Рішення

від 26.03.2013 по справі 5011-47/15680-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/15680-2012 26.03.13 За позовом Фізичної особи-підприємця Євстігнєєва Андрія Сергійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізобуд-пласт»

про стягнення 2 765,59 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 2 765,59 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2012 було порушено провадження у справі №5011-47/15680-2012, розгляд справи було призначено на 29.11.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.11.2012 справу № 5011-47/15680-2012 передано судді Курдельчуку І.Д. для подальшого розгляду, у зв'язку із перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2012 суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 5011-47/15680-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 20.12.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.12.2012, у зв'язку із виходом судді Станіка С.Р. з відпустки та враховуючи велику завантаженість судді Курдельчука І.Д. справу № 5011-47/15680-2012 було передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 суддя Станік С.Р. прийняв справу № 5011-47/15680-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 20.12.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2012 розгляд справи № 5011-47/15680-2012 було відкладено до 29.01.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.01.2013 справу № 5011-47/15680-2012 передано судді Курдельчуку І.Д. для подальшого розгляду, у зв'язку із перебуванням судді Станіка С.Р. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2013 суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 5011-47/15680-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 26.02.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.02.2012, у зв'язку із виходом судді Станіка С.Р. з лікарняного та враховуючи велику завантаженість судді Курдельчука І.Д. справу № 5011-47/15680-2012 було передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2013 суддя Станік С.Р. прийняв справу № 5011-47/15680-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 26.02.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 25.02.2013 справу № 5011-47/15680-2012 передано судді Курдельчуку І.Д. для подальшого розгляду, у зв'язку із перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 5011-47/15680-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 26.03.2012.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 20.03.2013, у зв'язку із виходом судді Станіка С.Р. з відпустки та враховуючи велику завантаженість судді Курдельчука І.Д. справу № 5011-47/15680-2012 було передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2013 суддя Станік С.Р. прийняв справу № 5011-47/15680-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 26.03.2013.

В судове засідання 26.03.2013 позивач своїх представників - не направив, однак 29.11.2012 через канцелярію Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зміну предмету позову та заяву щодо зміни розміру позовних вимог. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Адвокатським об'єднанням « Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» на виконання умов договору № 38/09-ап від 14.09.2009 було надано відповідачу послуги. Проте, відповідач порушив умови вказаного договору щодо оплати грошових коштів за надані послуги, у зв'язку з чим позивач на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.11.2012 звернувся до суду про стягнення з відповідача 2 000,00 грн. основного боргу.

Серед іншого, позивач у відповідності до умов договору № 38/09-ап від 14.09.2009 просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 234,77 грн., а також у відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України 192,82 грн. - 3% річних та 338,00 грн. - інфляційного збільшення.

Відповідач своїх представників в судові засідання 20.12.2012 та 26.03.2013 - не направив, однак через канцелярію суду ним було подано відзив на позовну заяву, в якому останній повідомив суд про те, що у відповідача відсутня заборгованість за договором № 38/09-ап від 14.09.2009 та на підтвердження викладених обставин подав платіжні доручення № 1464 від 02.10.2009 на суму 4 000,00 грн. та № 3866 від 04.10.2012 на суму 2000,00 грн. Враховуючи наведені обставини, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Також, в судовому засіданні 26.03.2013 судом було розглянуто подану 29.11.2012 позивачем заяву про зміну предмету позову, в якій останній просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 234,77 грн., 192,82 грн. - 3% річних та 338,00 грн. - інфляційного збільшення.

Відповідно до ч. 4 т. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Отже, з огляду на викладене, враховуючи те, що заява про зміну предмету позову була подана до початку розгляду господарським судом справи по суті, а саме 29.11.2012, в той час, як перше судове засіданні по справі № 5011-47/15680-2012 відбулося 20.12.2012, суд обґрунтовано приймає вказану заяву до розгляду.

Крім того, в судовому засіданні 26.03.2013 судом було розглянуто заяву позивача щодо зміни розміру позовних вимог, в якій останній, у зв'язку із здійсненням перерахунку 3 % річних та інфляційного збільшення, просить суд стягнути з відповідача 364, 00 грн. інфляційного збільшення за період з 02.10.2009 до 03.04.2012 та 157,31 грн. та 3 % річних за період з 18.09.2009 до 03.04.2012.

Таким чином, пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищенаведене, виходячи зі змісту заяви позивача щодо зміни розміру позовних вимог, суд обґрунтовано приймає вказану заяву до розгляду як заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині суми інфляційного збільшення та зменшення в частині суми 3 % річних.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2009 між Адвокатським об'єднанням « Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізобуд-пласт» було укладено договір № 38/09-ап, за умовами якого Адвокатське об'єднання « Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» зобов'язалося надати відповідачу за плату юридичні послуги з приводу стягнення в судовому порядку з ТОВ « СМС-Юкрейд» та гр. Алієва Маарифа Джафар-огли заборгованості перед відповідачем в розмірі 246 400,00 грн. (п. 1.1.).

