Рішення

від 18.02.2009 по справі 60/18-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

60/18-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2009 р.                                                            Справа № 60/18-09

вх. № 324/1-60

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Поліщук Н.П. - довіреність №2 від 01 жовтня 2008 року  відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастини плюс", м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Промбіт", м.Харків  

про стягнення 6998,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастини плюс" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбіт" заборгованості у сумі 6998,67 грн., яка складається з основної суми заборгованості - 6128,04 грн., пені у сумі - 485,20 грн., 3% річних - 60,65 грн. та 324,78 грн.- інфляційних витрат. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу № 43 від 05.09.2007 р. ним було поставлено відповідачу товар, відповідно до накладних, однак відповідач отримав товар, але сплатив його вартість частково, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості та нараховано пеню, індекс інфляції  та 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 січня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її  розгляд на 18 лютого 2009 року о 10:00.

04 лютого 2009 року позивач через канцелярію господарського суду Харківської області надав документи на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 20.01.2009 року, згідно супровідного листа (вх. № 2811), які долучені судом до матеріалів справи.

18 лютого 2009 року позивач через канцелярію господарського суду Харківської області надав  копію банківської виписки, згідно супровідного листа (вх. №4655), яка долучена судом до матеріалів справи.

18 лютого 2009 року позивач через канцелярію господарського суду Харківської області надав доручення № 2 від 01.10.2008 року, згідно супровідного листа (вх. № 4734), яке долучено судом до матеріалів справи.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, зазначених в позовній заяві в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 5026702. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом Харківської області встановлено, що 05 вересня 2007 року між  Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастини плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Промбіт"  був укладений договір купівлі-продажу товару № 43.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 1.1. договору позивач  поставляє запасні частини на вантажні автомобілі в асортименті відповідно заявки відповідача або видаткових накладних, які є невід"ємною частиною даного договору, а відповідач зобов"язується прийняти даний товар та оплатити його на підставах договору.

Пунктом 3.2. договору ціна на запасні частини встановлюється відповідно діючих цін на момент виставлення рахунку.

Згідно п. 3.3. договору оплата за отриманй товар відповідачем повинна бути проведена на умовах 100% оплати на протязі 5-ти банківських днів з моменту відвантаження товару.

Виконуя договірні зобов"язання позивачем було  відвантажено 8 шт. шин 12,00р20 на загальну суму 14016,00 грн. на підставі видаткової накладної № 0-003110 від 29.09.2008 року. Даний товар був отриманий Якубовим А.Д. відповідно довіреності ЯПМ № 415089 від 29.09.2008 року. Для оплати відповідачу був виставлений рахунок-фактура № СО-02810 від 29.09.2008 року на суму поставленого товару для перерахування коштів.

Гарантійним листом № 2 від 29.09.2008 року відповідач повідомив, що гарантує оплату за товар по рахунку № СО-02810 від 29.09.2008 року на суму 14016,00 грн на протязі 15-ти календарних днів з моменту відвантаження.

Відповідач отримав товар на  суму 14016,00  грн., однак  сплатив його вартість позивачу частково.

Платіжним дорученням № 1129 від 14.10.2008 року  відповідач перерахував за отриманий товар  суму в розмірі 7008,00 грн.

28.10.2008 року позивачем була направлена вимога № 52 відповідачу на суму 7137,26 грн. про сплату основної суми зоборгованості, пені та 3% річних.

06.10.2008 року відповідачу був виставлений для оплати рахунок фактура СО - 02862 на суму 590,40 грн. на ободную ленту 7,7-20 (НкШЗ) в кількості 10 шт., по якій відповідач платіжним дорученням № 1117 від 08.10.2008 року здійснив оплату в повній мірі, однак по видатковій накладній № О-003166 від 06.10.2008 року був відвантажен товар на суму 472,32 грн. Таким чином, залишок  склав 118,08 грн.

Також, 14.10.2008 року відповідачу був виставлений рахунок -фактура № СО- 02922 на суму 761,88 грн. за замовлений товар, відповідно  платіжного доручення № 1135 від 16.10.2008 року відповідач здійснив оплату в повному обсязі на суму 761,88 грн., тоді як товар не був відвантажен.

По домовленості сторін  був складений акт звірки розрахунків підписаний Риковою Я.В. та Колосовим С.В. з боку позивача та Семенець Н.С. (керівник) з боку відповідача, за період з 01.10.2008 року по 14.11.2008 року, відповідно до якого суми в розмірі 118,08 грн. та 761,88 грн. були зараховані в рахунок погашення боргу за отриманий товар по видатній накладній № 0-003110 від 29.09.2008 року. Таким чином, сума боргу склала 6128,04 грн.  

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не була сплачена, позивач 19 січня 2009 року звернувся до суду з відповідним позовом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача з позовом, відповідач сплатив 21 січня 2009 року 500 грн. за шини по накладній № 0-003110 від 29.09.2008р.  

Зважаючи на вищевикладене, згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення заборгованості за спірним договором в сумі 500,00 грн., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Як вбачається з матеріалів справи решта частина заборгованості відповідача в сумі 5628,04 грн. залишилася не сплаченою. Відповідач не надав на вимогу суду докази належного виконання своїх зобов'язань або заперечення.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в сумі 5628,04 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до пункту 4.2. договору  сторони обумовили, що в наслідок несвоєчасного перерахування оплати в розмірі 100% в строки вказані п. 3.3 договору відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день построчення.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором  позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 485,20 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох відсотків річних, що становить в сумі 60,65 грн. та інфляційних в сумі 324,78 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв"язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 102,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411  судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про  відповідальність  за несвоєчасне виконання   грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановоёю Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, п.1.1. ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-    

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 6498,67 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Промбіт" (61115, м. Харків, вул. 17 Партз"їзду, буд. 10, кв. 26, фактична адреса: 61030, м.Харків, вул.Сидоренківська, 1а, р/р 26003035998600 АКИБ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний код 31938219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастини плюс" (61024, м. Харків, вул. Лермонтовська, 9, кв. 17, р/р 26004860834371 ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" в м. Харків, МФО 351016, ідентифікаційний код 35073575) заборгованості в сумі 5628,04 грн., пеню в сумі 485,20  грн., три відсотки річних в сумі 60,65 грн., інфляційні в сумі 324,78 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Врешті частині позову в сумі 500,00 грн. провадження у справі  припинити.

Повний текст рішення підписано 20 лютого 2009 року.

Суддя                                                                                            

справа№ 60/18-09