Рішення

від 24.02.2009 по справі 435-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

435-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

24.02.2009Справа №2-24/435-2009

За позовом Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної держадміністрації (97100 АР Крим, смт. Нижньогірське, вул.. Леніна, 10; ідентифікаційний код 03194068)

До відповідача  Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Сейтумерова Зубієра Рефатовича, (97133 АР Крим, Нижньогріський район, с. Митрофанівна, вул. 50 років Жовтня, 2Д; ідентифікаційний номер 2241817776)

Про стягнення  2241,14 грн.

Суддя Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Юдько О.О., довіреність № 01/255 від 24.02.2009 р. у справі

Від відповідача  - Сейтумерова А.Т., довіреність у справі

Обставини справи: Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної держадміністрації звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Суб'єкту підприємницької діяльності – фізичної особи Сейтумерова Зубієра Рефатовича про стягнення 2241,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведення Контрольно-ревізійним управлінням в АР Крим ревізії дотримання вимог законодавства в процесі надходження й використання коштів наданих з Державного бюджету місцевим бюджетам за друге півріччя 2005 р., 2006 рік та за 1 півріччя 2007 р. Управлінням праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної держадміністрації було встановлено завищення вартості наданих послуг з перевезення пільгової категорії громадян, позивачем були здійснені зайві витрати бюджетних коштів у розмірі 2241,14 грн.

Позивач посилається на те, що суб'єкту підприємницької діяльності – фізичної особі Сейтумерову Зубієру Рефатовичу необґрунтовано відшкодовано 2241,14 грн. Враховуючи те, що претензії позивача були залишені відповідачем без задоволення, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму коштів в примусовому порядку.

У судовому засіданні представником позивача був наданий додаток до позовної заяви, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 3518,06 грн. - суму боргу із урахування індексу інфляції за період з 01.07.2006 р. по 01.02.2009 р.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти збільшення розміру позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін суд, -

                                                         ВСТАНОВИВ :

13.09.2007 р. Східним регіональним контрольно – ревізійним відділом Контрольно – ревізійного сектору у Нижньогірському районі КРУ в АР Крим була проведена ревізія Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної держадміністрації з питань дотримання вимог законодавства в процесі надходження й використання коштів Фонду соціального захисту інвалідів на виконання бюджетних програм і втримування апарата керування, виконання вимог законодавства в процесі використання коштів Державного бюджету на виплату щорічної разової допомоги ветеранам війни, дотримання вимог законодавства в процесі використання наданих з державного бюджету місцевим бюджетам субвенцій на виплату допомоги родинам з дітьми, малозабезпеченим родинам і інвалідам  з дитинства й дітям – інвалідам, дотримання вимог законодавства в процесі використання наданих з державного бюджету місцевим бюджетам субвенцій на надання передбачених законодавством пільг ветеранам війни й праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, реабілітованим  громадянам і житловим субсидіям населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг теплопостачання й водовідведення, квартирної плати, вивіз побутового сміття, надання пільг ветеранам війни й праці  оплати послуг зв'язку й компенсацій за пільговий проїзд окремих категорій громадян – за друге півріччя 2005 р., 2006 р. та за 1 півріччя 2007 р., про що складений акт № 36-21/30 (а.с.19-42).

В ході проведення ревізії надання пільг на проїзд на автомобільному транспорті, встановлено, що Управлінням праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної держадміністрації укладені договори з приватними підприємцями про надання послуг по перевезенню пільгової категорії громадян. В порушення ст. 180 п. 3 Господарського кодексу України у договорах не вказана ціна договору, також до договорів не прикладена калькуляція розрахунків вартості проїзду. Також було встановлено, що вказані підприємці не є платниками податку на додану вартість, тому що сплачують єдиний податок.

Як вказано в акті перевірки, позивачем у порушення ст. 9 п. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» за період з 01.07.2005 р. по 01.07.2006 р. при відсутності первинних документів, які підтверджують суму витрат на проїзд пільгової категорії громадян були здійснені зайві витрати бюджетних коштів внаслідок завищення вартості наданих послуг на суму 4503,64 грн. (а.с. 37)

Внаслідок допущеного порушення у формі «Звіт про використання загального фонду кошторису установи» фактичні видатки за КЕКВ 1343 «Інші поточні трансферти населення» завищені на суму 4503,64 грн., що є порушенням п. 1.2 «Порядку складання річних фінансових звітів за 2005-2006 роки установами та організаціями, які отримують кошти державного або місцевого бюджетів».

