Рішення

від 05.04.2013 по справі 344/663/13- ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/663/13- ц

Провадження № 2/344/2238/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Бондарчук-Грита Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнського економіко-правничого університету» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі по день фактичного розрахунку в сумі 10 420 грн. 12 коп., стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом доприватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку в сумі 10420.12 грн., стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн., зобов'язання сплатити страхові внески до Пенсійного фонду України з серпня 2011 року по дату звільнення з роботи.

В подальшому позовні вимоги щодо сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України з серпня 2011 року по дату звільнення з роботи залишено без розгляду.

В позовній заяві зазначено, що 05.03.2012 року ОСОБА_4 був звільнений з роботи за власним бажанням. Івано-Франківським міським судом 08.06.2012 року видано судовий наказ про стягнення зприватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» в користь ОСОБА_4 нарахованої та невиплаченої заробітної плати в сумі 6882.91 грн. Дана заборгованість погашена 20.11.2012 року. А тому за вимогами ст.117 КЗпП України у позивача є право вимоги виплати йому середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який розраховано позивачем в сумі 10420.12 грн. Несвоєчасна виплата заробітної плати спричинила позивачу моральну шкоду, яку оцінює в 10000 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, з підстав зазначених в запереченні. Зокрема, відповідач зазначила, що з 24.04.2011 було порушено справу про банкрутство приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет», а з 13.10.2011 року було відкрито процедуру санації. По мірі поступлення коштів, позивачу 20.07.2012 року було виплачено заборговану заробітну плату в розмірі 3554.55 грн. за період 30.05.2012р. по 20.07.2012р. Залишок по заборгованості заробітної плати було виплачено 22.10.2012р. (а не 20.11.2012р. як зазначено в позовній заяві), затримка якої пов'язана з вимогою відповідача повернути позивачем в рахунок недоплаченої суми ноутбук закладу, що останнім забрано, на суму 3480 грн. Вважає також, що заподіяння моральної шкоди підприємством-банкрутом, не доведено позивачем.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Івано-Франківським міським судом 08.06.2012 року було видано судовий наказ про стягнення зприватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» в користь ОСОБА_4 нарахованої та невиплаченої заробітної плати в сумі 6882.91 грн., судовий наказ набрав чинності 25.07.2012 року (а.с.9).

Судом встановлено, що заборгованість за червень 2011 р. по березень 2012р., після видачі судового наказу, погашалася відповідачем в користь ОСОБА_4 наступним чином: видатковими касовими ордерами від 06.07.2012р. №161 - 889.14 грн, від06.07.2012р. №160 - 483.28 грн, від 18.07.2012р. №167 - 2000 грн. та 29.10.2012 року платіжним дорученням №11164 ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції було повернуто 3410.49 грн., дане платіжне доручення проведено банком 20.11.2012 року (а.с.10, 60-61).

Суд вказує на те, що дана заборгованість в повному обсязі погашена 20.11.2012 року.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. А тому, за вимогами ст.117 КЗпП України у позивача є право вимоги виплати йому середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до указаних норм та роз'яснень, які містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середнього заробітку суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р.№100 (із наступними змінами та доповненнями).

Так, за п. 8 указаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Сума заборгованості розрахована позивачем в розмірі 10420.12 грн.

05.03.2012 року ОСОБА_4 був звільнений з роботи за власним бажанням (а.с.8).

Кількість робочих днів з 06.03.2012р. по 20.11.2012 р. становить - 178 днів робочих днів: березень 2012р.- 19, квітень - 20, травень - 20, червень - 19, липень - 22, серпень - 22, вересень - 20 жовтень - 23, листопад -13 робочих днів.

