Рішення

від 11.02.2009 по справі 514-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

514-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

11.02.2009Справа №2-22/514-2009

За позовом – ВАТ Науково – виробнича торгівельна інвестиційна «Компанія Економікс»,  м. Сімферополь, провулок Автобусний, 2

До відповідача – ВАТ «Сімферопольський склотарний завод», м. Сімферополь, вул.  Індустріальна, 41

Про стягнення 376533,42 грн.

Суддя Калініченко А.А.

Представники:

Від позивача – Попкова Є.А., представник, дов. від 04 січня 2009 року

Від відповідача – Кравчук І.А., представник, дов. від 04 січня 2009 року

Обставини справи:

Позивач -  ВАТ Науково – виробнича торгівельна інвестиційна «Компанія Економікс» звернулась до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ВАТ «Сімферопольський склотарний завод», просить суд  стягнути з відповідача борг у розмірі 316050,34 грн. та пеню в сумі 60483,08 грн., всього – 376533,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за договором  купівлі – продажу № 08/11-04 від 12 листопада 2007 року, не здійснив оплату поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла  заборгованість в  сумі 316050,34 грн. у зв'язку з чим була нарахована пеня.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд в  задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні, 09 лютого 2009 року було оголошено перерву до 11 лютого 2009 року до 11 години 00 хвилин, про що сторони повідомлені під розпис в бланку перерви в судовому засіданні.

Після перерви розгляд справи продовжено за участю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

12 листопада 2007 року між позивачем  (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір № 08/11-04 купівлі – продажу, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити,  а покупець прийняти та оплатити  у 2008 році полевошпатовий матеріал марки ПШС – 0,20-21 згідно ТУ 5726-036-00193861-96 зі змістом оксиду заліза не більш 0,18%, надалі продукція.

Відповідно до п. 2.1. та 2.3. ціна, кількість продукції та сума договору встановлюються згідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору;  поставка продукції здійснюється на умовах DDP/ станція Сімферополь Придніпровської залізниці/ згідно Інкотермс – 2000.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що покупець здійснює 50% передоплату за відвантажену партію продукції шляхом перерахування грошових коштів  на розрахунковий рахунок продавця протягом двох днів з моменту виставлення рахунку  продавцем та 50% оплати за фактом отримання продукції.

Так, за умовами договору, зокрема, пунктом  9.2. встановлено, що у випадку невиконання  п. 3.2. договору, покупець оплачує штрафні санкції у розмірі 0,5% від вартості поставленого товару  за кожен день прострочки оплати товару.

У відповідності до п. 13.1 договору, відвантаження за договором здійснюється партіями щомісячно, дата останнього відвантаження 31 грудня 2008 року. Даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання зобов'язань обома сторонами.

Так, позивачем, на виконання умов укладеного з відповідачем договору,  був поставлений товар у кількості 405,14 тон на суму 461664,66 грн., що підтверджується  витратними накладними за №РН – 0000007 від 12 січня 2009 року, № РН – 0000006 від 05 січня 2009 року, № РН – 0000272 від 23 грудня 2008 року, № РН – 0000276 від 23 грудня 2008 року, № РН – 0000269 від 11 грудня 2008 року, № РН – 0000265 від 05 грудня 2008 року, № РН – 0000255 від 25 листопада 2008 року, № РН – 0000250 від 21 листопада 2008 року,  № РН -   0000242 від 06 листопада 2008 року, наявними у  матеріалах справи.

Крім того,  піж позивачем та відповідачем  була здійснена звірка взаєморозрахунків, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01 січня 2008 року по 20 січня 2009 року, який скріплений підписами головних бухгалтерів та печатками підприємств.

Так, відповідно до наданого суду Акту звірки заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 20 січня 2009 року, складає 316050,34 грн.

Отже, виходячи зі змісту вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач згоден з сумою основного боргу у розмірі 316050,34 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі  316050,34 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 60483,08 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Статтею   3  Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконуються належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідача.  

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                          вирішив:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Стягнути з ВАТ «Сімферопольський склотарний завод» (м. Сімферополь, вул.  Індустріальна, 41,  рахунок № 26008300001686 СФ АКБ «Форум» в м. Сімферополь, МФО 384890, ЗКПО 00293350) на користь ВАТ Науково – виробнича торгівельна інвестиційна «Компанія Економікс» (м. Сімферополь, провулок Автобусний, 2, рахунок № 26001000130721 в АКБ «ЧБРР» м. Сімферополь, МФО 384577, ЗКПО 31257690) борг у розмірі 316050,34 грн. та пеню в сумі 60483,08 грн., всього – 376533,42 грн.

3.          Стягнути з ВАТ «Сімферопольський склотарний завод» (м. Сімферополь, вул.  Індустріальна, 41,  рахунок № 26008300001686 СФ АКБ «Форум» в м. Сімферополь, МФО 384890, ЗКПО 00293350) на користь ВАТ Науково – виробнича торгівельна інвестиційна «Компанія Економікс» (м. Сімферополь, провулок Автобусний, 2, рахунок № 26001000130721 в АКБ «ЧБРР» м. Сімферополь, МФО 384577, ЗКПО 31257690) 3765,33 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ВАТ «Сімферопольський склотарний завод» (м. Сімферополь, вул.  Індустріальна, 41,  рахунок № 26008300001686 СФ АКБ «Форум» в м. Сімферополь, МФО 384890, ЗКПО 00293350) на користь ВАТ Науково – виробнича торгівельна інвестиційна «Компанія Економікс» (м. Сімферополь, провулок Автобусний, 2, рахунок № 26001000130721 в АКБ «ЧБРР» м. Сімферополь, МФО 384577, ЗКПО 31257690) 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.                    Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.