДВ до суми платежів, а ні сплату ПДВ додатково до визначеного їх розміру.  Цим же рішенням фактично визнано необґрунтованою відмову ВАТ “Зіньківська сільгосптехніка” від виконання своїх обов'язків по сплаті лізингових платежів.

           Вищий господарський суд України у своїй постанові від 30.11.2004 р. у справі № 15/63-16/41 зазначає, що твердження відповідача про наявність вини позивача у невиконанні ним грошового зобов'язання ніякими доказами не підтверджене. Посилання відповідача на нарахування позивачем ПДВ на суму боргу спростовується матеріалами справи. Відповідно до ст.43, 33 ГПК України наявність перешкод щодо проведення своєчасного розрахунку за договором відповідачем не доведена.

          Факти, встановлені рішенням господарського суду у справі № 15/63-16/41, згідно ст.. 35 ГПК України не підлягають доведенню у справі №5/20-14/455-8/100, оскільки в даних справах беруть участь ті самі сторонни і підставою позову в обох справах є невиконання відповідачем (ВАТ «Зінькіська сільгосптехніка») зобов'язань за договором лізингу № 152/л від 5.03.1999 р.

          Крім вищезазначеного, позивачем в ході розгляду справи №5/20-14/455-8/100 надано заперечення №1/119 від 26.03.2004 р., у якому викладено детальне обґрунтування того, що ПДВ на лізингові операції не нараховувалось, з посиланням на докази та норми законодавства, які  діяли на момент укладення Договору лізингу № 152/л від 5.03.1999 р.  Доводи позивача викладені в запереченні  №1/119 від 26.03.2004 р. відповідачем, з посиланням на норми чинного законодавства, не спростовані. Виходячи з норм чинного на момент укладення Договору лізингу № 152/л від 5.03.1999 р. законодавства, а саме п.1.4. ст.1, п.3.1.1., 3.2.2.  ст. 3, п. 7.4.1., 7.4.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», п. 1.18., 1.18.2.  ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» ч.І ст. 1 ч.І ст.6, п. 1, 2, 3 ст. 16, п. 2 ст.18 ЗУ «Про лізинг», постанови Кабінету Міністрів України № 1282 від 19.07.1999 р., п. 7, 9 «Порядку використання коштів державного лізингового фонду на придбання вітчизняної сільськогосподарської техніки та двигунів до неї»затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.1998 р. N 25, листа НБУ № 14-011/4093-9459 від 18.12.98 р., листа НБУ № 14-011/929-2997 від 02.04.99 р., а також виходячи з змісту самого Договору лізингу № 152/л від 5.03.1999 р. та додатку №1 до нього (Графік лізингових платежів) суд приходить до висновку, що при розрахунку розмірів лізингових платежів фактично суми ПДВ на лізингові операції не нараховувалися, до лізингових платежів не включалися і в графіку сплати лізингових платежів не зазначені.

          У п. 8.2. Договору лізингу № 152/л від 5.03.1999 р зазначено, що лізингові платежі за цим договором зазначені з урахуванням ПДВ. У п. 9.1. Договору лізингу № 152/л від 5.03.1999 р. зазначено, що лізингові платежі (з урахуванням ПДВ) мають бути перераховані Лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця згідно з графіком платежів.  Згідно п. 3.2.2. ЗУ «Про податок на додану вартість»не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна орендодавця (лізингодавця), що є резидентом, у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оренди (лізингу) та його повернення орендодавцю (лізингодавцю) після закінчення дії такого договору.

          Беручи до уваги положення п. 3.2.2. ЗУ «Про податок на додану вартість», діючого на момент укладення Договору лізингу № 152/л від 5.03.1999 р., пункти 8.2.,  9.1. Договору  не відповідають вимогам п. 3.2.2. названого Закону в частині зазначення (формулювання, письмового викладення) розміру лізингових платежів «з урахуванням ПДВ».

