Рішення

від 26.03.2013 по справі 905/1238/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.03.13 р. Справа № 905/1238/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК Кабель"

до Державного підприємства "Донецька залізниця"

про стягнення 48601,17грн.

представники сторін:

від позивача:Стрельченко Р.А. - представник за довіреністю;

від відповідача:Коваленко В.С. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК Кабель" до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення заборгованості у розмірі 48601,17грн., у тому числі основного боргу у розмірі 46759,75грн., пені у розмірі 1316,31грн., 3% річних у розмірі 525,11грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №Д/ДЕММ-121888/НЮ від 06.08.2012 в частині своєчасної та повної сплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 46759,75грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №Д/ДЕММ-121888/НЮ від 06.08.2012; специфікації №1 (додаток №1) до договору поставки №Д/ДЕММ-121888/НЮ від 06.08.2012; видаткової накладної №240 від 03.09.2012; претензії №2 вих. №265 від 07.12.2012; фіскальних чеків поштової установи №90370 від 09.12.2012, №90371 від 09.12.2012.

В судове засідання 26.03.2013 позивач з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання з'явився, надав відзив на позовну заяву №зНГ-2018/420 від 06.03.2013, в якому зазначив, що сума основного боргу виникла у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, але ніяк не недбалим відношенням до своїх зобов'язань. Відповідач звернув увагу суду на те, що пеня та 3% річних нараховані без врахування вимог договору та ст. 253 Цивільного кодексу України. За розрахунком відповідача пеня складає 1249,06грн., а 3% річних складають 498,46грн. Крім того, відповідач у вищезазначеному відзиві на позовну заяву заявив клопотання про зменшення розміру пені, у зв'язку з відсутністю вини відповідача в порушенні зобов'язання перед позивачем та негативного впливу складної фінансової ситуації.

Позивач проти зменшення розміру пені на 20% відповідачу не заперечив.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

06.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БСК Кабель", як постачальником (позивач) та Державним підприємством "Донецька залізниця", як замовником (відповідач) укладено договір поставки №Д/ДЕММ-121888/НЮ (з урахуванням специфікації №1 (додаток №1) до договору поставки №Д/ДЕММ-121888/НЮ від 06.08.2012) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу певну продукцію (далі - товар), відповідно до специфікації (додаток №1), а відповідач прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Найменування товару: емаль провід ф0,16-1,5мм (п. 1.2 договору).

Виробник товару: ПАТ "Завод "Південкабель", м. Харків, Україна (п. 1.3 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що кількість та асортимент товару визначається у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 5.2 договору товар постачається за рахунок та транспортом замовника на склад замовника на умовах EXW - м. Харків згідно Інкотермс 2010.

Відповідно до п. 6.1 договору замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації (додаток №1).

Загальна сума договору складає 49685,16грн., у тому числі ПДВ 20% - 8280,86грн. (п.6.4 договору).

Згідно з п. 7.2 договору замовник здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у сумі 49685,16грн., у тому числі ПДВ 20% - 8280,86грн., протягом 20 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної на товар та акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 15.1 договору термін дії договору з моменту його підписання до 31.12.2012 року.

Одночасно з підписанням договору було погоджено та підписано специфікацію №1 (додаток №1) до договору, відповідно до якої постачальник зобов'язався здійснити поставку емалі-проводу у кількості та за ціною, зазначених у даній специфікації на загальну суму 49685,16грн. (з ПДВ). Товар виготовлений у 2012 році, постачається на умовах: EXW - м. Харків згідно Інкотермс 2010, виробник товару: ПАТ "Завод "Південкабель", м. Харків, Україна.

Договір та специфікація №1 (додаток №1) до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 46759,75грн., що підтверджується видатковою накладною №240 від 03.09.2012 на суму 46759,75грн., актом приймання-передачі товару №1 від 03.09.2012 на суму 46759,75грн., довіреністю ЯПМ №969219 від 13.08.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей, які надані позивачем та містяться в матеріалах справи.

Позивач свої зобов'язання щодо поставки товару за договором виконав належним чином.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаної видаткової накладної здійснювалась на виконання договору №Д/ДЕММ-121888/НЮ.

Оскільки відповідачем отримано продукцію, відповідно до вищезазначеної видаткової накладної, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар у розмірі 46759,75 грн.

Позивачем до матеріалів справи надано копію претензії №2 вих. №265 від 07.02.2012, в якій позивач вимагає від відповідача погасити заборгованість за поставлений товар у розмірі 46795,75грн., пеню у розмірі 720,61грн., 3% річних у розмірі 287,57грн.

Позивачем претензія №2 вих. №265 від 07.02.2012 надіслана на адресу відповідача 09.12.2012, що підтверджується фіскальними чеками поштової установи №90370 від 09.12.2012, №90371 від 09.12.2012. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Спір виник з причини того, що відповідач не розрахувався вчасно з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач у строки передбачені п. 7.2. договору вартість отриманого товару не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 46759,75 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №зНГ-2018/420 від 06.03.2013 визнає суму основного боргу у розмірі 46759,75грн.

Відповідно до ч. 5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 46759,75грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 10.2 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 24.09.2012 по 07.02.2013 у розмірі 1316,31грн.

Відповідно до п. 10.2 договору замовник за даним договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача та контррозрахунок пені відповідача, суд визнає їх невірними, оскільки позивачем і відповідачем невірно визначена дата початку нарахування пені та кількість днів прострочення.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Законодавство", розмір пені за період з 02.10.2012 (дата визначена судом) по 07.02.2013 (дата визначена позивачем) становить 1237,06грн.

Розглядаючи клопотання відповідача стосовно зменшення розміру пені, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як зазначено у підпункті 3.17.4 пункту 3.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вислухавши доводи позивача та відповідача та враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 20%, що становить 989,65грн.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 24.09.2012 по 07.02.2013 у розмірі 525,11грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та контррозрахунок відповідача 3% річних суд визнає їх невірними, оскільки позивачем і відповідачем невірно визначена дата початку нарахування 3% річних, кількість днів прострочення та невірно визначено розмір 3% річних за один день прострочення, оскільки у 2012 році 366 днів.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Законодавство", розмір 3% річних за період з 02.10.2012 (дата визначена судом) по 07.02.2013 (дата визначена позивачем) становить 494,83грн., який і підлягає задоволенню.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам. Крім того, суд відзначає, що в п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, а тому, судовий збір в частині вимог про стягнення пені (у розмірі визначеному за перерахунком суду) покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з "Державного підприємства "Донецька залізниця" (вул. Артема, буд. 68, м. Донецьк, 83000, ЄДРПОУ 01074957 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БСК Кабель" (вул. Єнакіївська, буд. 1, м. Харків, 61099, ЄДРПОУ 37462159) суму основного боргу у розмірі 46759 (сорок шість тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 75 коп., пеню у розмірі 989 (дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 65 коп., 3% річних у розмірі 494 (чотириста дев'яносто чотири) грн. 83 коп., судовий збір у розмірі 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн. 62 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 01.04.2013.