Рішення

від 02.04.2013 по справі 910/1594/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1594/13 02.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти Автек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромакс ЛТД"

про стягнення 29 669, 10 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Вергун М.І. за довіреністю б/н від 05.01.2013 р.;

від позивача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти Автек" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромакс ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 34 327, 40 грн., в тому числі 28 200, 00 грн. основної заборгованості, 405, 62 грн. пені, 5 640, 00 грн. штрафу, 81, 78 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720, 50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на невиконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару за Договором купівлі-продажу № 300512/1232. Враховуючи те, що відповідачем також було залишено без розгляду та відповіді надіслану позивачем претензію, якою він просив погасити борг, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту власних прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2013 р. порушено провадження у справі № 910/1594/13, розгляд справи призначено на 12.02.2013 р.

12.02.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він зазначає, що 04.02.2013 р. відповідач сплатив 2 200, 00 грн. з призначенням платежу "сплата за шини згідно рахунка № 0277-00002219 від 12.12.12" та 07.02.2013 р. - 2 000, 00 грн. з призначенням платежу "сплата за шини згідно рахунка № 0277-00002219 від 12.12.12".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 12.03.2013 р.

05.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом заявою про зменшення розміру позовних вимог, якою він просить суд, з урахуванням здійснених відповідачем проплат на суму 5 200, 00 грн. (2 200, 00 грн. - 04.02.2013 р., 2 000, 00 грн. - 07.02.2013 р., 1 000, 00 грн. - 13.03.2013 р.) та донарахування пені та 3 % річних додатково за період з 25.01.2013 р. по 04.03.2013 р., стягнути з відповідача 28 200, 00 грн. основного боргу, 440, 00 грн. штрафу, 857, 59 грн. пені, 171, 51 грн. 3 % річних, всього 29 669, 10 грн. При цьому, позивачем надано пояснення, що за змістом п. 5.5. Договору у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, у першу чергу ця сума зараховується в рахунок погашення штрафних санкцій, у зв'язку з чим ним було зараховано перераховані відповідачем 5 200, 00 грн. в рахунок погашення нарахованих станом на 25.01.2013 р. штрафних санкцій.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.03.2013 р., враховуючи перебування судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 910/1594/13 передано для розгляду судді Мельника С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2013 р. суддею Мельником С.М. прийнято справу № 910/1594/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 02.04.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р., враховуючи вихід судді Ломаки В.С. з відпустки, справу № 910/1594/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/1594/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 02.04.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання 02.04.2013 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 02.04.2013 р. судом прийнято до розгляду подану позивачем 05.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про уточнення позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в її редакції.

У судовому засіданні 02.04.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2012 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 300512/1232, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити запасні частини до вантажної, спеціальної та тракторної техніки, в подальшому іменовані "товар", відповідно до видаткових накладних, в яких визначаються номенклатура, кількість та вартість товару і які є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору його загальна сума складає 1 000 000, 00 грн.

Згідно з п. 4.2. Договору обов'язки щодо передачі товару вважаються виконаними з моменту передачі товару за видатковою накладною від продавця покупцю.

Відповідно до п. 5.1. Договору покупець зобов'язаний перерахувати повну оплату за товар на поточний рахунок продавця у розмірі визначеному у видатковій накладній протягом 7 календарних днів з дати отримання покупцем відповідного товару.

Згідно з п. 5.5. Договору будь-які кошти, які надходять за даним Договором, сторони вважають такими, що надійшли на погашення (оплату) в наступній черговості:

- погашення сум неустойки, штрафів, пені на дату надходження коштів;

- погашення будь-якої заборгованості покупця перед продавцем, що існує на дату надходження коштів, відповідно до календарної черговості її виникнення.

Відповідно до п. 9.7. Договору він є укладеним з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку до завершення всіх взаєморозрахунків за даним Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар - шини R20 10,00 18нс YS08 149/146J з камерою та обвідною стрічкою (Yellov Sea) універсальні на загальну суму 28 200, 00 грн., що підтверджується підписаною сторонами Видатковою накладною № 2377-0001799 від 13.12.2012 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 232 від 12.12.2012 р.

Для оплати вказаного товару позивачем було виставлено відповідачу Рахунок-фактуру № 0277-00002219 від 12.12.2012 р.

Як зазначає позивач, відповідач за надані послуги згідно з умовами Договору не розрахувався, у зв'язку з чим позивач 28.01.2013 р. направив йому претензію № 21А-01 від 15.01.2013 р., яка однак була залишена відповідачем без розгляду.

Під час провадження у даній справі, відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 5 200, 00 грн. (2 200, 00 грн. - 04.02.2013 р., 2000, 00 грн. - 07.02.2013 р., 1 000, 00 грн. - 13.03.2013 р.), що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками банку.

При цьому, згідно пояснень позивача, вказані платежі у відповідності до приписів п. 5.5. Договору були зараховані ним в погашення нарахованих штрафних санкцій, з огляду на що він заявою, поданою до суду 05.03.2013 р., уточнив позовні вимоги.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 5.1. Договору покупець зобов'язаний був перерахувати повну оплату за товар на поточний рахунок продавця у розмірі визначеному у видатковій накладній протягом 7 календарних днів з дати отримання покупцем відповідного товару.

Оскільки сторони підписали спірну Видаткову накладну № 2377-0001799 - 13.12.2012 р., вона мала бути оплачена в строк до 20.12.2012 р. включно.

У відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи по суті, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду доказів відсутності заборгованості станом на момент розгляду спору по суті.

При цьому, суд приймає до уваги визначений п. 5.5. Договору порядок зарахування коштів, який узгоджується, в тому числі, з приписами ст. 534 ЦК України, згідно з якою у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, суд визнає правомірним зарахування позивачем здійснених відповідачем платежів у розмірі 5 200, 00 грн. в погашення штрафу за невиконання грошових зобов'язань.

Так, згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 6.3. Договору його сторони визначили, що за прострочення строків оплати за товар, покупець сплачує продавцю неустойку за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання.

При цьому, відповідно до п. 6.4. Договору сторони встановили, що у випадку порушення строків оплати товару більше ніж на 10 календарних днів покупець окрім неустойки сплачує продавцю штраф у розмірі 20 % від вартості товару.

Суд враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. № 3-88гс11 та є обов'язковою відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував при пред'явленні позову у даній справі 405, 62 грн. пені та 81, 78 грн. 3 % річних, нарахованих на суму боргу 28 200, 00 грн. за період з 21.12.2012 р. по 24.01.2013 р. (35 днів) та 5 640, 00 грн. штрафу.

Враховуючи здійснені під час провадження у даній справі платежі з боку відповідача в сумі 5 200, 00 грн., позивач, як вже зазначалось, зарахував їх, керуючись п. 5.5. Договору, в погашення штрафу, з огляду на що, уточнюючи позовні вимоги визначив його в сумі різниці - 440, 00 грн.

При цьому, уточнюючи позовні вимоги, позивач донарахував пеню до суми 857, 59 грн. та 3 % річних до суми 171, 51 грн., нарахувавши їх також за період з 25.01.2013 р. по 04.03.2013 р. на суму 28 200, 00 грн. (39 днів).

Суд перевірив вказаний розрахунок та встановив, що він містить описки (помилки) в окремих арифметичних діях, однак кінцевий результат розрахунку є вірним: пеня = 28 200, 00 грн. х 15 % / 365 х 74 дні = 857, 59 грн.; 3 % річних = 28 200, 00 грн. х 3 % / 365 х 74 дні = 171, 51 грн.; штраф = 28 200, 00 грн. х 20 % - 5 200, 00 грн. = 440, 00 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати поставленого позивачем товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

При цьому, судом враховано положення п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому наголошено, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромакс ЛТД" (04119, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Сім'ї Хохлових, будинок 8, код ЄДРПОУ 36947322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомпоненти Автек" (01004, м. Київ, Печерський район, вулиця Шовковична, будинок 38, код ЄДРПОУ 36926538) 28 200 (двадцять вісім тисяч двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 440 (чотириста сорок) грн. 00 коп. штрафу, 857 (вісімсот п'ятдесят сім) грн. 59 коп. пені, 171 (сто сімдесят одну) грн. 51 коп. 3% річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.04.2013 р.

Суддя В.С. Ломака