Рішенням від 21.05.2004 р. у справі № 15/63-16/41 встановлено, що питання про необхідність сплати відповідачем ПДВ розглядалося сторонами наступним чином. Відповідачем була направлена позивачу пропозиція про внесення в договір шляхом підписання додаткової угоди. В ній відповідач запропонував позивачеві виключити із  п.п. 8.2., 9.1. договору слова «з урахуванням ПДВ». Позивач не підписав зміни до договору, але з пропозицією відповідача він фактично погодився, про що свідчать листи від 24.03.2003 р. №1/064 та від 2.04.2003 р. №1/073. Крім цього суд в рішенні зазначає, що матеріалами справи, зокрема, додатком № 1 до договору №152/л, а також виданим позивачем рахунком-фактурою від 6.11.2002 р. підтверджується,що ПДВ на суму боргу фактично не нараховувався.

В рішенні від 21.05.2004 р. у справі № 15/63-16/41 суд зазначає, що суд погоджується з думкою сторін, викладеній в їх листуванні, про те, що п.п. 8.2., 9.1. Договору лізингу № 152/л від 5.03.1999 р. суперечать п. 3.2.2. ЗУ «Про податок на додану вартість», тобто, відповідно до цивільного законодавства (ст. 48, 59, 60 ЦК УРСР, ст.. 216, 217, 236 ЦК України) вказані положення з моменту укладення договору Договору лізингу № 152/л від 5.03.1999 р. не можуть вважатися такими що створюють права та обов'язки для сторін. Далі суд вказує, що невідповідність законодавству вказаних положень не тягне недійсність всього договору і він є обов'язковим для виконання сторонами.

 Виходячи з вищезазначеного та керуючись ст.. 35 ГПК України (в частині фактів, встановлених у справі № 15/63-16/41 ) суд погоджується , що фактично ПДВ на лізингові операції не нараховувалось і не включалось у лізингові платежі, Договір лізингу №152/л від 5.03.1999 р. не відповідає пункту 3.2.2. ст.. 3  ЗУ «Про податок на додану вартість» лише частково, а саме в частині слів (письмового викладення) «з урахуванням ПДВ»зазначеного в п.п. 8.2.,  9.1. Договору і в даному випадку без включення  такого формулювання договір був би укладений. За таких обставин згідно з ст.. 61 ЦК УРСР, ст.. 217 ЦКУ України  недійсність Договору лізингу №152/л від 5.03.1999 р. лише в частині  формулювання «з урахуванням ПДВ», викладеному в п.п. 8.2., 9.1. договору,не тягне за собою недійсність інших його частин і договору в цілому і він є обов'язковим для виконання сторонами.

          Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку , що ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»в односторонньому порядку безпідставно та неогрунтовано відмовилося  від  виконання своїх обов'язків щодо сплати лізингових платежів по Договору лізингу № 152/л від 5.03.1999 р. в період дії даного договору.  

          Згідно з п.13.4. Договору № 152/л від 5.03.1999 р. за односторонню необгрунтовану відмову від      виконання своїх обов'язків в період дії даного договору  винна сторона сплачує другій стороні суму коштів, яка дорівнює вартості об'єкту лізингу та сумі щорічної надбавки за весь строк лізингу. Беручи до уваги вищезазначене, ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка», як сторона котра односторонньо необґрунтовано відмовилась від виконання своїх обов'язків, повинно сплатити Полтавській філії НАК «Украгролізинг» вартість об'єкту лізингу - тобто 299000 грн., та суму щорічної надбавки за весь строк лізингу, яка згідно з Графіком сплати лізингових платежів відповідає сумі щорічного відсотку на     залишок неповернутих коштів 84147,47 грн.  

            Відповідачем не надано суду заперечень з посиланням на норми чинного законодавства та умови Договору стосовно розміру вказаних сум та підстав для їх стягнення, на які посилається позивач. Вимога про стягнення вказаних сум не суперечить нормам чинного законодавства та умовам Договору № 152/л від 5.03.1999 р., а отже підлягає задоволеню.

          Пунктом 14.1. Договору № 152/л від 5.03.1999 р.  передбачено , що даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку, до повного повернення коштів згідно додатку № 1.  Цим же пунктом передбачено, що даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає за винятком твипадку несплати Лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків. В цьому випадку Лізингодавець може в односторонньому порядку розірвати даний договір і вимагати від Лізингоодержувача повернення об'єкту лізингу.

Відповідно до п.12.2. Договору в разі незадовільного фінансового стану Лізингоодержувача Лізингодавець має право розірвати цей договір без подальших фінансових або майнових претензій з боку Лізингодержувача.

