Рішення

від 03.04.2013 по справі 910/1688/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1688/13 03.04.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортно-будівельна компанія» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект «Регіональна будівельна компанія» Простягнення 35 359,03 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаДолинківський О.В. Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська транспортно-будівельна компанія» (надалі -Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект «Регіональна будівельна компанія» (надалі -Відповідач) про стягнення 35 359,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору перевезення вантажу №11/10/2012 від 11.10.2012 р. позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином своє грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 35 359,03 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.02.2012 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.02.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 06.03.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.03.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 20.03.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.03.2013 р. задоволено клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи та у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 03.04.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 23, кв. 11, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №253342 від 18.03.2013 р.

Також, судом додатково направлено ухвали суду на адресу відповідача: 03049, м. Київ, вул. Солом'янська, 5-А, офіс 1113, що вказана в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2012 р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (відправник) укладено договір на перевезення вантажу №11/10/2012 (надалі -"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, перевізник бере на себе зобов'язання перемістити автомобільним транспортом вантаж, а саме грунт (суглинок) та/або гірна порода - жерства, автомобілями МАЗ, КАМАЗ місткістю 112 метрів кубічних кожен та/або вантажопідйомністю 20 тон, автомобілями FORD місткістю 16 метрів кубічних кожен та/або вантажопідйомністю 25 тон, а відправник бере на себе зобов'язання прийняти та оплатити вартість наданих послуг.

Згідно п. 1.2 Договору місце проведення робіт: Українка, Кіровоградська область, місто Новоукраїнка, вул. Панаса Мирного, 1. Обєкт ПАТ «Новоукраїнка кар'єр».

Положеннями п. 1.3 Договору визначено, що перевезення вантажів виконуються перевізником на підставі талонів замовника.

Положеннями п. 4.1 Договору визначено, що розрахунки між перевізником і відправником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок перевізника, який визначений у цьому договорі шляхом попередньої оплати.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 Договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 7.1 цього Договору та діє протягом року. Якщо за 10 днів до закінчення строку дії жодна з сторін не заявить про його розірвання, Договір вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах за умови погодження ціни договору.

За змістом позовної заяви позивачем зазначено, що відповідачем на підставі Договору у період з 11.10.2012 р. по 24.10.2012 р. замовлялися послуги позивача з переміщення вантажів автомобільним транспортом, при цьому, факт замовлення послуг підтверджується наявними в матеріалах справи талонами замовника.

Із змісту п. 4.3 Договору вбачається, що оплата за перевезення вантажів здійснюється в наступні строки та в такому порядку: 100% попередньої оплати протягом одного банківського дня з моменту виставлення рахунку-фактури за надані послуги. Підставою для остаточних розрахунків за надані послуги є талон замовника, який виписаний ТОВ «Українська транспортно-будівельна компанія» який є первинним документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Акт здачі-приймання наданих послуг підписується уповноваженими представниками сторін після закінчення господарської операції.

Позивачем у відповідності до п. 4.3 Договору було виставлено до сплати відповідачу рахунки-фактури: №СФ-00433 від 11.10.2012 р. на суму 20 700,80 грн. та №СФ-00437 від 15.10.2012 р. на суму 42 413,30 грн., що загалом становить 63 114,10 грн.

В свою чергу, відповідач грошове зобов'язання зі сплати вартості послуг із перевезення вантажів здійснив частково, сплативши на користь позивача грошові кошти у розмірі 29 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача (призначення платежів - «за послуги автомобільного перевезення»), що зумовило звернення позивача із позовом до суду.

31.10.2012 р. сторони підписали акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000358, з якого вбачається, що виконавцем (позивачем) на підставі Договору №11/10/2012 від 11.10.2012 р. було надано, а відповідачем прийнято послуги з автомобільного перевезення та доставки автомобілів на суму 63 114,10 грн.

Вказаний акт підписаний та скріплений печатками сторін.

Таким чином, позивач зазначає, що сплативши вартість наданих послуг у розмірі 29 000,00 грн., останній не належним чином виконав свій обов'язок зі сплати вартості наданих послуг в розмірі визначеному актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000358, що зумовило звернення позивача із позовом про стягнення залишку вартості неоплачених послуг у розмірі 34 114,10 грн. до суду.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується замовлення відповідачем послуг, виконання їх позивачем, часткова сплата замовником вартості наданих послуг та непогашена перед позивачем заборгованість за надані послуги з перевезення в сумі 34 114,10 грн., а тому суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості у визначеному розмірі обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 1 037,44 грн. та 3% річних у розмірі 207,49 грн., які нараховані за період з 06.11.2012 р. по 25.01.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що за прострочення оплати відправник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 037,44 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у визначений в доданому до позовної заяви розрахунку період.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

На підставі викладеного за перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання становить 227,12 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі, який є меншими, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 34 114,10 грн., пені у розмірі 1 037,44 грн. та 3% річних у розмірі 207,49 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект «Регіональна будівельна компанія» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 23, кв. 11; ідентифікаційний номер 36883175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортно-будівельна компанія» (02175, м. Київ, вул. Сімферопольська, буд. 13 А; ідентифікаційний номер 34895959) суму боргу у розмірі 34 114 (тридцять чотири тисячі сто чотирнадцять) грн. 10 коп., пеню у розмірі 1 037 (одна тисяча тридцять сім) грн. 44 коп., 3% річних у розмірі 207 (двісті сім) грн. 49 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2013 р.