Рішення

від 27.02.2013 по справі 14/126-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р. Справа № 14/126-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Макоцьоба Ю. А. (довіреність № 7 від 09.01.2013 р.);

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дікомп Україна", м. Вишгород

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Державного підприємства „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості", м. Вишгород

про стягнення 4 073, 77 грн., розірвання договору оренди майна та повернення державного майна

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

РВ ФДМУ по Київській області звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Дікомп Україна" про стягнення 3 121, 75 грн. основної заборгованості, 181, 24 грн. пені, 655, 57 грн. штрафу, 115, 21 грн. 3 % річних, розірвання договору № 1227 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 25.07.2011 р., укладеного між РВ ФДМУ по Київській області та ТОВ „Дікомп Україна", повернення ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" державного майна - нежитлових приміщень, площею 14, 2 кв.м., розміщених за адресою: 07300, вул. Межигірського спаса, 6, 6 поверх, м. Вишгород, Київська область, шляхом виселення та підписання акту приймання-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі орендної плати за договором № 1227 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 25.07.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.12.2012 р. порушено провадження у справі № 14/126-12 за позовом РВ ФДМУ по Київській області до ТОВ „Дікомп Україна" про стягнення 4 073, 77 грн., розірвання договору оренди майна та повернення державного майна і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 09.01.2013 р. Також, даною ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості".

09.01.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 23.01.2013 р.

23.01.2013 р. у судовому засіданні представник третьої особи надав документи, витребувані судом, та усні пояснення по суті спору.

23.01.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 06.02.2013 р.

06.02.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 27.02.2013 р.

26.02.2013 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява № 01-16-752 від 25.02.2013 р. про припинення провадження у справі, у якій він відмовляється від позову в частині позовної вимоги про повернення ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" державного майна - нежитлових приміщень, площею 14, 2 кв.м., розміщених за адресою: 07300, вул. Межигірського спаса, 6, 6 поверх, м. Вишгород, Київська область, шляхом виселення та підписання акту приймання-передачі та просить суд припинити провадження у справі в цій частині.

27.02.2013 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав. Обов'язок по повідомленню відповідача про час та місце судового засідання судом виконано, так як усі процесуальні документи по справі направлені відповідачу за його адресою реєстрації місцезнаходження: 07300, вул. Межигірського спаса, 6, м. Вишгород, Київська область, та за всіма іншими адресами, що вказані у позовній заяві і містяться у матеріалах справи. Про зміну адреси місцезнаходження відповідач позивача і суд не повідомляв.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, документи, витребувані судом, надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1227 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, згідно умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення, площею 14, 2 кв.м., розміщене за адресою: 07300, вул. Межигірського спаса, 6, 6 поверх, м. Вишгород, Київська область, що перебуває на балансі ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості", вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.05.2009 р. і становить за незалежною оцінкою 28 480, 00 грн.

Згідно п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на орендодавця.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2011 р. - 356, 00 грн.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця, у співвідношенні:

- 30 % орендної плати балансоутримувачу;

- 70 % орендної плати перераховується до державного бюджету.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8. договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості.

Пунктом 3.10. договору передбачено, що зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж подвоєний розмір орендної плати за перший базовий місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останні два місяці оренди.

Пунктом 3.11. договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

Пунктом 10.1. договору визначено строк його, згідно якого цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 25.07.2011 р. до 24.06.2014 р. включно.

Відповідно до п. 10.4. договору орендар не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору повідомляє орендодавця про намір продовжити договір на новий строк.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем було підписано Розрахунок плати за перший місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості".

25.07.2011 р. між позивачем та відповідачем був підписаний додаток до договору - акт № 1 приймання-передачі державного майна, згідно якого орендодавець передав, а відповідач прийняв в оренду державне майно - частину нежитлового приміщення, площею 14, 2 кв.м., розміщене за адресою: 07300, вул. Межигірського спаса, 6, 6 поверх, м. Вишгород, Київська область, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 28.02.2011 р. і становить за незалежною оцінкою 28 480, 00 грн.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач користувався орендованим нежитловим приміщенням за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 20.08.2009 р. з моменту підписання договору та фактичного передання в оренду майна та у період дії договору, а також у заявлений позивачем період з липня 2011 р. по листопад 2012 р. і розмір орендної плати за користування орендованим майном до державного бюджету України у вказаний період склав 3 893, 40 грн., що підтверджується договором № 1227 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 25.07.2011 р., актом № 1 приймання-передачі державного майна від 25.07.2011 р., розрахунком заборгованості орендної плати до державного бюджету та пені, наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті орендної плати за користування орендованим майном та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 771, 65 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості орендної плати до державного бюджету та пені, наявним у матеріалах справи.

У березні 2012 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 13-14-830 від 27.03.2012 р., у якому просив відповідача терміново погасити заборгованість по орендній платі у розмірі 2 611, 93 грн.

У березні 2012 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 13-14-905 від 30.03.2012 р., у якому просив відповідача терміново погасити заборгованість по орендній платі у розмірі 1 074, 29 грн.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 286 цього ж кодексу передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 цього ж кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати у повному обсязі орендної плати за користування орендованим майном у заявлений позивачем період з липня 2011 р. по листопад 2012 р. не виконав і його основна заборгованість перед позивачем (державного бюджету України) складає 3 121, 75 грн., що підтверджується договором № 1227 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 25.07.2011 р., актом № 1 приймання-передачі державного майна від 25.07.2011 р., розрахунком заборгованості орендної плати до державного бюджету та пені, наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості по орендній платі у розмірі 3 121, 75 грн. за договором № 1227 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 25.07.2011 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 1227 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 25.07.2011 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по сплаті орендних платежів з 08.06.2012 р. по 07.12.2012 р. всього на загальну суму 181, 24 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 181, 24 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача штраф, передбачений договором № 1227 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 25.07.2011 р., за прострочення відповідачем виконання обов'язку по сплаті орендних платежів більш ніж на 3 місяці всього на загальну суму 655, 57 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума , її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 3.8. договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості.