Тому в акті перевірки № 36-21/30 від 13.09.2007р. вказано, що сума 4503,64 грн. надмірно перерахованих коштів за проїзд пільгової категорії громадян підлягає відшкодуванню до бюджету.

Позивач звернувся з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Сейтумерова Зубієра Рефатовича про стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 2241,14 грн., посилаючись на те, що згідно з розрахунком завищення вартості наданих послуг по перевезенню пільгової категорії громадян за 2005-2006р.р., який є додатком до акту перевірки Східного регіонального контрольно – ревізійного відділу Контрольно – ревізійного сектору у Нижньогірському районі КРУ в АР Крим, вартість переплати вказаному суб'єкту складає саме 22412,14 грн., доказами перерахування спірних коштів відповідачеві є платіжні доручення (а.с.91-97)

У судових засіданнях позивач також пояснив усно та виклав письмово, що підставами позову є акт перевірки КРУ, у якості обґрунтування вимог з посиланням на норми чинного законодавства позивач вказує п. 3 ст. 180 Господарського кодексу України (а.с.73).

Крім того, збільшивши позовні вимоги, позивач просить стягнути з відповідача 3518,06 грн. - суму матеріального збитку із урахуванням індексу інфляції.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» №2939-ХІІ головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим,  областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право, зокрема:

-          пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання  державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються  з  порушенням  чинного  законодавства;

-          у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;

-          звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, законодавчо передбачено, що в ході проведення ревізії органами КРУ виявляються порушення законодавства з питань збереження і використання  державної власності та фінансів саме підконтрольними установами, що ревізуються, у даному випадку – Управлінням праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної держадміністрації. Відповідно, вимоги щодо усунення виявлених порушень є обов'язковими саме для цих установ. Таким чином і обов'язок щодо відшкодування до бюджету зайве витрачених державних коштів покладений на Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної держадміністрації.

У той же час, позивач у справі просить стягнути з відповідача на свою користь кошти у сумі 3518,06 грн.

Згідно зі статтею 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер,  тобто не може бути покладена на іншу особу – у даному випадку на Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичну особу Сейтумерова Зубієра Рефатовича.

Стягнення з відповідача суми надмірно сплачених коштів за надані послуги перевезення на підставі висновків КРУ, можливо лише у регресному порядку, обов'язковою умовою для якого є первісне перерахування коштів до бюджету підконтрольною установою (позивачем), тобто виконання вимог КРУ, з урахуванням наявності вини відповідача.

Такі вимоги позивачем не заявлені.

Доказів того, що ним були перераховані до бюджету зайве витрачені кошти, позивач до суду також не надав, у той  час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.

У позовній заяві та у судових засіданнях позивач обґрунтовує вимоги ст. 180 п. 3 Господарського кодексу України.

Стаття 180 визначає поняття «Істотні умови договору», частина 3 вказаної статті передбачає, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Суд вважає, що позивачем не доведено, яким чином порушення відповідачем цієї норми закону є підставою для стягнення з нього надмірно сплачених коштів за надані послуги перевезення.

До того же, відповідачем до матеріалів справи надані договори № 003/011 від 20.10.2005 р., № 003/010 від 20.10.2005 р. на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, укладені ним із Ніжньогірської районною державною адміністрацією, відповідно до п. 2.1, 2.7 зазначених договорів, Замовник - Ніжньогірська районна державна адміністрація узгоджує Перевізнику рівень тарифів, встановлених у відповідності з повноваженнями, визначеними Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548, а Перевізник, в свою чергу, застосовує тарифи на перевезення, узгодженні Змовником (а.с.63-64, 70-71).

Докази узгодження тарифів також надані відповідачем до матеріалів справи (а.с.65,72).

За змістом статті 54 Господарського процесуального кодексу України позивач самостійно визначає у позові підстави звернення з відповідними позовними вимогами до суду, а суд розглядає зазначений позов в межах та з підстав, викладених у позові.

Позивач  не представив суду нормативного обґрунтування позовних вимог, що було виребувано господарським судом ухвалами  від 26.01.2009 р. та від 10.02.2009 р., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Крім того, у доповненні до позовної заяви № 08/333 від 20.02.2009р., яка позивач просить стягнути суму матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції. Проте жодного нормативного обґрунтування стягуваної суми як шкоди позивачем не вказано.

Не надано доказів наявності обов'язкових умов при встановлені завданого збитку, такі як наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З урахуванням вищевикладеного, за підстав, вказаних у позові та доповненні до нього, суд вважає,  що позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної держадміністрації задоволенню не підлягають.

 Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

  З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.