Рішення

від 27.03.2013 по справі 5011-11/8235-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-11/8235-2012 27.03.13

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва

до Приватного підприємства "Небо-К94"

про стягнення 44 143, 03 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Уманська О.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Небо-К94" про стягнення суму боргу з урахуванням пені та 3 % річних в розмірі 44 143, 03 грн., з яких: 40 222, 14 грн., - основний борг, 637, 47 грн. - 3 % річних та 3 283, 03 грн. - пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг з холодного водопостачання та водовідведення за період з січня 2009 року до березня 2012 року включно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2012 року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить стягнути з Приватного підприємства "Небо-К94" 54 486, 90 грн., з яких 40 354,67 грн. основного боргу, 3 350, 39 грн. 3% річних, 3 123, 46 грн. пені та 7 658, 38 грн. інфляційних втрат.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що Приватним підприємством "Небо-К94" встановлені лічильники холодної води, які опломбовані Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва, в той час як позивач продовжує надсилати платіжні вимоги з розміром плати за комунальні послуги без врахування показників лічильника.

Також відповідач вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення плати за утримання прибудинкової території, оскільки такі послуги не надавались та договір № 1 про надання комунальних послуг від 02.10.200 р. не має додатку, яким би встановлювалась плата за утримання прибудинкової території та вивіз сміття.

Крім того, відповідач зазначає, що 01.11.2010 р. між сторонами укладено договір про надання комунальних послуг № 0136, пункт 4.3. додатку № 1 до якого передбачає, що розрахунок вартості водопостачання та водовідведення проводиться щомісячно згідно з лічильником.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 у справі № 5011-11/8235-2012 призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи.

При цьому, відповідач подав клопотання про застосування до позовних вимог Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва позовної давності, у зв'язку з чим відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з січня до червня 2009 року.

18.01.2013 р. до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 5011-11/8235-2012 без висновку експертизи, у зв'язку з нездійсненням відповідачем попередньої оплати вартості експертного дослідження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2013 р. поновлено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.02.2013 р. за участю представників сторін.

Розпорядженням від 05.02.2013 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5011-11/8235-2012 та згідно автоматизованої системи документообігу передано на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2013 р. справу № 5011-11/8235-2012 призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.02.2013 за участю представників сторін.

Розгляд даної справи відкладено в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. постанови Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відповідно до п. 3.11. постанови Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, об'єднання позовних вимог, зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України та зазначені в цій постанові.

В той же час, у заяві про уточнення позовних вимог позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 7 658, 38 грн., яка не заявлялась у позовній заяві, що нормами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

З огляду на вищевикладене, суд розцінює вищезазначену заяву позивача як збільшення розміру позовних вимог у певній частині та приймає до розгляду в частині збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

При цьому, суд відмовляє позивачу у задоволенні заяви в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 7 658, 38 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 27.03.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2006 р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва та Приватним підприємством "Небо-К94" укладено договір про надання комунальних послуг № 1 № 0136, за умовами якого позивач зовов'язався надавати послуги з постачання холодної води та водовідведення, опалення, вивозу сміття на нежиле приміщення (загальна площа 50 кв.м.) по вул. Матеюка, 13-а у місті Києві.

Відповідно до п. 2.1. договору відповідач зобов'язаний щомісячно та в повному обсязі сплачувати на розрахунковий рахунок позивача плату за надані комунальні послуги в термін до 20 числа наступного за календарем місяця.

Відповідно до п.п. 8.1., 8.2. договору строк його дії встановлено з 02.10.2006 р. до 02.10.2007 р. з можливістю його пролонгації на наступний період на тих же самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії не надійде заява про розірвання договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору від 02.10.2006 р. вартість теплової енергії та центрального опалення здійснюється згідно виставлених рахунків за площу 50 кв.м.; розмір плати за водопостачання та водовідведення у разі наявності лічильника визначається за показанням лічильника та у разі відсутності лічильника - за показниками лічильника на вводі в будівлю за мінусом суми витрат води мешканцями, орендарями та власниками, що мають прямі угоди з Акціонерною компанією «Київводоканал» - 80 % від загальної кількості спожитої води на будинок; за утримання прибудинкової території відповідач сплачує 49, 52 грн. та 4, 52 грн. - за вивіз сміття.

01.11.2010 р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва та Приватним підприємством "Небо-К94" укладено договір про надання комунальних послуг № 0136, за умовами якого позивач зобов'язався надавати комунальні послуги, що полягають у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням та опаленням у нежилому приміщенні (загальна площа 50 кв.м.) по вул. Матеюка, 13-а у місті Києві.

Відповідно до п.п. 2.1.2., п. 3.3. договору та додатку № 1 відповідач зобов'язаний в термін до 20 числа кожного місяця перераховувати на розрахунковий рахунок позивача плату за отримані комунальні послуги.

Згідно з п. 4.4. договору у випадку несвоєчасної спати за комунальні послуги відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5 %.

Відповідно до п.п. 8.1., 8.2. договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.10.2011 р. Якщо жодна зі сторін за місяць до кінця дії договору не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, договір вважається пролонгованим на наступний строк на тих самих умовах.

У відповідності до додатку № 1 до договору № 0136 від 01.11.2010 р. нарахування плати за теплову енергію на центральне опалення виконується згідно розрахункового договірного теплоспоживання на будівлю, пропорційно опалювальної викупленої площі, по тарифах, встановлених Київською міською державною адміністрацією з проведенням перерахунку в наступному місяці згідно з документами про спожиту енергію, наданих Акціонерною компанією «Київенерго»; оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється на підставі показників лічильника.

Як встановлено судом, 01.07.2009 р., Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва складено акт обстеження приміщення по вул. Матеюка, 13 у місті Києві, у якому, зазначається що у вказаному приміщенні встановлено лічильник холодного водопостачання.

Про опломбування лічильника зазначається також в листі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва № 08-2059 від 06.07.2009 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору щодо оплати послуг з холодного водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з січня 2009 року до березня 2012 включно у розмірі 40 354, 67 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

За умовами договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату комунальних послуг за договором до 20-го числа, наступного за звітним.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Небо-К94" заборгованості за послуги з холодного постачання та водовідведення за період з січня 2009 року до березня 2012 року, що становить 40 354, 67 грн.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За приписами ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до вимог Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва про стягнення заборгованості за період з січня 2009 року до червня 2009 року, а позивачем, в свою чергу, не надано суду доказів, які б свідчили про поважність причин пропущення ним такого строку, суд вважає за необхідне застосувати позовну давність та відмовити у задоволені позову в частині стягнення заборгованості за послуги з холодного водопостачання та водовідведення, які надавались в період з січня до травня 2009 року на суму 14 734, 75 грн.

При цьому, суд відзначає, що за умовами договору строк оплати послуг, наданих у червні 2009 року, настав у липні 2009 року (до 20-го числа), а відтак - з огляду на звернення позивача до суду 13.06.2012 р. (календарний штамп поштової установи), позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за червень не сплинула.

Як вбачається з розрахунків позивача, здійснених на підставі табуляграм у розмірі 80 % від загальної кількості спожитої води на будинок відповідно до умов договору від 02.10.2006 р. та за показниками лічильників за договором 01.11.2010 р. розмір заборгованості відповідача за послуги з холодного водопостачання та водовідведення за період з червня 2009 року до березня 2012 року включно становить 25 619, 92 грн.

Разом з тим, відповідачем факт наявності у нього заборгованості за вищеназвані послуги належними та допустимими доказами не спростовано та не надано документального підтвердження належного виконання договорів від 02.10.2006 р. та від 01.11.2010 р. щодо оплати послуг холодного водопостачання та водовідведення.

В той же час відповідачем факт забезпечення приміщення по вул. Матеюка, 13-а у місті Києві холодною водою та здійснення водовідведення відповідачем не оспорюється.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 350, 39 грн. - 3 % річних за період з лютого 2009 року до червня 2012 року, а також 3 123, 46 грн. - пені за період з січня 2012 року до червня 2012 року.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем порушено зобов'язання в частині терміну оплати послуг з холодного водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення Приватного підприємства "Небо-К94" до відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Разом з тим, у відповідності до ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За змістом ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Тож, з огляду на те, що відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості, суд дійшов висновку про застосування позовної давності також і до додаткових вимог.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних від простроченої суми за період з лютого 2009 року до 13.06.2012 р. що становить 167, 92 грн.

Що ж до вимог про стягнення пені, суд відзначає, що за змістом норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України право на нарахування штрафних санкцій, зокрема, пені виникає з моменту виникнення прострочення грошового зобов'язання та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відтак - у даному випадку право на нарахування пені у позивача виникло з лютого 2009 року.

В той же час позивач нараховує пеню за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання з січня 2012 року до червня 2012 року, що не відповідає вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що позивачем не заявлено вимог про стягнення пені за період з лютого 2009 року, коли виникло прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, а нарахування пені за період з січня 2012 року до червня 2012 року - поза межами позовної даності, встановленої статтею 258 Цивільного кодексу України, суд відмовляє у задоволені вимог про стягнення пені у повному обсязі.

За таких обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме - заборгованість у розмірі 25 619, 92 грн. та 3 182, 47 грн. - 3 % річних.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Небо-К94" (02156, м. Київ, вул. Матеюка, 13-А, код ЄДРПОУ 34344198), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 31776030) заборгованість у розмірі 25 619, 92 (двадцять п'ять тисяч шістсот дев'ятнадцять грн. 92 коп.) грн., 3 182, 47 (три тисячі сто вісімдесят дві грн. 47 коп.) грн. - 3 % річних та 850, 80 (вісімсот п'ятдесят грн. 80 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.04.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.