          Лізингодавець відповідно до п.4 ч.1 ст. 10 ЗУ «Про фінансовий лізинг»має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно пункту 2 ст. 651 ЦК України Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок

завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

          Виходячи з фактів, встановлених рішенням від 21.05.2004 р. у справі № 15/63-16/41, та фактів, встановлених при розгляді даної справи, на момент подання позову  , що розглядається у даній справі,  ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»прострочило оплату більше двох лізингових платежів. Систематична несплата ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»лізингових платежів свідчить про незадовільний фінансовий стан останнього і значною мірою позбавляє  лізингодавця того, на що він розраховував при укладенні  Договору лізингу №152/л від 5.03.1999 р.

          За таких обставин позовні вимоги про розірвання Договору № 152/л від 5.03.1999 р. «Про умови лізингу сільськогосподарської техніки, її поставки, повернення коштів за  надану в лізинг сільськогосподарську техніку та здійснення інших платежів»є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідач у своїх письмових запереченнях та його представник у судовому засіданні зазначали, що позивачем не надано доказів в обґрунтування обставин того, що техніка передана у користування ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка», згідно Договору лізингу №152/л від 5.03.1999 р. була придбана первісним лізингодавцем-ПГА «Облагропроммеханізація»за кошти державного бюджету спрямовані на фінансування державного лізингового фонду. Таке твердження відповідача не відповідає дійсним обставинам справи  і спростовується наявними матеріалами справи.

Так, у матеріалах справи знаходиться Договір №16-2-21 від 13.08.1999 р. «Про умови виділення та повернення  коштів Державного лізингового фонду», пунктом 1.1. якого передбачено, що Державне лізингове підприємство «Украгролізинг» у відповідності з «Порядком використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на фінансування Державного лізингового фонду для технічного переоснащення агропромислового комплексу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1352, зобов'зувалось надати ПГА «Облагропроммеханізація»на протязі 1999 року цільові кошти, а останній зобов'зувався використати їх на закупівлю техніки тільки у вітчизняних товаровиробників та передати закуплену техніку у фінансовий лізинг.

Пунктом 2.1. Договору  №16-2-21 від 13.08.1999 р.  передбачено, що розмір коштів, які можуть бути надані  Державним лізинговим підприємством «Украгролізинг»ПГА «Облагропроммеханізація»в 1999 році з врахуванням тієї частини, що вже надана ПГА «Облагропроммеханізація»Дирекцією державного лізингового фонду у 1999 р., визначається додатком №1 до цього договору. Виходячи із змісту п. 2.1. Договору  №16-2-21 від 13.08.1999 р.  дія даного договору поширюється на правовідносини, які виникли між ПГА «Облагропроммеханізація» та Дирекцією державного лізингового фонду в зв'язку з наданням з початку 1999 року Дирекцією державного лізингового фонду ПГА «Облагропроммеханізація»коштів у відповідності до раніше діючого «Порядку використання коштів державного лізингового фонду на придбання вітчизняної сільськогосподарської техніки та двигунів до неї»затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.1998 р. N 25.

Пунктом 1.2. Договору про умови купівлв-продажу сільськогосподарської техніки за рахунок коштів державного лізингового фонду і її гарантійне та післягарантійне обслуговування №4/Л-3 від 12.03.1999 р. передбачено, що товар, зазначений у пункті 1.1. цього договору, придбавається на умовах, узгоджених відповідними договорами між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем  і Дирекцією державного лізингового фонду та Лізингодавцем згідно з порядком використання коштів державного лізингового фонду, що спрямовуються на придбання вітчизняної сільськогосподарської техніки.

Позивачем надано суду копії платіжних доручень №244 від 4.03.1999 р. на суму 299000 грн. та №408 від 13.04.1999 р. на суму 299000 грн. Відповідно до вказаних платіжних доручень ПГА «Облагропроммеханізація»через Управління державного казначейства у Полтавській області перечислила кошти ВАТ АК «АДВІС»Хмельницький комбайновий завод.

