Ухвала

від 19.03.2013 по справі 2а-13474/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 р.Справа № 2а-13474/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013р. по справі № 2а-13474/12/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія СОЛЛЕРС"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Соллерс", в якому просив суд стягнути з відповідача податковий борг у сумі 1190,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Соллерс" про стягнення податкового боргу - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 1 ст. 14, п. п. 1, 2 ст. 87 Податкового кодексу України, ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ "ЮК "Соллерс", місцезнаходження: 61037, м. Харків, пр. Московський, 199-Б, ЄДРПОУ 37367363, зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради17.11.2010 року, та взято на облік до ДПІ у Московському районі м. Харкова, правонаступником якої є ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС як платника податків з 18.11.2010 року за № 38072.

Згідно даних особової картки встановлено, що сума заборгованості перед бюджетом України ТОВ "ЮК "Соллерс" станом на 05.10.2012 року складає 1190,00 грн., яка виникла внаслідок несплати суми, нарахованої податковими повідомленням-рішеннями № 0000221501 від 18.01.2012 року, винесеного на підставі акту № 3957/15-109/37367363 від 27.12.2011 року своєчасності подання податкової звітності, та № 0001651501 від 13.03.2012 р. за актом перевірки № 638/15-106/37367363 від 05.03.2012 року.

Фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова, правонаступником якої є ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС, проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за 2-й квартал 2011 року відповідача, за наслідками якої встановлено порушення п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме: не подання декларації на прибуток на ІІ кв. 2011 року - граничний строк подання - 09.08.2011 року, про що 27.12.2011 року складено відповідний акт за № 3957/15-109/37367363, другий примірник якого надіслано відповідачеві поштою.

Крім того, фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за 4-й квартал 2011 року відповідача, за наслідками якої встановлено порушення п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме: не подання декларації на прибуток на ІІ кв. 2011 року - граничний строк подання - 09.08.2011 року, про що 05.03.2012 року складено відповідний акт за № 638/1-106/37367363, другий примірник якого надіслано відповідачеві поштою.

На підставі зазначених актів начальником ДПІ у Московському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0000221501 від 18.01.2012 року на суму штрафних санкцій 170,00 грн., яке було отримано директором підприємства 13.03.2012 року, та № 0001651501 від 13.03.2012 року на суму штрафних санкцій 1020,00 грн., яке було вручено відповідачеві 27.02.2012 року.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо вжиття заходів по погашенню податкового боргу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, не передбачений чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів оскарження прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень № 0000221501 від 18.01.2012 року та № 0001651501 від 13.03.2012 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони є узгодженими.

Згідно з положеннями статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

У разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

На виконання даної норми ДПІ у Московському районі м. Харкова ДПС, було направлено керівнику підприємства податкову вимогу № 152 від 14.03.2012 року.

Відповідно до положень ч. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу", державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції, як подача до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Частиною 1 пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно ч. 1 п. 87.1. ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку (1244-2010-п), визначеному Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм слідує, що законодавець з 01.01.11 р. встановив особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і визначив перелік заходів, які повинен здійснити орган стягнення на виконання власних повноважень 1. звернення до суду з вимогами про стягнення коштів з рахунків в банку; 2. опис та вилучення майна, продаж майна; 3. отримання судового дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; 4. прийняття рішення про погашення усієї суми податкового боргу) і до цих заходів не віднесено звернення до суду з позовом про стягнення боргу.

Отже, враховуючи, що позивач не виконав приписи ПК України щодо процедури погашення податкового боргу в примусовому порядку, то, з урахуванням положень п. 2 ст. 19 Конституції України, у позивача не було законних підстав звертатися до суду з вимогами про стягнення податкового боргу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у спосіб, не передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013р. по справі № 2а-13474/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.