Рішення

від 03.04.2013 по справі 920/336/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.04.2013 Справа № 920/336/13-г

за позовом: Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів

Державного агентства резерву України в особі філії «Хлібна

база», м. Ворожба Білопільського району Сумської області

до відповідача: Приватного підприємства «Агродар - 2007», м. Охтирка

Сумської області

про стягнення 20 670 грн. 60 коп.

Суддя Джепа Ю. А.

Представники сторін:

Від позивача - представник Литвин О. В. (довіреність № 1833 від 26.12.2012 року);

Від відповідача - не з'явився;

При секретарі судового засідання Лєпковій О. О.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 20 670 грн. 60 коп. боргу, з яких 20 055 грн. 60 коп. основного боргу за поставлений товар та надані послуги, 615 грн. 00 коп. неустойки у формі штрафу, а також витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції не подав, в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення ( а.с. 43).

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвала про відкладення розгляду справи направлялась відповідачу за його юридичною адресою, та враховуючи те, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки суду не повідомив, в дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило, згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

23.02.2010 року між Філією «Хлібна база» ДП «Охтирський КХП» Держкомрезерву України (позивачем) та ПП «Агродар - 2007» було укладено договір купівлі-продажу товарів № 1.

У відповідності до наказу голови Державного агентства резерву України 25.05.2011р. № 52, було затверджено нову редакцію статуту Підприємства, який було зареєстровано 30.05.2011р. У відповідності до нової редакції статуту, змінено найменування Підприємства, замість Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного комітету України з Державного матеріального резерву Підприємство отримало найменування - Державне підприємство «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України. Наказом по ДП «Охтирський КХП» від 02.06.2011р. № 113-А було затверджено Положення про філію «Хлібна база» Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України. На даний час назва філії - Філія «Хлібна база» Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України.

Згідно з п. 1.1. Договору позивач - зобов'язався передати у власність відповідача товар, а останній, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити зазначений товар в порядку, визначеному договором ( а.с. 10).

Відповідно дол. п. 1. 2 договору товаром є овес, кількістю 150 тон, 410, 00 грн. з ПДВ за тону. Загальна сума договору становить 61500 грн. 60 коп. з ПДВ ( а.с. 10).

Відповідно до п.3.1. Договору товар повинен бути вибраний покупцем в строк до 28.02.2010 р. ( а.с. 10).

Факт передачі товару (вівса) у кількості 150 тон на загальну суму 61500 грн. 60 коп. підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною № Х-00000005 від 23.02.2010 р., за якою товар отримано представником відповідача за довіреністю № 4 від 22.02.2010 р.( а.с. 12).

Згідно з п. 2.1. Договору оплата за цим договором проводиться у формі перерахування покупцем (відповідачем) коштів на рахунок продавця (позивача) не пізніше 15.05.2010 р. з моменту відвантаження товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково сплачено за отриманий товар згідно платіжного доручення № 1450 від 19.03.2010 р. 40 000 грн. 00 коп. та згідно платіжного доручення № 1520 від 12.05.2010 р. - 10 000 грн. 00 коп. ( а.с. 14,15), всього на суму 50 000 грн. 00 коп.

Окрім цього позивач, зазначає що відповідачеві були надані послуги по відвантаженню зазначеного в договорі товару на загальну суму 8 555 грн. 00 коп.

Факт надання послуг позивачем відповідачеві підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 48, який підписаний та скріплений печатками обох сторін ( а.с. 17).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар в повному обсязі в сумі 11 500 грн. 60 коп., а також не здійснив оплату наданих позивачем послуг в сумі 8 555 грн. 00 коп., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 20 055 грн. 60 коп.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог до виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем товару від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією видаткової накладної № Х-00000005 від 23.02.2010 року та надання позивачем послуг відповідачеві підтверджується актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 48, проте в порушення умов укладеного договору та вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України, відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого товару та наданих послуг, у зв'язку з чим, його заборгованість перед позивачем складає 20055 грн. 60 коп.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20055 грн. 60 коп. заборгованості за отриманий товар та надані послуги, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5.3. договору, в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання Покупцем згідно п. 2.1. договору, він сплачує Продавцю пеню у розмірі 1% від суми договору ( а.с. 10).

Згідно з поданим позивачем розрахунком, відповідачеві нарахована неустойку у розмірі 615 грн. 00 коп. ( а.с. 9).

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язані за кожен день прострочення виконання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача неустойки передбачене умовами договору, господарський суд вважає правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення неустойки в сумі 615 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Враховуючи зазначене з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1720 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 549, 610, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216-218, 230-231 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Агродар - 2007» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Жовтнева, 8, код 34802487) на користь Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України в особі Філії «Хлібна база» (41811, Сумська область, Білопільський район, м. Ворожба, вул. Перемоги, буд. 19, код 35603996) 20055 грн. 60 коп. основного боргу, 615 грн. 00 коп. неустойки, 1720 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.04.2013 року

СУДДЯ (підпис) Ю. А. ДЖЕПА