Рішення

від 02.04.2013 по справі 910/3950/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3950/13 02.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анітей"

про стягнення 9479,66 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: Омельченко О.М. (дов. №2 від 02.01.2013р.)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 02.04.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український папір" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анітей" (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 9479, 66 грн. за договором поставки № 10/02 від 10.02.2012 року, з яких 8857, 00 грн. основного боргу, 496, 51 грн. пені, 99, 58 грн. трьох відсотків річних, 26, 57 грн. інфляційних втрат, а також просить покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/3950/13, розгляд справи призначено на 02.04.2013 року.

01.04.2013 року через відділ канцелярії господарського суду міста Києва представником позивача надано повідомлення по справі.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 04.03.2013 року виконав, надав додаткові матеріали по справі. Надано оригінали документів доданих до позовної заяви для огляду в судовому засіданні. Представником позивача надано усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 02.04.2013 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 04.03.2013 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою відповідно до витягу з ЄДРПОУ, а саме: 04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір"(далі за текстом - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фармацевтична компанія "Анітей" (далі за текстом - відповідач) укладено договір поставки № 10/02 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов договору (п.1.1.), позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар в асортименті, кількості та за цінами вказаними в рахунках-фактурах, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та провести його оплату на умовах та в порядку, визначених договором.

Відповідно до договору п. 2.1. загальна сума даного договору становить суму товару, отриманого по всім накладним на протязі дії даного договору.

Згідно п. 3.1. договору позивач здійснює поставку товару відповідачу згідно письмових замовлень відповідача (у вигляді листів, факсимільних повідомлень тощо), складених на підставі прас-листів позивача, на протязі 3 (трьох) днів з моменту отримання замовлення відповідача.

Розрахунок за товар, поставка якого передбачена даним договором, проводяться у вигляді безготівкових платежів у національній валюті України на поточний рахунок позивача. (п.4.1. договору).

Згідно п. 4.2. договору відповідач на підставі рахунку-фактури або видаткової накладної складеної позивачем, проводить оплату поставленого товару у розмірі 100 % протягом 5 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно п. 4.4. договору у разі затримки відповідачем оплати товару (п. 4.2. даного договору), постачальник має право провести перерахування ціни несплаченого товару з урахуванням зміни офіційного курсу Євро, встановленого НБУ на дату такого перерахування.

Відповідач повинен на вимогу позивача підписати акт звірки розрахунків на протязі 3 банківських днів з моменту отримання даного акту. У разі не підписання акту звірки розрахунків позивач залишає за собою право на виконувати подальші заявки відповідача на час не підписання акту та не несе відповідальності згідно п. 6.3. договору.

Відповідно до п. 6.2. договору за несвоєчасну оплату поставленого товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від несплаченої суми.

Згідно п. 6.3. договору за несвоєчасну поставку товару, позивач сплачує відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення поставки товару, від вартості непоставленого товару.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору відповідачу було поставлено товар на загальну вартість - 144380, 14 грн.

Відповідачем було частково сплачено за поставлений товар грошові кошти у розмірі 135523,14 грн., відповідно до викладеного у позовній заяві, а також акту звірки взаєморозрахунків від 22.11.2012 року за жовтень 2012 року підписаного представниками відповідача та позивача та акту звірки взаєморозрахунків від 28.02.2013 року за період з 10.02.2012 року-28.02.2013 року підписаного лише позивачем. Сума несплаченого боргу за поставлений товар складає 8857, 00 грн.

06.02.2013 року позивачем було надіслано відповідачу лист- вимогу № 25/юр/13, в якому позивач просив відповідача в термін з 13.02.2013 року перерахувати на його розрахунковий рахунок борг по договору у розмірі 8857, 00 грн.

За твердженням позивача сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 10/02 від 10.02.2012 року на момент подання позову відповідачем не сплачена. Позивач також просить стягнути з відповідача 496, 51 грн. пені, 99, 58 грн. трьох відсотків річних за прострочений строк оплати за договором та 26,57 грн. інфляційних втрат, а також покласти судові витрати на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № 10/02 від 10.02.2012 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставки № 10/02 від 10.02.2012 року, відповідачу поставлено товар на загальну суму 144380, 14 грн. згідно видаткових накладних № МО-05003 від 22.10.2012 року, № МО-04905 від17.10.2012 року, № МО-04759 від 09.10.2012 року, № МО-04712 від 05.10.2012 року, а також акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем від 22.11.2012 року за жовтень 2012 року підписаного представниками відповідача та позивача та акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем від 28.02.2013 року за період з 10.02.2012 року-28.02.2013 року підписаного лише позивачем.

Позивач поставив відповідачу товар в повному обсязі, що підтверджують видаткові накладні № МО-05003 від 22.10.2012 року, № МО-04905 від 17.10.2012 року, № МО-04759 від 09.10.2012 року, № МО-04712 від 05.10.2012 року підписані уповноваженими особами двох сторін, на загальну суму 144380, 14 грн.

Відповідачем частково сплачено товар на суму 135523, 14 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем від 28.02.2013 року за період з 10.02.2012 року-28.02.2013 року підписаного лише позивачем. З урахуванням часткової оплати товару, основний борг відповідача перед позивачем (за твердженням позивача) на момент вирішення спору складає 8857, 00 грн.

Позивачем умови договору поставки № 10/02 від 10.02.2012 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що заборгованість у розмірі 8857, 00 грн. виникла по товарно-транспортним накладним № МО-05003 від 22.10.2012 року, № МО-04905 від17.10.2012 року, № МО-04759 від 09.10.2012 року, № МО-04712 від 05.10.2012 року, доказів оплати якої відповідачем суду не надано, а отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 8857,00 грн. підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з 29.10.2012 року по 28.02.2013 року в розмірі 99, 58 грн. та інфляційних втрат за період з 29.10.2012 року по 28.02.2013 року в розмірі 26,57 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку інфляційних втрат та 3% річних , судом встановлено правильність розрахунку.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період з 29.10.2012 року по 28.02.2013 року в розмірі 496, 51 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 496, 51 грн. у відповідності до п. 6.2. Договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 6.2. Договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки № 10/02 від 10.02.2012 року в сумі 9479, 66 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 8857,00 грн., 496, 51 грн. пені, 99, 58 грн. 3 % річних з простроченої суми за договором, 26,57 грн. інфляційних втрат та 1 720, 50 грн. судового збору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача в сумі 1720, 50 грн. судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анітей» (04123, м. Київ, вул. Світлицького буд. 35, код ЄДРПОУ - 34540148; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, код ЄДРПОУ 25394112) 8857 (вісім тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 00 коп. основного боргу, 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 51 коп. пені, 99 (дев'яносто дев'ять) 58 коп. 3 % річних, 26 (двадцять шість) грн. 57 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.04.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко