Постанова

від 24.02.2009 по справі 10/566/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/566/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.02.09                                                                                       Справа №10/566/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Хуторной В.М. судді  Хуторной В.М.    , Колодій Н.А.  , Кричмаржевський В.А.

при секретарі Пересаді О.В.

За участю представників сторін: від позивача – Гладуш Є.Г., директор; від відповідача – Никоненко О.О., довіреність від 13.01.09 р.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріс і Ко» на рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2008 р. у справі № 10/566/08

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вотум-1», м. Харків (далі ТОВ «Вотум-1»);  

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріс і Ко», м. Запоріжжя (далі «Оріс і Ко»);

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 331 від 24.02.09 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Хуторной В.М. (доповідач), судді – Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А., якою справу прийнято до свого провадження.

Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Алейникова Т.Г.) від 22.10.2008 р. у справі № 10/566/08 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Оріс і Ко» на користь ТОВ «Вотум-1» 36190 грн. 98 коп. основного боргу, 361 грн. 91 коп. держмита, 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 5351 грн. 22 коп. пені за несвоєчасну сплату поставленого товару відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором № ДГ-01Р від 01.10.2007 р. документально підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню. Сплата пені за прострочення виконання зобов'язання договором не передбачена, тому позов підлягає частковому задоволенню.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ТОВ «Оріс і Ко», відповідач по справі, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що ТОВ «Вотум-1», позивач по справі, не належним чином виконував свої зобов'язання за договором, що призвело до виникнення заборгованості. Так відповідно до умов договору № ДГ-01Р, зокрема пункту 3.2, прийом товару по якості та кількості здійснюється на умовах договору та інструкцій П-6 та П-7 Держарбітражу про прийомку товару по кількості та якості, вищевказані нормативні акти містять норму, що визначає обов'язковість оформлення відправником документів, які б посвідчували якість товару. Оскільки даний пункт договору виконаний не був ТОВ «Оріс і Ко» не мало можливості реалізувати отриманий товар, а отже й здійснити його сплату, тому апелянт, посилаючись на приписи ст. 613 Цивільного кодексу України, вважав за можливе відстрочити виконання зобов'язання. На підставі вищевикладеного, ТОВ «Оріс і Ко» просить рішення господарського суду Запорізької області скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити, рішення господарського суду Запорізької області скасувати.

ТОВ «Вотум-1», позивач по справі, у поданому відзиві, вважає прийняте судове рішення законним та обґрунтованим. Вказує, що в матеріалах справи містяться всі документи, що підтверджують прийняття товару відповідачем без зауважень, отриманий твар є рекламним та не потребує обов'язкової сертифікації на території України, між тим позивачем всі сертифікаційні документи оформлені. Відповідач жодного разу не звертався до ТОВ «Вотум-1» з будь-якими вимогами щодо ненадання сертифікаційних документів або з вимогами про неякісність отриманого товару.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав поданий відзив на апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін

За клопотанням представників сторін судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за їх згодою в судовому засіданні 24.02.09 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови..

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сутність спору:

01 жовтня 2007 р. між ТОВ «Вотум-1» (постачальник) та ТОВ «Оріс і Ко» (покупець) був укладений договір поставки № ДГ-01Р (далі договір поставки № ДГ-01Р), за умовами якого позивач зобов'язався поставляти у власність відповідача товар по узгодженій номенклатурі, кількості та строку поставки (дати вказуються в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору), а відповідач узяв на себе зобов'язання приймати й оплачувати товар в порядку, розмірі та строки, передбачені договором.

На виконання умов договору позивач поставляв відповідачу товар (лист полістирольний), за який останній вчасно вносив оплату. Проте, починаючи з січня 2008 року відповідач не виконує свої договірні зобов'язання з оплати поставленого йому товару, у результаті чого утворилась заборгованість перед постачальником за товар на суму, за накладними, 37190 грн. 98 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу лист № 40 від 01.02.2008 р. з доданим актом звіряння від 01.02.2008 р. з проханням погасити існуючу заборгованість, та лист-вимогу №41 від 15.02.2008 р. з попередженням про звернення до господарського суду України з метою стягнення заборгованості, у відповіді листом № 40/0219/01 ТОВ «Оріс і Ко» визнало обґрунтованість вимог та просило надати відстрочення платежу до 29.03.2008 р. у зв'язку із скрутним фінансовим становищем. Позивач погодився на запропоновані умови, проте відповідач перерахував на поточний рахунок позивача лише 1000 грн.

Таким чином заборгованість відповідача на момент подання позову складала 36190 грн. 98 коп.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 674 ЦК України визначає, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 3.2 договору поставки № ДГ-01Р визначено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється згідно Інструкцій П-6 та П-7 Держарбітражу та умовами цього договору. Доводи апеляційної скарги з приводу відсутності досягнення згоди сторін договору поставки № ДГ-01Р щодо якості товару, з урахування наведеного, дійсності не відповідають.

Статтею 673 ЦК України визначено вимоги щодо якості поставленого товару, а саме: продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу; якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети; якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

У випадку, якщо покупець вважає, що поставлені товари нижчої якості, ніж передбачено стандартом, технічними умовами або зразком (еталоном), він має право відмовитися від прийняття та оплати товарів, а якщо товари вже оплачено покупцем, – вимагати повернення сплаченої суми (ст. 268 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Як вбачається з матеріалів справи, покупець приймав увесь товар, який йому поставлявся за договором поставки № ДГ-01Р без зауважень. ТОВ «Оріс і Ко» жодного разу не повідомляло постачальника про неякісність товару, не відмовлялось від його приймання. Про вищенаведені обставини покупець заявив лише на стадії апеляційного перегляду справи, в тому числі всупереч положень Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7.

Крім цього, апелянт не надав жодного письмового доказу, який би підтверджував факт невідповідності поставленого товару вимогам щодо його якості.

Натомість, відповідачем надано в судовому засіданні письмові докази відсутності обов'язкової сертифікації листа полістирольного, що поставлявся відповідачеві, та документи виробників щодо якості вказаного товару.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 2.2 договору поставки № ДГ-01Р оплата товару здійснюється не пізніше закінчення кварталу, у якому відбулось відвантаження товару. Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог відносно основної заборгованості та відсутності підстав для нарахування пені, що умовами договору поставки № ДГ-01Р не передбачена.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріс і Ко» залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2008 р. у справі № 10/566/08 - без змін.

Головуючий суддя Хуторной В.М.

 судді  Хуторной В.М.  

 Колодій Н.А.  Кричмаржевський В.А.