Позивачем надано суду Акт звірки виконання Договору №4/Л-3 від 12.03.1999 р., укладений між ВАТ "АК АДВІС" Хмельницький комбайновий завод" та ПГА "Облагропроммеханізація", відповідно до якого сторони розглянули стан виконання зобов'язань за договором станом на 11.06.1999 р. та встановили, що в період з 12.03.1999 р. по 11.06.1999 р. Лізингодавець перерахував Продавцю кошти, а Продавець поставив за розпорядженням Лізингодавця техніку в розмірах, викладених в нижчезазначеній таблиці. В графі таблиці «номер платіжного доручення та його дата»Акту звірки виконання Договору №4/Л-3 від 12.03.1999 р. сторони зазначають ,що на виконання умов Договору №4/Л-3 від 12.03.1999 р. продавцю кошти перераховані згідно платіжних доручень  №244 від 4.03.1999 р. в сумі 299000 грн. та №408 від 13.04.1999 р. на сумі 299000 грн.

В п. 1.2. Договору лізингу №152/л від 5.03.1999 р. передбачено, що техніка яка передається за цим договором, придбана у заводу виробника у відповідності з Порядком використання коштів Державного лізингового фонду. Аналогічні положення містяться в Акті приймання передачі сільськогосподарської техніки №12 від 30.06.1999 р.

Вирішуючи питання про представництво прокурором інтересів держави при подачі позову, що розглядається у даній справі, суд виходить із наступного.

           Прокурором було подано позовну заяву в інтересах держави в особі НАК «Украгролізинг»в особі її відособленого структурного підрозділу Полтавської філії НАК «Украгролізинг»до якої відповідно до Договору №2 від 15.05.2002 р. перейшли всі права Лізингодавця за Договором лізингу №152/л від 5.03.1999 р. від ПГА «Облагропроммеханізація».В позові як орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах  визначено Кабінет Міністрів України.              

          Підставою позову прокурора зазначено невиконання з боку ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»зобов'язань по сплаті лізингових платежів за Договором лізингу  №152/л від 5.03.1999 р., укладеним між ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка» та  ПГА «Облагропроммеханізація»згідно з «Порядком використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на  фінансування Державного лізингового фонду для технічного переоснащення агропромислового комплексу» затвердженого постановою КМУ від 26.07.1999 року № 1352.  Таким чином, відносини щодо придбання за кошти Державного бюджету вітчизняної техніки для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та здійснення розрахунків за отриману техніку між учасниками цих відносин є сферою державного регулювання.

          Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»утворена Кабінетом Міністрів України на виконання Указу Президента України від 23 лютого 2001 року №111 «Про додаткові заходи щодо  дальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки». Компанія утворена з метою сприяння реалізації державної політики в агропромисловій сфері.

Відповідно до п.3 Постанови КМУ №1352 від 26.07.1999 р. Державне лізингове підприємство «Украгролізинг» являлось  розпорядником  коштів  державного  лізингового фонду  та  правонаступником  дирекції  цього  фонду  щодо  прав  і обов'язків, які випливають з договорів, укладених нею. Згідно Статуту Національної акціонерної компанії «Украгролізинг»затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2001р. № 354, НАК «Украгролізинг»є правонаступником майнових прав та обов'язків Державного лізингового підприємства «Украгролізинг».

Згідно з п. 1 «Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на фінансування державного лізингового фонду для технічного переоснащення агропромислового комплексу», затвердженого Постановою КМУ №1352, забезпечення сільськогосподарських  товаровиробників  та переробних  підприємств  необхідною  технікою  за  рахунок  коштів державного бюджету здійснюється на умовах фінансового  лізингу  на підставі  відповідних  договорів,  укладених  між Украгролізингом, лізингодавцями  і  лізингоодержувачами   та   за   погодженням   з Мінагрополітики.  Техніка, передана ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка» у фінансовий лізинг за Договором лізингу №152/л від 5.03.1999 р., була придбана за рахунок коштів Державного бюджету, наданих згідно Договору про умови виділення та повернення коштів Державного  лізингового фонду № 16-2-21 від 13.08.1999 р., укладеного у відповідності з Постановою КМУ № 1352.

Невиконання з боку ВАТ “Зіньківська СГТ” своїх обов'язків стосовно сплати лізингових платежів, тобто неповернення наданих для закупівлі техніки коштів до Державного бюджету  завдає шкоду державним інтересам по-перше в частині надходження коштів до Державного бюджету (матеріальний інтерес).

Так на момент подання позову  пунктом 4 ст. 35 ЗУ “Про державний бюджет України на 2003 р.” було передбачено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2003 рік у частині кредитування є зокрема повернення коштів в частині відшкодування вартості сільськогосподарської техніки, переданої суб'єктам господарювання на умовах фінансового лізингу. Аналогічні положення містяться у п.4 ст. 41 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”,п.4 ст. 42 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” , п. 4 ст. 39 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, п. 4 ст. 33 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”

          Ненадходження коштів до Державного бюджету негативно впливає на виконання важливих  державних економічних програм, і зокрема робить неможливим проведення реформ в аграрному секторі, структурної перебудови аграрного сектора економіки, забезпечення сільгосптоваровиробників ефективною, сучасною сільськогосподарською технікою. За сучасних умов, коли сільгосптоваровиробники відчувають брак коштів, надання їм сільськогосподарської техніки  на умовах фінансового лізингу, придбаної за кошти державного бюджету, є важливою гарантією їх ефективної, стабільної роботи, що має важливе державне значення.

          На момент подання позову пунктом 25 Ст. 36  ЗУ “Про державний бюджет України на 2003 р.” було передбачено, що кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з п. 4 ст. 35 цього закону, спрямовуються на придбання сільськогосподарської техніки на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, часткову компенсацію вартості сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва. На сьогоднішній день пунктом 30 ст. 34  Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 р.” передбачено,  що  у  2009 році кошти,  отримані до спеціального фонду Державного бюджету України  згідно  з  окремими пунктами статей 6, 20 та 33 цього Закону, спрямовуються відповідно на  придбання  вітчизняної  сільськогосподарської  техніки на умовах фінансового  лізингу   (за   рахунок   джерел,   визначених пунктом 4  та 5 статті 33 цього Закону).

          Відповідно до п.3 «Порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу», затвердженого постановою КМУ N 1904 від 10 грудня 2003р., джерелом фінансування закупівлі техніки для її передачі  у користування на умовах фінансового лізингу та заходів по операціях фінансового лізингу, є передбачені у державному бюджеті на цю  мету кошти,  які  використовуються  на  умовах  поворотності  згідно  з укладеними договорами.

          Пунктом 5. Порядку затвердженого постановою КМУ № 1352, передбачено, що кошти Державного бюджету України використовуються виключно на закупівлю вітчизняної сільськогосподарської техніки та двигунів для   неї, у тому числі виготовленої  спільними підприємствами-резидентами України.  Пунктом 1. Порядку, затвердженого постановою КМУ № 1904, передбачено, що кошти Державного бюджету України використовуються виключно на закупівлю вітчизняної сільськогосподарської техніки і обладнання. Отже, неповернення лізингоодержувачами коштів до Державного бюджету негативно впливає на фінансування і стабільну роботу вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки, робить неможливою розробку та виготовлення нових сучасних, високоефективних зразків техніки.

           В основі інтересів держави лежить потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, тереторіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів власності та господарювання тощо.

             Зокрема, постановою КМУ N 906 від 13.07.2004 р. затверджено Державну програму розвитку виробництва складної сільськогосподарської техніки на 2004-2006 роки, для виконання якої визначено фінансовий лізинг, як один з пріоритетних напрямків. Пунктом 5 "Порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу", затвердженого Постановою КМУ №1904 від 10.12.2003 р., НАК «Украгролізинг»визначена як відповідальний виконавець бюджетної програми асигнувань на здійснення кредитування з придбання вітчизняної сільськогосподарської техніки та обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу.

Беручи до уваги Указ Президента України № 111, НАК «Украгролізинг» утворена з метою сприяння  структурній  перебудові  аграрного сектора економіки,  забезпечення  ефективного функціонування сільськогосподарського  виробництва в умовах ринкової економіки та розвитку конкурентного середовища на ринку послуг  з  технічного обслуговування сільськогосподарської техніки.  Згідно з підпунктом “а” п. 1 Указу Президента № 111 одним із основних завдань НАК «Украгролізинг» є сприяння залученню інвестицій для виконання державних програм у галузі   інженерного  та  матеріально-технічного  забезпечення сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п.15 Порядку затвердженого Постановою КМУ № 1352, відповідальність за цільове використання та повернення бюджетних коштів, які спрямовані до лізингового фонду, покладаються на лізингодавців. Лізингодавцем за договором № 152/л від 5.03.1999 р. є Полтавська філія НАК «Украгролізинг»оскільки за цим договором їй передано право власності на майно та право вимоги боргових зобов'язань. Контроль за використанням коштів Державного бюджету України, які спрямовані до лізингового фонду, та їх повернення згідно з п. 16 Порядку, здійснюється Украгролізингом.

Виходячи з мети діяльності НАК «Украгролізинг» та її завдань видно, що інтереси НАК «Украгролізинг» в повній мірі співпадають з інтересами держави.

Згідно з ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України прокурор, який звернувся до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає у чому полягає порушення інтересів Держави та обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до п. 1. резолютивної частини  рішення Конституційного Суду України  № 3-рп\99 від 08.04.1999 року, прокурор або його заступник подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям прокурор або його заступник у кожному конкретному     випадку  самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів Держави , обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту. Отже прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави в конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню в судовому порядку. Відповідно до п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але  й діяльності приватних підприємств, товариств. За даних обставин коли порушені матеріальні інтереси держави (неповернення коштів до Державного бюджету) та інші інтереси (здійснення загальнодержавних економічних дій, програм) на прокуратуру, згідно ст. 121 Конституції України покладається представництво інтересів Держави в суді.

Відповідно до п. 2. Резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп\99 під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначеним у ч.2 ст.2  ГПК, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1. ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим       органом у системі органів виконавчої влади. Згідно п.4 ст. 116 Конституції України  КМУ розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України. Зокрема в даних відносинах забезпечення сільського господарства високоефективною, сучасною сільськогосподарською технікою вітчизняного виробництва на умовах фінансовго лізингу, та в подальшому за рахунок повернутих коштів придбання сільськогосподарської техніки у вітчизняних виробників техніки для подальшої передачі в фінансовий лізинг сільгосптоваровиробникам є інтересом держави і здійснюється в рамках загально державних програм, розроблених і здійснюваних Кабінетом Міністрів України. Згідно п.6 ст. 116 Конституції України на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок забезпечення виконання Державного бюджету України. Згідно п.9 ст. 116 Конституції України на Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу  міністерств, інших органів виконавчої влади.

          Згідно з п. 5.1. Статуту засновником НАК «Украгролізинг» є держава в особі Кабінету Міністрів України. Згідно з п. 1.3. Статуту НАК “Украгролізинг” підпорядкована Кабінету Міністрів України. Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” –орган уповноважений Державою, а  саме Кабінетом Міністрів України, здійснювати управління майном, а її Полтавська філія згідно п. 31.4. Положення про Полтавську філію НАК «Украгролізинг»є відособленим госпрозрахунковим структурним підрозділом НАК «Украгролізинг» і має право виступати позивачем та відповідачем в судах, що також підтверджується виданим Дорученням. Згідно з п. 5.2. Статуту 100% акцій НАК «Украгролізинг» належать державі в особі Кабінету Міністрів України.  Відповідно до п. 10.2.1 Статуту Кабінет Міністрів України до прийняття рішення про приватизацію майна Компанії фактично виконує функції вищого органу управління –загальних зборів акціонерів.

          Держава, органи державної влади і зокрема Кабінет Міністрів України не є суб'єктами господарювання. Господарська компетенція Кабінету Міністрів України у даних спірних правовідносинах здійснюється через НАК «Украгролізинг»і зокрема через Полтавську філію НАК «Украгролізинг». Як вже зазначалось раніше, Постановою КМУ №1904 від 10.12.2003 р., Указом Президента України від 23.02.2001 року № 111 та Статутом визначені мета діяльності, завдання, обов'язки, функції НАК «Украгролізинг» в яких конкретизуються певні завдання, обов'язки, функції Кабінету Міністрів України , які виконуються від імені Кабінету Міністрів України і здійснення яких повністю співпадають з інтересами Держави.

