Постанова

від 19.03.2013 по справі 814/901/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

19 березня 2013 року Справа № 814/901/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДПІ у Ленінському р-ні м. Миколаєва Миколаївської обл. ДПС, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

доДП "Експериментальне виробництво інституту імпульсних процесів і технологій НАН України", пр. Жовтневий, 43-А, м. Миколаїв, 54018 простягнення податкового боргу в сумі 121761,12 грн., В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 121761,12 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивач допустив математичну помилку, а правильною сумою боргу є 121744,12 грн., про що зазначено представником позивача в клопотанні від 19.03.2013 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем самостійно відображені суми податкових зобов'язань у деклараціях та уточнюючих розрахунках.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, в яких вказав на закінчення строку давності для стягнення боргу. Крім того, зазначено про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

В судове засідання прибув представник відповідача, позивач в судове засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи те, що в судове засідання прибув тільки представник відповідача, а позивач належним чином повідомлений про дату і час судового засідання, суд вважає, що маються підстави для розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідач, зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 13.04.1994 р. та з 13.04.1994 р. перебуває на обліку в ДПІ як платник податків (а. с. 6, 9).

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом. У п. 49.7 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно визначену ним у податковій декларації, протягом строків, установлених цим кодексом.

На виконання вимог Податкового кодексу України 30.07.2012 р. відповідачем подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в якій самостійно відображені податкові зобов'язання в сумі 18,00 грн., 18,00 грн., 31,00 грн., 9,00 грн., 84,00 грн. і 100,00 грн. (а. с. 10-13, 24-43).

У зв'язку з поданням уточнюючих розрахунків, позивачем нарахована пеня в сумі 29,12 грн.

18.07.2012 р. відповідачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року, в якій самостійно відображене податкове зобов'язання в сумі 25828,00 грн. (а. с. 21-23).

20.08.2012 р. відповідачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року, в якій самостійно відображене податкове зобов'язання в сумі 24799,00 грн. (а. с. 44-46).

18.09.2012 р. відповідачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року, в якій самостійно відображене податкове зобов'язання в сумі 23946,00 грн. (а. с. 18-20).

19.12.2012 р. відповідачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року, в якій самостійно відображене податкове зобов'язання в сумі 22807,00 грн. (а. с. 16-17).

18.01.2013 р. відповідачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року, в якій самостійно відображене податкове зобов'язання в сумі 24075,00 грн. (а. с. 14-15).

В установлені законодавством строки відповідач не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання.

Позивачем виставлено податкові вимоги від 16.10.2001 р. № 1/126 і від 29.11.2001 р. № 2/518 (а. с. 8). Вимоги отримані відповідачем та не оскаржені.

Згідно з ст. 14 п. 14.1 п.п. 14.1.175 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Станом на 18.02.2013 р. загальний борг відповідача становить 121744,12 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про закінчення строку давності для стягнення боргу, оскільки заборгованість виникла в 2012 році.

Відповідно до п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Статтею 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на день формування податкових вимог відповідачу) передбачено надіслання лише двох податкових вимог. Оскільки заборгованість відповідачем не сплачена, вимоги вважаються непогашеними, а надіслання нової вимоги не передбачено ні вказаним Законом, ні Податковим кодексом України.

Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на встановлення мораторію на задоволення вимог кредиторів. На підтвердження своєї позиції відповідач надав ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2009 р., однак посилання на встановлення мораторію в ухвалі відсутнє.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у справі відсутні, оскільки на підставі ст. 5 п. 21 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від його сплати.

Керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1 Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства "Експериментальне виробництво інституту імпульсних процесів і технологій Академії Наук України" (пр. Жовтневий, 43-А, м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 05540190) на користь державного бюджету податковий борг у сумі 121744,12 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз