Рішення

від 02.04.2013 по справі 910/810/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/810/13 02.04.13

За позовом Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Депо-Фенестра"

про стягнення 12 061, 99 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Мохонько О.А. за довіреністю № 45/53-Д від 02.10.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Депо-Фенестра" про стягнення заборгованості у розмірі 12 061, 99 грн., в тому числі: 11 018, 07 грн. основного боргу, 695, 88 грн. пені та 348, 04 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення позивач надав відповідачу відповідні послуги, за які останній розрахувався частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 2-б, у розмірі 11 018, 07 грн. З метою захисту власних прав та законних інтересів, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2013 р. порушено провадження у справі № 910/810/13 та призначено її до розгляду на 05.02.2013 р.

01.02.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2013 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, відкладено на 26.02.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2013 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, відкладено на 12.03.2013 р.

05.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких він зазначає, що згідно з п. 2.1. Договору постачальник зобов'язався надати споживачеві експлуатаційні послуги згідно тарифів, розрахованих та затверджених КП "ДЗ з УЖГ Дарницького району м. Києва". Як стверджує позивач, він кожного місяця направляв відповідачу платіжні вимоги - доручення та акти виконаних робіт (№ 2542, № 2127, № 1732, № 1265, № 870, № 456, № 75, № 804, № 5552, № 76, № 419, № 74, № 1200, № 6194, № 3151, № 2853). При цьому, як зазначає позивач, в Додатку № 2 до Договору встановлено місячний (незмінний) розмір плати за експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення 834, 49 грн., ПДВ 166, 90 грн., всього 1 001, 39 грн. і у платіжних дорученнях, що направлялись відповідачу, зазначено призначення платежу: експлуатаційне обслуговування 834, 49 грн., ПДВ 166, 90 грн.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.03.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 910/810/13 передано на розгляд судді Мельника С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2013 р. суддею Мельком С.М. прийнято справу № 910/810/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 02.04.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р., у зв'язку з виходом судді Ломаки В.С. з відпустки, справу № 910/810/13 передано на розгляд судді Ломаки В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/810/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 02.04.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання 02.04.2013 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 02.04.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 р. між КП "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва (постачальник) та ТОВ "Депо-Фенестра" (споживач) було укладено Договір № 4-177 е-к, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язався надавати комунальні послуги, а споживач одержувати їх для нежитлового приміщення за адресою: вул. Драгоманова, 23-б, загальною площею 472,37 кв.м.

Відповідно до пункту 1.2 Договору позивач надає послуги по експлуатаційному обслуговуванню. Експлуатаційні витрати розраховуються щорічно, відповідно додатку № 2.

Згідно з пунктом 2.1 Договору позивач зобов'язався:

- надавати відповідачу комунальні послуги згідно з розрахунком планового споживання енерго-, та водоресурсів;

- у платіжній вимозі-дорученні на сплату вартості наданих комунальних послуг вказувати повну розшифровку за їх видами, об'ємами та тарифами;

- сприяти безперебійній роботі інженерного обладнання, що забезпечує надання комунальних послуг;

- надавати відповідачу експлуатаційні послуги згідно тарифів, розрахованих та затверджених позивачем.

Пунктом 2.2 Договору сторонами були встановлені обов'язки відповідача, а саме:

- на першу вимогу позивача сплачувати вартість отриманих послуг незалежно від наслідків господарської діяльності до 20 числа поточного місяця згідно додатків № № 1, 2;

- зберігати товарно-матеріальні цінності на стелажах висотою не менше 0,5 м від підлоги та 1 м від трубопроводу.

Додатком № 1 до Договору сторони погодили перелік комунальних послуг, які надаються позивачем відповідачу за Договором, а саме:

- холодне водопостачання і водовідведення;

- гаряче водопостачання - гарячого водопостачання не має;

- центральне опалення - центрального опалення не має;

- плата за електроенергію.

Додатком № 2 Договору сторони погодили розрахунок витрат на експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення в місяць, які з 01.01.2010 р. склали 1 001, 39 грн.

04.02.2010 р. сторони підписали Розрахунок ставки експлуатаційного обслуговування власника нежитлового приміщення ТОВ "Депо-Фенестра" за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 23-Б на 2010 рік, згідно з яким її розмір склав 1 001, 40 грн.

При цьому, до складу послуг, по яким розраховано витрати, включено: прибирання прибудинкової території, вивезення та утилізація відходів, прибирання підвалів та інше, обслуговування ліфтів, обслуговування диспетчеризації, обслуговування внутрішньо будинкових систем, дератизація, дезінфекція, обслуговування димовентиляційних каналів, поточний ремонт, ремонт обладнання спортивних майданчиків, ремонт обладнання дитячих майданчиків, ремонт обладнання господарських майданчиків, експлуатація номерних знаків будинку, освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води, інші витрати.

Згідно з п. 5.1. Договору він діє з 01.01.2009 р. по 01.01.2010 р. та відповідно до п. 5.3. підлягає пролонгації, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про намір його припинення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані за Договором в період з березня 2011 по жовтень 2012 включно комунальні послуги, які складаються з експлуатаційних витрат в сумі 11 018, 07 грн., розрахованої з урахуванням здійснених відповідачем оплат на суму 9 009, 73 грн.

На підтвердження основної заборгованості позивачем надано до матеріалів справи акти виконаних робіт № 83 від 31.10.2011 р., № 83 від 30.11.2011 р., № 83 від 30.12.2011 р., № 74 від 30.04.2012 р., № 70 від 29.06.2012 р., від 31.08.2012 р., № 69 від 28.09.2012 р., № 69 від 31.10.2012 р. та платіжні вимоги - доручення, які виставлялись ним відповідачу: № 76 від 11.03.2011 р. на суму 1 001, 39 грн., № 419 від 12.04.2011 р. на суму 2 009, 37 грн., № 804 від 13.05.2011 р. на суму 3 029, 68 грн., № 5552 від 19.05.2011 р. на суму 100, 63 грн., № 75 від 14.06.2011 р. на суму 3 038, 91 грн., № 456 від 14.07.2011 р. на суму 3 039, 61 грн., № 870 від 09.08.2011 р. на суму 3 039, 60 грн., № 1265 від 20.09.2011 р. на суму 4 069, 32 грн., № 1732 від 17.10.2011 р. на суму 5 070, 71 грн., № 2128 від 18.11.2011 р. на суму 6 121, 70 грн., № 2542 від 14.12.2011 р. на суму 7 185,44 грн., № 1200 віл 10.04.2012 р. на суму 11 475, 91 грн., № 6194 від 19.06.2012 р. на суму 34, 09 грн.

При цьому, щодо здійснених відповідачем часткових проплат позивачем надано суду відповідні виписки банку по поточному рахунку.

12.09.2012 р. позивач направляв відповідачу претензію № 45/2775 від 12.09.2012 р., якою просив погасити борг в сумі 11 018, 07 грн. та сплатити 648, 20 грн. пені і 21, 52 грн. інфляційних втрат та 368, 03 грн. 3% річних, яка однак була залишена без задоволення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Основні засади господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 13 зазначеного Закону визначено, що до житлово-комунальних послуги віднесені зокрема: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009, яка діяла на дату укладення Договору, встановлено типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до яких відносяться:

- прибирання прибудинкової території;

- прибирання сходових кліток;

- вивезення побутових відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення);

- прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі;

- технічне обслуговування ліфтів;

- обслуговування систем диспетчеризації ;

- технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: гарячого водопостачання; холодного водопостачання; водовідведення; теплопостачання; зливової каналізації;

- дератизація;

- дезінсекція;

- обслуговування димовентиляційних каналів;

- технічне обслуговування та поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності;

- поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків);

- поливання дворів, клумб і газонів;

- прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протипожежними сумішами;

- експлуатація номерних знаків на будинках;

- освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води;

- енергопостачання ліфтів;

- періодична повірка, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Такий саме перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлений і Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 р. "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", яким визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 529.

Статтею 31 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" встановлено, що:

- порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пунктами 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України (ч. 1);

- органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (ч. 3).

