Постанова

від 02.04.2013 по справі 28/129-4/91

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Справа № 28/129-4/91 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л. за участю представників: Генеральної прокуратури України Акціонерного товариства відкритого типу компанія "Д.І.Б." Київської міської ради розглянувши касаційну скаргу Гудименко Ю.В. Григор'ян І.Г. Тхорик С.М. Акціонерного товариства відкритого титпу компанія "Д.І.Б." на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 у справі№ 28/129-4/91 господарського суду міста Києва за позовомАкціонерного товариства відкритого титпу компанія "Д.І.Б." доКиївської міської ради Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) треті особиОрган самоорганізації населення будинкового комітету "Квартал-Пушкінська-Червоноармійська" за участіПрокурора міста Києва провизнання права, укладення договору оренди землі В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2012 (суддя Борисенко І.І.) в задоволенні позовних вимог визнання права на оренду земельної ділянки та укладення договору оренди землі, в якому просить визнати право акціонерного товариства відкритого типу компанії "Д.І.Б." на земельну ділянку на вул.. Пушкінській, 33-а, - 37-б у Шевченківському районі м. Києва, а також вважати укладеним договір оренди земельної ділянки для будівництва багатофункціонального житлового громадського комплексу у складі реконструкції з розширенням будинків №№ 35-а, 35-б, 37-а, 37-б у Шевченківському районі м. Києва між акціонерним товариством відкритого типу компанією "Д.І.Б." відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 (судді Мартюк А.І., Зубець Л.П., Іоннікова І.А.) рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2012 залишено без зміни.

Акціонерне товариство відкритого титпу компанія "Д.І.Б." в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, позов задовольнити.

Скаржник доводить, що судом порушено ст.ст. 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки він має право на оренду земельної ділянки та укладення договору відповідно до рішення Київської міської ради від 18.03.2004; суд порушив ст.ст. 123, 125, 184 Земельного кодексу України, оскільки саме на другого відповідача покладено обов'язок вчинити дії з підготовки документів, які посвідчують право на землю.

Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 18.03.2004р., акціонерному товариству відкритого типу компанії "Д.І.Б." було передано в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 1,21 га для будівництва багатофункціонального житлово-громадського комплексу на вул. Пушкінській, 33-а - 37-б у складі реконструкції з розширенням будинків №№ 35-а, 35-б, 37-а, 37-б у Шевченківському районі м. Києва.

Рішенням Київської міської ради від 21.04.2005 № 355/293 було визнано тимчасово таким, що не набрало чинності, рішення Київської міської ради від 18.03.2004 "Про передачу акціонерному товариству відкритого типу компанії "Д.І.Б." земельної ділянки для будівництва багатофункціонального житлово-громадського комплексу на вул. Пушкінській, 33-а - 37-б у складі реконструкції з розширенням будинків №№ 35-а, 35-ю, 37-а, 37-б у Шевченківському району м. Києва".

Рішенням Київської міської ради від 09.03.2006 № 185/3276 було визнано таким, що не набрало чинності рішення Київської міської ради від 18.03.2004 "Про передачу акціонерному товариству відкритого типу компанії "Д.І.Б." земельної ділянки для будівництва багатофункціонального житлово-громадського комплексу на вул. Пушкінській, 33-а - 37-б у складі реконструкції з розширенням будинків №№ 35-а, 35-ю, 37-а, 37-б у Шевченківському району м. Києва".

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду міста Києва від 29.06.2006 у справі № 30/360-А визнано не чинним рішення Київської міської ради від 21.04.2005 № 355/2930 та від 09.03.2006 № 185/3276 та зобов'язано Київську міську ради вчинити дії щодо оформлення рішення Київської міської ради від 18.03.2004р.

Вказаною постановою встановлено, що рішення Київської міської ради від 18.03.2004р. є чинним з дня його прийняття, тобто з 18.03.2004р.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про оренду землі"орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2008) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку встановленому ст.ст. 118,123 цього Кодексу.

Статтею 123 Земельного кодексу України встановлено порядом надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам, у відповідності до якого надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок (ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України).

Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади і наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди його державної реєстрації ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання права АТВТ компанія "Д.І.Б." на оренду спірної земельної ділянки є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про укладення договору оренди земельної ділянки, слід зазначити, що процес укладення договору, а саме оренди земельної ділянки регулюється Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", які є спеціальними нормами.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності на права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Згідно п. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про оренду землі" та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до п. "в" ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення Київради про передачу земельної ділянки виключно на пленарних засідання сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Таким чином, вирішення питання про передачу землі в оренду є виключним правом ради як суб'єкта права власності на землю та це питання вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради.

Договір оренди земельної ділянки може бути укладений лише за взаємним волевиявленням сторін (ст. 16 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За нормою ч. З ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо видів договорів.

Відповідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається укладеним (таким, що не відбувся).

Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року №12, суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, міну цільового призначення землі тощо.

За таких обставин, необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, зобов'язання поновити договір оренди за відсутності вказаного рішення є порушенням його виключної передбаченої Конституцією України компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Суд правомірно зазначив, що позивач не має порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки за договором купівлі - продажу від 19 червня 2009 продав споруду дитсадка № 183 Товариству з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Лакі-Трейдер", а будинки №№ 35-А, 35-Б, 37-А, 37-Б Пушкінській - за договором купівлі-продажу від 10 червня 2010 між відповідачем компанію Д.І.Б." та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській". Саме ці споруди знаходяться на спірній ділянці, а інших споруд немає.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 16/213 від 24.11.2008 розірвано той самий договір оренди земельної ділянки, право на який було визнано рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі № 28/129. Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 16/213 від 24.11.2008, яке вступило в законну силу.

Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач АТВТ "Компанія Д.І.Б." не має порушених прав та інтересів у даній справі, оскільки у 2010 продала іншій особі споруду дитсадка № 183 по вул. Пушкінській, 33-А та будинки №№ 35-A, 35-Б, 37-А, 37-Б по вул. Пушкінській, що розташовані на спірній земельній ділянці. Тому, позивач АТВТ "Компанія Д.І.Б." не має права на оренду земельної ділянки поза порядком, встановленим вищенаведеними нормами законодавства, оскільки не має права власності на споруди, розташовані на ділянці.

Суду не надано доказів, що проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки на вул. Пушкінській, 33-а 37-б у Шевченківському районі м. Києва для будівництва багатофункціонального житлового громадського комплексу у складі реконструкції з розширенням будинків на вул. Пушкінській 35-а, 35-б, 37-а, 37-б у Шевченківському районі м. Києва в Головному управлінні зареєстровано, що підтверджується листом Головним управліннях земельних ресурсів від 15.1.2007р. №03-23/38182.

Посилання позивача на висновок Державної землевпорядної експертизи №4914 від 19.09.2003р. до проекту відведення земельної ділянки для будівництва готельно-офісного комплексу не приймається судом до уваги, оскільки він стосується готельно-офісного комплексу, а не житлово-громадського, тоді як Позивач стверджує, що він виконав усі дії для прийняття рішення Київради про надання земельної ділянки для будівництва житлово-громадського комплексу та подальшого оформлення цього рішення.

Згідно ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судами попередніх інстанцій оскаржуваного судового рішення, у зв'язку з чим скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2012 у справі № 28/129-4/91 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун