Постанова

від 03.04.2013 по справі 821/825/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 р. Справа № 821/825/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синта" про накладання арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках,

встановив:

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - позивач, ДПІ) звернулась до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Синта» (далі - відповідач, ТОВ «Синта»), у якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках у банках у сумі 85591,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 12.02.2013р. обліковується узгоджений податковий борг на загальну суму 85591,56 грн. Заборгованість виникла внаслідок несплати відповідачем сум, узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств, визначених податковою декларацією № 9047337202 від 08.08.2012р. на суму 134,57 грн. Крім того у відповідача обліковується заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг), яка визначена податковими деклараціями № 904918373 від 15.08.2012р. на суму 9226,00 грн., № 9056849627 від 19.09.2012р.на суму 72184,00 грн., № 9063699755 від 17.10.2012р. на суму 4171,00 грн. Позивач наголошує, що податковий борг відповідача є узгодженим в розумінні ПК України. Окремо звертає увагу на відсутність майна у відповідача. На підтвердження своєї позиції додає копію довідки з ВДАІ УМВС України - про відсутність зареєстрованого за відповідачем автотранспорту, довідки з Херсонського державного бюро технічної інвентаризації - про відсутність у відповідача нерухомого майна, довідки інспекції Держтехнагляду - про відсутність у відповідача сільськогосподарської техніки.

Представник позивача надав клопотання, відповідно до якого просить розглянути справу в порядку письмового провадження, викладені в позовній заяві вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач до суду не з'явився, заяв про розгляд справи у свою відсутність не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про свою правову позицію, відносно адміністративного позову, суд не повідомив.

Згідно ч. 11, ст. 35 КАС України, відповідач повідомлений про час, дату та місце судового засідання належним чином.

Згідно з ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи відсутність перешкод у розгляді справи та потреби у виклику свідків чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.14.1.175. ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00№ 213144 ТОВ «Синта» зареєстроване як юридична особа 21.05.1999р., відповідач взятий на облік в ДПІ та є платником податків, в тому числі податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість.

З матеріалів справи видно, що станом на 12.02.2013 року згідно облікової картки платника податків ТОВ «Синта» наявна податкова заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 134,57 грн. та з податку на додану вартість у сумі 85456,99 грн.

За результатами здійснення фінансово - господарської діяльності на виконання вимог діючого законодавства України до ДПІ у м.Херсоні Херсонської області надано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств № 9047337202 від 08.08.2012р. з граничним терміном сплати 19.08.2012р., відповідно до якої підприємством самостійно визначено податкове зобов'язання у сумі 152,00 грн. Згідно наявної переплати в сумі 17,43 грн. залишок несплачених грошових зобов'язань становить 134,57 грн.

Крім того, відповідач надав податкові декларації з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг):

-№9049189373 від 15.08.2012р. на суму 9226,00 грн;

-№9056849627 від 19.09.2012р. на суму 72184,00 грн;

-№9063699755 від 17.10.2012р. на суму 4171,00 грн.

За рахунок наявної переплати в сумі 124,01 грн. залишок несплачених податкових зобов'язань становить 85456,99 грн.

Вищевказані податкові зобов'язання сплачені не були.

Крім цього, в матеріалах справи міститься постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 24.01.2013р. в справі №2а-5373/12/2170, згідно якої сума податкової заборгованості у розмірі 85456,99 грн. є узгодженою та визнана такою, що відповідає чинному законодавству. Враховуючи вищевикладене, сума податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та по податку на додану вартість є узгодженими та безспірними. Строк для сплати податкового зобов'язання настав, а оскільки відповідач не сплачує такі зобов'язання, вони визнаються податковим боргом.

Згідно із пункту 59.1. статті 59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідачу виставлено податкову вимогу форми "Ю" від 20.08.2012р. за №1387 на суму 134,57 грн., яка вручена поштою 12.09.2012р.

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Таким чином, враховуючи дату надіслання відповідачеві податкової вимоги, його податковий борг підлягає стягненню.

Статтею 67 Конституції України та підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених Законом.

Пунктом 94.2 цієї статті встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з семи, перелічених цим пунктом обставин.

Згідно з підпунктами 94.4, 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до Закону, та коштів на рахунку платника податків.

Керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

З наведених норм Закону вбачається, що за наявності обставин, перелічених у пункті 94.2 рішення про арешт коштів на рахунку платника податків приймається не керівником податкового органу, а виключно судом на підставі звернення до суду податкового органу.

Разом з тим, пунктом 94.2 не встановлена виключність (а лише передбачена можливість) застосування арешту майна за наявності перелічених цим пунктом обставин.

Зі змісту Податкового кодексу України вбачається, що й при наявності інших обставин податкові органи звертаються до суду для прийняття останнім рішення про накладення арешту на кошти платника податків. Так, згідно з підпункту 20.1.17 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України податкові органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, суд вважає, що перелік обставин, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не є вичерпним, а є додатковим до обставин, вказаних у підпункті 20.1.17 пункту 20.1. статті 20 цього Кодексу, за яких податковий орган може звернутися до суду щодо накладення арешту коштів на рахунку платника податків.

Враховуючи наведене, суд також приходить до висновку, що орган державної податкової служби відповідно до наведених правових норм має право звернутись до суду із позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках, безпосередньо на підставі підпункту 20.1.17 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України.

Враховуючи положення підпункту 20.1.17 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявності у платника податків податкового боргу та відсутності майна для його погашення.

Зі справи видно, що позивачем проведено перевірку достовірності юридичної адреси платника податків: м. Херсон, пр-т Ушакова,72. В результаті перевірки встановлено, що за адресою: м. Херсон, пр-т Ушакова, 72 боржник не знаходиться, про що складено акт від 25.12.2012р. № 432/1-103. Крім того, отримана довідка від ГВПМ ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 08.01.2013р. №5/01/1387/01.9-09 про невстановлення місцезнаходження боржника.

З метою виявлення активів відповідача та їх вартості, ДПІ направлено запити до уповноважених організацій (Херсонське державне бюро технічної інвентаризації, ВРЕР ДАІ м. Херсон УМВС України в Херсонській області, Державна інспекція сільського господарства в Херсонській області) із відповідними запитами. Згідно з отриманими відповідями, які містяться в матеріалах справи - відсутні відомості про реєстрацію відповідачем майна та майнових прав. Таким чином у відповідача відсутнє майно, а комплексом здійснених заходів не виявлено інших активів відповідача, які можуть бути джерелом погашення податкового боргу.

Позивач просить суд накласти арешт на кошти та цінності відповідача, які знаходяться в банку на загальну суму 85591,56 грн.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Загальна сума податкової заборгованості з податку на додану вартість складає 85456,99 грн. та по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 134,57 грн.

Право звернення податкового органу до адміністративного суду з вимогами про накладення арешту на майно та цінності платника податків, які знаходяться в банку прямо передбачено Податковим кодексом України (підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

Так, Постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Інструкція розроблена відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції предбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції предбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків у розмірі 85591,56 грн., який має несплаченний податковий борг у розмірі 85591,56 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Факт та розмір боргу підтверджується наявними матеріалами справи.

Доказів сплати податкового боргу, що є предметом позову, суду не надано. Докази відсутності майна у відповідача, достатнього для погашення податкового боргу, позивач надав.

За таких обставин, суд вважає, що позовна заява Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Херсонопт» про накладення арешту на кошти на інші цінності, що знаходяться у банку у розмірі 85591,56 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 33,35, 128, 158, 161-163 КАС України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків ТОВ "Синта" (ідентифікаційний код юридичної особи 30424122), що знаходяться на рахунках в банках у межах суми боргу в розмірі 85591,56 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 8.1.5