Рішення

від 03.04.2013 по справі 910/4730/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4730/13 03.04.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Валсан-Транс» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Алтекс» Простягнення 23 336,64 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаОріщенко І.В., Третьяков М.В. Від відповідача Яровенко А.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Валсан-Транс» (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтекс» (надалі -Відповідач) про стягнення 23 336,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору транспортного експедирування №30/1 від 11.07.2012 позивач надав послуги з організації перевезень, а відповідач належним чином своє грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 21 381,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 1 629,79 грн. та 3% річних у розмірі 326,85 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.03.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.04.2013.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав відзив на позовну заяву, за змістом якого проти задоволення позову заперечував з підстав порушення позивачем строків доставки вантажу та недотримання температурного режиму під час перевезення, що завдало відповідачу збитки у сумі 3 525 дол. США.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.07.2012 між позивачем (експедитор) та відповідачем (клієнт) укладено Договір транспортного експедирування №30/1 (надалі -"Договір").

Відповідно до п. 2.1 Договору експедитор зобов'язався за дорученням клієнта від свого імені за плату і за рахунок клієнта організувати перевезення вантажу (ветеринарної вакцини) клієнта автомобільним транспортом (рефрижератором) при температурі від +2 до +4 С в м. Бішкек (Киргизія), відповідно до вимог, вказаних у заявках.

Відповідно до п.2.2. Договору та умов Заявки №1 від 11.07.2012 експедитор виконує перевезення вантажу (ветеринарної вакцини) з температурним режимом від +2 до +4 С за маршрутом з смт Нова Галещина, Полтавська область, Україна, вул.. Жовтнева, 98 до м. Бішкек, Киргизстан, пр-т Ден-Сяопина, 304 «Алтин Тамир» Бішкекська біофабрика, Погранперехід: на митниці Киргизія - АКЖОЛ.

Відповідно до п.7.1 Договору та умов Заявки №1 від 11.07.2012 договірна вартість послуг експедитора становить 42 762,55 грн.

Відповідно до п.6.4 та п.7.3 Договору сторони узгодили, що оплата послуг експедитора здійснюється на умовах 50% попередньої оплати від суми договору, інші 50% оплачуються після отримання вантажу вантажоодержувачем протягом 3-х банківських днів.

Відповідно до п.2.5 Договору послуги вказані в п.2.1 даного Договору вважаються виконаними експедитором у відповідності до умов даного договору і Заявок до нього, якщо вантаж клієнта доставлено до місця призначення в цілості та з дотриманням температурного режиму, зазначеного в п.2.2 цього договору, сторони не мають одна до одної претензій - що підтверджується відміткою в CMR та/або ТТН вантажоотримувачем.

Відповідно до п.2.6 Договору в підтвердження експедитором клієнту послуг за даним договором, по кожній Заявці експедитор складає Акти сдачі-приймання транспортно-експедиторських послуг, які підписуються сторонами даного договору.

На виконання умова договору та Заявки позивачем було виконано перевезення вантажу (ветеринарної вакцини) клієнта до місця призначення, що підтверджується відміткою отримувача вантажу ЗАТ «Алтин Тамир» Бішкекська біофабрика, Киргизстан від 31.07.2012 на міжнародній товарно-транспортній накладній №261973, та Актом приймання-передачі виконаних робіт від 31.07.2012 на суму 42 762,55 грн., який підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень щодо якості наданих позивачем послуг.

Проте відповідач оплату наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг здійснив лише частково у сумі 50% попередньої оплати від суми договору, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у сумі 21 381,00 грн.

28.01.2013 позивач звернувся до відповідача із претензією №02/01-13, якою вимагав від останнього сплатити заборгованість у розмірі 21 381,00 грн., що виникла за останнім внаслідок перевезення його вантажів за маршрутом Київ (Україна) - Бішкек (Киргизстан) згідно Заявки №1 від 11.07.2012 та Договору №30/1 від 11.07.2012.

За змістом вказаної претензії позивач також посилався на лист відповідача № 387 від 12.09.2012, згідно якого останній зазначав про порушення позивачем температурного режиму під час здійсненого перевезення вантажу, внаслідок чого частина доставленої вакцини втратила свою якість. За таких обставин відповідач повідомив позивача про необхідність відшкодування понесених фінансових втрат, пов'язаних з вартістю зіпсованої з вини позивача вакцини.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором та Заявкою, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 21 381,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Договір є договором транспортного експедирування, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Загальний розмір вартості наданих послуг за Заявкою та Договором становить 42 762,55 грн.

З наявного в матеріалах справи, підписаного та скріпленого печатками сторін Акту приймання-сдачі виконаних робіт від 31.07.2012 вбачається виконання позивачем транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу відповідача за маршрутом Київ (Україна) - Бішкек (Киргизстан), вартість яких становить 42 762,55 грн. При цьому, за змістом вказаного акту також зазначено, що транспортні послуги виконані у повному обсязі, а претензій та зауважень з обох сторін не має.

