Постанова

від 02.04.2013 по справі 5002-24/518-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Справа № 5002-24/518-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Антонової І.В.,

Воронцової Н.В.,

за участю представників сторін:

прокурор: Алісов Олег Володимирович, посвідчення № 005827 від 25.09.2012 року, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

представник позивача: не з'явився, Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим;

представник відповідача: не з'явився, Войківська сільська рада;

представник відповідача: не з'явився, обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси";

розглянувши апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 05.11.2012 у справі №5002-24/518-2012

за позовом Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим

до Войківської сільської ради,

Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси"

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ :

Керченський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим з позовом до Войківської сільської ради про визнання недійсним рішення Войківської сільської ради № 3/32-5 від 30.07.2009 року „Про передачу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси" для житлового будівництва в с. Курортне, Ленінського району Автономної Республіки Крим", грошова оцінка якої становить 7 292 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевіркою, що до додержання вимог земельного законодавства, проведеною Керченською природоохоронною прокуратурою, було встановлено, що рішення Войківської сільської ради № 3/32-5 від 30.07.2009 року „Про передачу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси" для житлового будівництва в с. Курортне, Ленінського району Автономної республіки Крим" прийнято всупереч вимогам статей 41, 121, 123 Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 травня 2012 року, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси" залучений до участі у справі у якості іншого відповідача.

21 червня 2012 року ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим по справі № 5002-15/518-2012 клопотання прокурора про заміну позивача залишено без задоволення, позов Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора залишено без розгляду.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 серпня 2012 року по справі № 5002-15/518-2012 апеляційну скаргу Керченського природоохоронного прокурора задоволено, ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2012 року у справі № 5002-15/518-2012 скасовано. Справу № 5002-15/518-2012 передано на розгляд господарському суду Автономної Республіки Крим, замінено позивача - Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим на Державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим.

Рішенням господарського суду Автономній Республіки Крим від 05 листопада 2012 року позов Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора задоволено. Визнано недійсним рішення Войківської сільської ради № 3/32-5 від 30.07.2009 року „Про передачу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси" для житлового будівництва в с. Курортне, Ленінського району Автономної республіки Крим". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що на момент набрання чинності Земельним Кодексом України від 01.01.2002 року, Закон України „Про кооперацію" ще не був прийнятий, а правовий статус житлово-будівельного кооперативу, порядок його створення регламентувались виключно Житловим Кодексом УРСР. У зв'язку з чим Обслуговуючий кооператив „Житлово-будівельний кооператив „Азав Ялиси" не відповідає ознакам житлово-будівельного кооперативу згідно Житлового кодексу УРСР, тому положення статті 41 Земельного Кодексу на нього поширені бути не можуть. Крім того, надання значних за площею земельних ділянок (5га) безоплатно у власність кооперативу прямо суперечить інтересам відповідної територіальної громади, оскільки не призведе до досягнення соціального ефекту у вигляді покращення житлових умов членів територіальної громади, одночасно це призведе до ослаблення економічних основ місцевого самоврядування, адже територіальна громада недоотримає кошти у вигляді орендної плати або плату за покупку земельних ділянок.

Не погодившись з рішенням суду, обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси" звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси" мотивована неправильним застосуванням господарським судом норм матеріального права. Так, обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси" у апеляційній скарзі вказує на те, що господарським судом Автономної Республіки Крим не вірно дана оцінка ст. 41 Земельного кодексу України, не враховані вимоги діючого законодавства, що регулює діяльність кооперативів, а саме Закон України «Про кооперацію» № 1087 від 10 липня 2003 року, який і регулює правові, організаційні, економічні та соціальні засади функціонування кооперації в Україні. В обґрунтування своєї апеляційної скарги заявник наводить ряд інших нормативно-правових актів, що дають визначення поняттю, порядку реєстрації, які на його думку повинні були взяті до уваги при прийнятті рішення судом першої інстанції.

Посилаючись на лист Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 03 жовтня 2005 року, «Про державну реєстрацію житлово-будівельних та гаражних кооперативів», апелянт вказує, що реєстрація кооперативів здійснюється в порядку, визначеному Законом України від 15 травня 2005 року № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а питання щодо внесення на затвердження органів місцевого самоврядування про реєстрацію житлово-будівельних кооперативів та їх статутів згідно з цим законом не необов'язково.

