Рішення

від 01.04.2013 по справі 922/503/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2013 р.Справа № 922/503/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Безпека Бізнесу. Бар"єр", м. Київ до Приватного вищого навчального закладу "Харківський інститут кадрів управління", м. Харків про стягнення 107638,55 грн., за участю представників сторін:

позивача - Паньшин С.С.

відповідача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 57638,55 грн. заборгованості, з яких: 55000,00 грн. основний борг, 2638,55 грн. три відсотки річних, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 44, укладеного між сторонами 01.11.2009 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

01.04.2013 року до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 107638,55 грн. заборгованості, з яких: 55000,00 грн. сума основного боргу, 2638,55 грн. три відсотки річних, 50000,00 збитків.

Суд, дослідивши заяву, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис представника відповідача на повідомленні про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі, з урахуванням наданих уточнень, та просив суд його задовольнити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між сторонами було укладено договір № 44 про надання послуг з охорони об'єкту від 01 листопада 2009 року.

На умовах зазначеного Договору позивач надавав відповідачу послуги з охорони об'єкту нерухомого майна - земельної ділянки та комплексу нежитлових будівель, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 15, що знаходиться у користуванні відповідача на основі свідоцтва про право власності від 02.08.2006 року.

Відповідно до пункту 1.4 Договору, охорона об'єкту здійснювалась двома цілодобовими постами.

Вартість послуг з охорони сторони визначили у протоколах узгодження договірної ціни за надання послуг охорони, а саме договірна щомісячна вартість послуг на умовах договору становила:

- з 01 листопада 2009 року - 11712,00 гривень, в тому числі ПДВ, що визначалась протоколом узгодження договірної ціни від 01 листопада 2009 р.;

- з 01.06.2010р. по 30.06.2010р. - 12712,00 гривень, в тому числі протоколом узгодження договірної ціни від 01 червня 2010р.;

- з 01.07.2010р. по 30.07.2010р. - 13712,00 гривень, в тому числі протоколом узгодження договірної ціни від 01 червня 2010р.;

- з 01.08.2010р. - 14712,00 гривень, в тему числі ПДВ, що визначалась протоколом узгодження договірної ціни від 01 червня 2010р.;

- з 01.02.2012р. - 16000,00 гривень, в тему числі ПДВ. що визначалась протоколом узгодження договірної ціни від 31 грудня 2011р.

У відповідності до пункту 3.4. Договору, оплата за Договором повинна була здійснюватись Замовником щомісячно до 5-го числа наступного місяця за розрахунковим, шляхом перерахування Замовником коштів на рахунок Виконавця.

На умовах зазначеного Договору, за період з 01 листопада 2009 року по 18 грудня 2012 року позивач фактично надав відповідачу охоронні послуги на загальну суму 542 666, 62 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач за вказаний період провів лише часткові розрахунки за фактично надані охоронні послуги, а саме сплативши суму в розмірі 481 224,00 грн.

Станом на день підписання цієї позовної заяви прострочена заборгованість основної суми боргу відповідача перед позивачем становить 61 442,62 грн.

Сторони дійшли до згоди про розірвання з 19 грудня 2012 року Договору № 44 від 01 листопада 2009 року про надання послуг з охорони об'єкту, відповідно до повідомлення про розірвання Договору від 14 грудня 2012 року.

З 19.12.2012 року сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли у зв'язку з договором, окрім оплати замовником фактично отриманих послуг з охорони та оплати штрафних санкцій у відповідності з умовами договору та умовами визначеними законодавством України.

Сторони провели звірку взаєморозрахунків за умовами Договору, та визначили що станом на момент розірвання Договору тобто станом на 18 грудня 2012 року за умовами Договору прострочена сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 61442,62 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив зобов'язання з оплати наданих послуг, відповідно до договору № 44, укладеного між сторонами 01.11.2009 року.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 55000,00 грн. основного боргу та 2638,55 грн. трьох відсотків річних обґрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 50000,00 грн. збитків, суд зазначає наступне.

Як вказує позивач, для відновлення свого порушеного права він вимушений був укласти договір від 20 вересня 2012 року №13-09-20 про надання юридичних послуг із Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Бар'єр. Безпека бізнесу", предметом якого було надання юридичних послуг а саме надання правової допомоги щодо стягнення простроченої заборгованості та інших зобов'язань у встановленому законодавством порядку з боржника - Замовника, що є відповідачем у справі та у якого виникли зобов'язання перед Приватним підприємством "Безпека бізнесу. Бар'єр", що є позивачем у справі, на умовах договору № 44 про надання послуг з охорони об'єкту від 01 листопада 2009 року, а Замовник зобов'язується провести розрахунки з Виконавцем на умовах цього Договору.

На виконання договору від 20 вересня 2012 року №13-09-20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Бар'єр. Безпека бізнесу" надав послуги позивачу в сумі 50000,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000206 від 01.03.2013р., платіжним дорученням №353 від 28.03.2013р., яке свідчить про фактичне перерахування коштів, банківська виписка по рахунку від 28.03.2013 р., яка також свідчить про фактичне перерахування коштів. Таким чином, на думку позивача, він поніс реальні збитки в сумі 50 000,00 грн., у вигляді витрат, які позивачем були зроблені для відновлення свого порушеного права відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача не може погодитись з твердженнями позивача, виходячи з наступного.

Надання правової допомоги учасникам судового процесу (склад учасників процесу визначений ст.18 ГПК України) при розгляді спорів в господарських судах передбачено, перш за все, статтею 59 Конституції України, в якій вказано, що кожен має право на правову допомогу та кожен є вільним у виборі захисника своїх прав і в даному випадку позивач використав таке право.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.11.2000 року по справі №1-17/2000 визначено, що положення частини першої ст. 59 Конституції України про те, що "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" треба розуміти як конституційне право, з метою отримання правової допомоги, вибирати захисником своїх прав, крім адвоката, ще й особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, особисто чи за дорученням юридичної особи.

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Представництво інтересів сторони у господарському суді іншими, ніж зазначено у ч. ч. 1, 2 ст. 28 ГПК України, особами не носить обов'язкового характеру і пов'язано лише з волевиявленням самої сторони.

Таким чином держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб'єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Правову допомогу можуть надавати, як адвокати, так і особи, які є фахівцями у галузі права і за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Витрати на правову допомогу, які є предметом даного спору, позивач як вже зазначалося вище відносить до збитків.

Так, відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Однак, в силу ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права закон відносить до витрат на правову допомогу.

Оскільки оплата юридичних послуг віднесена законодавством до судових витрат, то дана категорія послуг не може бути ні матеріальною шкодою, ні тим більш, збитками, з огляду на приписи ст. 225 ГК України, яка прямо вказує що саме відноситься до збитків. Оплата юридичних послуг під визначення збитків не підпадає.

Таким чином надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Бар'єр. Безпека бізнесу" позивачу юридичних послуг по захисту інтересів позивача в суді закон не відносить до збитків.

Правову позицію з цього питання викладено в постанові Верховного Суду України від 04.03.2002 р. по справі № 2/217 за позовом ТОВ "Укренергосервіс" до "Промінвестбанку" та Першого українського міжнародного банку про стягнення збитків, з яких зокрема 60000,00 грн. витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги щодо захисту своїх прав, де зазначено, що віднесення арбітражним судом до збитків витрат товариства на правове обслуговування суперечить закону, зокрема, положенням статті 203 ЦК (дійсної на час виникнення спірних правовідносин), оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюванню шкодою, що підлягала стягненню по цій справі.

Наведені вище положення законодавства дають суду підстави вважати, виходячи із правової природи судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в господарському суді, що до складу таких витрат відносяться витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, який надає правову допомогу за договором. Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 50000,00 грн. збитків заявлені без належної правової підстави і мають бути залишені без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу "Харківський інститут кадрів управління" (61105, м. Харків, Комінтернівський район, вул. Киргизька, 15, код ЄДР 34332245, р/р 26005011672 філія № 1 АТ "Регіон-банк", МФО 351975) на користь Приватного підприємства "Безпека Бізнесу. Бар'єр" (юридична адреса: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б; фактична адреса: 02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 6, код ЄДР 35199239, р/р 26007001307286 в ПАТ "АКТАБАНК", МФО 307394) - 55000,00 грн. основного боргу, 2638,55 грн. три відсотки річних та 1222,23 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 03 квітня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.