Рішення

від 02.04.2013 по справі 910/3442/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3442/13 02.04.13

За позовом Фізичної особи-підприємця Дуди Людмили Миколаївни

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»

2. Фізичної особи-підприємця Трубіциної Ірини Анатоліївни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Фізична особа-підприємець Чудінов Степан Валерійович

про стягнення 4 021,09 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Сивець Я.В. за довіреністю № 158 від 13.02.2013 р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Дуда Людмила Миколаївна (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн» (далі - відповідач-1), Фізичної особи-підприємця Трубіциної Ірини Анатоліївни (далі - відповідач-2) про стягнення 4 021,09 грн., з яких: 500,00 грн. основного боргу з відповідача-1, 2 633,60 грн. основного боргу, 130,60 грн. пені, 98,49 грн. 3 % річних та 658,40 грн. штрафу з відповідача-2. Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача-2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між третьою особою та відповідачем-2 договору останньому було поставлено товар на загальну суму 3 258,80 грн., який в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем-2 був оплачений лише частково на суму 625,20 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 2 633,60 грн. В подальшому між третьою особою та позивачем було укладено Договір про відступлення права вимоги до відповідача-2. Оскільки відповідач-2 добровільно не погасив наявну заборгованість та враховуючи те, що за його зобов'язаннями між позивачем та відповідачем-1 було укладено Договір поруки з лімітом відповідальності в 500,00 грн., позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/3442/13, в порядку приписів ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізичну особу-підприємця Чудінова Степана Валерійовича (далі - третя особа), призначено її до розгляду на 19.03.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 19.03.2013 р. був присутній, надав додаткові документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/3442/13 від 22.02.2013 р.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання 19.03.2013 р. не з'явились, при цьому, через відділ діловодства господарського суду міста Києва третьою особою подано клопотання про розгляд справи без її участі та додаткові документи, а відповідачем-1 подано клопотання, відповідно до якого останній визнає позовні вимоги у розмірі 500,00 грн. та просить суд розглядати справу без його участі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 02.04.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 02.04.2013 р. надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, позов підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 02.04.2013 р. інші учасники судового процесу не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 02.04.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2012 р. між третьою особою (постачальник) та відповідачем-2 (покупець) було укладено Договір поставки № ХА-0000124 (далі - Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю текстильну продукцію (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах визначених у цьому Договорі. Право власності на товар у покупця виникає з моменту сплати його повної вартості постачальнику.

Ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається у відповідних накладних та/або в рахунках-фактурах постачальника, які є невід'ємними частинами даного договору. Загальна вартість отриманого товару за Договором визначається на підставі підписаних відповідних накладних або рахунків-фактур (п. 3.1. Договору поставки).

Відповідно до п. 3.2. Договору поставки, розрахунки за даним договором здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 30 календарних днів з дати підписання відповідної накладної та/або виставлення рахунку-фактури.

Згідно з п. 6.3. Договору поставки, у випадку порушення покупцем п.п. 3.2. та/або 8.1. Договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмір 25 % від загальної суми заборгованості, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день такого прострочення. На стягнення пені сторони встановлюють строк позовної давності в три роки.

Відповідно до п. 10.1. Договору поставки, він набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.03.2013 р.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору третя особа поставила відповідачу-2 товар згідно наступних видаткових накладних: № ХАч00000628 від 03.07.2012 р. на суму 625,20 грн., № ХАч00000893 від 03.09.2012 р. на суму 2 633,60 грн.

При цьому, відповідач-2 частково сплатив за поставлений товар на суму 625,20 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № ХАч0000993 від 31.08.2012 р. та підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2012 р., в зв'язку з чим сума основного боргу складає 2 633,60 грн.

15.10.2012 р. між третьою особою (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 15/10/12, відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор відступає (передає) право вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові на тих підставах, що між сторонами в юридичній природі правовідносин було здійснено поставки товарів, що свідчить про наявну та не сплачену на день відступлення права вимоги дебіторської заборгованості за Договором поставки № ХА-0000124 від 06.03.2012 р. перед первісним кредитором на підставах, в строки, на суму, по боржнику - Фізичній особі-підприємцю Трубіциній Ірині Анатоліївні (юридична адреса: 61177, Харківська область, м. Харків, вул. Таборова, буд 88, ідентифікаційний номер платника подаків та інших обов'язкових платежів 2145323021).

