Рішення

від 25.03.2013 по справі 922/400/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2013 р.Справа № 922/400/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Блок", м. Харків до Комбінату громадського харчування ДП "Завод ім. В.О. Малишева", м. Харків (перший відповідач) , Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків (другий відповідач) про стягнення 23 386,93 грн. за участю представників сторін:

позивача - Левков В.М.

першого відповідача - не з"явився

другого відповідача - Мунір А.А.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідачів солідарно 23386,93 грн. заборгованості, з яких: 22135,03 грн. основний борг, 1251,90 грн. пеня, яка виникла внаслідок неналежного виконання першим відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки товарів № 06/03/3-П, укладеного між сторонами 01.04.2012 року. Судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу, просить суд покласти на відповідача.

Перший відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

18.02.2013 року до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд припинити провадження у справі відносно першого відповідача на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки він не має статусу юридичної особи. Дане клопотання досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник другого відповідача підтримав клопотання про припинення провадження у справі відносно першого відповідача, основний борг визнав у повному обсязі. Проти стягнення пені заперечував. Зокрема посилається на те, що 27.12.2011 року господарським судом Харківської області порушено справу про банкрутство другого відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника другого відповідача, суд встановив наступне.

01.04.2012 року між позивачем та першим відповідачем був укладений договір поставки № 06/03/3-П, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а перший відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар, продукти харчування у відповідності до доданих відвантажувальних документів.

Розрахунок за поставлений товар проводиться на протязі 30 банківських днів з дня поставки. Ціна на товар встановлюється за згодою сторін. Загальна вартість товару по кожній окремій поставці зазначається у накладній.

Позивачем у період з 04.04.2012 року по 11.07.2012 року було поставлено першому відповідачу товар на загальну суму 42439,80 грн.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.2012 року борг ДП "Завод ім. В.О. Малишева" КГХ складає 22135,03 грн.

Наявність заборгованості у розмірі 22135,03 грн. другим відповідачем не заперечується.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 22135,03 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Позивач просить суд стягнути з відповідачів 1251,90 грн. пені.

Суд, дослідивши матеріали справи відмовляє в задоволенні позову в цій частині, оскільки ухвалою господарського суду Харківської області по справі № 5023/10655/11 від 27.12.2011 року відносно другого відповідача порушено провадження про визнання його банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, яким забороняється стягнення пені та інших фінансових санкцій.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення провадження по справі відносно першого відповідача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відокремлений підрозділ (філія, представництво) не може виступати стороною по справі, бо є структурним підрозділом юридичної особи та не має статусу юридичної особи.

В позовній заяві в якості першого відповідача визначений відокремлений підрозділ ДП «Завод ім. В. О. Малишева» (другий відповідач) - Комбінат громадського харчування, який не має статусу юридичної особи та не може бути відповідачем по справі, що підтверджується довідкою АА № 672988 з ЄДРПОУ.

Відповідно до пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч. 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з другого відповідача на користь позивача 22135,03 грн. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідачів судові витрати на правову допомогу. Суд, дослідивши матеріали справи відмовляє позивачу, оскільки ним до матеріалів справи не надано жодного доказу на підтвердження витрат, що поніс позивач та взагалі не визначений розмір цих витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, п. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі відносно першого відповідача - Комбінат громадського харчування Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева".

Позов відносно другого відповідача - Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДР 14315629, р/р 26002000113470 у філії АТ "Укрексімбанк" м. Харків, МФО 351618) на користь Приватного підприємства "Блок" (61013, м. Харків, Щедринський квартал, 6, код ЄДР 21261845, р/р 2600131911272 в ПАТ "Діамантбанк" в м. Київ, МФО 320854) - 22135,03 грн. заборгованості та 1628,40 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 28 березня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.