При цьому, заявник апеляційної скарги вважає, що з 1 січня 2002 року, тобто з моменту початку дії Земельного кодексу України, до 27 серпня 2003 року - моменту початку дії Закону України Закону України № 1087 «Про кооперацію», ст. 41 ЗК України припускала можливість безоплатної передачі землі кооперативам, які вже утворені, в тому числі з урахуванням Житлового Кодексу України. А з 28 липня 2003 року, при тлумаченні ст. 41 ЗК України, необхідно дотримуватися Закону України № 1087 «Про кооперацію», тим паче що в ст. 41 VII розділу прикінцевих та перехідних положеннях цього Закону міститься обов'язкова вимога до кооперативів, які створені до вступу в силу цього Закону на протязі одного року привести свої устави зміни згідно з цим Законом. У зв'язку з цим вимоги, які були закріплені в законодавстві, які втратили законної сили щодо створення житлово-будівельних кооперативів при органах місцевого самоврядування та перебування членів кооперативу на квартирному обліку є такими, що не відповідають чинному законодавству.

Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що проект рішення разом з проектом землеустрою пройшов експертизу Республіканського комітету земельних ресурсів АР Крим та отримав позитивний висновок. Даний висновок, в інтересах якого поданий позов, не було відмінено, а тому дійсне на даний час.

До цього ж, посилання суду на прийняту постанову Окружного адміністративного суду від 22 серпня 2011 року по справі № 2а-5002/11/0110/7 заявник вважає не коректним, оскільки юридичне обґрунтування стосовно неправомірного, з точки зору суду, затвердження архітектором проекту землеустрою земельної ділянки, яка знаходиться в 2-км зоні прибережної захисної смуги моря, яке лягло в основу цієї постанови в предметі позову прокурора не міститься.

Вищенаведене, на думку другого відповідача, призвело до неправильного прийняття рішення судом першої інстанції, тому воно підлягає скасуванню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 січня 2013 року апеляційна скарга обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівельний кооператив „Азав Ялиси" прийнята у складі колегії: головуючий суддя Проценко О.І., судді: Воронцова Н.В., Котлярова.Л.Е., та призначена до розгляду на 05 лютого 2013 року о 15 год. 00 хв.

05 лютого 2013 року від представника Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси" на адресу суду надійшло клопотання, про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю участі його представника у судовому засіданні.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2013 року слухання справи відкладено на 12 березня 2013 року у зв'язку з неможливістю участі представника в судовому засіданні.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 березня 2013 року, у зв'язку з відпусткою судді Котлярової О.Л. здійснено її заміну на суддю Антонову І.В.

Пунктом 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 року № 3) зазначено, що заново розгляд справи починається в разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження строку розгляду справи здійснюється господарським судом у будь-який з наведених далі способів шляхом зазначення у відповідній ухвалі: а) кількості днів, на який продовжено строк, або б) певної дати.

Таким чином, була здійснена заміна судді у складі колегії з розгляду даної апеляційної скарги, перебіг процесуального строку вирішення даного спору починається заново, а саме з 12 березня 2013 року.

В судове засідання, яке було призначене на 12 березня 2013 року, представники Войківської сільської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси" не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 березня 2013 року слухання справи відкладено на 02 квітня 2013 року, у зв'язку з неявкою сторін.

02 квітня 2013 року в судовому засіданні прийняв участь прокурор, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2012 залишити без змін. Інші сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

02 квітня 2013 року від Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси" на адресу суду надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання.

Однак, судова колегія вважає, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки по-перше, відповідачем не надано суду доказів неможливості представнику відповідача прийняти участь у судовому засіданні, по-друге, відповідач є юридичною особою та мав можливість направити іншого представника для участі у судовому засіданні.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо явка цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність не з'явившихся сторін.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

30 липня 2009 року Бойківською сільською радою було прийнято рішення №3/32-5 «Про передачу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» для житлового будівництва в с. Курортне, Ленінського району Автономної Республіки Крим», грошова оцінка земельної ділянки якої становить 7 292 000,00 грн.