Розрахунок штрафу від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача штрафу від суми основної заборгованості за договором у розмірі 655, 57 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по сплаті орендної плати з 15.09.2011 р. по 07.12.2012 р. всього на загальну суму 115, 21 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 115, 21 грн.

Крім того, позивач просить суд розірвати договір № 1227 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 25.07.2011 р., укладений між РВ ФДМУ по Київській області та ТОВ „Дікомп Україна".

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 ст. 291 цього ж кодексу передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 ст. 782 цього ж кодексу передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що з моменту укладення сторонами договору оренди державного майна та станом на час розгляду справи позивач належним чином виконував перед відповідачем свої обов'язки за договором, а відповідач вчасно не виконував свій обов'язок по сплаті орендної плати, чим істотно порушив умови договору № 1227 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 25.07.2011 р., у зв'язку із чим у позивача виникло право на розірвання договору оренди з підстав, зазначених у п. 10.6. договору та у ст. 782 Цивільного кодексу України.

Отже, вимоги позивача до відповідача про розірвання договору № 1227 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 25.07.2011 р., укладеного між РВ ФДМУ по Київській області та ТОВ „Дікомп Україна", є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" державне майно - нежитлові приміщення, площею 14, 2 кв.м., розміщені за адресою: 07300, вул. Межигірського спаса, 6, 6 поверх, м. Вишгород, Київська область, шляхом виселення та підписання акту приймання-передачі.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було зазначено вище, відповідно до заяви № 01-16-752 від 25.02.2013 р. про припинення провадження у справі позивач заявив про свою відмову від позову до відповідача в частині позовної вимоги про повернення ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" державного майна - нежитлових приміщень, площею 14, 2 кв.м., розміщених за адресою: 07300, вул. Межигірського спаса, 6, 6 поверх, м. Вишгород, Київська область, шляхом виселення та підписання акту приймання-передачі та просить суд припинити провадження у справі в цій частині.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Частиною 6 ст. 22 цього ж кодексу передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, якщо така дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представника сторони

Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

За наслідками розгляду заяви позивача про відмову від позову, суд дійшов висновку, що відмова позивача від позову не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Заява № 01-16-752 від 25.02.2013 р. про припинення провадження у справі підписана від позивача його керівником - Балабаєм В. М., який діє на підставі Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 02.10.2012 р. № 3607. Вказаним положенням Начальник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області - Балабай В. М. наділений правом повної або часткової відмови від позовних вимог.

Перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про часткову відмову від позову, на вчинення таких дій та роз'яснивши позивачеві наслідки відмови від позову, суд приймає таку відмову.

Оскільки, позивач відмовився від позову до відповідача в частині позовної вимоги про повернення ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" державного майна - нежитлових приміщень, площею 14, 2 кв.м., розміщених за адресою: 07300, вул. Межигірського спаса, 6, 6 поверх, м. Вишгород, Київська область, шляхом виселення та підписання акту приймання-передачі і таку відмову прийнято судом, провадження у справі у цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги за позовом в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ „Дікомп Україна" на користь РВ ФДМУ по Київській області 3 121, 75 грн. основної заборгованості, 181, 24 грн. пені, 655, 57 грн. штрафу, 115, 21 грн. 3 % річних та розірвання договору № 1227 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 25.07.2011 р., укладеного між РВ ФДМУ по Київській області та ТОВ „Дікомп Україна", підлягають задоволенню у повному обсязі, а в частині позовних вимог за позовом про повернення ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" державного майна - нежитлових приміщень, площею 14, 2 кв.м., розміщених за адресою: 07300, вул. Межигірського спаса, 6, 6 поверх, м. Вишгород, Київська область, шляхом виселення та підписання акту приймання-передачі провадження у справі підлягає припиненню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 78, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дікомп Україна" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області 3 121, 75 грн. основної заборгованості, 181, 24 грн. пені, 655, 57 грн. штрафу, 115, 21 грн. 3 % річних та розірвання договору № 1227 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 25.07.2011 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дікомп Україна", задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дікомп Україна" (ідентифікаційний код 37649084) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (ідентифікаційний код 19028107) 3 121 (три тисячі сто двадцять одна) грн. 75 (сімдесят п'ять) коп. основної заборгованості, 181 (сто вісімдесят одна) грн. 24 (двадцять чотири) коп. пені, 655 (шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 57 (п'ятдесят сім) коп. штрафу, 115 (сто п'ятнадцять) грн. 21 (двадцять одна) коп. 3 % річних та судові витрати 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 (п'ятдесят) коп. судового збору.

3. Розірвати договір № 1227 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 25.07.2011 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (ідентифікаційний код 19028107) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дікомп Україна" (ідентифікаційний код 37649084).

4. Прийняти відмову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від позову до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дікомп Україна" в частині позовної вимоги про повернення ДП „Український державний науково-технічний центр антикризових технологій в промисловості" державного майна - нежитлових приміщень, площею 14, 2 кв.м., розміщених за адресою: 07300, вул. Межигірського спаса, 6, 6 поверх, м. Вишгород, Київська область, шляхом виселення та підписання акту приймання-передачі і припинити провадження у справі у цій частині.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

04 квітня 2013 р.