Рішення

від 27.03.2013 по справі 5011-32/17929-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/17929-2012 27.03.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендорхаус", м. Київ

про розірвання договору

за участю представників сторін:

від позивача: Якимчук М.М. - юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 року справу № 5011-32/17929-2012 передано на розгляд судді Підченку Ю.О.

За клопотанням позивача, з урахуванням виняткових обставин справи, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду згідно вимог ст. 81-1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ : Комунальне підприємство Київської обласної ради "Друкар" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендорхаус" зокрема:

· розірвати Договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 21/10 від 08.04.2010 року, укладений між Комунальним підприємством Київської обласної ради "Київська регіональна інвестиційна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вендорхаус";

· виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Вендорхаус" з нежитлового приміщення за адресою: м. Київ вул. С. Петлюри, 16, загальною площею 59,30 кв. м.

Позивач стверджує, що його права та охоронювані законом інтереси порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

На адресу суду надійшли повідомлення пошти від 21.01.2013 року, 15.03.2013 року з позначкою "за закінченням терміну зберігання". Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Законодавець зазначає, що місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"). Вказана в позовній заяві адреса відповідача, а саме: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16, підтверджується наданим до матеріалів справи Витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.02.2013 року, відповідно до якого значиться, що підприємство відповідача знаходиться за адресою вказаної у позовній заяві. Неотримання поштової кореспонденції або її втрата, в т. ч. органами зв'язку, надає можливість суб'єкту господарювання самостійно звернутися із запитом до вказаних органів щодо розшуку втрачених документів.

Тобто, неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а тому сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд встановив:

До прийняття рішення по справи, відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач надав суду заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої просить суд, зокрема:

· розірвати Договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 21/10 від 08.04.2010 року, укладений між Комунальним підприємством Київської обласної ради "Київська регіональна інвестиційна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вендорхаус";

· зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Вендорхаус" передати нежитлове приміщення за актом прийому-передачі балансоутримувачу - Комунальному підприємству Київської обласної ради "ДРУКАР".

Законодавець визначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

При цьому судом враховано, що не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Так, дослідивши подану заяву, суд дійшов висновку, що позивачем змінено підставу позову при збереженні в ньому первісних обставин на які він посилається, що на впливає на предмет спору та відповідає п. п. 3.11, 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18. Відтак, подана заява приймається судом і спір розглядається по суті з урахуванням зміненого предмету позову.

Позов мотивовано тим, що 08.04.2010 року між Комунальним підприємством Київської обласної ради "Київоблкіно", як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вендорхаус", як Орендарем, було укладено Договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області № 21/10, далі Договір.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування окреме, індивідуально визначене майно: нежиле приміщення, загальною площею 135, 20 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Петлюри, 16, а саме:

- 59, 30 кв. м, розташоване у підвалі адміністративного будинку, що знаходиться на балансі Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська регіональна інвестиційна компанія";

- 52, 70 кв. м, розташоване на третьому поверсі адміністративного будинку, що знаходиться на балансі Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська регіональна інвестиційна компанія",

- 23, 20 кв. м., розташоване на третьому поверсі адміністративного будинку, що знаходиться на балансі Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська регіональна інвестиційна компанія".

Пунктом 1.2. договору визначена мета передачі в оренду:

· 59,30 кв. м. - з метою розміщення Інтернет кафе;

· 52, 70 кв. м. і 23, 20 кв. м. для розміщення комп'ютерного клубу.

На виконання п. 2.1 Договору Орендодавцем передано Орендарю нежитлове приміщення площею 135, 20 кв. м., про що складено відповідний акт приймання-передачі від 15.06.2010 року.

Строк дії Договору, за пунктом 10.1., становить 1 092 дні, а саме: з 08.04.2010 року по 03.04.2013 року включно. Чинність Договору припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку його дії, як це зазначено у п. 10.7 Договору, що кореспондується з п. п. 2.4., 5.12, 10.6 щодо повернення Об'єкту оренди.