Таким чином, органом, уповноваженим Державою здійснювати відповідні функції у      даних спірних правовідносинах, є Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

Частиною 3 ст. 8 Господарського кодексу України передбачено, що господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Оскільки Господарська компетенція Кабінету Міністрів України у даних спірних правовідносинах здійснюється через НАК «Украгролізинг», яка діє від імені Кабінету Міністрів України, та беручи до уваги те, що Лізингодавцем за Договором лізингу № 152/л від 5.03.1999 р. є Полтавська філія НАК «Украгролізинг»,  оскільки за цим договором їй передано право власності на майно та право вимоги боргових зобов'язань, стягнення з ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»заборгованості  за Договором лізингу № 152/л від 5.03.1999 р. слід проводити саме на користь НАК “Украгролізинг” в особі Полтавської філії НАК “Украгроілізинг”.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання з боку ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної сплати лізингових платежів порушено інтереси Держави в особі Національної акціонерної компанії “Украгролізинг”, яку представляє Полтавська філія НАК «Украгролізинг». Оскільки від фінансово-господарських результатів роботи вказаного підприємства залежить повнота повернення коштів до Державного бюджету, та відповідно стан виконання державної політики в агропромисловій сфері, прокурор цілком обґрунтовано в межах своєї компетенції та у відповідності з нормами чинного законодавства звернувся до Суду з позовом на захист інтересів Держави.

При цьому слід звернути увагу, що крім позову, який розглядається по даній справі господарським судом розглядався позов заступника прокурора Полтавської області № 08/1-17-15/03 від 28.01.2003 р. в інтересах Держави в особі НАК «Украгролізинг»та її відособленого структурного підрозділу Полтавської філії НАК «Украгролізинг»про стягнення з ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка»заборгованості по лізинговим платежам та пені за Договором лізингу № 152/л від 5.03.1999 р. на загальну суму 235860,30 грн. Позов заступника прокурора Полтавської області № 08/1-17-15/03 від 28.01.2003 р. був задоволений в повному обсязі рішенням господарського суду Полтавської області від 21.05.2004 р. по справі № 15/63-16/41 (рішення в матеріалах справи). Постановою Вищого господарського суду від 30.11.2004 р. (постанова в матеріалах справи) рішення господарського суду Полтавської області від 21.05.2004 р. по справі № 15/63-16/41 залишено без змін. В постанові від 30.11.2004 р.  по справі № 15/63-16/41 Вищий Господарський Суд прямо зазначив , що прокурор , з огляду положень наведених законодавчих актів, у позовній заяві обґрунтував порушення інтересів держави і необхідність їх захисту та зазначив орган, який уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.           Як по справі № 15/63-16/41  та і по справі № 5/20-14/455-8/100 (рішення по якій в даному випадку приймається), прокурором були  наведені аналогічні обґрунтування порушення інтересів держави і необхідності їх захисту та зазначив той же  орган, який уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.                    

Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями  32, 33, 35, 36, 43, 44, 82-84  ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

          2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Зіньківська сільгосптехніка»(38100, Полтавська обл.,м. Зіньків,  вул. Прохорова, 4 , ідентифікаційний код 03756000, р/р 26007100201206 в ПО “Райффайзен банк Аваль” м. Полтава, МФО 331605  ):

- на користь Національної акціонерної компанії «Украгролізинг»(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16а, ідентифікаційний код 30401456)  в особі Полтавської філії Національної акціонерної компанії «Украгролізинг»(36039, м. Полтава, вул. Ватутіна, 4, ідентифікаційний код 25941117, р/р 26007100177619 в ПО “Райффайзен банк Аваль” м. Полтава, МФО 331605) основний борг в сумі 32912 грн. 01 коп., пеню в розмірі  1921 грн. 47 коп.,  вартість об'єкта лізингу 299000 грн. 00 коп., суму щорічної надбавки 84147 грн. 47 коп., разом 417980 грн. 95 коп.

- в доход Державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22090200, отримувач: УДК у м. Полтаві, р/р  31118095700002 в ГУДКУ у Полтавській області, м.Полтава,  МФО 831019, ЗКПО 34698804) - 1700 грн..державного мита.  

           - в доход Державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22050000, символ 259, отримувач: УДК у м. Полтаві, р/р №31211259700002 в ГУДКУ у Полтавській області, м.Полтава,  МФО 831019, ЗКПО 34698804)   -  118грн. витрат не інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

         3. Розірвати Договір № 152/л від 5.03.1999 р. «Про умови лізингу сільськогосподарської техніки, її поставки, повернення коштів за  надану в лізинг сільськогосподарську техніку та здійснення інших платежів», укладений між Полтавською господарською асоціацією «Облагропроммеханізація»та ВАТ «Зіньківська сільгосптехніка».

          Видати накази після набрання рішенням законної сили

          Суддя                                                                                                      Л.Б. Плеханова