Отже, матеріалами справи (актом виконаних робіт, міжнародною товарно-транспортною накладною №261973 з відміткою про отримання вантажу вантажоотримувачем від 31.07.2012) підтверджується надання позивачем транспортно-експедиторських послуг по Договору на суму 42 762,55 грн., прийняття їх відповідачем без зауважень (згідно змісту акту), часткова оплата на суму 21 381,00 грн., та існування заборгованості за відповідачем на користь позивача у розмірі 21 381,55 грн.

Відповідно до п.7.3 Договору розрахунок з експедитором клієнт здійснює на умовах 50% попередньої оплати після завантаження в смт. Нова Галещина та доставки вантажу на митний термінал, інші 50% оплачуються після доставки вантажу вантажоотримувачу протягом 3-х банківських днів.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи дату отримання вантажу вантажоотримувачем та приписи п.7.3 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 21 381,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Що стосується заперечень відповідача з приводу порушення позивачем під час здійснення перевезення вантажу (ветеринарної вакцини) строків доставки та температурного режиму, внаслідок чого відповідачу було заподіяно збитки у сумі 3 525 доларів США, суд відзначає наступне.

Відповідно до п.8.11 Договору експедитор несе повну відповідальність за збереження прийнятого до перевезення вантажу клієнта з моменту його отримання представником експедитора (водієм поданого під завантаження автотранспортного засобу, про що робиться відмітка в CMR) від вантажовідправника і до моменту його передачі. У випадку виявлення недостачі, ушкодження або втрати вантажу, псування вантажу у випадку недотримання температурного режиму, в тому числі при наданні відповідного Акту, завіреного належним чином відповідальними особами експедитора (підписання акта водієм-експедитором обов'язково), експедитор відшкодовує клієнту понесені у зв'язку з цим збитки в повному обсязі у відповідності до вимог чинного законодавства, яке регулює цивільно-правові відносини при здійсненні автоперевезень.

При цьому відповідально до п.4.2.5 Договору клієнт має право вимагати компенсування з боку експедитора 100% вартості вантажу у випадку порушення температурного режиму, що призведе до його псування.

Таким чином, з зазначених умов Договору вбачається, що у випадку псування вантажу з вини експедитора, останній зобов'язаний відшкодувати клієнту саме вартість зіпсованого вантажу (вакцини) в порядку відшкодування збитків (шкоди), при цьому умовами договору не передбачено право клієнта в таких випадках на пропорційне зменшення погодженої вартості послуг експедитора або право відмовитись від повної оплати фактично наданих експедитором транспортних послуг з перевезення вантажу.

Відповідно до ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За таких обставин, вимоги відповідача щодо відшкодування позивачем вартості зіпсованого вантажу (вакцини) внаслідок недотримання останнім температурного режиму можуть бути предметом самостійного позову, поданого відповідачем у встановленому законом порядку.

Умовами п.8.9 Договору сторони також передбачили відповідальність експедитора за запізнення автомобіля в пункт призначення більш ніж на 48 годин у вигляді сплати на користь клієнта штрафу у розмірі 800,00 грн.

Проте відповідачем зустрічні позовні вимоги про стягнення з позивача штрафу за прострочення доставки вантажу у розмірі, встановленому п.8.9 договору, під час розгляду даної справи заявлено не було.

Таким чином, суд приходить до висновку про існування обов'язку відповідача по сплаті вартості послуг експедитора, узгоджених договором та заявкою, при цьому, виконання відповідачем такого обов'язку не залежить від обов'язку експедитора відшкодувати понесені замовником збитки, що пов'язані із псуванням вантажу, а виплата штрафних санкцій не звільняє сторін від виконання своїх зобов'язань по дійсному договору .

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1 629,79 грн. пені від суми заборгованості, яка нарахована позивачем на підставі п.8.1 договору, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 04.08.2012 по 05.02.2013.

Проте суд відзначає, що умовами п.8.1 Договору, відповідно до якого сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за договором у відповідності до норм діючого законодавства України, не передбачено відповідальності клієнта у вигляді сплати пені за прострочення оплати рахунків експедитора.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

При цьому п.8.1 Договору не містить погодженого сторонами розміру пені за неналежне виконання клієнтом свого грошового зобов'язання, а положення ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» лише встановлюють граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В той же час ст. 547 Цивільного кодексу України визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 231 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Позивачем не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення з відповідача пені.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені у сумі 1 629,79 грн. є необґрунтованими, оскільки стягнення пені та її розмір не було передбачено умовами договору №30/1 від 11.07.2012, а тому підстав для їх задоволення немає.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 326,85 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 326,85 грн., а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 326,85 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтекс» (01023, м. Київ, вул.. Мечникова, 8, кв. 22, ЄДРПОУ 31112822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Валсан-Транс» (08150, Київська область, м. Боярка, вул.. Короленка, 33, ЄДРПОУ 24879008) суму боргу у розмірі 21 381 (двадцять одну тисячу триста вісімдесят одну) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 326 (триста двадцять шість) грн.. 85 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 35 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 04.04.2013 р.