Рішення

від 01.04.2013 по справі 919/233/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 року справа № 919/233/13-г Господарський суд міста Севастополя у складі:

судді Алсуф'єва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Індастрі»

(вул. Лозівська, 3, м. Харків, 61017),

(вул. Пащенківська, 11, м. Харків, 61017)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максімум-Крим»

(вул. М. Музики, 58, кв. 74, м. Севастополь, 99007),

про стягнення 37 087,64 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Абдієва Діана Ісламівна - представник, довіреність від 14.03.2013;

відповідача - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Індастрі» (далі - Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максімум-Крим» (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 35 137,30 грн, з яких 24 554,64 грн - сума основного боргу, 2 585,98 грн - пеня, 4 910,93 грн - штраф, 3 085,75 грн - 20% річних за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання від 27.04.2012 № 854 в частині своєчасної і повної оплати отриманого товару, переданого за видаткової накладної від 27.04.2012 № РН-0000704.

18.03.2013 представник Позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій, у зв'язку з частковою сплатою Відповідачем суми основного боргу на загальну суму 500,00 грн, зменшив розмір позовних вимог про стягнення основного боргу та, у зв'язку зі здійсненим перерахунком сум штрафних санкцій та 20% річних, збільшив розмір позовних вимог в цій частині і просив суд стягнути з відповідача 38 087,64 грн, з яких 24 054,64 грн основного боргу, 3 382,00 грн пені, 6 131,00 грн штрафу, 20% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 520,00 грн.

Ухвалою суду від 01.04.2013 провадження у справі № 919/233/13-г в частині стягнення основного боргу за поставлений товар у розмірі 1 000,00 грн припинено.

Представник позивача у засіданні суду підтримав позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максімум-Крим» заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 37 087,64 грн, з яких: 23 054,64 грн - сума основного боргу, 3 382,00 грн - пеня, 6 131,00 грн - штраф, 4 520,00 грн - 20% річних за користування чужими грошовими коштами, та просив їх задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду від 20.02.2013 та від 19.03.2013 не виконав, витребувані судом документи та письмовий відзив на позовну заяву з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін у справі, у зв'язку з чим вважає можливим розглянути за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

В С Т А Н О В И В:

27.04.2012 між сторонами був укладений договір постачання № 854 (далі - Договір від 27.04.2012) (а.с. 10-15), за умовами якого постачальник (Позивач) зобов'язується передати у власність покупця (Відповідача) металеві вироби (надалі - товар), найменування, кількість, комплектність, ціна та асортимент яких визначені у рахунках-фактурах та/або у Специфікаціях на кожну окрему партію товару, що підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами (накладними), а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти такий товар та оплатити його повну вартість згідно умов договору - (п. 2.1. договору). Специфікації є невід'ємними частинами цього договору (п. 2.3 договору). Загальна вартість цього договору визначається вартістю товару, переданого у власність покупця протягом дії договору згідно товаророзпорядчих документів, специфікацій (п. 3.2. договору). Постачальник має право постачати товар без одержання передоплати від покупця. У цьому випадку покупець зобов'язується оплатити поставлений товар в строк до 14 календарних днів з моменту фактичного одержання товару (п. 3.4. договору). Розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника. Документом, що підтверджує факт зарахування суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника є відповідна виписка з його банківського рахунку (п. 3.5. договору).

На виконання умов договору, Позивачем був переданий Відповідачу товар на суму 32 954,64 грн з ПДВ за видатковою накладною від 27.04.2012 № РН-0000704 (а.с. 16).

Суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання Відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений йому Позивачем товар.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання і неналежне виконання.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Оплату товару, отриманого за вищезазначеної накладної Відповідач здійснив частково, на суму 9 900,00 грн, зокрема: 1000,00 грн - 18.05.2012; 400,00 грн - 30.05.2012; 400,00 грн - 31.05.2012; 500,00 грн - 08.06.2012; 500,00 грн - 14.06.2012; 500,00 грн - 24.07.2012; 500,00 грн - 06.08.2012; 400,00 грн - 16.08.2012; 500,00 грн - 21.08.2012; 400,00 грн - 22.08.2012; 500,00 грн - 13.09.2012; 400,00 грн - 17.09.2012; 500,00 грн - 25.09.2012; 1000,00 грн - 28.09.2012; 400,00 грн - 31.10.2012; 500,00 грн - 26.11.2012; 300,00 грн - 06.02.2013; 200,00 грн - 25.02.2013, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 20-37, а.с. 49), а також 500,00 грн - 22.03.2013; 500,00 грн - 01.04.2013 - відповідно до клопотання представника Позивача від 01.04.2013 (а.с. 87).

Отже, сума заборгованості Відповідача за Договором від 27.04.2012 на 01.04.2013, становить 23 054,64 грн (32 954,64 - 9 900,00 = 23 054,64).

Частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості за поставлену продукцію в сумі 23 054,64 грн є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з несвоєчасним здійсненням розрахунків за договором Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 3 382,00 грн; 6 131,00 грн штрафу та 20 % річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4 520,00 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До штрафних санкцій відноситься, зокрема, передбачена статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня, яка є грошовою сумою, і яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.2 Договору від 27.04.2012 за прострочення терміну проведення платежів постачальник має право нарахувати та стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення платежу до повного погашення заборгованості. Таким чином, сторонами у Договорі від 27.04.2012 погоджено інший строк нарахування пені ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що Позивачем допущено арифметичні помилки при розрахунку розміру суми пені, у зв'язку з чим здійснений наступний перерахунок суми пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 32 954,64 12.05.2012-17.05.2012 6 7,5% 81,04 31 954,64 18.05.2012-29.05.2012 12 7,5% 157,15 31 154,64 01.06.2012-07.06.2012 7 7,5% 89,38 30 654,64 08.06.2012-13.06.2012 6 7,5% 75,38 30 154,64 14.06.2012-23.07.2012 40 7,5% 494,34 29 654,64 24.07.2012-05.08.2012 13 7,5% 158,00 29 154,64 06.08.2012-15.08.2012 10 7,5% 119,49 28 754,64 16.08.2012-20.08.2012 5 7,5% 58,92 27 854,64 23.08.2012-12.09.2012 21 7,5% 239,73 27 354,64 13.09.2012-16.09.2012 4 7,5% 44,84 26 954,64 17.09.2012-24.09.2012 8 7,5% 88,38 26 454,64 25.09.2012-27.09.2012 3 7,5% 32,53 25 454,64 28.09.2012-30.10.2012 33 7,5% 344,26 25 054,64 31.10.2012-25.11.2012 26 7,5% 266,98 24 554,64 26.11.2012-31.12.2012 36 7,5% 362,28 24 554,64 01.01.2013-05.02.2013 36 7,5% 363,27 24 254,64 06.02.2013-24.02.2013 19 7,5% 189,39 24 054,64 25.02.2013-18.03.2013 22 7,5% 217,48 Всього: 3 382,84

З урахуванням викладеного, з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача 3 382, 84 грн пені, проте, оскільки Позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені у розмірі 3 382,00 грн, стягненню підлягає сума в межах заявлених позовних вимог.

Також до штрафних санкцій відноситься штраф, який відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до пункту 6.3 Договору від 27.04.2012 у випадку прострочення більш ніж 30 днів терміну проведення платежів до покупця крім пені може бути застосована штрафна санкція у розмірі 20% вартості Договору.

Судом здійснено перерахунок заявленого розміру штрафу та встановлено, що Позивачем допущено арифметичну помилку при його розрахунку.

Судом встановлено, що сума штрафу склала 6 130,93 грн, яка розраховується наступним чином: 30 654,64 грн * 20% = 6 130,93 грн. Де 30 654,64 грн - сума простроченої заборгованості відповідно до умов Договору від 27.04.2012.

З урахуванням викладеного, з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача 6 130,93 грн штрафу, а в частині стягнення штрафу у розмірі 0,07 грн - суд відмовляє.

Відповідно до приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 6.5 Договору від 27.04.2012 за прострочення проведення платежів покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять процентів річних від простроченої суми за користування чужими грошовими коштами.

Судом здійснено перерахунок заявленого розміру 20% річних за користування чужими грошовими коштами та встановлено, що Позивачем допущено арифметичні помилки при його розрахунку.

Оскільки у 2012 році було 366 днів, а в 2013 році - 365 днів, судом встановлено, що сума 20% річних склала суму у розмірі 4 510,43 грн, яка розраховується наступним чином:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 32 954,64 12.05.2012-17.05.2012 6 20% 108,05 31 954,64 18.05.2012-29.05.2012 12 20% 209,54 31 154,64 01.06.2012-07.06.2012 7 20% 119,17 30 654,64 08.06.2012-13.06.2012 6 20% 100,51 30 154,64 14.06.2012-23.07.2012 40 20% 659,12 29 654,64 24.07.2012-05.08.2012 13 20% 210,66 29 154,64 06.08.2012-15.08.2012 10 20% 159,31 28 754,64 16.08.2012-20.08.2012 5 20% 78,56 27 854,64 23.08.2012-12.09.2012 21 20% 319,64 27 354,64 13.09.2012-16.09.2012 4 20% 59,79 26 954,64 17.09.2012-24.09.2012 8 20% 117,83 26 454,64 25.09.2012-27.09.2012 3 20% 43,37 25 454,64 28.09.2012-30.10.2012 33 20% 459,02 25 054,64 31.10.2012-25.11.2012 26 20% 355,97 24 554,64 26.11.2012-31.12.2012 36 20% 483,04 24 554,64 01.01.2013-05.02.2013 36 20% 484,37 24 254,64 06.02.2013-24.02.2013 19 20% 252,51 24 054,64 25.02.2013-18.03.2013 22 20% 289,97 Всього: 4 510,43

З урахуванням викладеного, з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача 4 510,43 грн - 20% річних за користування чужими грошовими коштами, а в частині стягнення 9,57 грн суд відмовляє.

Таким чином, з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача 23 054,64 грн основного боргу; 3 382,00 грн - пені; 6 130,93 грн - штрафу; 4 510,43 грн - 20% річних за користування чужими грошовими коштами, а всього - 37 078,00 грн.

В частині стягнення штрафу у розмірі 0,07 грн та 9,57 грн - 20% річних за користування чужими грошовими коштами - суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максімум-Крим» (адреса місцезнаходження: вул. М. Музики, буд. 58, кв. 74, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 37314026, р/р 26003001020332 в ПАТ «Перший інвестиційний банк», МФО 300506, або з інших рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Індастрі» (адреса місцезнаходження: вул. Лозівська, буд. 3, м. Харків, 61017, ідентифікаційний код 23764970, р/р 26005021697 в Акціонерному Східно-Українськом банку «Грант» м. Харків, МФО 351607, або на інші рахунки) 37 078,00 грн (тридцять сім тисяч сімдесят вісім грн 00 коп.) заборгованості за поставлену продукцію , у тому числі 23 054,64 грн основного боргу, 3 382,00 грн пені, 4 510,43 грн - 20% річних за користування чужими грошовими коштами та 6 130,93 грн штрафу, а також 1 720,06 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 06 коп.) судового збору.

3. В частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максімум-Крим» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Індастрі» штрафу у розмірі 0,07 грн та 9,57 грн 20% річних за користування чужими грошовими коштами, - у позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складене 03.04.2013.

Суддя В.В. Алсуф'єв