За змістом п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги первісний кредитор відступає (передає) право вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги по сумі основного боргу (в тому числі і прострочені), сумі пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, збитків понесених у зв'язку із інфляцією, трьох відсотків річних, штрафних санкцій, а також витрат понесених новим кредитором у зв'язку із стягненням боргу, спонукання до належного виконання зобов'язань та таке інше в тому числі витрати, понесені на оплату юриста.

При цьому, згідно з п. 1.3. Договору про відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в розмірі основного боргу, а також на власний розсуд суми пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, збитків, понесених у зв'язку із інфляцією, відсотків річних, штрафних санкцій, а також витрат понесених новим кредитором у зв'язку із стягненням боргу, спонукання до належного виконання зобов'язань та таке інше в тому числі витрати, понесені на оплату юридичних послуг.

19.02.2013 р. позивач надіслав відповідачу-2 повідомлення про укладення договору про відступлення права вимоги разом з копією договору, претензією та актом звірки на адресу: 61177, Харківська область, м. Харків, вул. Таборова, буд. 88, що підтверджується поштовою квитанцією № 9820 від 19.02.2013 р. та описом вкладення у цінний лист № 74 від 19.02.2013 р.

Також, 05.11.2012 р. між позивачем (кредитор) та відповідачем-1 було укладено Договір поруки № 05/11/12-01Ю, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за несвоєчасне виконання всіх зобов'язань фізичної особи-підприємця Трубіциній Ірині Анатоліївні (юридична адреса: 61177, Харківська область, м. Харків, вул. Таборова, буд 88, ідентифікаційний номер платника податків та інших обов'язкових платежів 2145323021) (далі - боржник) за Договором поставки № ХА-0000124 від 06.03.2012 р., укладеного між ФОП Чудіновим С.В. та боржником в розмірі, передбаченому п. 3.2. договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору поруки у випадку повного повернення боржником заборгованості кредитору за основним договором, останній зобов'язується сплатити поручителю винагороду в розмірі 1 000, 00 грн. протягом трьох днів.

Поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником зобов'язань за основним договором згідно з ч. 2 ст. 554 ЦК України в визначеній сторонами сумі 500, 00 грн. (п. 3.2. Договору поруки).

Строк дії Договору є безстроковим (п. 8.1.).

10.01.2013 р. позивач звернувся з письмовою вимогою № 10/01/13-01 від 10.01.2013 р. щодо сплати 500, 00 грн.

Враховуючи те, що вимоги позивача відповідачами повністю у добровільному порядку задоволені не були, він вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між третьою особою та відповідачем-2 Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.2. Договору поставки розрахунки за даним договором здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 30 календарних днів з дати підписання відповідної накладної та/або виставлення рахунку-фактури.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач-2 прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив повністю їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, при цьому, відповідно до ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, за приписами зазначених норм, уступка первісним кредитором права вимоги до його боржника новому кредиторові здійснюється у тій самій формі, на тих самих умовах і у тому саме обсязі, що і основне зобов'язання, яке існувало на момент переходу прав, і такі права мають бути підтверджені належними документами.

Так, укладаючи Договір відступлення первісний кредитор засвідчив та передав, а новий кредитор отримав оригінали документів, які обґрунтовують підстави виникнення основного боргу.

За ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 518 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

З правових конструкції відповідних правових норм випливають як обов'язки нового кредитора у зобов'язанні, зокрема, на нового кредитора покладається обов'язок повідомити боржника про перехід прав у зобов'язанні, оскільки в протилежному випадку новий кредитор несе ризик настання для себе різного роду несприятливих правових наслідків, так і права боржника у такому зобов'язанні, за якими, боржник має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором, не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні або виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові.

Судом встановлено, що відповідач-2 повідомлявся про заміну кредитора у зобов'язанні.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що до позивача перейшло право вимоги за Договором поставки.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3. Договору поставки його сторони визначили, що у випадку порушення покупцем п. п. 3.2. та/або 8.1. Договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмір 25 % від загальної суми заборгованості, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день такого прострочення. На стягнення пені сторони встановлюють строк позовної давності в три роки.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивачем нараховано відповідачу-2 штраф у розмірі 658,40 грн., розрахунок якого є вірним.

Також, позивачем нараховано відповідачу-2 130,60 грн. пені та 98,49 грн. 3 % річних на суму боргу в розмірі 2 633,60 грн. за період з 03.10.2012 р. (30 календарних днів від дати підписання видаткової накладної, а саме, 03.09.2012 р.) по 31.01.2013 р.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Позивачем не враховано, що 30 календарних днів від дати підписання видаткової накладної (03.09.2012 р. + 30 днів = 03.10.2012 р.), тобто, прострочка почалась з 04.10.2012 р. та те що в 2012 році було 366 днів.