Вказаним рішенням затверджено проект землеустрою по відводу земельної ділянки площею 5,0000 га у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» для житлового будівництва в с. Курортне, Ленінського району Автономної Республіки Крим за рахунок земель, які не передані у власність або постійне користування у межах населених пунктів Бойківської сільської ради з встановленням категорії земель у відповідності зі статтею 19 Земельного кодексу України - землі житлової та громадської забудови, з встановленням цільового використання землі - землі житлових, земельно-будівельних кооперативів, код 1.9.

Зазначеним рішенням передано безоплатно у власність Обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» для будівництва в с. Курортне Ленінського району Автономної Республіки Крим кадастровий номер 0122781600:04:001:0163 площею 5,0000 га за рахунок земель, які не передані у власність або постійне користування у межах населених пунктів Бойківської сільської ради, в тому числі угіддя. відкриті землі без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом, інші землі (71).

Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив «Азав Ялиси» отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серія ЯИ № 503636 (т. І,а.с, 12).

Прокурор вважає, що у статті 41 Земельного кодексу України використовується термін саме житлово-будівельний кооператив, а не обслуговуючий кооператив, утворення та діяльність першого регулюється спеціальною нормою Житлового кодексу УРСР. Відповідно до глави 5 Житлового кодексу УРСР визначено спеціальний суб'єктний склад учасників житлово-будівельного кооперативу та визначено роль органів державної влади та місцевого самоврядування по реалізації функції держави по забезпеченню нужденних у житлі осіб у певній місцевості. Тому на думку прокурора затвердження проекту землеустрою та передання безоплатно земельної ділянки площею 5,000 га у власність кооперативу на підставі статті 41 Земельного кодексу України, не відповідає вимогам зазначеної статті та нормам Житлового кодексу УРСР, суперечить засадам діяльності жилого-будівельних кооперативів та діяльності держави у забезпеченні громадян житлом. Це стало підставою для звернення до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави, в особі Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, з відповідним позовом про визнання недійсними оспорюваного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, присутнього у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального, процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.

Згідно статті 29 Господарського процесуального кодексу України та статті 36-1 Закону України „Про прокуратуру" прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за заявою інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів держави.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

У рішенні Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08 квітня 1999 року про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Також, вказаним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Положенням "Про Державну інспекцію сільського господарства України", затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011, встановлено, що Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

А в силу статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до статті 6 цього Закону, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать: а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Згідно пункту 4 Положення про державну інспекцію сільського господарства в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №770 від 23.12.11, держсільгоспінспекція здійснює нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у тому числі за веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель, дотримання вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування та інше.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" від 23.02.2012 р., повноваження щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель передані до Державної інспекції сільського господарства України, яка згідно ч. 4 Тимчасового положення про Державну інспекцію сільського господарства України від 06.01.2012 р. № 26, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

Таким чином, Державна інспекція сільського господарства в АР Крим є органом, що представляє державу у спірних правовідносинах.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що звернення із позовом в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в АР Крим відноситься до повноважень прокуратури, які передбачені діючим законодавством.

Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним рішення Войківської селищної ради № 3 /32-5 від 30.07.2009 „Про передачу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси" для житлового будівництва в с. Курортне, Ленінського району Автономної Республіки Крим", грошова якої становить 7 292 000,00 грн.

Згідно ст. 13 Конституції України - земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу.

Відповідно до ст. 14 Конституції України Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 1 статті 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України, кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях.

Частиною 2 статі 6 Закону України "Про кооперацію" від 10.07.2003 року №1087-ІV, який набув чинності з 27.08.2003 року, визначено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі; а за напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Науково-практичним коментарем до ст.137 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що безумовно, основним видом кооперації, що задовольняє житлово-побутові потреби своїх членів, залишаються ЖБК. При цьому дані кооперативи нині можна поділити на два види: такі, що створюються громадянами при сприянні органів місцевого самоврядування або заінтересованих юридичних осіб, та такі, що організуються громадянами та (або) юридичними особами самостійно. У першому випадку, як правило, до членів кооперативу приймаються громадяни, що потребують поліпшення житлових умов, у другому усі витрати покладаються на членів конкретного кооперативу.

