Рішення

від 02.04.2013 по справі 906/265/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" квітня 2013 р. Справа № 906/265/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Компанії "Торговий Дім "Пальміра" Дочірнього підприємства компанії "Палма Груп С.А." (Швейцарія) (м.Одеса)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакомікс" (м.Житомир)

про стягнення 22212,20 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 22212,20 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №5-10 від 10.01.11р., з яких 15143,65 грн. - сума основного боргу, 5215,22 грн. - 30% річних та 1853,33 грн. - пеня.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу за його відсутності. На виконання вимог ухвали суду надіслав матеріали, які витребовувались судом.

Представник відповідача в засідання суду також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення ухвали суду.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір купівлі-продажу №5-10 від 10.01.11р., розрахунок суми боргу, видаткову накладну, довідки, свідоцтво про державну реєстрацію, статут, довідки і витяги з ЄДР та інші.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.11р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №5-10 (а.с.8-9), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язується продати і поставити власними силами (в межах України) відповідачу (покупцю) товар, в асортименті та кількості, що вказані в додатках, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язаний прийняти даний товар та оплатити його вартість (п.1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору, загальна сума договору складається із сум всіх накладних, виписаних на виконання даного договору.

Кількість, асортимент, найменування та ціна товару, що поставляється, вказуються у відповідних накладних на відпуск товару (п. 2.1, п.4.1 договору).

Пунктом 5.1 даного договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем на розрахунковий рахунок або в касу продавця, з відстрочкою платежу 14 календарних днів з моменту відвантаження товару.

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачеві передбачений договором товар на суму 36130,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №2191 від 16.11.11р. (а.с.10).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару виконав частково, сплативши позивачеві 20986,35 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару в повному обсязі, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 15143,65 грн. (36130,00 грн. - 20986,35 грн.), яку останній і просить суд стягнути з відповідача.

Суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору купівлі-продажу №5-10 від 10.01.11р.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як передбачено ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару в повному обсязі та у встановлений договором строк.

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15143,65 грн. основного боргу суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5215,22 грн. 30% річних та 1853,33 грн. пені.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.6.1 договору, у випадку порушення термінів оплати товару, вказаного в п.5.1 даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, а також, відповідно до ст. 625 ЦК України, - 30% річних.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що позивач збільшив період нарахування пені, оскільки відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В договорі сторонами не передбачено, що пеня нараховується за весь період прострочення.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку стягуваної суми (а.с.7), позивач нараховував пеню за 294 календарних дні, що є порушенням вимог ст. 232 Господарського кодексу України.

Тому суд вважає за необхідне здійснити перерахунок пені, нарахувавши вказане зобов'язання за 183 календарні дні.

Розрахунок пені:

за період з 30.11.11р. по 22.03.12р.:

- 15,5 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 днів х 15143,65 (сума боргу) х 114 (кількість днів прострочки) / 100 = 733,12 грн.;

за період з 23.03.12р. по 30.05.12р.:

- 15 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 днів х 15143,65 (сума боргу) х 69 (кількість днів прострочки) / 100 = 429,41 грн.

Таким чином, розмір пені, який підлягає задоволенню, складає 1162,53 грн. (733,12 грн. + 429,41 грн.).

А оскільки позивач просить суд стягнути з відповідача 1853,33 грн. пені, то суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 690,80 грн. (1853,33 грн. - 1162,53 грн.) пені.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, згідно ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Тому суд не застосовує строки позовної давності до вимог про стягнення неустойки, оскільки в матеріалах справи відсутня заява про застосування строків позовної давності.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 15143,65 грн. основного боргу, 5215,22 грн. 30% річних та 1162,53 грн. пені обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 690,80 грн. пені суд відмовляє в задоволенні позову.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до обгрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакомікс", 10025, м. Житомир, вул. Промислова, 1/154, код ЄДРПОУ 35169864

на користь Компанії "Торговий Дім "Пальміра" Дочірнього підприємства компанії "Палма Груп С.А" (Швейцарія), 65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 53, код ЄДРПОУ 25422297

- 15143,65 грн. - основного боргу;

- 5215,22 грн. - 30% річних;

- 1162,53 грн. - пені;

- 1666,99 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 690,80 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з пов. про вручення)