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, в тому числі, і встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 р., встановлено, що тарифи (нормативні витрати, пов'язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з додатком.

Зазначене кореспондується і з Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 р. "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", якою визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 р..

Наказом позивача № 18 від 20.01.2010 встановлено з 01.01.2010 розрахункові ставки експлуатаційного обслуговування орендарів (власників) нежитлових приміщень, які орендують (володіють) окремими вбудованими чи прибудованими частинами житлових будинків.

Згідно з п. 3 зазначеного наказу, ставки експлуатаційного обслуговування орендарів (власників) нежитлових приміщень, розташованих в окремо стоячих нежитлових будівлях, розраховуються по кожному орендарю (власнику) окремо в залежності від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків та прибудинкових територій.

Наказом позивача № 18 від 20.01.2010 визначено, що ставка експлуатаційних витрат щодо спірного приміщення становить 2,1199 грн. за 1 кв. м. (з ПДВ).

Ставка також погоджена сторонами у Додатку № 2 до Договору, і, у випадку незгоди з нею, відповідач був не позбавлений права звернутися до позивача з пропозицією щодо внесення змін до Договору, в тому числі і в судовому порядку.

Позивачем розраховано заявлену до стягнення плату за експлуатаційне обслуговування спірного приміщення у повній відповідності до вимог закону та умов Договору.

Статтею 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що

- у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо (ч. 1);

- акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі (ч. 3);

- акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій (ч. 4).

Таким чином, для реалізації права споживача на зменшення розміру плати за ненадані або за надані не в повному обсязі або неналежної якості житлово-комунальні послуги, споживачу необхідно документально оформити таке порушення умов договору з боку виконавця шляхом складання та підписання акту-претензії в порядку ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Вказаний акт-претензія є підставою для здійснення виконавцем перерахунку платежів або для надання відмови в задоволенні претензії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач до позивача з листом щодо складення та підписання акта-претензії не звертався, жодних претензій щодо якості послуг відповідачем не заявлялось.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно відповідач зобов'язався на першу вимогу позивача сплачувати вартість отриманих послуг незалежно від наслідків господарської діяльності до 20 числа поточного місяця згідно додатків № № 1, 2.

Відповідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв на себе зобов'язання з оплати відповідних послуг, що надаються позивачем, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є законними та обґрунтованими.

Також, позивач просить стягнути із відповідача 695, 88 грн. пені, на підставі положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

При цьому, як зазначає сам позивач умови укладеного між сторонами Договору не визначено розміру пені, яка підлягає стягненню за несвоєчасне перерахування вартості послуг, хоча п. 3.1. Договору визначає, що пеня стягується у розмірі згідно з чинним законодавством.

Розглядаючи вказані вимоги, суд звертає увагу на те, що Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не визначає розміру пені, яка підлягає стягненню з боржника у разі порушення грошового зобов'язання, а лише визначає її максимальний розмір, обмежуючи ставку нарахування пені розміром подвійної облікової ставки Національного банку України.

Так, відповідно до п. 2.1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р. "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Водночас, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" № 686-XIV від 20.05.1999, , суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Дії відповідача є порушенням вимог договору щодо оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Договору та положень Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Здійснивши розрахунок пені за ставкою в 1 % за кожен день прострочення зі сплати платежів за Договором, судом встановлено, що її розмір значно перевищує розрахований позивачем за подвійною обліковою ставкою НБУ, у зв'язку з чим, зважаючи на відсутність клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 695, 88 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 348, 04 грн., розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Депо-Фенестра" (03127, м. Київ, Голосіївський район, проспект 40-річчя Жотвня, будинок 120, корпус 1, код ЄДРПОУ 31627259) на користь Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" (02091, м. Київ, Дарницький район, Харківське шосе, будинок 148-А, код ЄДРПОУ 31722755) 11 018 (одинадцять тисяч вісімнадцять) грн. 07 коп. основного боргу, 695 (шістсот дев'яносто п'ять) грн. 88 коп. пені, 348 (триста сорок вісім) грн. 04 коп. 3% річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.04.2013 р.

Суддя В.С. Ломака