Умовами договору № 38/09-ап від 14.09.2009 Адвокатське об'єднання « Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізобуд-пласт» погодили, що загальна вартість юридичних послуг за договором становить 6 000,00 грн. передплати (п. 3.1.). Відповідач зобов'язується повністю оплатити послуги в розмірі, визначеному в п. 3.1. цього договору, протягом трьох робочих днів з дня укладання договору (п. 3.2.). У випадку прострочення сплати або несплати плати в порядку, передбаченому договором, замовник, за письмовою вимогою Адвокатського об'єднанням «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв», сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання (п. 4.1.).

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 02.03.2012 до договору про надання правової допомоги № 38/09-ап від 14.09.2009 (належним чином засвідчена копія якого знаходяться в матеріалах справи, а оригінал був досліджений судом в судовому засіданні по справі), який підписаний представниками Адвокатського об'єднанням «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізобуд-пласт», а також скріплений печатками юридични осіб, Адвокатським об'єднанням « Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» було надано, а відповідачем, в свою чергу, прийнято без будь-яких претензій та зауважень юридичні послуги на загальну суму 6 000,00 грн.

01.11.2013 між Адвокатським об'єднанням « Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» та позивачем - Фізичною особою-підприємцем Євстігнєєвим Андрієм Сергійовичем було укладено договір про відступлення права вимоги.

Згідно п. 1 договору про відступлення права вимоги від 01.11.2012 цим договором врегульовані відносини щодо відступлення Адвокатським об'єднанням «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» позивачу права вимоги до відповідача, вказані в п. 3 цього договору.

Пунктом 2 договору про відступлення права вимоги від 01.11.2012 встановлено, що сторони за наведеним договором підтверджують, що боржник має борг перед Адвокатським об'єднанням «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» за неналежне виконання зобов'язання за договором № 38/09-ап від 14.09.2009, який складається з інфляційних втрат та 3 % річних у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, а також основної суми боргу у розмірі 2000,00 грн. та пені.

Відповідно до п. 3 договору про відступлення права вимоги від 01.11.2012 правами, які відступаються відповідно до цього договору, Адвокатським об'єднанням « Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» позивачу, є право Адвокатського об'єднання « Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» вимагати ( в тому числі в судовому порядку, а також в процедурі провадження по справі про банкрутство боржника) і отримувати від боржника вказану в п. 2 цього договору суму боргу.

Як зазначає позивач у позовній заяві, Адвокатське об'єднання « Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» виконало свої зобов'язання за договором № 38/09-ап від 14.09.2009 в повному обсязі, надало відповідачу юридичні послуги, проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих юридичних послуг виконав з порушенням вимог п. 3.2. договору № 38/09-ап від 14.09.2009, що підтверджується платіжними дорученнями № 1464 від 02.10.2009 на суму 4 000,00 грн. та № 3866 від 04.04.2012 на суму 2000,00 грн., у зв'язку з чим позивач на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.11.2012 звернувся до суду про стягнення з відповідача пені в сумі 234,77 грн. за період з 18.09.2009 до 17.03.2010, 157,31 грн. - 3% річних за період з 18.09.2009 до 03.04.2012 та 364,00 грн. - інфляційного збільшення за період з 02.10.2009 до 03.04.2012 (з урахуванням заяви про зміну предмету позову та заяви про збільшення про збільшення розміру позовних вимог в частині суми інфляційного збільшення та зменшення в частині суми 3 % річних).

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Адвокатським об'єднанням « Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» на виконання умов договору № 38/09-ап від 14.09.2009 було надано відповідачу послуги на загальну суму 6 000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 02.03.2012 до договору про надання правової допомоги № 38/09-ап від 14.09.2009, який підписаний представниками Адвокатського об'єднанням «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізобуд-пласт» без будь-яких претензій та зауважень, а також скріплений печатками юридични осіб. Проте, відповідач свого обов'язку щодо оплати юридичних послуг у строк, встановлений п. 3.2. договору № 38/09-ап від 14.09.2009 - не виконав, у зв'язку з чим позивач на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.11.2012 просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 234,77 грн. за період з 18.09.2009 до 17.03.2010, 157,31 грн. - 3% річних за період з 18.09.2009 до 03.04.2012 та 364,00 грн. - інфляційного збільшення за період з 02.10.2009 до 03.04.2012 (з урахуванням заяви про зміну предмету позову та заяви про збільшення про збільшення розміру позовних вимог в частині суми інфляційного збільшення та зменшення в частині суми 3 % річних).

Судом перевірені, надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційного збільшення, з якими суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, а відтак враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання за договором № 38/09-ап від 14.09.2009, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційного збільшення є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: пеня - 234,77 грн. за період з 18.09.2009 до 17.03.2010, 157,31 грн. - 3% річних за період з 18.09.2009 до 03.04.2012 та 364,00 грн. - інфляційного збільшення за період з 02.10.2009 до 03.04.2012.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізобуд-пласт» (ідентифікаційний код - 35416844, місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кімната 414) на користь Фізичної особи-підприємця Євстігнєєва Андрія Сергійовича (ідентифікаційний код - 2998416153, місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 51) 234 (двісті тридцять чотири) грн. 77 коп. - пені, 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 31 коп. - 3 % річних та 364 (триста шістдесят чотири) грн. 00 коп. - інфляційного збільшення та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 01.04.2013