Як в своєму рішенні зазначено судом першої інстанції, Земельний кодекс України в цілому, та стаття 41 Земельного кодексу України зокрема, набули чинності з 01 січня 2002 року, в той час як Закон України "Про кооперацію" був прийнятий 10.07.2003 року, а набув чинності з 27.08.2003 року.

З вищевказаного вбачається, що Закон України «Про кооперацію» був прийнятий значно пізніше Земельного кодексу України.

Тому, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, що на момент прийняття розробки та прийняття положень Земельного кодексу України, зокрема ст. 41, законодавець виходив з правової термінології, яка існувала на момент прийняття Земельного кодексу України та була закріплена в нормах чинного на той момент законодавства, а тому вважає неспроможними доводи заявника апеляційної скарги щодо невірного оцінювання судом першої інстанції статті 41 Земельного Кодексу України.

До того ж судова колегія звертає увагу на те, що діючим законодавством не передбачено, що з прийняттям та набранням законної сили Закону України «Про кооперацію» дія Житлового кодексу Української РСР припиняється, а поширення її норм на порядок утворення та діяльності житлово-будівельних кооперативів зупиняється. Тому такі припущення апелянта у своїй апеляційній скарзі, судом приймаються як необґрунтовані та недоведені.

Оскільки стаття 41 Земельного кодексу України, яка передбачає передачу житлово-будівельним (житловим) земельних ділянок для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність, та була застосована при винесенні рішення Войківського сільської ради № 3/32-5 від 30 липня 2009 року, судова колегія погоджується з тлумаченням суду першої інстанції статті 41, що за таких обставин, її положення повинні були б поширюються виключно на житлово-будівельні кооперативи, які повністю відповідають ознакам, наведеним в спеціальних нормах Житлового кодексу УРСР.

Так, відповідно до Житлового кодексу УРСР житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України.

Згідно статей 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті.

Згідно статті 36 Житлового кодексу УРСР облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Відповідно до статті 134 Житлового кодексу УРСР на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлене законодавством Союзу РСР і Української РСР) і потребують поліпшення житлових умов.

В пункті 1.1 та 2.1.1. Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів, а саме: забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком, (будинками).

Статтею 137 Житлового кодексу Української РСР та розділу І Примірного статуту, житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Рішення про організацію кооперативів при підприємствах, установах, організаціях приймається з урахуванням пропозицій трудовий колективів.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, зареєстрованого в установленому порядку (ч.5 Кодексу та п. 5 розділу І Примірного статуту).

Як вбачається зі статуту, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси" був заснований трьома громадянами - Гафаровим Ш.І., Аджихаліловим О.М., Сейдаметовим С.Р. (т. 1, а.с. 28).

Як видно з матеріалів справи, Обслуговуючий кооператив „Житлово-будівельний кооператив „Азав Ялиси" за організаційно-правовою формою не має ознак та не відноситься до житлово-будівельних кооперативів, оскільки його створено без додержання вимог вищевказаного законодавства. На момент подання Обслуговуючому кооперативу земельної ділянки пл. 5,0 га у власність, його засновниками були троє фізичних осіб. Відповідно п. 3 розділу І Примірного статуту, число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у житловому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва.

Згідно статуту Обслуговуючого кооперативу „Житлово-будівельний кооператив „Азав Ялиси", кооператив є юридичною особою, що утворена фізичними особами, які добровільно об'єдналися для ведення сумісної діяльності з метою планування, забудови земельних ділянок кооперативу, забезпечення житлом членів кооперативу. При цьому, статутом, до складу засновників якого входить лише троє фізичних осіб - Гафаров Ш.І,, Аджихалілов О.М., та Сейдаметов С.Р., не визначено кількості земельних ділянок, які заплановані для індивідуального житлового будівництва.

Відповідачем до матеріалів справи надані протоколи загальних зборів кооперативу № 6 від 30.06.2009 року, згідно з яким загальний склад кооперативу складає 28 фізичних осіб, та протокол №7 від 15.09.2009 року, згідно з яким кількість членів кооперативу збільшена до 32 осіб (т. 2, а.с. 89-93).