Відповідно довідки №06-04-14 про доходи ОСОБА_4, виданої відповідачем 15.05.2012 року (а.с.11) середня заробітна плата позивачаза два повні робочі місяці перед звільненням з роботи становила 1200 грн. за січень місяць 2012 року та 1200 грн. за лютий місяць. Щоденний заробіток становить 58.54 грн. (1200грн. + 1200грн. = 2400 грн.: 2 : 20.5 роб. дні).Вимушений прогул становить 178 робочих дні. Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 10420.12 грн. (178 х 58.54) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.03.2012р. по 20.11.2012 року, тобто до дня фактичного розрахунку.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що по мірі поступлення коштів, позивачу виплачувалась заробітна плата, а залишок по заборгованості заробітної плати було виплачено 22.10.2012р. (а не 20.11.2012р. як зазначено в позовній заяві), затримка якої пов'язана з вимогою відповідача повернути позивачем в рахунок недоплаченої суми ноутбук закладу, що останнім забрано, на суму 3480 грн.

Суд зазначає, що судовий наказ, виданий Івано-Франківським міським судом 08.06.2012 року про стягнення з приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» в користь ОСОБА_4 нарахованої та невиплаченої заробітної плати в сумі 6882.91 грн., який набрав чинності 25.07.2012 року, зобов'язував відповідача сплати грошові суми, а не частково погасити борг майном. Вимога відповідача повернути позивачем в рахунок недоплаченої суми ноутбук на суму 3480 грн., що останнім було затримано в поверненні установі, в якій ОСОБА_4 працював, то дані правовідносини повинні були врегульовуватись в іншими вимогами, а не в рахунок погашення заробітної плати, яка виплачується працівникам в грошовому еквіваленті, а не майном.

Окрім того, суму заборгованості по заробітній платі позивачем отримана, як вже зазначено вище, 20.11.2012 року.

Що стосується позовної вимоги щодо завданої позивачу моральну шкоду, яку він оцінює в 10000 грн., суд зазначає наступне.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 2371КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 2371 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 2371КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошовихсум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, в тому числі невиплати належних йому грошових сум, відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 2371КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Відповідну правову позицію визначено постановою від 25 квітня 2012 р. № 6-23 цс 12 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій зазначено, щоКЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи.Отже, компенсація завданої моральної шкоди має самостійне юридичне значення.

Проте, оцінюючи розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн. позивач зазначає, що через несвоєчасний розрахунок по заробітній платі виникла в нього неможливість сплати комунальних витрат, купівлі ліків, пов'язаних з лікуванням хвороби серця, стенокардією та ішемічною хворобою (а.с.15-20,65), користування кредитною карткою з нарахуванням відсотків (а.с.21-33).

При цьому, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості, тому суд вважає, що завдана моральна шкода підлягає компенсації грошима в розмірі 1000 грн., і ця моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із порушенням трудових прав, а саме несвоєчасної виплати заробітної плати. При цьому, суд також враховує, що звільнившись 05.03.2012 року з приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет» за власним бажанням, ОСОБА_4 того ж дня працевлаштувався у приватне підприємство, що підтверджується записами трудової книжки (а.с.8), а тому обґрунтування щодо вимушеного використання кредитної картки з нарахуванням відсотків не заслуговують на увагу суду.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання, оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення кожної особи до суду за захистом свого особистого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.3, 15 ЦК України, ст.117, 233, 2371 КЗпП України, керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет», код ЄДРПОУ 14257754, юридична адреса: вул. Мельничука, 14 м. Івано-Франківськ в користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає по АДРЕСА_2, середній заробіток за весь час затримки розрахунку по заробітній платі по день фактичного розрахунку в сумі 10420,12 грн.

Стягнути з приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет», код ЄДРПОУ 14257754, юридична адреса: вул. Мельничука, 14 м. Івано-Франківськ в користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає по АДРЕСА_2, компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з приватного вищого навчального закладу «Західноукраїнський економіко-правничий університет», код ЄДРПОУ 14257754, юридична адреса: вул. Мельничука, 14 м. Івано-Франківськ, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 229 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Польська М.В.