Рішення

від 06.02.2013 по справі 14/128-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р. Справа № 14/128-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Макоцьоба Ю. А. (довіреність № 7 від 09.01.2013 р.);

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліа", м. Вишгород

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Північного державного регіонального геологічного підприємства „Північгеологія", м. Київ;

2) Державного підприємства „Українська геологічна компанія", м. Київ;

про стягнення 77 066, 31 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

РВ ФДМУ по Київській області звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Ліа" про стягнення 62 733, 75 грн. основної заборгованості, 6 012, 17 грн. пені, 6 273, 38 грн. штрафу, 2 047, 01 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 20.08.2009 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.12.2012 р. порушено провадження у справі № 14/128-12 за позовом РВ ФДМУ по Київській області до ТОВ „Ліа" про стягнення 77 066, 31 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 16.01.2013 р. Також, даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - ПДРГП „Північгеологія".

10.01.2013 р. до канцелярії суду від третьої особи надійшла заява № 03 від 09.01.2013 р. про заміну сторони, у якій третя особа просить суд замінити її на Державне підприємство „Українська геологічна компанія", оскільки останнє станом на час звернення позивача із даним позовом до відповідача в господарський суд Київської області є балансоутримувачем майна, що є предметом договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 20.08.2010 р., укладеного між позовом РВ ФДМУ по Київській області та ТОВ „Ліа".

10.01.2013 р. до канцелярії суду від ДП „Українська геологічна компанія" надійшла заява № 1-07 від 10.01.2013 р. про заміну сторони, у якій підприємство просить суд залучити її в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки підприємство станом на час звернення позивача із даним позовом до відповідача в господарський суд Київської області є балансоутримувачем майна, що є предметом договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 20.08.2010 р., укладеного між позовом РВ ФДМУ по Київській області та ТОВ „Ліа".

16.01.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 06.02.2013 р. Також, даною ухвалою суду допущено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - ДП „Українська геологічна компанія".

06.02.2013 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили, документи, витребувані судом, надали.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, згідно умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне індивідуально визначене майно, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 23614152, виданого КП Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації" від 18.08.2009 р., а саме складське приміщення - літера „Е" вартість - 5 433, 00 грн., інкубаційний цех - літера „Є" вартість - 57 272, 00 грн., котельня інкубаційного цеху - літера „Ж" вартість - 746, 00 грн., будинок вахтової зміни - літера „П" вартість - 23 302, 00 грн., водонапірна башта „ІІІ" вартість - 11 926, 00 грн., свердловина „ІV" вартість - 4 741, 00 грн., басейн „V" вартість - 5 780, 00 грн., ворота „1" вартість - 588, 00 грн., що становить 7/20 частин об'єкта нерухомого майна,розміщене за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Толокунь, вул. Леніна, 52 а, що перебуває на балансі ПДРГП „Північгеологія" вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.05.2009 р. і становить за незалежною оцінкою 520 530 грн.

Згідно п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою - розміщення буфету (їдальні), який не здійснює продаж товарів підакцизної групи, для розміщення складу та для ведення виробництва.

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на орендодавця.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2009 р. - 5 047, 65 грн.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця, у співвідношенні:

- 30 % орендної плати балансоутримувачу;

- 70 % орендної плати перераховується до державного бюджету.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8. договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Пунктом 3.10. договору передбачено, що зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не менше ніж орендна плата за перший базовий місяць.

Пунктом 10.1. договору визначено строк його, згідно якого цей договір укладено строком на 10 років, що діє з 20.08.2009 р. до 20.08.2019 р. включно.

Відповідно до п. 10.4. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Даний договір було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Грицаєнко Ю. І. та зареєстровано в реєстрі за № 1213.

20.08.2009 р. між позивачем та відповідачем був підписаний додаток до договору - акт приймання-передачі державного майна, згідно якого орендодавець передав, а відповідач прийняв в оренду державне майно - частину нежитлового приміщення площею 948, 9 кв.м., яке знаходиться за адресою: Вишгородський район, с. Толокунь, вул. Леніна, 52 а, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.05.2009 р. і становить за незалежною оцінкою 520 530 грн.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач користувався орендованим нежитловим приміщенням за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 20.08.2009 р. з моменту підписання договору та фактичного передання в оренду майна та у період дії договору, а також у заявлений позивачем період з вересня 2011 р. по листопад 2012 р. і розмір орендної плати за користування орендованим майном до державного бюджету України у вказаний період склав 62 733, 75 грн., що підтверджується договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 20.08.2009 р., актом приймання-передачі державного майна від 20.08.2009 р., розрахунком заборгованості орендної плати до державного бюджету та пені, наявними у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 286 цього ж кодексу передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 цього ж кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати у повному обсязі орендної плати за користування орендованим майном у заявлений позивачем період з вересня 2011 р. по листопад 2012 р. не виконав і його основна заборгованість перед позивачем (державного бюджету України) складає 62 733, 75 грн., що підтверджується договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 20.08.2009 р., актом приймання-передачі державного майна від 20.08.2009 р., розрахунком заборгованості орендної плати до державного бюджету та пені, наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості по орендній платі у розмірі 62 733, 75 грн. за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 20.08.2009 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 20.08.2009 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по сплаті орендних платежів з 19.06.2012 р. по 18.12.2012 р. всього на загальну суму 6 012, 17 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 6 012, 17 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача штраф, передбачений договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 20.08.2009 р., за прострочення відповідачем виконання обов'язку по сплаті орендних платежів більш ніж на 3 місяці всього на загальну суму 6 273, 38 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума , її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 3.8. договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Розрахунок штрафу від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача штрафу від суми основної заборгованості за договором у розмірі 6 273, 38 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по сплаті орендної плати з 15.11.2011 р. по 15.12.2012 р. всього на загальну суму 2 047, 01 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 2 047, 01 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліа" (ідентифікаційний код 31756999) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (ідентифікаційний код 19028107) 62 733 (шістдесят дві тисячі сімсот тридцять три) грн. 75 (сімдесят п'ять) коп. основної заборгованості, 6 012 (шість тисяч дванадцять) грн. 17 (сімнадцять) коп. пені, 6 273 (шість тисяч двісті сімдесят три) грн. 38 (тридцять вісім) коп. штрафу, 2 047 (дві тисячі сорок сім) грн. 01 (одна) коп. 3 % річних та судові витрати 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 (п'ятдесят) коп. судового збору.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

04 квітня 2013 р.