Здійснивши перерахунок пені та 3 % річних за період з 04.10.2012 р. по 31.01.2013 р., суд встановив, що вони мають складати:

Пеня = (2 633,60 грн. х 15 % / 366 х 89 днів = 96,06 грн.) + (2 633,60 грн. х 15 % / 365 х 31 день = 33,55 грн.) = 129,61 грн.

3 % річних = (2 633,60 грн. х 3 % / 366 х 89 днів = 19,21 грн.) + (2 633,60 грн. х 3 % / 365 х 31 день = 6,71 грн.) = 25,92 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем-2 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

У свою чергу, як зазначалось вище, відповідач-1 виступив поручителем за зобов'язаннями відповідача-2 перед позивачем.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (стаття 554 ЦК України).

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (стаття 556 ЦК України).

Таким чином, зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

Наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, може бути зміна кредитора, а не заміна боржника у зобов'язанні.

Враховуючи наведене, однією із сторін договору поруки не обов'язково має бути боржник і такий договір не потребує волевиявлення останнього.

При цьому, зі змісту статей 555 та 557 ЦК України випливає, що боржник повинен знати про наявність поручителя (поручителів) за його зобов'язанням перед кредитором.

Однак, неповідомлення боржника про укладення договору поруки не є підставою для його недійсності, оскільки такі наслідки законом не передбачені.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами укладено Договір поруки вже після настання строку виконання зобов'язань за Договором поставки. Вказана дія нормами ЦК України, якими врегульовано порядок укладення договорів цього виду, не заборонена. Більш того, за загальним правилом, як і інші способи забезпечення виконання зобов'язань, договір поруки забезпечує дійсне зобов'язання (ст. 548 ЦК України). Тобто на момент укладення договору поруки вже має існувати основне зобов'язання, або вони укладаються одночасно.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 31.05.2011 р. у справі № 33/303-10.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи обмеження відповідальності поручителя за Договором поруки сумою в розмірі 500, 00 грн. та відсутність положень про додаткову відповідальність поручителя, відповідачі мають перед позивачем відповідати солідарно в межах ліміту відповідальності поручителя в розмірі 500, 00 грн.

З цих підстав суд задовольняє позовні вимоги на суму 3 446, 93 грн., враховуючи здійснений перерахунок суду розміру 3 % річних та пені та відмовляючи позивачу в подвійному стягненні 500, 00 грн. з відповідача-1 та відповідача-2, який до кожного з відповідачів окремо заявляє про стягнення зазначеної суми.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач-2 неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги, заявлені до відповідачів, як солідарних боржників, підлягають задоволенню частково з урахуванням вищевказаного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру заявлених до них позовних вимог з урахуванням розміру задоволених судом.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Трубіциної Ірини Анатоліївни (61177, місто Харків, вулиця Таборова, будинок 88, ідентифікаційний номер 2145323021) на користь Фізичної особи-підприємця Дуди Людмили Миколаївни (02218, місто Київ, вулиця Райдужна, будинок 2, квартира 89, ідентифікаційний номер 3055717086) 2 633 (дві тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп. основного боргу, 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 61 коп. пені, 25 (двадцять п'ять) грн. 92 коп. 3 % річних, 658 (шістсот п'ятдесят вісім) грн. 40 коп. штрафу, з них солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" (03039, м. Київ, вулиця Кіровоградська, будинок 4, офіс 3, код ЄДРПОУ 35756306) 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Трубіциної Ірини Анатоліївни (61177, місто Харків, вулиця Таборова, будинок 88, ідентифікаційний номер 2145323021) на користь Фізичної особи-підприємця Дуди Людмили Миколаївни (02218, місто Київ, вулиця Райдужна, будинок 2, квартира 89, ідентифікаційний номер 3055717086) 1 261 (одну тисячу двісті шістдесят одну) грн. 16 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью текстиль лайн" (03039, м. Київ, вулиця Кіровоградська, будинок 4, офіс 3, код ЄДРПОУ 35756306) на користь Фізичної особи-підприємця Дуди Людмили Миколаївни (02218, місто Київ, вулиця Райдужна, будинок 2, квартира 89, ідентифікаційний номер 3055717086) 213 (двісті тринадцять) грн. 93 коп. судового збору.

5. В іншій частині в позові відмовити.

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.04.2013 р.

Суддя В.С. Ломака