Рішення

від 02.04.2013 по справі 910/1306/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1306/13 02.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські кури»

про стягнення 117 000, 00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Скиба І.Г. за довіреністю № 11/03 від 11.03.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські кури» (далі - відповідач) про стягнення 127 981, 51 грн. основного боргу. Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем договору позивач поставив останньому товар, який в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем був оплачений лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2013 р. порушено провадження у справі № 910/1306/13, розгляд справи призначено на 20.02.2013 р.

Представником позивача в судовому засіданні 20.02.2013 р. позов підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача в судовому засіданні 20.02.2013 р. подано клопотання про відкладення розгляду справи для мирного врегулювання спору, проти задоволення позову не заперечив.

В судовому засіданні 20.02.2013 р., з огляду на зазначене клопотання, на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 19.03.2013 р.

Через відділ діловодства господарського суду міста Києва 21.02.2013 р. представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, 11.03.2013 р. представником позивача подано додаткові документи на виконання вимог попередніх ухвал суду.

В судовому засіданні 19.03.2013 р. представником позивача надано додаткові документи для долучення до матеріалів справи, позов підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.03.2013 р. підтримав подане ним клопотання про відкладення розгляду справи, проти задоволення позову не заперечив, зазначивши про скрутне матеріальне становище.

При цьому, представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів у відповідності до приписів ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/1306/13 на п'ятнадцять днів, на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено в судовому засіданні перерву до 02.04.2013 р.

Представником позивача в судовому засіданні 02.04.2013 р. надано додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 02.04.2013 р. не з'явився, однак 02.04.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з хворобою повноважного представника.

У судовому засіданні 02.04.2013 р. судом розглянуто подане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи та вирішено, зважаючи на строки вирішення спору та на те, що представник позивача проти нього заперечує в задоволенні вказаного клопотання відмовити. При цьому, суд вважає доцільним зазначити, що ним неодноразово відкладався розгляд справи для надання можливості учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також на вирішення питання про мирне врегулювання даного спору. Крім того, зважаючи на приписи ст. 28 ГПК України, яка надає право юридичній особі мати невизначену кількість представників, відповідачем належним чином не доведено обставин неможливості направити свого повноваженого представника в судове засідання у даній справі.

Так, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Представник відповідача в судове засідання 02.04.2013 р. не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 02.04.2013 р. від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він зазначає, що відповідно до банківських документів сума основного боргу за поставлений товар станом на 20.03.2013 р. складала 117 000, 00 грн., у зв'язку з чим просить, враховуючи погашення відповідачем після порушення провадження у даній справі заборгованості на суму 10 981, 51 грн. стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 117 000, 00 грн. та 2 560, 00 грн. судового збору.

Таким чином, враховуючи зазначене, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 117 000, 00 грн. основного боргу.

У судовому засіданні 02.04.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2011 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупцем) було укладено Договір поставки № 36 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити курячу продукцію (далі - товар), виробництва продавця на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору, оплата за поставлений відповідно до п.п. 2.1 та 2.4. цього Договору товар здійснюється у розмірі 100% вартості товару у формі безготівкового розрахунку не пізніше двох банківських днів після отримання товару на підставі видаткових накладних або рахунку-фактури. Покупець має можливість внесення грошових коштів до каси продавця, на підставі суми, вказаної в рахунку-фактурі.

Згідно із п. 10.1. Договору, він набирає сили з моменту підписання та належного оформлення сторонами і діє до 31.12.2012 р., а в частині взаєморозрахунків - до його повного виконання.

При цьому, у випадку, коли за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявила щодо наміру припинити договірні взаємовідносини, Договір вважається пролонгованим ще на один рік (п. 10.2 Договору).

Відповідачем проти достовірності вказаного примірника заперечень не подано.

У будь-якому випадку, суд враховує, що за змістом ч. 1 ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Враховуючи відсутність доказів припинення дії Договору та умову про пролонгацію, суд вважає, що він на момент здійснення спірних поставок є діючим.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 437 981,51 грн. на підставі наступних видаткових накладних: № АВ-0000937 від 21.12.2012 р. на суму 67 387,99 грн., № АВ-0000949 від 24.12.2012 р. на суму 84 372,35 грн., № АВ-0000958 від 26.12.2012 р. на суму 95 313,19 грн., № АВ-0000963 від 28.12.2012 р. на суму 57 433,16 грн., № АВ-0000971 від 29.12.2012 р. на суму 44 318,82 грн., № АВ-0000001 від 05.01.2013 р. на суму 89 156,00 грн.

Крім того, в якості доказу на підтвердження передачі товару відповідачу позивач надав довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 31 від 01.12.2012 р. та № 40 від 31.12.2012 р.

Зазначені вище довіреності містять посилання на Договір № 27/06 від 27.06.2012 р., хоча поставка здійснювалась на виконання зобов'язань за Договором № 36 від 07.10.2011 р.

При цьому, судом враховано надані позивачем в судовому засіданні пояснення щодо допущення описки в довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ніж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи. Тим більше, що відповідач не заперечує проти отримання вказаного товару, не заперечує проти факту поставки товару саме на виконання умов Договору, не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передавався та визнає заборгованість за спірним договором.

Сторонами, також, не наведено жодних переконливих доводів про те, що: на виконання вимог приписів статей 208, 207, 641, 642 ЦК України будь-яка з сторін у даній справі в письмовій формі зверталася до контрагента з пропозицією укласти інший договір поставки відповідного товару; ця пропозиція містила істотні умови договору, виражала намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття і була акцептована контрагентом. При цьому, також, не наведено мотивів щодо необхідності укладання таких правочинів протягом строку дії Договору.

Таким чином, у суду немає підстав для висновку про те, що спірні поставки відбулись на виконання іншого договору, а довіреності видавались на отримання товарно-матеріальних цінностей за іншим договором, ніж за тим, на який посилається позивач.

Як зазначає позивач, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем товару на суму 310 000,00 грн., що підтверджується випискою банку по його особовому рахунку та Довідкою про надання коштів № 20132201 від 18.01.2013 р. за підписом директора та головного бухгалтера, станом на 23.01.2013 р. (дата складання позовної заяви) заборгованість відповідача складала 127 981, 51 грн.

Зазначене також підтверджується підписаним сторонами Актом звірки за період з 01.12.2012 р. по 17.01.2013 р. та наданими в судовому засіданні представником відповідача поясненнями, відповідно до яких ним визнано заборгованість перед позивачем у сумі 127 981, 51 грн.

При цьому, після порушення провадження у даній справі відповідач здійснив погашення боргу на суму 10 981, 51 грн., що підтверджується наданою позивачем випискою по його банківському рахунку.

Таким чином, на момент вирішення спору у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 117 000, 00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.3. Договору, оплата за поставлений відповідно до п.п. 2.1 та 2.4. цього Договору товар здійснюється у розмірі 100% вартості товару у формі безготівкового розрахунку не пізніше двох банківських днів після отримання товару на підставі видаткових накладних або рахунку-фактури.

В силу приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки повністю не сплатив позивачеві їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

При цьому, судом враховано положення п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому наголошено, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські кури» (04050, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Мельникова, будинок 12, код ЄДРПОУ 35253882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Рось» (04080, місто Київ, Подільський район, вулиця Фрунзе/О.Терьохіна, будинок 126/2 код ЄДРПОУ 30929025) 117 000 (сто сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу та 2 560 (дві тисячі п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.04.2013 р.

Суддя В.С. Ломака