Але доказів того, що вказані особи перебувають на квартирному обліку та потребують поліпшення житлових умов, до матеріалів справи не надано, не зважаючи на неодноразові витребування доказів за ухвалами суду апеляційної інстанції від 05 лютого 2013 року та 12 березня 2013 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист Войківської сільської ради № 828/02-20 від 17.10.2011 року, згідно з яким Керченському природоохоронному прокурору повідомлено, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси" при виконкомі Войківської сільської ради не зареєстрований, з членів даного кооперативу на квартирному обліку при виконкомі знаходиться лише одна особа - Аджихалілов О.М. (т. 1, а.с. 13).

Копію генерального плану планування та забудови с. Курортне також до матеріалів справи не надано, незважаючи на витребування суду.

Таким чином, фактичні обставини щодо учасників кооперативу, які не потребували поліпшення житлових умов, дозволяють суду апеляційної інстанції дійти обґрунтованого висновку, що кооператив, отримавши на безоплатній основі земельні ділянки, не мав подальшого наміру поліпшувати житлові умови членів кооперативу та виконувати встановлені рішенням місцевої ради зобов'язання. Зазначені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги щодо невірної оцінки судом першої інстанції обставин справи та невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 14 березня 2013 року по справі № 5002-22/1870-2012.

Згідно частин 5, 7 статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визнавати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Майнові операції, які здійснюються органам місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Безоплатне відчуження земель комунальної власності є виключенням із загального правила, встановленого в статті 134 ЗК України, та повинно бути компенсоване досягненням певної соціальної мети, в даному випадку - забезпеченням громадян, які проживають на території Бойківської сільської ради, які потребують поліпшення житлових умов, житлом.

Тому, у зв'язку з тим, що Обслуговуючий кооператив „Житлово-будівельний кооператив „Азав Ялиси" не відповідає ознакам житлово-будівельного кооперативу згідно Житлового кодексу УРСР, положення статті 41 Земельного Кодексу на нього поширені бути не можуть. Крім того, надання значних за площею земельних ділянок (5га) безоплатно у власність кооперативу прямо суперечить інтересам відповідної територіальної громади, оскільки не призведе до досягнення соціального ефекту у вигляді покращення житлових умов членів територіальної громади, одночасно це призведе до ослаблення економічних основ місцевого самоврядування, адже територіальна громада недоотримає кошти у вигляді орендної плати або плату за покупку земельних ділянок.

Також судова колегія, як і суд першої інстанції приймає до уваги постанову Окружного адміністративного суду АРК від 22 серпня 2011 року по справі № 2а-5002/11/0110/7, згідно якої визнані противоправними дії відділу містобудування та архітектури Ленінської райдержадміністрації щодо погодження № 421 від 22 серпня 2009 року до проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 5 га Обслуговуючому кооперативу „Житлово-будівельний комплекс „Азав Ялиси" у власність для житлової та садибної забудови у с. Курортне Бойківської сільської ради на відстані 200 метрів від Азовського моря (т.1 а.с. 19-20), оскільки вважає, що ця обставина має значення для правильного і всебічного розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з доводами прокурора та висновком господарського суду, що оскаржуване рішення Войківської селищної ради № 3/32-5 від 30.07.2009 було прийняте всупереч діючому законодавству.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе наведене вище та оцінюючи усі обставини по справі у їх сукупності, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, та вважає, що вимоги Обслуговуючому кооперативу „Житлово-будівельний комплекс „Азав Ялиси", викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, рішення суду першої інстанції прийнято при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, підстави для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2012 року відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючому кооперативу „Житлово-будівельний комплекс „Азав Ялиси" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2012 року у справі № 5002-24/518-2012 року - залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді І.В. Антонова

Н.В. Воронцова

Розсилка:

1. Керченський міжрайонний природоохоронний прокурор

(вул. К. Маркса, 28, м. Керч, 98300)

2. Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим

(вул. Севастопольська, 48/1, м. Сімферополь, 95015)

3. Войківська сільська рада

(вул. Шосейна, 10, с. Войкове, Ленінський район, АРК, 98221)

4. Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Азав Ялиси"

(вул. Керченська, 10, Войкове, Ленінський район, АРК, 98221)

5. Прокуратура міста Севастополя

(вул.Павліченко,1, Севастополь)