Постанова

від 28.03.2013 по справі 826/2889/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2013 року № 826/2889/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дванадцятий Київський авторемонтний завод" до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дванадцятий Київський авторемонтний завод", (надалі - позивач, ПАТ "12-КАРЗ"), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, (надалі - відповідач), про зобов'язання зняти арешт з полупричіпів "ОДАЗ" (р/н 4953 УЧ), "ОДАЗ" (р/н 4954 УЧ) та "ГКБ" (р/н 0696 УЧ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо накладення арешту є помилковими, у зв'язку з чим у позивача виникли труднощі щодо використання та розпорядження вказаними полупричіпами.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, письмових заперечень на позовну заяву не надавав.

У судове засідання, зокрема, 20.03.2013 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на балансі Публічного акціонерного товариства «Дванадцятий Київський авторемонтний завод» обліковуються полупричіпи "ОДАЗ" (р/н 4953 УЧ), "ОДАЗ" (р/н 4954 УЧ) та "ГКБ" (р/н 0696 УЧ), що підтверджується доданою до позовної заяви Балансовою довідкою про наявність об'єкту у складі основних засобів ПАТ "Дванадцятий Київський авторемонтний завод" станом на 18.03.2013 р.

Листом Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 01.03.2013 р. № в/20 на заяву позивача про зняття арешту з полупричіпів "ОДАЗ" (р/н 4953 УЧ), "ОДАЗ" (р/н 4954 УЧ) та "ГКБ" (р/н 0696 УЧ), повідомлено, що згідно Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, книг обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцю, станом на 01.03.2013 р. у відділі ДВС ухвала Подільського районного суду м. Києва № 6-8 від 12.10.1998 року на виконанні не перебуває, а також повідомлено, що з приводу зняття арешту необхідно звернутися до відповідного суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV, (далі - Закон № 606-ХІV), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 2 Закону № 606-ХІV визначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 6 Закону № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно статті 51 Закону № 606-ХІV, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Статтею 57 Закону № 606-ХІV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме результатів звірення по «АІС», полупричіпи "ОДАЗ" (р/н 4953 УЧ), "ОДАЗ" (р/н 4954 УЧ) та "ГКБ" (р/н 0696 УЧ) значаться в арешті на підставі постанови Подільського районного суду № 6-8 від 12.10.1998 р.

Листом за підписом заступника начальника Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в місті Києві від 21.02.2012 № 10/4231 вх. на адресу директора ПАТ « 12-й КАРЗ» повідомлено, що згідно даних автоматизованої інформаційно-пошукової системи ДДАІ України станом на 21.02.2013 року на полупричіпи "ОДАЗ" (р/н 4953 УЧ), "ОДАЗ" (р/н 4954 УЧ) та "ГКБ" (р/н 0696 УЧ) 16.10.1998 року згідно ухвали судді Подільського районного суду м. Києва накладено арешт, підстави накладення арешту знищені в зв'язку із закінченням терміну зберігання (термін зберігання - 5 років, вих. № 6-8 від 12.10.1998 року).

Листом Подільського районного суду міста Києва від 14.02.2013 р. на заяву позивача зазначено, що в суді не встановлена інформація щодо виконавчого провадження (згідно постанови № 6-8 від 12.10.1998 р.), по якому накладено арешт на полупричіпи позивача.

Порядок зняття арешту з майна передбачено статтею 60 Закону № 606-ХІV, відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Таким чином, склалась ситуація, за якої на причеп було накладено арешт та його власник позивач не має змоги в повній мірі реалізувати своє право власності на зазначене майно. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів правомірності накладення арешту на майно та направлення зазначених відомостей до системи АІС «Арешт» УДАІ м. Києва.

Отже, наданими суду доказами підтверджено право позивача на арештоване майно, водночас, в матеріалах справи відсутні докази правомірності та обґрунтованості накладення арешту на полупричіпи.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість накладення арешту на полупричіпи "ОДАЗ" (р/н 4953 УЧ), "ОДАЗ" (р/н 4954 УЧ) та "ГКБ" (р/н 0696 УЧ).

Представником позивача повідомлено, що позивачу не надсилались жодні рішення, на підставі яких було накладено арешт на полупричіпи "ОДАЗ" (р/н 4953 УЧ), "ОДАЗ" (р/н 4954 УЧ) та "ГКБ" (р/н 0696 УЧ) і позивач вважає, що підстави для накладення арешту на вказані напівпричіпи відсутні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, зокрема, пояснень та доказів наданих представником позивача в обґрунтування позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ст.94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт з полупричіпу "ОДАЗ" (р/н 4953 УЧ), що зареєстрований за ПАТ "12 КАРЗ" (ідентифікаційний код 05482452).

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт з полупричіпу "ОДАЗ" (р/н 4954 УЧ), що зареєстрований за ПАТ "12 КАРЗ" (ідентифікаційний код 05482452).

4. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт з полупричіпу "ГКБ" (р/н 0696 УЧ), що зареєстрований за ПАТ "12 КАРЗ" (ідентифікаційний код 05482452).

5. Судові витрати в сумі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка) присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Дванадцятий Київський авторемонтний завод" (ідентифікаційний код 05482452) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко