Рішення

від 01.04.2013 по справі 914/449/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.13 Справа№ 914/449/13-г

За позовом : Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія»НОВА», м. Київ

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузеве спеціалізоване підприємство «Промматеріал», м. Львів

Про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в розмірі 7 906,83 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Голяр І.С. - представник

від відповідача : Балуцький Р. - представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору : Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія»НОВА» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузеве спеціалізоване підприємство «Промматеріал» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в розмірі 7 906,83 грн.

В судовому засіданні 01.04.2013 року судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Крім того, представником позивача було подано заяву збільшення розміру позовних вимог, а саме крім стягнення завданої шкоди в порядку регресу в розмірі 7 906,83 грн. просить суд стягнути з відповідача 287,07 грн. - збитків понесені у зв'язку з розглядом судової справи.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею п'ятою цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Як вбачається з тексту заяви про збільшення позовних вимог, вона містить нові вимоги і подана позивачем під час розгляду справи по суті, що суперечить положенням ст.22 ГПК України і не може бути прийнята судом до розгляду.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98р. №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України» нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника. У господарського суду немає передбачених законом підстав вважати відповідними витратами видатки сторони у справі (видатки, які зазнали у зв'язку з відрядженням представників (своїх працівників) для участі в судових засіданнях (проїзд, харчування, проживання), а так само зазначити про відмову в їх стягненні у резолютивній частині судового рішення. Якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв'язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника (працівників) або з оплатою послуг фахівця (крім адвоката), який не перебуває з нею у трудових відносинах, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони (сторін) з позовною вимогою про відшкодування таких збитків.

Відповідач щодо позову заперечив з підстав та мотивів викладених у своєму відзиві на позов та поясненнях наданих в судовому засіданні. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на не доведення позивачем факту оплати страхового відшкодування в зв'язку з неподанням ним доказів того, що строк виконання зобов'язань по договору про зарахування зустрічних однорідних вимог станом на 29.01.2010 року настав. Крім того, відповідач зазначає про пропуск позивачем строку позовної давності .

В судовому засіданні 01.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

03.07.2009 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія»НОВА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта» (Страхувальник) було укладено договір №3550, добровільного страхування автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак АА4612НМ.

Згідно зазначеного Договору, позивач взяв на себе зобов'язання виплатити страхове відшкодування у випадку пошкодження застрахованого автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

16.10.2009 року в м. Львові по вулиці Винниченка, 2 - площа Соборна сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) за участю автомобіля «Шкода» д.н.з. АА4612НМ, яким кермував Богуцький Н.Є. та автомобіля «ВАЗ 21112» д.н.з ВС6694ВК, яким кермував Базилів Андрій Йосифович.

В результаті зіткнення застрахований автомобіль «Шкода», реєстраційний номер АА4612НМ отримав технічні пошкодження.

Як вбачається з довідки ДАІ в місті Львові від 19.10.2009 року, та постанови Пустомитівського районного суду Львівської області, по адміністративній справі №3-2396/09), вище зазначене ДТП відбулось внаслідок порушення п.10.1 правил дорожнього руху України водієм Базилівим А.Й., і якого визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 21112» д.н.з реєстраційний номер якої ВС6694ВК, застрахована у ПАТ «Страхова компанія»Універсальна» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/3995611.

Відповідно до звіту №02Е/11 від 25.10.2009 року про оцінку транспортного засобу, складеного СПД Вілько О.Г., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Шкода» становить 38 168,94 грн., а згідно замовлення наряду №9682 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шкода» д.н.з АА4612НМ становить 36 886,83 грн.

АТ «СК»Нова» здійснила виплату страхового відшкодування на користь Страхувальника (ТзОВ «Ілта») в розмірі 32 896, 83 грн., що підтверджується Угодою №1 від 29.01.2010 року про проведення заліку взаємних однорідних вимог (а.с.56-57).

Цивільно-правова відповідальність водія Базиліва А.Й., який перебував у трудових відносинах з ТзОВ «Міжгалузеве спеціалізоване підприємство «Промматеріали» і яке є власником автомобіля «ВАЗ 21112», була застрахована згідно полісу обов'язкового страхування №ВС/3995611 з Публічним акціонерним товариство «Страхова компанія» Універсальна», а відтак позивач звернувся до останнього з регресною вимогою, на виконання якої 29.05.2012 року ПАТ «СК»Універсальна» сплатила на користь позивача 24 990,00 грн., що підтверджується Угодою про проведення заліку взаємних однорідних вимог (а.с.58).

08.09.2011 року позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою №2894/0/17-11) на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, яка була залишена без задоволення, а також 30.10.2012 року було надіслане досудове попередження №2031/0/17-12 про виплату страхового відшкодування в розмірі7 906,83 грн., яке також залишене без відповіді та задоволення.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення .

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №3550 від 03.07.2009 р., позивач 29.01.2010 року здійснив виплату страхового відшкодування ТзОВ «Ілта» в розмірі 32 896,83 грн., що підтверджується угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог №1 від 29.01.2010 року, укладеною між ПАТ «СК»НОВА» та ТзОВ «Ілта» .

Зазначене страхове відшкодування ПАТ «СК»НОВА» відшкодувало у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля («Шкода», реєстраційний номер АА4612НМ) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Дане ДТП відбулось внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм Базилієм Андрія Йосифовича, що встановлено постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.11.2009 року по адміністративній справі №3-2396/09, яка набрала законної сили (а.с.23).

Згідно із ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке Страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 933 Цивільного кодексу України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме: «До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки».

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, якщо юридична особа застрахувала свою відповідальність перед третіми особами за шкоду, завдану належним їй джерелом підвищеної небезпеки, то в порядку регресу до неї може звернутися потерпілий (страхувальник потерпілого, який виплатив страхове відшкодування) у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування шкоди, завданої особою, що перебуває з нею у трудових відносинах.

Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

На момент скоєння ДТП Базилів А.Й. перебував у трудових відносинах з ТзОВ «Міжгалузеве спеціалізоване підприємство «Промматеріали».

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність ТзОВ «МСП»Промматеріали» на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «СК»Універсальна» відповідно до Полісу №ВС/3995611. Згідно з даним Полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 грн., при цьому франшиза складає 510,00 грн .

ВАТ «СК»Універсальна» в межах ліміту відповідальності по Полісу №ВС/3995611 здійснено на користь позивача оплату частини заподіяної шкоди у розмірі 24 990,00 грн., що підтверджується Угодою про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 29.05.2012 року, яка є чинною і не визнана недійсною у встановленому законом порядку.

Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду , яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність , у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) .

Отже, виходячи з системного аналізу ч.1 ст.1172, ст.1194 ЦК України та п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» додаткова (субсидіарна) відповідальність роботодавця винної у вчиненні ДТП особи (страхувальника) наступає тільки у разі, якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика (в даному випадку - ВАТ «СК»Універсальна»).

Таким чином, відповідальним за завдані потерпілій особі (ТзОВ «Ілта») збитки в іншій частині, відповідно до вимог ст.ст.1172,1188 ЦК України є відповідач.

З огляду на викладене до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу перейшло право вимоги, яке ТзОВ «Ілта» мав до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вже зазначалося раніше, позивач, як страховик пошкодженого автомобіля, відповідно до умов договору добровільного страхування транспортного засобу №3550 виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 32 896,83 грн.

Натомість, ВАТ «СК»Універсальна», як страховик цивільно-правової відповідальності відповідача, виплатив на користь позивача страхове відшкодування лише в розмірі 24 990,00 грн.

Різниця між фактичним розміром шкоди ( 32896,83 грн.) виплаченої потерпілій особі позивачем і страховою виплатою по Полісу №ВС/3995611 обов'язкового страхування цивільної відповідальності ( 24990,00 грн.) відшкодованою ВАТ «СК»Універсальна» складає 7906,83 грн. та підлягає до стягнення з володільця джерела підвищеної небезпеки, винного у завданій шкоді внаслідок ДТП.

Відтак, суд приймає до уваги обґрунтування позивача щодо необхідності покладення на відповідача (страхувальника) субсидіарної відповідальності за шкоду, завдану працівником останнього.

Є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи доводи відповідача про недоведеність позивачем факту виплати страхового відшкодування застрахованій особі.

Як вже зазначалося раніше, на підтвердження факту виплати страхового відшкодування ТзОВ «Ілта» позивачем надано договір №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладений 29.01.2010 року між ПАТ «СК»НОВА» та ТзОВ «Ілта», згідно додатку №1 до якого визначено зобов'язання по страховому випадку застраховано транспортного засобу Шкода д.н.АА 4612 НМ по ДТП, яке трапилось 16.10.2009 року в сумі 32896,83 грн. ( а.с.56-57). Цей договір укладений вже після настання страхового випадку і строк виконання зобов'язання по ньому станом на момент укладення договору вже настав. Крім того, зазначений договір є чинним і не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а відтак є належним і допустимим доказом у даній справі.

Що стосується доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, то вони також не відповідають фактичним обставинам справи, як вбачається із матеріалів справи, виплата ( зарахування) страхового відшкодування відбулася 29.01.2010 року, а з позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу коштів , позивач звернувся 25.01.2013 року,що підтверджується поштовим штемпелем на конверті ( а.с.72) в межах трирічного строку позовної давності .

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузеве спеціалізоване підприємство»Промматеріали» (79041, м. Львів, вул. Городоцька, 160, код ЄДРПОУ 31363574) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» (02660, м. Київ, вул.. М.Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) 7 906,83 грн. - завданої шкоди та 1 720,50 грн. - судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.04.2013 р.

Суддя Березяк Н.Є.