Пунктами 10.2., 10.3. Договору сторони визначили, що зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін шляхом укладення відповідного договору. Такі зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Додатковою угодою № 1 від 01.09.2010 року до Договору, далі Додаткова угода - 1, сторони змінили Орендодавця спірного майна, яким стало Комунальне підприємство Київської обласної ради "Друкар". Підставою такої зміни є передача нерухомого майна на баланс зазначеного суб'єкта господарювання.

Пунктом 5.1 Договору Орендар зобов'язався використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору. Пунктом 5.10 Договору на Орендаря покладено обов'язок застрахувати орендоване майно протягом місяця після укладення цього Договору, на суму не меншу ніж його вартість та надати Орендодавцю копію договору страхування.

Відповідно до складених актів приймання-передачі від 03.09.2010 року та від 05.09.2010 року Орендодавець, на підставі Додаткових угод № 2 від 03.09.2010 року та № 3 від 06.09.2010 року до Договору, прийняв від Орендаря приміщення площею 23, 20 кв.м. та 52, 7 кв. м. Тобто сторонами зменшено площу орендованих приміщень до 59, 30 кв. м., далі Об'ект оренди.

Втім, позивач наголошує, що в супереч умовам договору майно не було застраховано та використовується Орендарем не за призначенням, в зв'язку з чим намагається розірвати Договір та зобов'язати останнього передати спірне майно на адресу балансоутримувача.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди комунального майна, а тому до спірних відносин сторін застосовуються вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна", далі Закон.

Стаття 10 Закону чітко регламентує істотні умови договору оренди . При укладанні договору сторонами досягнуто всіх суттєвих його умов передбачених законом для договорів оренди: зокрема щодо ціни, строку його дії, предмету оренди, за його індивідуально - визначеними ознаками тощо, тому він вважається укладеним згідно вимог ст. ст. 10, 12, 18, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181, ст. 284 Господарського кодексу України та ст. ст. 627, 628, 638, 759 Цивільного кодексу України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Загальні питання регулювання правовідносин, які виникають з договорів оренди, в т. ч. розірвання таких договорів, регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України, далі ЦК України.

Так, стаття 651 ЦК України визначає, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, та містить підстави для зміни та розірвання договору, за умовами того, що:

Шзгода сторін на це;

Шза рішенням суду;

Шпорушення істотних умов договору;

Шодностороння відмова від договору.

Орендодавець має можливість розірвати договір за рішенням суду. Так, розірвання договору з ініціативи тільки однієї сторони можливе:

ьу випадках, прямо застережених договором;

ьу випадках, прямо застережених у законі.

Тобто, якщо в договорі орендодавець передбачить додаткові умови зміни або розірвання договору, крім тих, що визначено в ЦК України, то за таких умов орендодавець також може звертатися до суду для внесення змін до договору або розірвання його, що диспозитивно визначено сторонами у пункті 10.3 Договору.

Статтею 10 Закону визначені істотні умови договору оренди державного та комунального майна, до яких, окрім іншого, віднесено і страхування орендарем взятого ним в оренду майна, що кореспондується з п. 5.1 укладеного Договору. Втім, Орендарем не здійснено страхування орендованого майна на користь Орендодавця. До матеріалів справи таких доказів не надано.

Поряд з цим, законодавець зазначає, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У випадках, прямо застережених законом, договір можна розірвати за рішенням суду. Натомість статтею 783 ЦК України передбачені умови зміни або розірвання договору найму на вимогу Орендодавця, і це можливе, якщо:

· орендар користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

· не виконує обов'язки щодо внесення орендної плати продовж трьох місяців.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільного кодекс України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України, що кореспондується з п. 10.3. Договору.

Так, передача Об'єкта оренди у найм здійснювалася для розміщення у ньому інтернет кафе. За змістом витягу з акту комісії перевірки стану ефективності використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що перебуває у господарському віданні Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар" № 903 від 26.11.2012 року за період з 01.01.2010 року встановлено, що жодних ознак діяльності Інтернет кафе не виявлено. Поряд з цим, актом комісії позивача від 18.02.2013 року встановлено, що фактично Об'єкт оренди використовується як магазин з продажу сувенірів, подарунків та меблів. Тобто, Об'єкт оренди використовується Орендарем не за його цільовим призначенням в розумінні п. 1.2 Договору.

Матеріали справи свідчать про те, що Орендодавець звертався до Орендаря з вимогою № 485 від 05.11.2012 року про розірвання договору, проте відповіді не отримав, внаслідок чого передав спір на розсуд суду, що узгоджується з приписами ст. 26 Закону та ст. 783 ЦК України.

Оскільки орендоване майно є комунальним, тому наслідки розірвання договору імперативно визначені ст. 27 Закону. Частина перша вказаної статті визначає, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, що узгоджується з п. 2.4. Договору та кореспондується із загальними нормами, викладеними у ст. 785 ЦК України та ст. 291 ГК України.

В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено, що Орендарем не застраховано орендоване майно, що є суттєвою умовою договору, а також річ, яка передана у найм, використовується останнім в супереч умовам договору не зі її призначенням. Натомість відповідачем не доведено суду страхування об'єкту оренди за спірним договором та використання його цільовим призначенням.

За такими обставинами, позовні вимоги Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендорхаус" та підлягають задоволенню, в зв'язку з чим слід зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Вендорхаус" протягом 30-денного строку з дня набрання рішенням законної сили звільнити нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Петлюри, 16, загальною площею 59, 30 кв. м. та повернути його на адресу Комунального підприємства Київської обласної ради "ДРУКАР" за актом приймання-передачі.

Ухвалами Господарського суду м. Києва по даній справі від 13.12.2012 року, від 20.02.13р. та від 25.02.2013 року суд зобов'язав відповідача надати письмово на листі свої пояснення щодо позову, у т. ч. мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство, надати докази повернення спірного майна. Явку представників сторін було визнано обов'язковою.

Під час розгляду справи суд дійшов висновку, що у діяльності підприємства відповідача існують недоліки, зокрема, неналежне ставлення його посадових осіб до своїх обов'язків, відсутність належної правової оцінки спірним правовідносинам, нездійснення належного контролю за виконанням своїх договірних зобов'язань перед контрагентами. Організація претензійно-позовної роботи на підприємстві відбувається не належним чином, мають місце факти ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону, а саме не надання витребуваних судом матеріалів, зазначених у процесуальних документах по справі, нез'явлення представника підприємства до судового засідання.

З урахуванням даних обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь державного бюджету штраф в сумі 100, 00 грн., передбачений п. 5 ст. 83 ГПК України за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону та надіслати на його адресу окрему ухвалу згідно вимог ст. 90 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073, 00 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вендорхаус", згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 27.03.2013 року, згідно ч. ч. 2, 3 статті 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 10, 12, 18, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 526, 599, 627, 628, 651, 759, 773, 783, 785 ЦК України, ст. ст. 55, 180, 181, 188, 193, 202, 284, 291 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 22, 33, ч. 3 ст. 43, 44, ч. 5 ст. 49, 55, 82, 82-1, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендорхаус" задовольнити.

2. Розірвати Договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 21/10 від 08.04.2010 року, укладений між Комунальним підприємством Київської обласної ради "Київська регіональна інвестиційна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вендорхаус".

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Вендорхаус", 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 16, код ЄДРПОУ 36946329, протягом 30-денного строку з дня набрання рішенням законної сили звільнити нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Петлюри, 16, загальною площею 59, 30 кв. м. та повернути його на адресу Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар", 02100, м. Київ, вул. Краківська, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 02466949, за актом приймання-передачі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендорхаус", 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 16, код ЄДРПОУ 36946329, на користь:

- Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар", 02100, м. Київ, вул. Краківська, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 02466949, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073, 00 грн., видавши наказ;

- державного бюджету України штраф в сумі 100, 00 грн., видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби міста Києва.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 01.04.2013 року

Суддя Ю.О. Підченко