Ухвала

від 07.03.2013 по справі 2а-540/10/2570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2013 р. м. Київ К/9991/43260/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Кошіля В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2010р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011р.

у справі №2а-540/10/2570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівське РСУ»(надалі -ТОВ «Чернігівське РСУ»)

до Державної податкової інспекції у м.Чернігові (надалі -ДПІ у м.Чернігові)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У лютому 2010р. позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернігові від 03.02.2010р. №0000542320/0 в частині визначення зобов'язання з податку приватних підприємств в сумі 6790,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3395,00грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2010р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011р., позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернігові від 03.02.2010р. №0000542320/0 в частині визначення зобов'язання з податку приватних підприємств в сумі 6790,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3395,00грн.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ«Чернігівське РСУ»з питань дотримання вимог податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р., про що складено акт №36/23/30648058 від 27.01.2010р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення вимог п.1.23, абз. 3 п.п.1.31, ст.1; п. 3.1 ст. 3; п. 4.1 ст. 4; п.п. 5.2.1 п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства на суму 32810,00грн.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2010р. №0000542320/0, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 49215,00грн., у т.ч. за основним платежем - 32810,00грн., за штрафними санкціями 16405,00грн.

Підставою для висновку про порушення позивачем приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податковий орган вказав на те, що позивачем неправомірно завищено валові витрати, які не підтверджені належним чином оформленою податковою накладною, оскільки вироком Новозаводського районного суду м.Чернігова від 15.07.2009р. по справі №1-132/2009р. визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, а грошові кошти, які знаходяться на рахунках ПП «БФ«ТЕН»обернуто на користь держави. При цьому, вказаним вироком встановлено, що зазначені особи організували створення «фіктивного»підприємства -ПП «БФ«ТЕН»(код ЄДРПОУ35194906).

Отже, податковий орган дійшов висновку, що використання первинних документів щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «БФ«ТЕН», діяльність якого визнана судом незаконною, без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, та реальною метою якого є фіктивне підприємництво, що суперечить нормам Цивільного кодексу України, не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у зазначеного контрагента ПП «БФ«ТЕН»були придбані товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), згідно рахунків №017 від 28.09.2007р., №054 від 30.04.2008р. та накладних №017 від 28.09.2007р., №054 від 30.04.2008р. Розрахунки підтверджуються платіжними дорученнями №326 від 09.10.2007р. та №141 від 28.05.2008р.

В зв'язку з отриманням від ПП «БФ«ТЕН»податкових накладних №017 від 28.09.2007р. на загальну суму з ПДВ 23709,60грн. та №054 від 30.04.2008р. на загальну суму з ПДВ 8880,08грн., позивач включив придбані ТМЦ до складу валових витрат відповідного періоду.

Крім того, матеріали справи свідчать, що зазначені вище ТМЦ придбавались для виконання договірних зобов'язань ТОВ «Чернігівське РСУ»перед Обласним центром профілактики та боротьби зі СНІДом (Акт приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в, Довідка про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 за вересень2007р. та Акт приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в, Довідка про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 за квітень 2008р.), що є підтвердженням їх фактичного придбання та використання саме в господарській діяльності підприємства, яка відповідає вимогам та обмеженням встановлених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції на час правовідносин, господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст. 8 та 9 зазначеного Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (що був чинним на час правовідносин) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, законодавець визначає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових витрат є документальне підтвердження таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

При цьому, слід зазначити, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Отже, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового рішення не є переконливими.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийнятого рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

М.І. Костенко

---

В.В. Кошіль